Войти
Закрыть

Розгортання десталінізації

11 Клас , Історія України 11 клас Хлібовська, Наумчук (рівень стандарту)

 

§ 10. Розгортання десталінізації

  • Які ознаки тоталітарної держави були характерні для СРСР у сталінську добу?
  • Що таке ГУЛАГ? З якою метою його створили?
  • Хто були жертвами сталінських репресій?

1. Участь українців у повстаннях у таборах ГУЛАГу.

Звістка про смерть Йосифа Сталіна швидко розлетілася Союзом, вона відразу стала відомою мільйонам ув'язнених. Жертви сталінського терору виступили з вимогами поліпшити умови утримання та переглянути їхні вироки. У березні 1953 року окремим в'язням була оголошена амністія, насамперед тим, термін ув'язнення яких не перевищував п'ять років. Було звільнено понад 1 млн 180 тис. бранців. Амністували неповнолітніх, літніх людей, вагітних та жінок, які мали дітей до десяти років. Значну кількість звільнених склали кримінальні елементи, оскільки політичні в'язні — «антирадянські елементи» — мали більші терміни ув'язнення. 3/4 політичних в'язнів становили українці, більшість із них були засуджені на 25 років ув'язнення. Такий вид покарання називали «бандерівським стандартом», оскільки його застосовували щодо осіб, пов'язаних з діяльністю ОУН та УПА. Зволікання влади з прийняттям рішень, амністія лише окремих категорій засуджених, жорсткі умови утримання привели до хвилі повстань у ГУЛАГові. Більшість цих виступів пов'язують із українцями, репресованими за участь в ОУН та УПА. Наймасштабніші повстання відбулися в Норильську (26 травня - 4 серпня 1953 року), Воркуті (19 липня-1 серпня 1953 року), Кенгірі (16 травня - 26 червня 1954 року).

Хоча виступи були придушені, але саме вони докорінно змінили систему ГУЛАГу, змусивши радянське керівництво реформувати її. У 1954 році урядова комісія СРСР оприлюднила офіційні дані щодо важких умов життя і праці в концтаборах. Завдяки повстанням пришвидшився перегляд у судах справ різних категорій в'язнів, зокрема учасників національно-визвольної боротьби. Так почався процес реабілітації — відновлення чесного імені багатьох незаконно засуджених. Із таборів ГУЛАГу до України почали повертатися ті, хто свого часу був репресований за так звану контрреволюційну агітацію і пропаганду. Щоправда, зі звільнених брали довічну підписку про нерозголошення інформації, пов'язаної з їхнім перебуванням у концтаборах. Багато колишніх в'язнів після звільнення не змогли знайти роботи, місцева влада відмовляла їм у праві на прописку.

Незважаючи на початок реабілітації, ГУЛАГ продовжував існувати, в'язні важко працювали, а побутові й санітарні умови залишалися складними. У вересні 1955 року українські в'язні мордовського концтабору звернулися до ООН з відкритим листом, у якому йшлося про численні порушення прав людини в СРСР. Під тиском світової громадськості радянська влада звільнила німецьких військовополонених. За амністією з концтаборів вийшли в'язні, звинувачені у колабораціонізмі під час Другої світової війни. Проте депортації населення західноукраїнських земель і кримських татар та інших етнічних груп з Кримського півострова на офіційному рівні не визнавали. І хоча у січні 1960 року ГУЛАГ було розформовано, в радянських концтаборах утримували сотні тисяч в'язнів.

  • 1. Коли й чому відбулися виступи у сталінських концтаборах?
  • 2. Що таке реабілітація?
  • 3. Доведіть, що реабілітація в СРСР була половинчастою.

