Практичне заняття. Християнська релігія і церква в житті давньоруського (давньоукраїнського) суспільства
- 26-10-2022, 21:18
- 602
7 Клас , Історія України 7 клас Гупан, Смагін
§ 11. Практичне заняття. ХРИСТИЯНСЬКА РЕЛІГІЯ І ЦЕРКВА В ЖИТТІ ДАВНЬОРУСЬКОГО (ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОГО) СУСПІЛЬСТВА
1. Святитель Іларіон — перший митрополит-слов’янин
2. Монастирі — осередки святості
1. СВЯТИТЕЛЬ ІЛАРІОН — ПЕРШИЙ МИТРОПОЛИТ-СЛОВ’ЯНИН
Працюючи в малих групах, на основі тексту, документів та ілюстрацій дайте відповідь на запитання:
1) Чому Ярослав обрав на посаду першого руського митрополита саме Іларіона?
2) Чому призначення на цю посаду руської людини було важливим?
3) Чим уславився Іларіон на цій посаді?
4) Як Іларіон характеризує Русь у «Слові про закон і благодать»? Що він пропонує? Як Іларіон закликає ставитись до правителів Русі? Чому?
5) Як оцінював творчість Іларіона М. Грушевський?
Однією з найвизначніших постатей суспільно-політичного, культурного й церковного життя Русі XI ст. був Іларіон — відомий письменник й оратор, митрополит церкви місцевого походження.
Митрополит — один із керівників церковного життя у православній церкві.
Юний чернець Іларіон навчався під керівництвом наставників у Києво-Печерському монастирі. У «Києво-Печерському патерику» знаходимо, що в ченці його постриг засновник монастиря Антоній.
З «Повісті временних літ» дізнаємося, що Іларіон був пресвітером (старшим священиком) церкви на честь святих апостолів у с. Берестовому поруч із Печерським монастирем. Ярослав призначив його першим руським митрополитом, хоча зазвичай цю посаду на Русі заміщали візантійські священики, завтверджені главою вселенської православної церкви — Константинопольским патріархом.
Однак Іларіон недовго пробув на митрополичій кафедрі. Учені вважають, що наступне потепління стосунків між Візантією й Руссю змусило Ярослава погодитися на зміщення Іларіона з митрополичої кафедри восени 1053 р. Очевидно, після цього Іларіон повернувся до Києво-Печерського монастиря.
Іларіон Київський
З «Повісті временних літ»
У рік 1051. Поставив Ярослав русина Ларіона митрополитом Русі у Святій Софії, зібравши єпископів.
Коли боголюбивий князь великий Ярослав уподобав село Берестове і церкву Святих апостолів... то був пресвітер, на ім’я Ларіон, муж благий, і книжний, і пісник. І ходив він із Берестового на Дніпро, на пагорб, де нині старий монастир Печерський, і тут молитви діяв. А був ліс тут великий, і викопав він тут печерку малу, двосаженну, і, приходячи з Берестового, одспівував церковні часи і молився тут Богу потай. Потім же вложив Бог князю в серце добрий намір: поставив він його митрополитом у Святій Софії, а ся печерка так осталася.
Церква Спаса на Берестові (побудована в 1113—1125 рр.)
Важливою складовою діяльності митрополита Іларіона стала участь в освітніх заходах князя. З його ім’ям пов'язане створення вченого гуртка при Софійському соборі, формування там осередку книжної освіти, заснування бібліотеки та книгописної майстерні — скрипторію, де переписувалися та перекладалися книжки, привезені з Візантії й Болгарії.
Митрополит Іларіон написав один з найвизначніших творів давньоруської літератури «Слово про закон і благодать», де він виклав свій погляд на християнізацію Русі та її місце серед інших європейських народів, роль київських князів.
За жанром цей твір є проповіддю, про що свідчать слова автора на його початку: «О законі Мойсею Богом даним і о благодаті і істині... і молитва к Богу від всієї землі нашої». Водночас це — літературний, богословсько-філософський текст, що набув поширення як зразок на Русі та поза її межами (до XVII ст.).
Із твору Іларіона «Слово про закон і благодать»
Усі народи почитають і славлять кожний свого учителя, того, хто навчив їх православній вірі. Похвалімо ж і ми... нашого вчителя і наставника, великого кагана нашої землі Володимира, онука старого Ігоря, сина славного Святослава, які в роки володарювання свого мужністю і хоробрістю уславились у країнах багатьох. І понині перемоги і могутність їх споминаються і прославляються. Адже не в слабкій і безвісній землі володарювали, а в Руській, що знана і чувана є в усіх чотирьох кінцях землі.
