Українські землі у складі Угорщини, Молдавії, Московії, Кримського ханства та Османської імперії
- 28-10-2022, 20:49
- 261
7 Клас , Історія України 7 клас Гісем
§ 23. Українські землі у складі Угорщини, Молдавії, Московії, Кримського ханства та Османської імперії
1. Закарпаття у складі Угорщини
Племена угрів, що переселилися наприкінці IX — на початку X ст. до Паннонії (сучасна Угорщина) — Придунайської низовини, зіткнулися тут із місцевим слов’янським населенням, що мешкало переважно в передгір’ях Карпат.
Як оповідає угорський хроніст початку XII ст. Анонім у своєму творі «Про діяння мадярів», коли угорські племена на чолі з вождем (ханом) Алмошем (Арпадом) пройшли через Верецький перевал і рушили далі на захід, то під містом Ґунґом (Ужгород ) зустріли опір слов’янського князя Лаборця, що залежав від болгарського царя. Після чотириденної облоги міста князь був змушений відступити до фортеці Земплін, однак під час відступу його військо наздогнали угорці. Після кривавої битви поранений князь потрапив у полон та був повішений на березі річки, що згодом почала називатися Лаборець. Образ князя міцно вкоренився в народній творчості населення Закарпаття. Він став національним символом, підтвердженням слов’янського характеру населення краю.
Переселення угрів на нову батьківщину
Боротьба угорців за підкорення слов’янського населення Закарпаття розтягнулася на довгі століття. За часів розквіту Київської Русі та Галицько-Волинського князівства край неодноразово входив до їхнього складу. З ослабленням Галицько-Волинського князівства Закарпаття остаточно ввійшло до складу Угорщини, де було поділене на окремі територіально-адміністративні одиниці — комітати. Їх очолювали призначені королем з-поміж угорських панів намісники — ішпани (жупани), що здійснювали адміністративну, військову і судову влади. Землі, особливо в низинних районах Закарпаття, щедро роздавалися угорським землевласникам, а в міста переселялися угорці, німці, євреї. Слов’янське населення витіснялося в гори або піддавалося мадяризації.
Найдавніша частина Мукачівського замку «Паланок»
Помітний слід в історії краю залишив подільський князь Федір Коріатович, який був змушений тікати від гніву великого литовського князя Вітовта. Федір отримав від угорського короля місто Мукачеве та став намісником Березького комітату. Прихід Коріатовича із 40 тисячами подільських селян, як твердять писемні джерела, зміцнив становище слов’янських народів у населенні краю. Федір Коріатович виступав проти запровадження кріпацтва і мадяризації. Із його ім’ям пов’язаний бурхливий розвиток краю: значно зросли міста Мукачеве та Берегове, виникло багато нових поселень. Було добудовано мукачівський замок, саме місто обнесено захисним валом, а поряд, на Чернечій горі, засновано православний монастир Святого Миколая, що діє й дотепер. Згодом у Мукачеві постало православне єпископство. Саме завдяки православній вірі більшість закарпатських українців зберегли рідну мову, культуру, усвідомили свою національну належність.
Хто такий князь Лаборець? Яка роль князя Федора Коріатовича у розвитку Закарпаття?
2. Доля Буковини
Буковина як історико-географічний регіон сформувалася в XIV ст. Зараз північна частина Буковини входить до складу нашої держави (Чернівецька область), а південна — до складу Румунії. Назву краю дали букові ліси, що густо вкривали його в минулому. За часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства Буковина була невід’ємною їхньою частиною.
Після монголо-татарської навали Буковина потрапила під безпосереднє управління Золотої Орди. Північна частина краю стала називатися Шипинською землею, що управлялася ординцями. Від середини XIV ст. Буковина потрапляє під владу Угорщини, а південна частина краю активно заселяється волохами (румунами).