Зі спогадів Ганни Караташ (Людкевич), учасниці Кенгірського повстання

«Вранці 17 травня біля нашого барака почалися заворушення... Дівчата швиденько зорієнтувалися і зробили живу загорожу, взявшись попід руки, а на грудях — долоні в замок. Чекісти наказали розійтися. Побачивши, що ми не слухаємося, гидко матюкались і страхали, що стрілятимуть. Ми стояли. Почали стріляти понад головами. Стало страшно, але не відступили. Тоді приїхали пожежники і почали з брандспойтів поливати нас холодною водою. Через деякий час автоматники і пожежники відступили... Ця наша маленька перемога додала сил і надії і ще більше згуртувала дівчат».

Вишивка Анни Хом’як. Табір у Норильську. 1948 рік.

Вишито напис:

«Боже, вислухай благання,

не дай заснути у тюрмі.

Волю пішли Україні,

щастя і долю дай їй!

Мама. На спомин діточкам»

  • 1. Наведіть цитати зі спогадів Ганни Караташ (Людкевич), що підтверджують вислів: «Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу».

Із відкритого листа українських політичних в’язнів до ООН від 30 вересня 1955 року

«Ми, в’язні мордовських спецтаборів, просимо прийняти до загального відома цілого культурного світу таке: «Наш український народ, як і ряд інших народів, опинився під займанчим чоботом червоної Росії, де нам відібрано всяке елементарне право існування на землі. Нас загнано в табори, засуджено строгими вироками на 10-25 років не за бандитизм, як це вони (большевики) вияснюють перед світом, — не за підпал, убивства і зраду, лише за те, що ми, як і кожний волелюбний народ, домагаємось свого законного права на своїй землі. Тому в нас виринає питання: чи знає культурний світ про умови, в яких знаходимося не лише ми — в’язні, але й весь наш народ?»

Українські політв’язні під час роботи у кам’яному кар’єрі. 1955 рік

  • 1. Яка основна причина перебування українських політичних в’язнів у таборах ГУЛАГу?

2. XX з’їзд КПРС. Десталінізація та лібералізація суспільного життя.

Із утвердженням при владі Микити Хрущова розпочався поступовий процес ліквідації наслідків сталінізму: припинено репресії, для перегляду справ незаконно засуджених та їх реабілітації було створено відповідні комісії. А поглибленню десталінізації і масовій реабілітації політичних в’язнів сприяла доповідь Микити Хрущова «Про культ особи та його наслідки», з якою він виступив на закритому засіданні XX з’їзду КПРС у лютому 1956 року. Культом особи називають звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, котра займає найвище становище в політичній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг і ролі лідера. Доповідач розкритикував звеличення особи Йосифа Сталіна. Було наголошено на особистій відповідальності Йосифа Сталіна за поразки Червоної армії на початку німецько-радянської війни; примусове виселення народів за межі їхньої історичної батьківщини, насамперед кримських татар; Великий терор 1937—1938 років і масові репресії післявоєнного часу. Щоправда, не було сказано про примусову колективізацію, Голодомор 1932-1933 років.

Микита Хрущов на обкладинці американського журналу «Тайм» від 30 квітня 1956 року

Микита Хрущов розкритикував репресії, починаючи від 1934 року, а на рішучий перегляд справ жертв політичних процесів, сфабрикованих у 20-30-ті роки, так і не наважився. Значною мірою це пояснюється тим, що правляча верхівка не бажала розділити відповідальність за вчинені злочини. Звісно, Микита Хрущов замовчував і той факт, що й сам був причетним до репресій, адже протягом 1938—1949 років очолював ЦК КП(б)У. Водночас політику партії від часу її появи визнано правильною, позитивно оцінено внесок Йосифа Сталіна в побудову соціалізму. Основні положення доповіді в дещо пом’якшеному вигляді було викладено у постанові ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків» від 30 червня 1956 року. Реакція громадськості на доповідь була різною. Дехто вважав критику культу особи недостатньою, інші розцінили її як наклеп проти радянської влади. У червні 1957 року навіть відбулася спроба державного перевороту, щоб усунути очільника партії від влади. Але змова зазнала провалу, більше того, Микита Хрущов використав її для зміцнення своєї влади. На початку 1958 року він очолював не лише КПРС, а й уряд СРСР.