Не залишилася поза увагою Іларіона і діяльність князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, яких він звеличував за християнізацію, успішну державну політику та розбудову Києва. Твір Іларіона був просякнутий закликами до милосердя і злагоди між людьми.
До наших днів «Слово про закон і благодать» дійшло в понад 50 списках, що засвідчує його велику популярність у різні часи. Це один із тих визначних творів, що формували духовний світ наших предків, виховували естетичні смаки й уподобання, любов до письменства, розвивали почуття власної гідності.
З «Історії української літератури» М. Грушевського
«Слово про закон і благодать» приковує увагу дослідника своїми високими літературними прикметами, і особливо для нас цінне як одна з найбільш літературних, високо артистичних речей, які взагалі має наше письменство... З культурно-історичного погляду це надзвичайно важливий покажчик тих високостей, яких досягли книжники, так би сказати, першої черги, вихованці заведених Володимиром шкіл після офіціального запровадження християнства на Русі.
2. МОНАСТИРІ — ОСЕРЕДКИ СВЯТОСТІ
Працюючи в малих групах, на основі тексту, документів та ілюстрацій дайте відповіді на запитання:
1) Коли почали виникати монастирі?
2) Хто їх створював?
3) Як виник Києво-Печерський монастир?
4) Як він розвивався й утримувався?
5) Як звали відомих ченців цього монастиря?
6) Яке значення монастирів у житті давньоруського суспільства? Поясність на прикладі Києво-Печерського монастиря.
Давньоруські літописи XI ст. вказують на виникнення на Русі монастирів. Відповідно до деяких історичних джерел, їхня кількість сягала сімдесяти (сімнадцять — у Києві). Більшість монастирів були чоловічими, однак відомі й жіночі. Усі монастирі зводилися в містах або поблизу них.
Найвичерпніше у джерелах висвітлюється заснування Києво-Печерського монастиря, що припадає на 1051 р.
Антоній Печерський
За літописом, засновник монастиря Антоній походив з міста Любеча, що на Чернігівщині. Він здійснив подорож до святих місць на Афон, де постригся в ченці. Повернувшись на Русь, преподобний Антоній прийшов до Києва. Через свою бідність він не був прийнятий жодним київським монастирем й оселився в тій самій печері, у якій раніше усамітнювався для молитви Іларіон.
Він «почав жити тут (у печері), молячись Богу, споживаючи сухий хліб, і то лише через день, і воду в міру, копаючи печеру, не даючи собі спокою день і ніч, перебуваючи в трудах, у пильнуванні й у молитвах». Його благочестя не залишилося непоміченим. До нього почали приходити люди за благословенням і духовними порадами. Часто навідувався до печерного монастиря князь Ізяслав — син Ярослава, і представники київської знаті.
Кількість ченців збільшувалася, і коли в печерах стало затісно, спорудили наземний монастир і келії. Згодом Антоній виклопотав у великого князя Ізяслава Ярославича всю гору над печерою. Тут була побудована перша дерев’яна церква, навколо якої звели нові келії. У них переселилася майже вся братія. Фактично тут створюється новий монастир, а печери перетворюються на місце поховання. Співзасновником Печерського монастиря став Феодосій — один із перших учнів Антонія, а в подальшому — ігумен.
Феодосій Печерський
Ігумен — настоятель (очільник) православного монастиря.
Нестор Літописець розповідає, що перш ніж оселитися в Печерському монастирі, юнак Феодосій обійшов усі монастирі Києва, та ніде не знайшов того, до чого прагнула його сподвижницька душа. Преподобний Антоній спочатку не хотів приймати Феодосія. Він говорив, що «місце скорбне і тісніше паче інших місць», а юнак не може «терпіти на місці цім скорботи». Та згодом преподобний Антоній не встояв перед проханнями Феодосія і звелів постригти його й одягти в чернечий одяг. Час його вступу в Печерський монастир, імовірно, сягає 1055—1056 рр.
Ставши ігуменом, Феодосій вирішив збудувати на пожертви віруючих величний кам’яний храм — Успенський собор. Церква будувалася впродовж 15 років (до 1089 р.) грецькими архітекторами та іконописцями. У розписах храму брав участь Аліпій, який вважається основоположником вітчизняного іконопису.
