Правління Ярославичів
- 28-10-2022, 20:32
- 288
7 Клас , Історія України 7 клас Гісем
§ 10. Правління Ярославичів
1. Заповіт Ярослава Мудрого
Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість подальшої боротьби за владу між своїми синами й спробував цьому запобігти. Ярослав Мудрий склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати Великим князем київським у мирний спосіб. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, володимирсько-волинські — Ігореві, смоленські — В’ячеславові.
Ця форма державного правління повинна була зберегти єдність Київської Русі та мирний спосіб передання влади.
Яку мету переслідував Ярослав Мудрий своїм заповітом?
Саркофаг Ярослава Мудрого у Софійському соборі
Яку мету ставив Ярослав Мудрий, запроваджуючи систему престолонаслідування?
2. Київська держава за синів Ярослава Мудрого.
За заповітом Ярослава Мудрого Великим київським князем мав стати його старший син Ізяслав. Одначе після смерті батька брати Святослав і Всеволод не визнали Ізяслава верховним володарем Київської держави. Міста і землі, що заповів їм батько, Ярославичі вважали своїми особистими спадковими володіннями — вотчинами. Мабуть, саме тому Ізяславові довелося погодитися на спільне з братами правління державою. Період 1054—1073 рр. в історії Київської Русі називають добою тріумвірату — співправління Ізяслава, Святослава та Всеволода.
Половці беруть полон
Половецькі баби — кам’яні статуї, що встановлювалися над похованнями — курганами половецької знаті
Битва на р. Альта 1068 р.
Усі найважливіші державні справи тріумвіри вирішували разом. Молодших братів Ігоря та В’ячеслава вони усунули від державних справ і привласнили після смерті останніх їхні володіння. Це викликало обурення серед молодших Ярославичів й заклало підґрунтя майбутніх усобиць. Позбавлені влади князі на Русі дістали назву ізгоїв. Саме вони стали вагомим чинником подальшої міжусобної боротьби.
У період правління старших Ярославичів починається новий етап боротьби з кочовиками на південних кордонах Русі. У 1060 р. тріумвіри здійснили спільний похід проти орди кочовиків-торків, яка з’явилася на південних кордонах Русі, і розгромили її. Одначе цей успіх було затьмарено подальшими подіями.
Перша сутичка між старшими Ярославичами та обділеними ними родичами сталася 1064 р. Захоплені цією боротьбою тріумвіри не могли своєчасно організувати відсіч новим ордам кочовиків - половцям (кипчакам). Уперше про появу половців на кордонах Русі в літописі згадується під 1055 р. Половці, здійснюючи свої набіги, мали відмінну від своїх попередників тактику. Вони намагалися уникати прямих сутичок. Їхньою головною метою було захоплення невільників, яких потім продавали до країн Близького та Середнього Сходу. Половці нападали зненацька і, захопивши полонених, швидко зникали в степу.
На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську землю. Битва військових дружин тріумвірів із половцями сталася на річці Альта й завершилася перемогою останніх. Князі з рештою війська втекли під захист своїх фортець. Обурені кияни вимагали від Ізяслава видати зброю, щоб помститися половцям. Відмова князя спричинила повстання киян, які не любили свого князя за здирництво. Ізяслав змушений був рятуватися втечею. За півроку за допомоги польського війська він повернув собі престол. Київське повстання довело слабкість влади тріумвірів.
По деякім час між тріумвірами спалахнув черговий конфлікт, унаслідок якого Святослав зі Всеволодом вигнали Ізяслава з Києва. Упродовж 1073—1076 рр. київським князем був Святослав. Із метою зміцнення влади над удільними князями він перерозподілив між ними володіння. Крім Києва Святослав залишив за собою Чернігів, а в інших містах посадив намісниками своїх синів і племінників. У своїх діях він користувався підтримкою брата Всеволода. І хоча великим київським князем був Святослав, історики вважають, що фактично існував дуумвірат — співправління двох князів — Святослава і Всеволода.
Після смерті Святослава великокнязівський престол повернув собі Ізяслав. Він позбавив влади синів Святослава і віддав, згідно з існуючими правилами престолонаслідування, Чернігів Всеволодові. Але проти Всеволода виступив Олег Святославич, який вважав Чернігів своєю спадщиною, до того ж привів із собою половецькі орди. Так половці на довгі роки стали вагомим чинником у міжусобній боротьбі князів. На допомогу Всеволоду прийшов Ізяслав. Вирішальна битва сталася 3 жовтня 1078 р. на Нежатиній Ниві. І хоча в цій битві перемогли старші Ярославичі, у ній загинув Ізяслав.
Князь Святослав Ярославич з родиною. (мініатюра з «Ізборника...»)
Загибель князя Ізяслава
Бій руської дружини з половцями. (малюнок з літопису)
По загибелі Ізяслава влада перейшла до Всеволода, який князював у Києві впродовж 1078—1093 рр. У цей час на Русі відновилася одноосібна монархія, але вона значно поступалася владі київських князів за часів Володимира Святославича та Ярослава Мудрого.