У середині XIV ст. спалахнула боротьба волоського та молдавського населення за створення власної держави, яка завершилася проголошенням у 1359 р. незалежного Молдавського князівства. Шипинська земля ввійшла до складу князівства як автономне утворення, що зберігало свій статус до середини XV ст. Після ліквідації автономії перестала вживатися й назва Шипинська земля, яку було перейменовано в Буковину. Уперше назва «Буковина» зустрічається в грамоті молдавського господаря (князя) Романа І від 30 березня 1392 р.
Шипинська земля
Свідчення, очевидця про Хотинський ярмарок
«...Вивозиться багато биків, м’ясом яких значною мірою харчується не лише населення Угорщини і Русі, а й поляки, німці, навіть Італія, головним чином місто Венеція».
1. Яка галузь господарства Буковини була найбільш розвиненою? 2. Із якими державами підтримувалися торговельні відносини?
Українська мова та культура справляли значний вплив на духовне життя молдавського суспільства. До середини XVII ст. офіційною діловою мовою тут була давньоукраїнська, якою писали літописи та літературні твори. Великих землевласників, як і на українських землях, називали боярами.
У XIV—XV ст. Шипинська земля починає швидко розвиватися в господарському плані, зростає кількість населення. Міста Хотин і Чернівці стали важливими осередками ремесла й торгівлі. У Хотині відбувалися найбільші в Молдавському князівстві ярмарки.
Від другої половини XV ст. Молдавії довелося вести жорстоку боротьбу за незалежність від Османської імперії, володіння якої наблизилися до кордонів князівства. Спершу Молдавія (а в її складі й Буковина) була змушена визнати васальну залежність від Османської імперії, а згодом у 1514 р. безпосередньо ввійшла до її складу, де перебувала до 1775 р.
Яка сучасна назва Шипинської землі? Під яким роком уперше згадується назва Буковина?
3. Українські землі у складі Московської держави
Остаточна ліквідація на українських землях удільних князівств у складі Великого князівства Литовського та наступ католицької церкви відбувалися одночасно з піднесенням Московської держави, яка звільнилася від монголо-татарського панування та була єдиною незалежною православною державою після падіння під ударами турків Константинополя (1453 р.). Ці обставини дали можливість великим московським князям вступити в боротьбу з Великим князівством Литовським за спадщину Русі. Вони заявляли, що саме Москва є спадкоємницею Київської Русі. Великий князь московський Іван III почав титулуватися «Государем і великим князем усієї Русі», а в 1489 р. вперше зауважив великому князеві литовському й королю польському: «Наші города, і волості, і землі, і води король за собою держить».
Іван III
Московські воїни. Гравюра
Такі претензії московського правителя вкрай загострили відносини між Москвою й Литвою та спричинили майже безперервну низку війн початку XVI ст. (1500-1503, 1507-1509, 1512-1522 рр., 1534-1537 рр.), які були продовженням протистояння попереднього століття.
У результаті, спираючись на підтримку удільних чернігово-сіверських князів, що були переважно нащадками Рюриковичів, Московія збільшила свої володіння за рахунок Чернігово-Стародубського і Новгород-Сіверського князівств. Усіх, хто був невдоволений цим приєднанням, московські воєводи вбили або захопили в полон. Новоприєднані землі було поділено на повіти на чолі з воєводами. Удільні князі, що перейшли до Московії, отримали службу й володіння від великого московського князя. У 1523 р. Новгород-Сіверське князівство було ліквідоване.
Битва під Оршею (1514 р.)
Під час литовсько-московської війни 1512-1522 рр. основні бої точилися за контроль над Смоленськом. Під час війни у 1514 р. відбулась одна з найбільших битв під Оршею, де литовська армія, очолювана гетьманом Костянтином Острозьким, вщент розгромила московські війська. Проте ця перемога не переломила хід війни на користь Литви, яка зрештою поступилася Смоленщиною на користь Москви.
Які українські землі увійшли до складу Московської держави на початок XVI ст.?