Із плином часу прибудовувалися нові церкви. Увесь монастир був обгороджений частоколом. Як образно свідчить ранній запис історії цього монастиря: «Не золотом і сріблом, а сльозами і трудом була заснована Печерська обитель». Очевидно, що її засновники не були заможними людьми.
При монастирі Феодосій влаштував притулок для жебраків, сліпих, кульгавих, на який витрачали десяту частину монастирських доходів. Щосуботи монастир посилав віз хліба для ув’язнених.
1 — Свято-Троїцька надбрамна церква; 2 — реконструкція Успенського собору; 3 — церква Іоанна
У XII ст. Печерський монастир стали називати лаврою (від грецького «багатолюдний»). Лаврами називалися суспільно визнані осередки святості, що мали беззаперечний авторитет серед віруючих. На його території звелися дивовижні храми: в ХІ—ХІІ ст. спорудили церкву Іоанна Предтечі, Свято-Троїцьку надбрамну, Спаса на Берестові, Трапезну палату та інші споруди. Творцями лаврських святинь були визначні давньоруські та грецькі майстри.
Монастир став колискою руського чернецтва, зразком для інших руських монастирів і мав величезне значення не лише в духовно-моральному, а й у культурному житті руського народу.
Ще за ігуменства Феодосія в монастирі було започатковано книжну справу — переписування, написання та збирання рукописних книг. Ченці зобов'язувались у вільні від виконання послуху дні займатися читанням книг, взятих у монастирській бібліотеці. Це забезпечувало високу грамотність монахів.
1 — В. Васнецов. Нестор Літописець; 2 — святий Аліпій (іконографічний малюнок В. Васнецова); 3 — преподобний Григорій іконописець; 4 — преподобний Агапіт (реконструкція С. Нікітіна)
Як відомо, знаннями про найдавніші часи нашої Батьківщини ми завдячуємо насамперед освіченим і працелюбним ченцям Києво-Печерського монастиря, серед яких Нестор Літописець (друга половина XI ст.). Завдяки Аліпію і Григорію в Києво-Печерському монастирі розквітло іконописання, а завдяки Агапіту і Даміану — лікування хвороб.
Перевірте засвоєне на уроці
1. Про які нові факти ви дізналися на уроці?
2. Які з них виявилися для вас найцікавішими?
3. Чи здійснили ви для себе якісь нові відкриття?
Домашнє завдання
Підготуйтесь до уроку узагальнення, спираючись на завдання.
Історичний калейдоскоп
Антонієві печери неподалік від Чернігова — унікальний підземний архітектурний комплекс XI—XIX ст., заснований на початку XI ст. батьком руського чернецтва Антонієм Печерським. Літописець написав: «...Антоний же пришед к Чернигову и взлюби Болдину гору и ископав пещеру, и ту вселися, и есть монастырь Святое Богородицы на Болдиных горах и до сих дни».
Відомо, що монастир складався з невеликих печер, де монахи жили й молилися. Так, розташована біля входу в Антонієві печери церква Преподобного Антонія Печерського має розміри 11,7 х 4 м, а висота храму Преподобного Феодосія Тотемського сягає 8,4 м.
Сьогодні на цій території є архітектурно-історичний заповідник, завдовжки 350 м.
ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ З РОЗДІЛУ II. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) наприкінці X — у першій половині XI ст.
Назвіть роки правління князів, рік запровадження християнства як державної релігії, основні групи населення Русі.
Покажіть на карті № 2 територію Русі за правління князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Поясніть поняття: «християнство», «священик», «митрополит», «монастир», «чернець», «графіті», «верстви», «бояри», «церковнослов'янська мова», «книжкові мініатюри».
Опишіть Київ часів Ярослава Мудрого, пам’ятки монументального живопису й архітектури, використовуючи писемні та візуальні джерела.
Наведіть приклади найдавніших пам’яток писемності, поширення освіти, відносин Київської держави з європейськими державами.
Порівняйте внутрішню і зовнішню політику Володимира Великого та Ярослава Мудрого, політичний устрій і соціальний розвиток давньоруського та європейського суспільств.
Схарактеризуйте суспільну роль різних верств і станових груп населення Русі, повсякденне життя мешканців міста та села, ступінь розвитку господарства й торгівлі, роль князівської влади в політичному устрої Київської держави.
Визначте причини, суть і наслідки запровадження християнства як державної релігії Київської держави.
Висловте власне ставлення до діяльності Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Коментарі (0)