Войти
Закрыть

Старовинні й історичні карти

5 Клас

Ми, люди, обожнюємо подорожувати. І не лише під час дозвілля! В усі часи були сміливці, які вирушали в далекі й небезпечні подорожі. Часом — не маючи ані найменшого уявлення про пункт призначення. Іноді — керуючись вказівками тих, хто вже здолав цей шлях раніше. Якщо ти коли-небудь намагався І намагалася потрапити кудись за допомогою усних вказівок, то знаєш, що це може бути дуже непросто. "Коли побачиш зелений будинок, пройди ще трохи й повертай ліворуч”. Трохи — це скільки? Для когось — десять кроків, а для когось — 500 метрів. Тож, що для далеких подорожей потрібні карти, людство зрозуміло доволі давно. Можливо, створювати їх почали приблизно тоді ж, коли й, власне, винайшли писемність. Достеменно ми не знаємо. Найдавнішою об’ємною картою, яку поки що вдалося знайти археологам, є плита із Сан-Белека, що у Франції. Це великий камінь (майже чотири на два метри), на якому висічене тривимірне зображення долини річки Одет у французькому регіоні Бретань. Цій карті приблизно чотири тисячі років. 2. Уяви місцевість, зображену на цій давній карті. Якби тобі довелося використовувати цю карту, на що саме ти орієнтувався/орієнтувалася б? Чим ця карта несхожа на ті, які ти звик/звикла бачити?...
0 Переглянути

Історико-географічні назви як свідчення минулого

5 Клас

Ти вже чимало знаєш про те, чим займається наука топоніміка та які секрети можуть ховатися за простими географічними назвами. Географічні назви можна поділити на суто географічні — наприклад, назви річок, морів, озер, гір, лісів чи пустель, та історико-географічні — це назви того, що створено людьми. Наприклад, міста, села, мости, вулиці, площі тощо. Вивчаючи історію появи та змін топонімів, ми дізнаємося і про історію певної місцевості. Якщо уважно роздивитися сучасну карту України, можна помітити, що в окремих регіонах переважають назви, створені певним народом. Так сталося тому, що ці народи довго жили в цьому місці. Скажімо, географічні назви Криму свідчать про те, що довгий час там жили татари. Місто Бахчисарай було столицею їхньої держави — Кримського ханства, влада якого поширювалася на півострів і південь України протягом 15-18 ст. Бахчисарай у перекладі з кримськотатарської мови означає "сад-палац”. У Криму безліч і грецьких назв, адже там існували грецькі поселення. Наприклад, селище Партеніт дістало свою назву від слова "діва” грецькою мовою. А найбільші кримські міста Сімферополь і Севастополь (частинка "поль” грецькою означає "місто”, "сімферопус” — благословенний, "себастос” — священний) дістали свої назви через повагу до минулого півострова, де дві тисячі років тому мешкали давні греки у своїх містах-державах....
0 Переглянути

Що таке історична топоніміка

5 Клас

Відтоді, як люди розвинули мову, вони називають усе, що бачать довкола. Назви отримують рослини, тварини, предмети — і, звичайно, гори, ріки, ліси та океани. Це дуже зручно, адже тоді можна легко пояснити, як дістатися до певного місця чи зорієнтуватися у просторі. Якісь назви існують тисячоліттями, інші із часом змінюються, якісь — зникають разом із мовою або народом-носієм цієї мови. Історики уважно досліджують ці зміни і так дізнаються про те, що відбувалося в певному місці. Адже навіть якщо народ, який дав назву річці чи горі, зник, пам’ять про нього лишається серед тих, хто оселився на його місці. Наука, що вивчає історію, значення й походження географічних назв, називається топоніміка. Щоб дізнатися, як виникла та що означає певна назва, потрібно добре знати не лише історію, а ще й географію та лінгвістику — науку про мови. То як же люди придумують назви для географічних об’єктів? Часом це стається природно. Наприклад, якщо якийсь народ живе біля моря чи великої ріки, він може просто казати на них "море" чи "річка”. Тому на мапі Європи можна зустріти річку Ейвон (ще й не одну!), назва якої кельтською мовою означає "річка”. Інший очевидний спосіб щось назвати — означити якусь характеристику. Наприклад, Запоріжжя — місто, розташоване "за порогами” річки Дніпро. Топоніміка — спеціальна історична наука, що вивчає значення, походження та зміни географічних назв. Ця назва — поєднання двох слів грецькою мовою: "топос" (місце) + "онома" (ім’я). Топонім — те саме, що й географічна назва. 1. Як ти вважаєш, що спільного в цих пар українських міст?...
0 Переглянути