4. Кримське ханство
Монгольська навала та захоплення степових просторів Причорномор’я та Криму монголами суттєво змінили склад населення цих земель. Панівною етнічною групою стали монголи, що змішалися з половцями та іншими місцевими етнічними групами, до яких стали переважно застосовувати назву татари.
Північне Причорномор’я та Крим у складі Золотої Орди утворювали окремий улус (область). Від кінця XIII ст. монгольські хани дедалі частіше обирали Крим для постійного проживання. Одним із таких місць було місто Солхат (Крим, тепер Старий Крим). У перекладі з кримськотатарської «кирим» означає рів, укріплення. Згодом ця назва поширилася на весь півострів.
Утвердження монголів на цих землях згодом посприяло й поширенню там ісламу, яке започаткував брат Батия золотоординський хан Берке (1209-1266), що особисто прийняв цю релігію і всіляко поширював її серед підданих. Поширення ісламу мало двоякі наслідки. З одного боку південноукраїнські землі на тривалий час долучилися до території поширення ісламської цивілізації, а Україна, розділена навпіл, стала прикордонням між християнською та мусульманською цивілізаціями. З іншого — це сприяло утворенню з народів, що населяли Крим і Причорномор’я, кримськотатарського народу, формування якого завершилося в XVI ст.
У другій чверті XV ст. Золота Орда розпалася, і на її територіях виникло кілька самостійних держав: Велика Орда, Астраханське, Казанське, Сибірське ханства, Ногай і Кримське ханство.
Тамга — родовий знак Ґіреїв
Татарські вершники
Кримське ханство на початку XVI ст.
Виникнення Кримського ханства пов’язане з ім’ям хана Хаджі-Ґірея (1428-1466 рр.).
Походження Хаджі-Ґірея остаточно не з’ясовано. На думку одних істориків, справжнє ім’я Хаджі-Ґірея — Даулет-Бірди. Він був сином кримського хана Таш-Тімура (кінець XIV ст.). Інші стверджують, що він був представником двох могутніх кримських родів Ширинів і Баринів. У юнацькі роки жив при дворі литовського князя Вітовта, який і допоміг йому утвердитися на престолі.
Хаджі-Ґірей зміг, спираючись на Литву, відстояти незалежність свого ханства від зазіхань хана Великої Орди. Це сталося, за різними джерелами, у 1449 або 1455 р. По смерті Хаджі-Ґірея після міжусобиці влада перейшла до його сина Менглі-Ґірея (1468—1514 рр.).
Кримські хани зберігали формальну зверхність над українськими землями у складі Великого князівства Литовського та видавали великому князю ярлик на княжіння на цих землях. Останній було видано у 1472 р.
Проте його влада була хиткою. На ханський престол претендували представники інших знатних родів. Менглі-Ґірея було позбавлено влади та ув’язнено. Бунтівний бей Емінех звернувся по допомогу до турецького султана. Останній, скориставшись цим, оволодів у 1475 р. всім Південним узбережжям Криму та фортецею Азов у гирлі річки Дон.
Менглі-Ґірей, що опинився на волі, був змушений визнати зверхність султана, а Кримське ханство 1478 р. стало васалом Османської імперії.
Державно-політичний устрій Кримського ханства
У Кримському ханстві склалася своєрідна система управління, яку частково було запозичено з ісламських країн. На чолі держави стояв хан — «Великий хан Великої Орди та престолу Криму і Степів Кипчаку». Хан як спадкоємець Магомета користувався правом верховного володіння землею. Частина землі була в безпосередній власності хана, яку він міг передати в спадок. Крім того, ханові належали всі соляні озера, а також необроблені землі. Основну частину прибутку хана складали надходження від торгівлі трофеями та людьми, що були захоплені в полон під час походів.
Другим і третім за значенням після хана були офіційно оголошений спадкоємець — калга-султан і нуреддін-султан. Вони обидва мали значні володіння, а їхня влада відрізнялася від ханської лише тим, що вони не мали права карбувати власну монету.
