Словник

Агора (у перекладі з давньогрецької — місце зборів, площа) — ринкова площа й місце для народних зборів у давньогрецьких містах, осередок суспільного життя. Навколо агори розташовувалися храми, державні установи, майстерні й крамниці.

Археологія — галузь історичної науки, що вивчає речові пам'ятки від найдавніших часів і реконструює за ними давню історію суспільства. На завершальному етапі роботи археолог виступає як історик, що використовує для своїх висновків і речові, і писемні джерела.

Архів — установа, що здійснює приймання, опис і зберігання документів із метою їхнього використання для подальших досліджень.

Бібліотека — культурно-освітній заклад, де зберігаються друковані й рукописні матеріали, книги.

Булінг (від англ. bully — «хуліган», «задирака», «грубіян», to bully — «задиратися», «знущатися») — утиск, дискримінація, цькування, а також тривалий процес свідомого фізичного або психологічного жорстокого ставлення з боку однієї особи або окремої групи до іншої або інших.

Влада — здатність примушувати і впливати незалежно від бажань інших. За демократії народна більшість володіє цими ознаками, і саме вона є джерелом влади.

Всесвітня історія — історія, що вивчає події та закономірності розвитку людства, формування єдності світу.

Генеральна Асамблея ООН — один із головних органів організації, зібрання всіх членів для обговорення і прийняття важливих рішень.

Геноцид (у перекладі — «рід», «плем'я» та «вбиваю») — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення або цілих народів із національних, етнічних, расових, релігійних або корисливих причин.

Глобальне потепління — стрімке відхилення від норми температури поверхні Землі, яке спричиняє зміну клімату та перетворює природне середовище окремих регіонів планети на непридатне для життя людини.

Громада — 1) адміністративно-територіальна одиниця місцевого самоврядування; 2) сукупність громадян України, які спільно проживають у міському або сільському поселенні, мають колективні інтереси та визначений законом правовий статус.

Громадський простір — простір, пов'язаний із певними типами громадської діяльності, такими як спілкування, дозвілля; простір, що створює умови для прогулянок і відпочинку, творчості й освіти, громадської активності, є місцем висловлення власної позиції тощо.

Громадянин — особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується правами її громадянина і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави.

Громадянська освіта — поєднання окремих наук про людину й суспільство, що вивчають окремі сфери людських відносин (пізнання, працю, спілкування, управління) у різних сферах — культури, господарства, суспільного поділу, організації влади.

Декларація — документ, у якому викладено основні наміри, проголошені принципи.

Демократична держава — держава, заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення прав громадян, їх рівної участі у формуванні державної влади та контролю за її діяльністю.

Демократія — форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою.

Держава — особлива форма організації співжиття спільнот людей, яка характеризується наявністю системи органів влади, законів, території тощо.

Державний кордон — фактичні або уявні лінії в сухопутному, водному, повітряному просторі та надрах, які визначають межі державної території з усіма її ресурсами. Кордон відділяє територію однієї держави від іншої.

Дискримінація — ситуація, за якої особа та/або група осіб за їхніми ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі.

Екологія — наука про взаємовідносини живих істот та навколишнього середовища.

Етикет — система правил поведінки, поширена в певних соціальних групах.

Етнографія — наука, яка вивчає походження, розселення, культуру й побут, суспільний устрій народів.

Етноніміка — наука, що вивчає походження назв народів.

Забобони — упередження, віра в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування тощо.

Закон — документ, який містить правила поведінки, встановлені державою.

Звичай — усталене правило поведінки, що протягом тривалого часу існує в певному суспільстві, соціальній групі тощо.

Ідентичність — сукупність установок, уявлень, пов'язаних із власним усвідомленням (самоідентифікацією) індивіда та його самооцінкою в суспільстві.

Інклюзія — політика і процес, що передбачає збільшення ступеня участі та отримання більших можливостей у соціальному житті й навчанні для всіх людей незалежно від фізіологічних або психологічних особливостей.

Інтерпретація — роз'яснення, тлумачення подій, явищ, процесів.

Інформація — це новини, факти, знання, отримані в результаті пошуку, вивчення, спілкування тощо.

Інформація — відомості про об'єкти та явища навколишнього світу, їхні властивості, які підвищують рівень обізнаності людини.

Інформація — загальнонаукове поняття, яке включає обмін відомостями між людьми, між людиною та автоматичним пристроєм, між автоматичними пристроями, обмін сигналами у тваринному і рослинному світі.