Всеволод вів запеклу боротьбу з обділеними родичами, які домагалися своїх уділів, але врешті-решт пішов на поступки й надав їм князівства. Унаслідок цього центральна влада та єдність держави значно послабли. В умовах постійних нападів половців на руські землі спалахи усобиць були дуже небезпечними. Ймовірно, саме тому син Всеволода Володимир Мономах після смерті батька поступився престолом синові Ізяслава Святополку (1093—1113).
Необхідність подолати незгоди та об’єднати сили для боротьби підштовхувала до зближення князів. Велику роль в організації сил для боротьби з половцями відіграли князівські з’їзди. Результатом цього став розгром половецьких орд об’єднаними силами руських князів на чолі з Володимиром Мономахом у березні 1111 р. біля міста Сугрова на Дону. Ця перемога спричинила зростання авторитету Володимира Мономаха, майбутнього київського князя.
Які князі утворювали тріумвірат? Які нові кочові племена у другій половині XI ст. стали головною загрозою для Русі?
3. Князівські з’їзди (снеми)
Послаблення центральної влади на Русі викликало появу періодичних з’їздів князів — «снемів». На них намагалися вирішити питання, важливі для всіх руських земель. Першим із відомих за літописом є князівський з’їзд 1072 р. у Вишгороді. Тріумвіри Ізяслав, Святослав і Всеволод зібралися там із нагоди перенесення мощей святих Бориса і Гліба до нещодавно збудованої церкви на їхню честь. На Вишгородському з’їзді також було прийнято новий збірник законів «Правда Ярославичів», що доповнив «Руську правду».
Найвідомішим серед «снемів» руських князів є з’їзд 1097 р. в Любечі. На ньому князі домовилися про запровадження засад спадкового володіння князівствами («Кожен хай держить вотчину свою») та вирішили розглядати захоплення чужої вотчини як злочин і разом виступати проти того, хто спробує це вчинити.
Чим було зумовлено появу такої форми вирішення державних питань, як з’їзд князів?
Долобский з’їзд. Мономах і Святополк. Худ. А. Кившенко
Тепер влада в кожному уділі мала передаватися від батька до сина. Порядок, запроваджений Ярославом Мудрим, скасовувався. Князі також ухвалили рішення про спільні дії проти половців: «Відтепер з’єднаймося в одне серце й захистимо Руську землю». Одначе ці рішення не було втілено в життя. Одразу після з’їзду спалахнула кривава війна, яка тривала три роки. Припинив її князівський з’їзд 1100 р. в селі Витичеві (Уветичах).
Про необхідність спільних дій проти половецьких нападів ішлося на з’їзді князів у Золотчі 1001 р. Вирішальним в організації боротьби з половцями став з’їзд навесні 1103 р. біля Долобського озера поблизу Києва. За повідомленням літописця, дружинники Святополка київського відмовлялися йти навесні в похід проти половців, оскільки це завдасть збитків смердам (селянам) та їхнім посівам і коням. Вирішальну роль у прийнятті рішення про спільний похід відіграла відповідь Володимира Мономаха: «Дивуюсь я, дружино, що коней шкодуєте, на яких орють. А чому не помислите про те, що ось почне орати смерд і, приїхавши, половчин застрелить його з лука, а коня його забере, а в село його приїхавши, забере жінку його й дітей його, все майно його?! Так коня вам шкода, а самого смерда хіба не жаль?» Похід 1103 р. започаткував низку переможних походів Русі проти половців у 1103—1116 рр.
Князівські з’їзди відіграли важливу роль в організації відсічі нападам половців на руські землі.
Який з’їзд започаткував нову систему престолонаслідування? На якому з їзді остаточно ухвалено рішення про спільні походи князів проти половців?
ВИСНОВКИ
Під час правління Ярославичів розпочався поступовий процес розпаду Київської Русі й занепаду влади великого князя. У нього не було тієї влади і сили, що у попередніх великих київських князів. Сини Ярослава, не бажаючи поступитися власними амбіціями, знехтували заповіт батька, натомість примушуючи інших його дотримуватися.
За часів правління Ярославичів над Руссю нависла нова загроза зі степу. Напади половецьких орд були спустошливими для Південної Русі. Кочовики вдало користувалися міжкнязівськими чварами, вчиняючи нові набіги.
Міжкнязівські чвари і набіги степовиків негативно впливали на розвиток Київської Русі. Це розуміли і сучасники подій. Щоб узгоджувати інтереси князів та організувати відсіч нападам, найвпливовіші князі збиралися на з’їзди, завдяки яким поталанило припиняти міжусобиці, організовувати спільні походи проти степовиків. Важливим для подальшої долі Русі стало прийняття нового принципу престолонаслідування.
ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ
- 1. Який порядок престолонаслідування було запроваджено Ярославом Мудрим?
- 2. Чи втілили в життя сини Ярослава Мудрого заповіт батька?
- 3. Дайте визначення понять і термінів «тріумвірат», «дуумвірат», «князь-ізгой», «снем», «уділ».
- 4. Які нові кочові орди загрожували південним кордонам Русі від середини XI ст.?
- 5. Які причини частих успіхів половців у набігах на землі Русі?
- 6. Які головні питання вирішувалися на з’їздах князів?
Коментарі (0)