Соціальна драбина у Кримському ханстві
Особливе місце в управлінні ханством посідав великий бей — «очі та вуха хана». Він командував особистою гвардією, стежив за порядком у столиці — Бахчисараї, затверджував усі судові справи.
За зовнішню безпеку ханства й відносини з ордами, що кочували за межами Криму, відповідав орбей.
Усі найважливіші питання в житті ханства (війни та миру, витрат на утримання ханського двору тощо) вирішувалися на державній раді — дивані, до якої входили найвищі посадовці ханства.
Дюрбе (усипальня) ханів Хаджі-Ґірея і Менглі-Ґірея біля Бахчисараю
Важливу роль в управлінні ханством відігравав релігійний лідер — муфтій, який завідував судами, церковними володіннями, освітою.
Основну масу населення ханства складали вільні люди.
Основу господарства ханства становило скотарство (коні, велика рогата худоба, вівці). У гірській частині Криму було розвинене й землеробство. Тут вирощувалися злакові, городні культури; процвітали виноградарство й садівництво. Стрімко розвивалось і ремесло: гончарство, килимарство, виготовлення мідного та олов’яного посуду, зброї тощо.
Бахчисарайський палац (сучасний вигляд)
Становлення ханства збіглося з періодом становлення самобутньої кримськотатарської культури. На розвиток великий вплив справила спадщина народів, що населяли півострів до приходу татар, та ісламська культура. Центрами формування культури стали резиденції ханів. Спочатку це був Солхан, згодом - Кирк-Ор, а на початку XVI ст. стає Бахчисарай.
Мандрівники про Бахчисарай
«Тільки-но хан обере місце для проживання свого, негайно приступають до облаштування базару, спостерігаючи притому, щоб вулиці були якомога ширше... При орді повсякчас невідлучно перебувають сукновали, ковалі, зброярі та всякого роду майстрові».
«У Бахчисараї головна вулиця пролягає від одного кінця міста до іншого і веде до житла ханів. Вулиця ця являє собою величезний базар. По обидва боки вулиці розташовані всякого роду лавки і навіть майстерні, і все це становить різноманітну суміш: тут торгують, працюють, виконують все, що потрібно у великому місті, і все це відбувається перед усіма, за відчинених дверей і віконниць. Під навісом кавових будинків завжди можна побачити багато татар, які зібралися сюди пити каву і поговорити про різні новини... З цією багатолюдною та гучною вулицею контрастували інші вулиці, на яких ніякого руху, лавок немає, і тільки часом промайне жіноча фігура».
1. Які спеціальності ремісників згадують мандрівники? 2. На якій особливості міста наголошують мандрівники?
До найдавніших архітектурних пам’яток ханства належать купольні усипальні правителів, впливових людей і духовних лідерів - дюрбе. Вони будувалися з тесаного каменю, скріпленого міцним вапняним розчином. Найдавніше з дюрбе, що дійшли до наших днів, розташоване у Чуфут-Кале. Найвідоміше дюрбе XV ст. Ескі-дюрбе міститься в межах сучасного Бахчисараю. Значне місце в архітектурі ханства посідають мечеті. Однією з перших була велика мечеть — шестистовпна базиліка під двосхилим дахом, закладена 1314 р. в Солхаті на честь хана Узбека.
Ескі-дюрбе
Колодязь у Чуфут-Кале
Бахчисарайський палац. Сучасний вигляд
Її дерев’яне перекриття підтримується зсередини двома білокам’яними аркадами, що ділять мечеть на три нефи. Головний вхід — із півночі вирізнено порталом, прикрашеним відмінним різьбленням по каменю. Цікаве й яскраве розписане різьблення всередині будівлі. Храм добре зберігся до наших днів.
Поєднуючи архітектурні форми Візантії та Сходу, використовуючи місцеві будівельні матеріали, зодчий створив у Криму архітектурну споруду, виняткову за витонченістю і простотою, гармонійністю і раціональністю.