Історія — наука, що вивчає минуле людства та закономірності його розвитку. Історія України — наука, що вивчає події, пов'язані з розвитком людського суспільства на українських землях відповідно до послідовності, у якій вони відбулися.

Історико-етнографічний регіон — етнотериторіальне утворення в межах проживання всього етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім. Його назви містяться в історичних документах, символіці краю та історичній пам'яті народу. Це основна одиниця в системі районування, оскільки пов'язана з давнім етнічним корінням. Історико-етнографічні особливості регіону обумовлені й певною своєрідністю природних умов.

Історична карта — карта, що відображає події, які відбувалися на певній території на різних етапах її історичного розвитку.

Історична наука — система знань про минуле людства. Історія як наука складається з низки самостійних галузей історичного знання, а саме: економічної, політичної, соціальної, суспільної, воєнної історії, спеціальних історичних дисциплін, історії держави і права тощо.

Історична пам'ять — сукупність знань та уявлень про спільне минуле. Вона покликана передавати досвід і знання про минуле для самоусвідомлення. Важливу роль у збереженні історичної пам'яті відіграють пам'ятки історії.

Історична подія — одинична, неповторна сукупність пов'язаних між собою дрібних фактів. Історичною подією може бути певна битва, укладення угоди, утворення організації, партії тощо.

Історичне мислення — різновид наукового мислення, розумова діяльність людини, спрямована на осмислення минулого, сучасності й прогнозованого майбутнього. Джерелом та об'єктом мислення є історичні факти. Від кількості наукових фактів, накопичених пам'яттю, значною мірою залежить весь обсяг уявлень, що лежить в основі пізнання й розуміння історичного процесу.

Історичне явище — фрагмент історичної реальності, який притаманний певному періоду та має типові характерні ознаки. Прикладами історичного явища є виникнення українського козацтва, Українська революція тощо.

Історичний образ — результат історичного опису якоїсь події, що мала вплив на суспільний розвиток. Історичним образом може бути довільний переказ певної події, художній твір на основі вивчення історичного джерела про цю подію.

Історичний процес — послідовна тривала зміна явищ, що має закономірний характер. Наприклад: розселення людей територією України, формування української нації, національно-визвольна боротьба українців за незалежність держави тощо.

Історичний факт (слово «факт» походить від латинського «зроблене»; «те, що відбулося») — реальна, невигадана історична подія, що відбулася в певний час і в певному місці.

Історичний час — характеристика історичного процесу за датами (зміна пов'язаних між собою історичних подій).

Історичні джерела — усе створене в процесі діяльності людини, збережене до наших днів, що дозволяє вивчати минуле людського суспільства та відображає його історичний розвиток.

Історіографія — наука, що вивчає розвиток історичної думки.

Календар (у перекладі з латинської мови — вигук, сповіщення) — спосіб обчислення днів у році, система відліку часу, заснована на періодично повторюваних явищах природи: змінах пір року, фаз Місяця, руху Сонця.

Карта — умовно зменшене загальне зображення земної поверхні або її частин. Конвенція — міжнародна угода з певних питань.

Контент — будь-яка інформація, яку можна прочитати, побачити, почути. Зазвичай це слово використовують у сфері інтернет-ресурсів. Це можуть бути текстові, графічні, аудіо- та відеоматеріали тощо.

Кочовий спосіб життя — спосіб життя, господарської діяльності, за якого скотарі-кочівники переміщувалися за своїми стадами від пасовища до пасовища, часто на великі відстані, і не мали постійного житла.

Культура — 1) усе те, що є результатом історії людства; 2) міра людяності людини; 3) усе те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи; 4) матеріальний і духовний прогрес як індивідів, так і різних соціально-національних спільнот; 5) історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражених у матеріальних і духовних цінностях, які створені самою людиною.

Легенда — розповідь, що представляє історичні факти або вигадані події про давнє минуле.

Легенда карти — перелік умовних позначень до карти. Він містить коротке текстове пояснення того, що зображено на карті.

Літопис — історичний твір, що розповідає про історичні події за роками.

Манери — зовнішні форми поведінки людини.

Медіа — інструменти та засоби передачі будь-якої інформації з будь-якою метою.

Медіатекст — будь-який носій інформації: художній або науковий текст, зображення, аудіозапис. Тобто в цьому значенні слово «текст» не передбачає набір слів або речень, а має на увазі певну інформацію у вигляді тексту, зображення або звуків, переданих будь-якими засобами й знаками, які може сприйняти та зрозуміти споживач медіатексту.

Меморіал — архітектурний ансамбль, скульптурна композиція, яка є витвором мистецтва і, як правило, увічнює трагічні події.