Назва «Україна» упродовж століть

5 Клас

Назву нашої країни більшість дітей дізнається ще із садочка. А от щодо того, чому вона називається саме так і що це слово означає достеменно, — учені-історики сперечаються десятиліттями. Й однієї, "найправильнішої”, версії досі не існує. Заважає історикам те, що назва "Україна” з’явилася багато століть тому й відтоді збереглося дуже мало писемних джерел: літописів, листів, інших документів. Були й періоди, коли назва "Україна” щодо землі, на якій ми живемо, не вживалася. Отже, тільки ретельне вивчення старовинних мап, свідчень давніх літописців, навіть із інших країн, щоденників мандрівників різних часів може допомогти нам знайти відповідь на це цікаве запитання. Спочатку частина території, на якій розташована наша країна, мала назву "Руська земля”. Наші предки в 10-13 ст. так називали територію Середнього Подніпров’я. Сьогодні це частина Київської та Черкаської областей. Тут є невеличкі річки Рось і Росава. Можливо, їхні назви пов’язані з назвою "Русь”? А можливо, назва походить від імені скандинавського племені "русь”, представники якого очолили владу в древньому Києві. Через століття ця назва вживається вже щодо земель сучасної Львівської області, оскільки в часи існування Польського королівства тутешні землі на мапах позначалися як Галицька Русь, а потім тут постало Руське воєводство. У літописах 15 ст. вже зустрічається назва "Україна”. Вважається, що автори під час написання цих літописів використовували попередні записи. Зокрема до текстів 15 ст. вміщали й Київський літопис, створений у 12 ст. У ньому Україна вперше згадується в описі подій 1187 року. І стосується ця назва Переяславського князівства. Воно в ті часи розташовувалося на порубіжжі, на території сучасної Черкаської області....
0 Переглянути

Як змінювалося ставлення людей до себе та інших?

5 Клас

Протягом століть і навіть тисячоліть люди гуртувалися, утворювали спільноти, міркували про власне "Я” та про інших людей. Віддавна змінювалося розуміння того, що означає рівність і гідність. Багато груп людей — раби, чужинці, почасти жінки і діти — не підпадали під рівне ставлення і сприймалися по-різному. Гідність була поняттям, яке стосувалося лише заможних людей, переважно чоловіків, або тих, хто був наближений до влади. Мешканці України, Європи і світу загалом утворювали протягом історії різні спільноти — від родини до громади, об’єднувалися за місцем проживання, заняттями, становищем у суспільстві, інтересами, спільними поглядами тощо. Родини також змінювалися, особливо в останні сто років. Сімейне життя дорослих і дітей дедалі більше базується на любові, взаємній турботі та відповідальності. Раніше належність до спільноти купців чи ремісників, проживання в одному селі чи місті тощо прив’язували людину до однієї ідентичності, тобто самоусвідомлення. Сьогодні будь-яка людина може вважати себе членом кількох спільнот одночасно: малої родини і великої громади, свого класного колективу й одночасно представником/представницею певного народу або людства загалом. Відповідь на запитання "Хто ти?” сьогодні є набагато різноманітнішою, аніж кілька століть тому....
0 Переглянути

Як змінювалися публічні простори із часом

5 Клас

Ти вже знаєш, що з появою постійних поселень, окрім приватних помешкань, люди створювали публічні простори, доступні всім жителям громади. Можливо, спочатку це було багаття, біля якого члени племені обговорювали план полювання чи обміну чимось із сусідами. Згодом поселення розбудовувалися, проходи між хатинами ставали вулицями — місцями, де мешканці обмінювалися новинами, продавали вироблені товари чи харчі тощо. Поступово з’являлися великі площі. Зазвичай така площа була розташована в центрі поселення. Там само, для зручності, зводили й будівлі, якими користувалася вся громада: храм, будинок вождя, спільна комора для припасів та інше. З утвердженням державної влади ставали важливими і публічні простори. Правителям потрібні були величні храми й палаци, широкі дороги, якими б могла пересуватися армія чи пройти урочиста процесія, просторе місце, де збиралася б велика кількість людей для обговорення різних питань. Публічний простір охоплює певні місця в місті чи селищі, як-от: площі, проспекти чи набережні й приміщення, якими можуть користуватися усі. У давні часи такими приміщеннями були храми — навіть людина, яку підозрювали в скоєнні злочину, могла просити там прихистку. Утім, у різні часи в різноманітних культурах певні групи людей обмежували в правах — не дозволяли заходити до деяких місць чи й просто перебувати надворі без супроводу: так ставилися до рабів, людей інших національностей, а подеколи й до жінок. 4. Розглянь зображення відомих публічних просторів різних часів (джерела 1-4). Прочитай описи цих місць і визнач, яке місце описується....
0 Переглянути

Що таке приватний простір і чому він важливий

5 Клас

У кожного з нас є те, що ми вважаємо особистим, таким, що належить тільки нам. Це може бути одяг, взуття, книги чи гаджети, а також секрети, плани, спогади. Ти можеш самостійно вирішувати, як поводитися з особистим: чи дозволяти комусь користуватися твоїми речами, чи розповідати іншій людині про власні плани, чи розголошувати таємниці й ділитися спогадами тощо. Особливий простір, який має межі й називається особистим, приватним, — це така собі зона недоторканності, прихистку, довірливих і безпечних взаємин. Це майже завжди домашній простір — квартира чи будинок, окрема кімната, зрештою, навіть намет на природі — місце, де ти почуваєшся комфортно та захищено, можеш зберігати особисті речі, без остраху висловлюєш власні думки та ділишся почуттями. І саме тому стороння людина не має права зайти сюди без твого дозволу. Житло необхідне людині, адже є притулком і місцем для задоволення всіх наших потреб: там ми спимо, їмо, ховаємося від негоди, зберігаємо особисте майно, працюємо та відпочиваємо. Твій дім — це особистий простір. Він закритий від сторонніх очей, замкнений у домашньому помешканні, захищений зусібіч. Важливо усвідомлювати, що люди по-різному відчувають свій приватний простір. Хтось із радістю запрошує додому багато гостей, ділиться своїми речами тощо. А для когось це може бути неприємно чи тривожно. Те саме і з відвертістю — напевне, у тебе є знайомі, які діляться своїми почуттями чи новинами з багатьма людьми. А є ті, хто спілкується лише з вузьким колом друзів. Варто поважати потребу інших побути на самоті чи не розкривати подробиці свого життя стороннім людям....
0 Переглянути

