Українські політв’язні під час роботи у кам’яному кар’єрі. 1955 рік

• 1. Яка основна причина перебування українських політичних в’язнів у таборах ГУЛАГу?

2. XX з’їзд КПРС. Десталінізація та лібералізація суспільного життя.

Із утвердженням при владі Микити Хрущова розпочався поступовий процес ліквідації наслідків сталінізму: припинено репресії, для перегляду справ незаконно засуджених та їх реабілітації було створено відповідні комісії. А поглибленню десталінізації і масовій реабілітації політичних в’язнів сприяла доповідь Микити Хрущова «Про культ особи та його наслідки», з якою він виступив на закритому засіданні XX з’їзду КПРС у лютому 1956 року. Культом особи називають звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, котра займає найвище становище в політичній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг і ролі лідера. Доповідач розкритикував звеличення особи Йосифа Сталіна. Було наголошено на особистій відповідальності Йосифа Сталіна за поразки Червоної армії на початку німецько-радянської війни; примусове виселення народів за межі їхньої історичної батьківщини, насамперед кримських татар; Великий терор 1937—1938 років і масові репресії післявоєнного часу. Щоправда, не було сказано про примусову колективізацію, Голодомор 1932-1933 років.

Микита Хрущов на обкладинці американського журналу «Тайм» від 30 квітня 1956 року

Микита Хрущов розкритикував репресії, починаючи від 1934 року, а на рішучий перегляд справ жертв політичних процесів, сфабрикованих у 20-30-ті роки, так і не наважився. Значною мірою це пояснюється тим, що правляча верхівка не бажала розділити відповідальність за вчинені злочини. Звісно, Микита Хрущов замовчував і той факт, що й сам був причетним до репресій, адже протягом 1938—1949 років очолював ЦК КП(б)У. Водночас політику партії від часу її появи визнано правильною, позитивно оцінено внесок Йосифа Сталіна в побудову соціалізму. Основні положення доповіді в дещо пом’якшеному вигляді було викладено у постанові ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків» від 30 червня 1956 року. Реакція громадськості на доповідь була різною. Дехто вважав критику культу особи недостатньою, інші розцінили її як наклеп проти радянської влади. У червні 1957 року навіть відбулася спроба державного перевороту, щоб усунути очільника партії від влади. Але змова зазнала провалу, більше того, Микита Хрущов використав її для зміцнення своєї влади. На початку 1958 року він очолював не лише КПРС, а й уряд СРСР.

Критика культу особи Йосифа Сталіна тривала і на XXII з'їзді КПРС (жовтень 1961 року). На цьому з’їзді також було прийнято третю програму КПРС, в якій влада пообіцяла радянським людям побудувати комунізм через 20 років — до 1980 року. На виконання рішень з’їзду з мавзолею Володимира Леніна винесли саркофаг з набальзамованим тілом Йосифа Сталіна та поховали його біля Кремлівської стіни. У всьому Радянському Союзі демонтовували пам’ятники Йосифу Сталіну. Закривали присвячені йому музеї, з бібліотек вилучали його твори. Перейменовували вулиці, підприємства, навчальні заклади і міста, названі ім'ям Йосифа Сталіна. До прикладу, у 1961 році місто Сталіно перейменували на Донецьк, а Сталінську область — у Донецьку. Відбулися зміни у партійному житті: впроваджено регулярне оновлення складу керівних органів КПРС; перебування на найвищих посадах обмежено лише трьома термінами. І хоча критика тоталітарного режиму була обмеженою, завдяки лібералізації (процесу розширення основних прав і свобод громадян у різних сферах суспільно-політичного життя) на політичну арену вийшло нове покоління людей, які змогли відкрито критикувати владу та боротися за оновлення суспільства. Після цього повернутися до попередніх порядків СРСР уже ніколи не зміг.

• 1. Які основні тези доповіді «Про культ особи та його наслідки»?
• 2. Доведіть, що М. Хрущов був непослідовним, здійснюючи політику десталінізації.
• 3. До яких результатів у суспільно-політичному житті привела критика культу особи?

Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків» від 30 червня 1956 року (витяг)