Ранні мечеті будувалися без мінаретів, але всередині вже був мембер — трибуна зі сходами і майданчиком для імама.
Важливими архітектурними та інженерними спорудами були колодязі, які забезпечували постачання мешканців півострова водою в умовах посушливого клімату. Один з таких колодязів зберігся в Чуфут-Кале.
У XVI ст. починається розбудова Бахчисарайського палацу, який став перлиною культури кримських татар.
Для культури Кримського ханства є характерним широке використання різьблення по каменю і дереву, які становили головну прикрасу споруди.
Коли утворилося Кримське ханство? Як вплинула на його розвиток васальна залежність від Османської імперії? Під впливом яких культур розвивалася культура Кримського ханства?
5. Татарсько-турецькі набіги на українські землі. Дике Поле.
Після розпаду Золотої Орди, яку литовські князі вважали одним із головних ворогів, вони втратили інтерес до союзу з Кримом. Цим відразу скористалася Москва. Іван III після наполегливих домагань зміг схилити Менглі-Ґірея до союзу, який був спрямований як проти Великої Орди, так і проти Великого князівства Литовського. Завдяки цьому союзу Менгі-Ґірей завдав остаточної поразки Великій Орді, захопивши і знищивши в 1502 р. місто Сарай, а також майже безкарно почав нападати на українські землі. Цей московсько-татарський союз трагічно відобразився на долі українського народу. Для українських земель Кримське ханство виявилося дуже небезпечним сусідом. Протягом наступних десятиліть воно перетворилося на головне джерело постачання рабів на невільничі ринки Чорноморського узбережжя.
Татарин
Перший великий напад кримських татар на українські землі стався 1474 р. Під час цього нападу були значно пограбовані Поділля й Галичина. По декількох роках нового нападу зазнало Східне Поділля.
Особливо спустошливим був похід татар 1482 р. на Київ. Київський воєвода Іван Ходкевич надто пізно дізнався про наближення татар і не встиг організувати оборону міста. Київ було пограбовано і спалено. Крім того, Менглі-Ґірей узяв багато полонених, серед яких були воєвода та ігумен Києво-Печерської лаври. Також під час цього походу було пограбовано Київську землю, знищено 11 прикордонних міст. На знак дотримання своїх союзницьких зобов’язань кримський хан надіслав Івану III золоту чашу й таріль із пограбованого Софійського собору.
У цей же період на кордоні українських земель з’явилися турки, які в 1476 р. спустошили Буковину, а в 1498 р. — Галичину, де взяли в полон близько 100 тис. осіб.
За цими першими походами відбулися й інші. Один із найбільших стався 1500 р., у результаті якого було зібранай 50-тисячний ясир.
Із часу утворення Кримського ханства до кінця XV ст. на українські землі було вчинено не менше 41 нападу, зокрема 31 — на Поділля, 9 — на Руське воєводство, 7 — на Волинь, 4 — на Київщину, 2 — на Белзьке воєводство. Унаслідок цих нападів, окремі з яких мали характер великих військових походів, було частково або повністю спустошено окремі міста та регіони, захоплено в полон 220 тис. осіб (за загальної кількості населення українських земель близько 3,7 млн). У XVI ст. зафіксовано 69 нападів протягом 63 років: 32 — на Поділля, 18 — на Волинь, 17 — на Руське та Белзьке воєводства, 2 — на Лівобережну Україну. Демографічні втрати становили 353 тис. осіб. Загалом протягом другої половини XV—XVI ст. було здійснено близько 110 великих татаро-турецьких набігів, у результаті яких українські землі на південь від Києва були майже знелюднено і спустошені. Ці землі дістали назву Дике Поле, або просто Поле.
Татари ведуть ясир
Ясир (від тур. esir — бранець) — бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час нападів на Велике князівство Литовське, Польщу, Московську державу.
Козак — слово тюрського походження, що означає: вільна озброєна людина. Спочатку застосовувалася для назви мешканців Дикого Поля, які на цій території на свій страх і ризик займалися різними промислами. Згодом стало позначати соціальний стан.