Мислення — свідоме сприйняття навколишнього середовища в усіх його проявах, створення уявлень про предмети і явища та виконання певних завдань.

Міжособистісні відносини — комплекс різних видів спілкування: вербальне і невербальне, міміка, жестикуляція, поведінкові особливості, емоційні прояви тощо.

Міф — оповідання про вірування давніх народів щодо походження Всесвіту, явищ природи, богів, героїв тощо.

Мораль — уявлення, норми та оцінки, що існують у суспільстві та впливають на поведінку людей.

Моральні цінності — стандарти, які допомагають людині визначати правильне й неправильне, добре й погане. Це розуміння необхідне для того, щоб приймати чесні й справедливі рішення в повсякденному житті.

Моральний вибір — вибір, який здійснює людина, керуючись своїми моральними цінностями.

Музей — культурно-освітній заклад, призначений для вивчення, збереження й використання пам'яток природи, матеріальної та духовної спадщини.

Мультикультурне середовище — середовище, у якому співіснують представники багатьох культур.

Насильство — умисний фізичний або психологічний вплив однієї особи на іншу проти її волі, що спричиняє цій особі фізичну, моральну, майнову шкоду або містить у собі загрозу заподіяння зазначеної шкоди зі злочинною метою. Такий вплив на особу здійснюється певними умисними діяннями. Особа, яка вчиняє насильницькі діяння, усвідомлює їх характер, передбачає наслідки цих діянь і бажає або свідомо допускає їх настання.

Недискримінація — рівноправне ставлення та відсутність дискримінації, а також створення додаткових умов і середовища, де людина могла б реалізувати свої права.

Обряд — традиційні символічні дії, що в образній формі передають важливі для певної людської спільноти події.

Опозиція — об'єднання громадян, які можуть вільно висловлюватися та вказувати на недоліки влади.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — всесвітня міжнародна організація, діяльність якої спрямована на захист міжнародної безпеки й миру.

Організація Об'єднаних Націй із питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) — міжнародна організація, створена в 1945 р., спеціалізована установа ООН, яка за співпраці своїх держав-членів у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо.

Особистий простір — умовна область навколо людини, яку вона вважає своєю та захищає від зовнішнього вторгнення.

Самоідентифікація — ототожнення особою, групою осіб або спільнотою людей себе за певними ознаками; визначення образу себе, своїх моральних орієнтирів і цінностей, що визначають власну поведінку та рішення.

Самореалізація — розкриття потенціалу особистості за умови усвідомлення людиною самої себе.

Ситуація морального вибору — ситуація, яка містить у собі суперечність між двома взаємовиключними рішеннями або діями.

Палеографія — історична дисципліна, що вивчає зовнішні ознаки рукописних пам'яток, історію походження давніх систем письма, їхню зміну і розвиток, характерні особливості з метою прочитання та пояснення ким, коли та для чого написаний цей текст.

Пам'ятник — споруда, яка є витвором мистецтва, призначена для увічнення образу людей, подій, об'єктів, іноді тварин, літературних і кінематографічних персонажів тощо.

Періодизація історії — виокремлення послідовних етапів у суспільному розвитку людства. Поділ на етапи відбувається відповідно до чинників, які є загальними для більшості регіонів світу.

Права людини — визнані світовим співтовариством блага й умови життя, яких може домагатися особа від держави й суспільства, у яких вона живе та забезпечення яких можливе в умовах досягнутого людством прогресу.

Прислів'я — короткий народний вислів із повчальним змістом.

Причинний зв'язок — об'єктивний зв'язок між дією (бездіяльністю) тієї або іншої особи й певним наслідком.

Публічний простір — будівлі, вулиці, площі, парки тощо, які відображають міське життя в усіх його різновидах.

Ратуша — будівля, у якій розташовується міська влада.

Реставрація — відновлення пам'ятки, історичного джерела, пошкодженого часом, для подальшого збереження.

Соціалізація особистості — процес залучення індивіда в суспільство шляхом збагачення його досвідом попередніх поколінь (знання, цінності, моральні норми, традиції тощо), який допомагає йому нормально функціонувати в суспільстві.

Справедливість — правильне, об'єктивне, неупереджене ставлення до кого-, чого-небудь.

Топоніміка — наука, що вивчає походження назв географічних місцевостей, або топонімів (у перекладі — місць).

Традиція — елементи культури, стереотипний спосіб поведінки, що відтворюються та передаються з покоління в покоління й зберігаються протягом тривалого часу.

Українська національна культура — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.

Хронологія — наука про вимірювання історичного часу.

Цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини (суспільства), заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого живе.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно