Войти
Закрыть

Під високочолим небом, або Україна незалежна

5 Клас

Ви вже знаєте, унаслідок яких подій українські землі опинилися у складі СРСР. Разом з іншими народами українці розбудували міста й великі промислові підприємства, витримали на своїх плечах тягар Другої світової війни, та не полишили надії на утвердження власної держави. Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років постало нове покоління борців за волю України — шістдесятники. За щире вболівання за долю народу, його мову й культуру шістдесятники наразилися на переслідування та цькування. Наприклад, поет Василь Стус із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Партійні можновладці були байдужі до потреб людей, не дбали вони й про природу — однією з найтрагічніших подій історії України того періоду є катастрофа на Чорнобильській атомній станції. У 1970—1980-ті роки криза охопила всі сфери життя, і, зрештою, СРСР припинив своє існування. 24 серпня 1991 р. було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Саме цей день святкуємо як День Незалежності. А 1 грудня 1991 р. документ отримав всенародну підтримку: під час референдуму за нього висловилося понад 90 відсотків населення, яке взяло участь в опитуванні....

Маки пам’яті, або Україна у Другій світовій війні

5 Клас

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Їй передувала таємна угода керівників нацистської Німеччини й більшовицького Радянського Союзу — Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна, кожен з яких прагнув володарювати у світі. Вожді на свій розсуд вирішили долю багатьох народів Європи. За їхньою згодою західноукраїнські землі, які перебували у складі Польщі, відійшли до Радянського Союзу. На приєднаній території радянська влада запроваджувала такі самі порядки, як і в Східній Україні, застосовуючи репресії та терор проти місцевого населення. Крім того, мир між Німеччиною й СРСР виявився нетривким. Світовою називають війну, у вир якої втягнуто дуже багато країн. Людство пережило дві світові війни, й обидві сталися в 20 ст. Перша світова війна тривала від 1914 по 1918 рр., у ній брали участь 38 країн, унаслідок неї невпізнанно змінилася карта Європи, зокрема після розпаду Австро-Угорської та Російської імперій з’явилися нові країни. 22 червня 1941 р. Німеччина напала на Радянський Союз — так почалася німецько-радянська війна. Україна зазнала ударів ворога вже в перші години війни. Наша земля стала безпосереднім полем бою. На ній точилися криваві битви, що призводили до страхітливих руйнувань і загибелі мільйонів солдатів і мирних жителів. Через рік від початку німецько-радянської війни територію України було цілком окуповано німецькими військами та їхніми союзниками....

Жнива скорботи, або голодомор як геноцид українського народу

5 Клас

У грудні 1919 р. на більшій частині українських земель було встановлено радянську більшовицьку владу. Так розпочалася доба Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР). Наприкінці 1922 р. УСРР увійшла до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік — скорочено СРСР. У цій державі Україна перебувала до 1991 р. На території радянської України більшовики впроваджували свої порядки, але не за потребами України, а відповідно до інтересів величезної радянської держави. Прагнучи цілковитої влади, уряд більшовиків розгорнув боротьбу проти діячів української освіти, науки, мистецтва. Митців, учених, діячів держави та церкви, учителів, лікарів, які не погоджувалися з діями партії більшовиків, заарештовували, висилали до Сибіру, ув’язнювали. Багатьох було розстріляно. Такі заходи називають репресіями. Репресій зазнавали й прості люди. Від другої половини 1920-х років у селах почалося примусове створення колективних господарств — колгоспів. У селян відбирали землю, коней, худобу, знаряддя хліборобської праці. Вони переставали бути господарями, бо не могли розпоряджатися ні своєю землею, ні зібраним урожаєм. Хлібороби з діда-прадіда, ставши колгоспниками, перетворювалися на безправних наймитів. Із такими порядками українські селяни не могли миритися. Але до тих, хто чинив опір, більшовики застосовували силу. Їх оголошували куркулями, відбирали майно — розкуркулювали, цілими сім’ями масово вивозили до Сибіру, де залишали «на поселення»....

Буремні роки, або українська революція 1917—1921 рр.

5 Клас

Коли 1917 р. у столиці Російської імперії Петрограді (нині Санкт-Петербург) було повалено владу царя, українські партії та громадські організації створили Українську Центральну Раду. Очолив її Михайло Грушевський. Центральна Рада обрала український уряд — Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком. У листопаді того самого року було проголошено Українську Народну Республіку (УНР). Події тих буремних років історики називають Українською революцією. Партія — група людей, яких об’єднує спільна мета в боротьбі за владу. Революція — різкі зміни в житті суспільства, які здебільшого супроводжуються утвердженням нової влади, законів тощо. Незабаром становище в Україні загострилося через війну з урядом більшовиків, що прийшли до влади в Росії. В умовах війни довелося не стільки впорядковувати внутрішньодержавне життя, скільки дбати про оборону. У грудні 1917 р. у Харкові більшовики проголосили Україну Радянською республікою і створили свій уряд. Під прикриттям цього уряду війська більшовиків захопили Лівобережну Україну й почали наступ на Київ. За тих обставин Центральна Рада 9 січня 1918 р. проголосила незалежність УНР....

І слава, і воля, або українське козацтво в народній пам’яті

5 Клас

Перші відомості про українських козаків у писемних джерелах датують 1489 р. На вільних степових землях Південної України козаки закладали свої господарства — зимівники. Особливо приваблювали козаків багаті на рибу й дичину, а до того ж родючі землі за Дніпровими порогами. Власне тому українських козаків називали запорізькими. Життя в степу було сповнене небезпек. Захищаючись, козаки будували земляні укріплення та укріплення із січених дерев’яних колод — січі. Попервах невеликі січі існували, напевно, у багатьох місцях, і лише згодом утворилась одна головна Запорізька Січ-фортеця. Місце розташування головної Січі змінювалося. Ви вже знаєте про те, хто, коли й де спорудив першу Запорізьку Січ. Погортайте сторінки підручника й знайдіть ім’я діяча, з яким пов’язана ця подія. На Січі постійно перебувала козацька залога, більшість же запорожців мешкали в зимівниках, а на Січ приходили за відповідним сигналом. Адже саме із Січі козаки вирушали в похід. Січ була також місцем, де запорожці обговорювали найважливіші питання свого життя. Такі зібрання називали радами (від слова радитися). Козацькій раді належала вся влада. Право голосу на ній мав кожен запорожець. Такий спосіб улаштування життя громади називають республікою. Ось чому Запорізьку Січ учені визначають як козацьку республіку. Козацька рада виносила ухвали про війну та мир, військові походи, приймала чужоземних посланців або відправляла козаків до інших держав, карала винних тощо. На раді козаки обирали собі керманичів — козацьку старшину: кошового отамана, суддю, писаря, осавула, обозного....

Відома і чута в усіх кінцях землі, або пам'ятники найвизначнішим діячам Київської Русі та Галицько-Волинської держави

5 Клас

Ви вже знаєте, що першу державу на наших землях чужоземці знали під назвою Русь. Так називав її і літописець. Від літописної назви держави із центром у Києві історики утворили назву Київська Русь. Уже за перших князів Київська Русь стала однією з найбільших держав Східної Європи. Єдиною жінкою, якій випало тримати державне кермо за тисячолітню історію держави на наших теренах, була княгиня Ольга. Вона почала володарювати в Києві 945 р. У 957 р. княгиня Ольга здійснила подорож до Царгорода — столиці Візантійської імперії. Причини візиту літописець убачав у прагненні Ольги охреститися. Щоправда, більшість сучасних учених-істориків уважає, що Ольга вирушила до Константинополя вже охрещеною. Цим і пояснюється той пишний прийом, який влаштував для неї імператор Візантії. Для літописця княгиня була «передвісницею християнській землі, як вранішня зоря перед сонцем і зірниця перед світом», адже обрала релігію, яка незабаром стала державною: справу запровадження християнства як державної релігії здійснив її онук — князь Володимир Святославович. Ольга —одна з найшанованіших у християнстві святих. Пам’ятник їй у Києві, який бачите на ілюстрації, уперше був установлений 1911 р. Поряд з постаттю Ольги на постаменті споруджено постаті Кирила та Мефодія — так автор пам’ятника, скульптор І. Кавалерідзе, сповнив його символічним значенням, суголосним оцінці літописця. Щоправда, 1919 р. пам’ятник пошкодили вандали, а 1935 р. — цілком демонтували. Відновили пам’ятник 1996 р....

Родинне дерево, або про що можна довідатися із сімейного фотоальбому

5 Клас

Роздивіться фотографію. Які відчуття викликає у вас ця світлина? Доберіть кілька прикметників, що характеризують зображену родину. Чи можна твердити, що зображеним на знімку людям притаманні такі риси, як інтелігентність, доброта, урівноваженість, взаємоповага, любов до рідної землі? Свою думку аргументуйте. Як ви гадаєте, чи вплинула родина на формування світогляду та характеру видатної української поетеси Лесі Українки (Лариси Петрівни) Косач? Як саме? Ліворуч сидять діти Михайла Драгоманова — син Світозар і найстарша донька Лідія (у темній сукні). У центрі: Олександра Драгоманова — дружина брата Олександра — з донькою Оксаною. Праворуч скраю — сестра, Олена Пчілка, у дівоцтві Ольга Драгоманова, у заміжжі Косач. Стоять, зліва направо: її доньки Оксана й Ізидора Косач — сестри Лесі Українки — та їхня двоюрідна сестра Аріадна (за Оленою Пчілкою) — молодша донька Михайла Драгоманова. 1. Як укласти родинне дерево? Для роботи на уроці вам потрібні фотографії найближчих родичів — батьків, братів-сестер, дідусів і бабусь — або близьких. Розкладіть їх так, як зображено на малюнку. Знайдіть місце для інших фотографій. Перенесіть схематичне зображення родинного дерева в зошит, указуючи на місці кожної фотографії імена та прізвища, рік народження, місце проживання, заняття. Розкажіть одне одному про свої родини. Запитайте про те, що в розповіді однокласника зацікавило найбільше....