Козак
Дике Поле
Через нищівні татаро-турецькі набіги постало питання захисту південних кордонів володінь Литви та Польщі. Однак Вільно й Краків виявилися не готовими вжити рішучих заходів для припинення набігів. Населенню українських земель довелося майже самотужки вирішувати це складне завдання. Опір українського населення став одним із важливих чинників формування українського козацтва, перша згадка про яке у письмових джерелах датується 1492 р. (Деякі історики називають 1489 р.)
Що таке Дике Поле? Чому на цій території стало формуватися козацтво? У якому році відбувся перший великий похід кримських татар на українські землі?
6. Князівство Феодоро
Поки монголи опановували рівнинну частину Криму, у гірських районах і на південному узбережжі відбувалися бурхливі події.
За Німфейським договором між Візантією та Ґенуєю (1261 р.) ґенуезці отримали виняткове право на торгівлю в Чорному морі. Ґенуезці на місці стародавньої Феодосії засновують свою торговельну факторію Кафу, яка стає важливим пунктом у торгівлі між Сходом і Заходом. Також вони змогли витіснити з Криму своїх суперників — венеціанців.
Із XIV ст. Кафа стає центром торгівлі невільниками, яких кочовики захоплювали, здійснюючи свої грабіжницькі набіги. На середину XV ст. місто стало одним із найбільших у світі, тут проживали 70 тис. осіб. У ґенуезців складалися непрості стосунки з монголами, а згодом і з кримськими татарами: то спалахували війни, то укладалися союзи. Поступово на початок XV ст. ґенуезці оволоділи всім південним узбережжям Криму від Кафи до Херсонеса. У Судаку та Чембало (Балаклава) вони збудували першокласні фортеці. Укріплення Судака збереглися й до сьогодні.
Поряд із генуезькими факторіями від кінця XII ст. в гірських районах Криму розвивалося князівство Феодоро.
Столицею князівства було місто Феодоро, відоме також під назвою Мангуп. Воно було розташоване на гірському плато. Із монголами феодорити змогли знайти спільну мову і мирно співіснувати. Розквіт князівства припадає на XV ст., на період княжіння Олексія та його сина Олексія Молодшого (1420—1456). Князівство мало розвинене сільське господарство, ремесло, населення складало 200 тис. осіб.
У 30-ті роки XV ст. розгорілася боротьба з ґенуезцями за вихід князівства до морського узбережжя. Війна тривала з перемінним успіхом аж до підкорення і Кафи, і Мангупа турками в 1475 р. Оборона Мангупа тривала майже півроку. Останнього князя Олександра було захоплено і страчено турками у Стамбулі.
Руїни столиці князівства Феодоро
ВИСНОВКИ
У другій половині XIV-XV ст. не всі українські землі опинились у складі Литви та Польщі. Так, на Закарпаття остаточно поширилася влада угорського короля. Буковина під назвою Шипинська земля увійшла до складу Молдавського князівства, що постало в 1359 р. Чернігово-Сіверщина наприкінці XV ст. ввійшла до складу Московії. У Причорноморських степах і Криму сформувалася держава кримських татар — Кримське ханство, яке разом із Молдавським князівством потрапило у васальну залежність від Османської імперії.
Наприкінці XV — на початку XVI ст. трагедією для українських земель стали татаро-турецькі набіги, які спустошили значні території України на південь від Києва, що дістали назву Дике Поле.
ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ
- 1. До складу яких держав потрапили українські землі в XIV—XVI ст.?
- 2. Які заходи було здійснено князем Федором Коріатовичем після його переселення на Закарпаття?
- 3. Охарактеризуйте долю Буковини у складі Молдавії та Османської імперії.
- 4. Що сприяло захопленню Чернігово-Сіверщини Московською державою?
- 5. Якою була головна мета набігів кримських татар на українські землі? Які їхні наслідки?
Коментарі (0)