Влада та суспільство

5 Клас

Що тобі спадає на думку, коли читаєш слово "влада”? Хто її має? А хто підкоряється? Спочатку може здатися, що відповідь очевидна. Батьки вирішують, як виховувати дитину, що їй дозволяти, а що — забороняти, директор/директорка вирішує, як має працювати школа, президент/президентка керує країною, генерал наказує військам іти в бій, суд призначає покарання зловмиснику. Усе це приклади того, як хтось свою волю, власне розуміння ситуації пропонує чи нав’язує іншим людям. Але поняття влади — набагато ширше, ніж пряме підкорення одних людей іншим. 1. Поміркуй над запитаннями. • Які рішення ти сьогодні ухвалив/ухвалила самостійно? Кого це рішення стосувалося — тебе чи когось іншого? • Які рішення сьогодні ухвалили ті, хто про тебе піклується? Як вони повідомили про це рішення? Чи погодився/погодилася ти з ним? • Хто ухвалює рішення у твоїй школі? Яке з рішень тобі відоме? Кого воно стосується? • Що тобі відомо про останні рішення у твоїй громаді (місті, селищі, селі)? Хто їх ухвалив? • Чи збігаються твої відповіді з відповідями однокласників й однокласниць? Влада може бути дуже різною, належати різним людям чи організаціям і державам. Користуватися владою теж можна по-різному. Наприклад, зазвичай ми слухаємося старших родичів (батьків, бабусю й дідуся), бо поважаємо їх і дослухаємося до їхньої думки. Це — влада, яка тримається на авторитеті (тобто влада, що існує завдяки пошані). Авторитет старших дає їм право вирішувати дозволяти щось дітям чи забороняти....
0 Переглянути

Як виникають правила

5 Клас

Люди — істоти, яким нелегко жити одноосібно, без підтримки одне одного. Тож коли бодай двоє зустрічаються — вони починають спілкуватися та можуть впливати одне на одного. Люди живуть поруч, утворюючи спільноти, з яких формується суспільство. Члени спільноти, звісно, поводяться по-різному, але вони разом визначають, яка поведінка є прийнятною або неприпустимою для більшості. Прийнятні (або корисні) способи поводження стають звичаями та правилами. 1. Пригадай, що таке громади та спільноти. Що в них спільного, а що — відмінного? 2. Пригадай, як жили первісні люди та як вони формували перші спільноти. Але як зробити так, щоб люди дотримувалися цих правил? Для цього правителі та парламенти почали ухвалювати закони, які визначали відповідальність за недотримання усталених норм поведінки. Про звичаї, правила та закони, що існували в давнину, учені дізнаються із джерел, які збереглися дотепер. Наприклад, одним із найдавніших списків правил, який дійшов до нас, є кодекс законів правителя Вавилону — Хаммурапі. Цим законам майже чотири тисячі років. Вавилон — столиця стародавньої Вавилонії. Одне з найвідоміших стародавніх міст, засноване майже п’ять тисяч років тому. Звичаї — усталені форми поведінки в громадському житті й побуті для певної спільноти, народу. Вони з’явилися так давно, що дізнатися, звідки пішов звичай, неможливо. За недотримання звичаїв людина може зазнавати осуду. Правила — норми поведінки, що свідомо приймаються певною спільнотою/групою для взаємодії та співіснування осіб усередині цієї спільноти. У таких норм поведінки зазвичай є "автор” чи "автори”, тобто люди, які їх придумали. За невиконання правил людина може зазнавати осуду з боку членів спільноти, які дотримуються цих правил....
0 Переглянути

Села й міста в минулому і тепер

5 Клас

Село — це найстаріший тип поселення, відомий людству. Там віддавна люди займаються спільним господарюванням: вирощують пшеницю, жито, інші зернові, а також городину, займаються рибальством, розводять свійських тварин. За визначенням географів, село — це тип поселення, в якому живуть від 500 до 2500 мешканців. У давнину села засновували біля річок чи озер, на схилах гір, у зручних для землеробства чи скотарства місцях. Селяни будували свої помешкання, пристосовуючись до місцевості та природних умов. Зазвичай у села є центр, де розташований храм, ринок, інші громадські місця (скажімо, пошта чи відділення банку). Утім, люди селилися разом не лише, щоб займатися сільським господарством. Часом усе поселення займалося певним промислом. Наприклад, десь лише торгували, а деякі поселення ставали прикордонними, бо розташовувалися "з краю” і першими зустрічали нападників. Частина поселень із часом перетворювалася на великі добре захищені міста. Із розвитком людства типів сільських поселень ставало дедалі більше. На те, чому люди селяться в певному місці й чим займаються, вплинула також і промислова революція....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 25 ... 72
Назад

Навігація