Довіряй, але перевіряй, або як опрацьовувати історичне джерело

5 Клас

Прочитайте уривок з розповіді візантійського історика Лева Диякона, який на власні очі бачив князя Святослава, залишив його словесний портрет. Порівняйте подане на ілюстрації зображення князя зі словесним описом. Доберіть слова з тексту, які підтверджують достовірність художньої реконструкції. «Був Святослав помірним на зріст, не дуже низький і не дуже високий, з кошлатими бровами та світло-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волоссям над верхньою губою (вусами). Голова в нього була зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся — ознака знатності роду. Міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла цілком пропорційні. Виглядав він доволі суворим і диким. Одне вухо його прикрашала золота сережка, оздоблена золотим карбункулом та двома перлинами. Одяг на ньому був білий і вирізнявся лише чистотою» (Візантійський історик Лев Диякон про зустріч Святослава та візантійського імператора в 971 р.). Оберіть один з поданих уривків з уснопоетичних творів. Якому історичному періоду присвячено ці твори? На підставі чого зробили такий висновок? Узагальніть у короткому повідомленні, про що та про кого складали пісні за козацької доби....

На крилах пісні, або усні джерела історії

5 Клас

Аж поки не виникла писемність, люди зберігали досвід в усному слові: міфах, казках, переказах, легендах, піснях, загадках, прислів’ях та приказках. Усе це розмаїття уснорозмовних творів називають усною народною творчістю, або фольклором. Із фольклорних творів історики довідуються передусім про те, яким було буденне життя за давніх часів, у що вірили люди, чим займалися, якими були їхні звичаї. Відгукувалися словом творці фольклору й на історичні події. Приміром, багатими на інформацію про життя за часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави є билини (старини), у яких ідеться про богатирів — оборонців рідної землі. Слово фольклор походить від ангп. folk-lore, що в перекладі означає «народна мудрість», «народні знання». Чимало давніх легенд і переказів потрапили на сторінки літописів. Так, з літопису «Повість минулих літ» до нас дійшла легендарна оповідь про походження й час заснування нашої столиці — міста Києва: «Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було між них три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоревицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні...». Довгий час історики не вважали цей літописний переказ правдивим. Проте, зіставивши свідчення літописця з іншими тогочасними джерелами, учені дійшли висновку, що легенда має історичну основу, а Кий був реальною особою — полянським князем, який жив наприкінці 6 — на початку 7 ст. Підтверджують це й археологічні знахідки на Старокиївській горі: археологам пощастило розкопати рештки городища Кия, яке відносять до 6 ст. Імена інших засновників Києва — його братів і сестри — зберігаються в назвах київських річок, гір, вулиць: річка Либідь, гори Щекавиця та Хоревиця....

Провідники в минуле, або писемні джерела історії

5 Клас

Серед історичних джерел найважливішими є писемні. Адже тільки з появою писемності люди змогли докладно розповідати про те, що, де, коли і як відбувалося. Писемні джерела — це тексти (рукописні або друковані) на папері чи інших матеріалах. Тексти законів, договори, літописи та хроніки, листи, щоденники подорожніх, спогади, за пізніших часів періодична преса — усі ці документи є безцінним джерелом для дослідження минулого, оскільки безпосередньо свідчать про те, яким було життя в часи, коли їх створено. Щоправда, аби відтворити справжній перебіг подій, історики мають виокремити з багатьох текстів джерел важливу інформацію, порівняти її з відомостями з інших джерел, зрозуміти суперечності, довести справжність пам’яток, визначити час їхнього створення тощо. Ця праця не з легких, вона потребує різнобічних знань. Складність відтворення минулого за писемними джерелами полягає ще й у тому, що в будь-якому тексті завжди відбивається особистість автора. Уявіть, наприклад, якими будуть письмові розповіді про кінофільм двох різних глядачів, причому якщо одному фільм сподобався, а іншому — ні. Розповіді про реальні події так само залежать від того, якою була участь у них людини-очевидця. Та й чи на власні очі ця людина бачила те, про що пише! Тож не дивно, що про ту саму подію різні джерела можуть свідчити по-різному, а часом їхні свідчення суперечать одне одному. Завдання історика — пояснити суперечності джерел і відтворити вірогідний перебіг подій....

Навігація