Критика культу особи Йосифа Сталіна тривала і на XXII з'їзді КПРС (жовтень 1961 року). На цьому з’їзді також було прийнято третю програму КПРС, в якій влада пообіцяла радянським людям побудувати комунізм через 20 років — до 1980 року. На виконання рішень з’їзду з мавзолею Володимира Леніна винесли саркофаг з набальзамованим тілом Йосифа Сталіна та поховали його біля Кремлівської стіни. У всьому Радянському Союзі демонтовували пам’ятники Йосифу Сталіну. Закривали присвячені йому музеї, з бібліотек вилучали його твори. Перейменовували вулиці, підприємства, навчальні заклади і міста, названі ім'ям Йосифа Сталіна. До прикладу, у 1961 році місто Сталіно перейменували на Донецьк, а Сталінську область — у Донецьку. Відбулися зміни у партійному житті: впроваджено регулярне оновлення складу керівних органів КПРС; перебування на найвищих посадах обмежено лише трьома термінами. І хоча критика тоталітарного режиму була обмеженою, завдяки лібералізації (процесу розширення основних прав і свобод громадян у різних сферах суспільно-політичного життя) на політичну арену вийшло нове покоління людей, які змогли відкрито критикувати владу та боротися за оновлення суспільства. Після цього повернутися до попередніх порядків СРСР уже ніколи не зміг.

  • 1. Які основні тези доповіді «Про культ особи та його наслідки»?
  • 2. Доведіть, що М. Хрущов був непослідовним, здійснюючи політику десталінізації.
  • 3. До яких результатів у суспільно-політичному житті привела критика культу особи?

Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків» від 30 червня 1956 року (витяг)

«...Як могло статися, що в умовах радянського соціалістичного ладу виник і поширився культ особи Сталіна з усіма його негативними наслідками?

При розгляді цього питання треба мати на увазі як об’єктивні, конкретні історичні умови, в яких проходило будівництво соціалізму в СРСР, так і деякі суб’єктивні фактори, пов’язані з особистими якостями Сталіна... Перебуваючи тривалий період на посту Генерального секретаря ЦК партії, Й. Сталін разом з іншими керівними діячами активно боровся за втілення в життя ленінських заповітів. У цій політичній та ідейній боротьбі Сталін здобув великий авторитет і популярність. Проте з його ім’ям стали неправильно пов’язувати всі наші великі перемоги. Успіхи, досягнуті Комуністичною партією і Радянською країною, вихваляння на адресу Сталіна запаморочили йому голову. В цій обстановці почав поступово складатися культ особи Сталіна».

Демонтований пам’ятник Йосифу Сталіну

  • 1. Яка причина формування культу особи Йосифа Сталіна названа визначальною? Чи погоджуєтеся ви з такою думкою?

3. Реабілітація жертв сталінських репресій.

У 1953-1954 роках розпочався процес реабілітації незаконно засуджених у добу сталінізму. Великою мірою відновленню історичної справедливості сприяли повстання політв'язнів у Норильську, Воркуті, Кенгірі. У 1954 році було створено спеціальну комісію Президії ЦК КПРС для вивчення матеріалів, присвячених масовим репресіям 1936-1939 років. Тривали перевірки органів державної безпеки, а їхній штат було суттєво скорочено. Натомість створено Комітет державної безпеки (КДБ). Органи прокуратури отримали право на перегляд справ, які сфальсифікували «трійки». Внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу щодо судочинства у справах про шкідництво, диверсії та терор. Щоправда, до 1956 року в СРСР було реабілітовано лише 8 тис. осіб з мільйонів ув'язнених.

Після виступу Микити Хрущова з доповіддю «Про культ особи та його наслідки» реабілітація набула більших масштабів. Створено 90 спеціальних комісій, до яких належали працівники прокуратури, представники апарату ЦК КПРС і вже реабілітовані члени партії. Комісіям тимчасово були надані права Президії Верховної Ради в справі реабілітації, помилування, зменшення терміну ув'язнення, перегляду статей звинувачення; вони змогли розглядати справи безпосередньо в таборах ув'язнення. З 1956 по 1959 рік повністю реабілітовано 250 тис. осіб, переважно посмертно. Додому повернулися десятки тисяч в'язнів ГУЛАГу. За станом на березень 1957 року звільнено з концтаборів, спецпоселень тощо близько 65,6 тис. осіб. До кінця 1950-х років з обліку в репресивних органах знято 58 % справ. У січні 1960 року за наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР ГУЛАГ як державну структуру розформували.

Щоправда, не всі категорії репресованих реабілітували. Зокрема, реабілітації не підлягали жертви політичних репресій до 1 грудня 1934 року, всі репресовані за звинуваченнями в «українському буржуазному націоналізмі»; селяни, репресовані у роки колективізації; а також те населення, яке в роки колективізації було масово виселено із західних областей України; звинувачені у колабораціонізмі. Хоча примусове виселення кримських татар та інших етнічних груп з південних районів України визнали незаконним, але повернутися їм додому не дозволили. На в'язнів, засуджених за 54-ю статтею Кримінального кодексу (інакодумство), на той час реабілітацію не поширили. Процес реабілітації відбувався повільно, бо в органах безпеки, прокуратури працювало чимало тих, хто був причетний до масових репресій, зловживань і беззаконня.

  • 1. Які заходи радянської влади свідчать про початок реабілітації незаконно засуджених?
  • 2. Чому з лютого 1956 року реабілітація набула більших масштабів?
  • 3. Хто на той час не піддягав реабілітації?

Лист секретаря ЦК КПУ Миколи Підгорного до ЦК КПРС від 25 вересня 1956 року (витяг)

«За останній час на поселення в західні області Української РСР повернулося з місць ув’язнення і заслання близько 40 тисяч колишніх бандитів, учасників ОУН і уніатських священиків. Повернення в західні області України раніше засуджених учасників націоналістичних організацій небажано, бо в цих областях озброєні банди та організоване підпілля ОУН були остаточно ліквідовані лише до кінця 1955 року. Розгрому оунівського підпілля сприяла колективізація сільського господарства, яка була завершена в 1949-1950 роках. Однак колгоспи за ці 5-6 років ще не встигли достатньо зміцніти й особливо в тих селах, які найбільше були уражені проявами націоналізму».

Жінки-політв’язні після звільнення. 1955 рік

  • 1. Висловіть припущення. З яким проханням до ЦК КПРС міг звертатись автор листа? Відповідь обґрунтуйте.

Коли українські політв’язні повстали у сталінських концтаборах Норильська та Воркути, на Кубі Фідель Кастро намагався підняти народне повстання проти диктатора Фульхенсіо Батісти.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 26 травня - 4 серпня 1953 р. — повстання у сталінському концтаборі в Норильську;

- 19 липня - 1 серпня 1953 р. — повстання в сталінському концтаборі у Воркуті;

- 16 травня - 26 червня 1954 р. — повстання у сталінському концтаборі в Кенгірі;

- лютий 1956 р. — виступ М. Хрущова з доповіддю «Про культ особи та його наслідки»;

- січень 1960 р. — розформовано ГУЛАГ.

2. Поясніть значення понять: реабілітація, культ особи, лібералізація.

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Подолання культу особи Йосифа Сталіна: причини, зміст, наслідки».

4. Проаналізуйте таблицю та діаграму, подані нижче. Які висновки ви зробили з наведених статистичних даних? Відповідь обґрунтуйте.

Національний склад убитих в’язнів у Воркуті (за урядовими даними), у %

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду