Культура Русі-України
- 7-11-2022, 20:48
- 475
7 Клас , Історія України 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
§ 9. Культура Русі-України
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про виникнення східнослов'янської писемності та розвиток української мови; як розвивалися усна народна та музична творчість; якими були здобутки архітектури та образотворчого мистецтва; що таке «кирилиця», «билини», «архітектура», «фреска», «мозаїка», «ікона», «іконопис»; хто такі «скоморохи».
ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. Коли і як було охрещено Русь-Україну? 2. Які народні казки, перекази й билини доби Русі-України ви знаєте? 3. Робота в парах. Які архітектурні пам'ятки Русі-України, що збереглися до нашого часу, вам відомі?
1. Виникнення східнослов'янської писемності та розвиток української мови. Школи. Поява власної писемності мала надзвичайно важливе значення для розвитку східнослов’янської спільноти. Збереглися повідомлення про те, що східні слов’яни мали власну писемність, або «руські письмена». Зокрема, у творі «Сказання про письмена» болгарського письменника Чорноризця Храбра (IX—X ст.) згадується, що до прийняття християнства слов’яни користувалися для письма власними «чертами і резами».
Після запровадження християнства в Русі-Україні поширилася винайдена учнями братів-просвітителів Кирила і Мефодія абетка — кирилиця. Вона стала однією з двох абеток староцерковнослов’янської (або старослов’янської) мови, яка витіснила з ужитку давнішу живу народну мову.
Кирилиця — одна з найдавніших систем письма (абеток) слов'ян. Названа на честь творця слов'янської писемності просвітителя Кирила. Разом зі своїм братом він створив першу слов'янську абетку (глаголицю), яку пізніше його учні вдосконалили та назвали кирилицею. Вона стала основою сучасних систем писемності в деяких країнах Євразії. Зараз нею як національною абеткою користуються близько 252 млн осіб.
Численні археологічні знахідки свідчать про значне поширення писемності серед різних верств населення Русі. Понад 400 написів (графіті) знайдено на стінах Софійського собору в Києві. На одній із них вирізьблено абетку із 27 букв: 23 грецьких і чотирьох слов’янських — «б», «ж», «ш», «щ».
Слов'янський просвітитель Кирило Солунський повідомляв, що на початку 60-х рр. IX ст. він бачив у Херсонесі писані «руськими письменами» Євангеліє та Псалтир. Підтвердження існування «руських письмен» можна знайти в літописних описах змісту русько-візантійських угод 911 та 943 рр. Перша вказує на руський звичай писати духовні заповіти на випадок смерті, а в другій вимагається, щоб купці, які прибували з Русі-України до Константинополя, мали при собі спеціальні грамоти, підписані князем.
Найважливішою характеристикою становлення будь-якого народу є формування власної мови. Багато уваги вчені приділяли проблемі розвитку української мови. На думку українських мовознавців, наприкінці III ст. до н. е. — на початку І ст. н. е. в слов’янському середовищі поступово формувалися західнослов’янська і східнослов’янська мовні території. У І—V ст. на східнослов’янській мовній території з’явилися ознаки, притаманні майбутнім східнослов’янським мовам.
Існує думка, що спочатку східнослов’янська мовна територія розпалася на дві групи: північну й південну, що відповідали землям ільменських словенів і полян. Північ завдяки своєму розташуванню була сприятливою до впливів з угро-фінського світу та Балтії. На півдні в VI—VII ст. формувалися ознаки майбутньої української мови. Зокрема, тут почали використовувати в мові м’який звук «г».
Знайдена на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору так звана «Софійська абетка» викликала великий інтерес у дослідників. Історик С. Висоцький висловив думку, що вона відображає один із перехідних етапів східнослов'янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви для передачі особливостей старослов'янської мови. Імовірно, це ті «руські письмена», якими користувалися ще за часів Аскольда і Діра.
Напис (графіті) на стіні Софійського собору
Завершальний період формування давньої української мови, на думку вчених, тривав з XI до кінця XIII ст.
За часів правління Володимира в Києві для дітей князів і бояр було відкрито першу школу. За повідомленням літописця, князь Ярослав Мудрий заснував школу, де навчалося 300 дітей старост і священників. Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика (ораторське мистецтво) і граматика. Вивчали в Русі-Україні й іноземні мови. Кількома мовами володів Ярослав Мудрий, а його син Всеволод опанував п’ять іноземних мов.
У писемних пам'ятках Русі-України, створених в XI ст., дослідники простежують формування елементів української мови. Наприклад, у «Повісті минулих літ» літописець часто змішував українські слова, які, імовірно, були притаманні живій розмовній мові, зі староцерковнослов'янськими. Тут зустрічаються українські слова «жито», «рілля», «сочевиця», «зоря», «подружжя», «наймит», «орати», «вабити», «мед», «страва» тощо.
Осередками освіти після прийняття християнства в Русі-Україні стали церкви й монастирі, які також сприяли розвитку літератури та мистецтва.
2. Усна народна та музична творчість. Краще зрозуміти духовне життя східних слов’ян допомагає усна народна та музична творчість доби Русі-України. Усна народна творчість цього періоду надзвичайно різноманітна: билини, перекази, пісні, загадки, прислів’я, приказки, казки.
Билина — жанр героїчного епосу; епічна пісня-сказання про знаменні події із життя народу та героїчні подвиги богатирів. Билинні сюжети створені переважно в часи Русі-України.
У билинах оспівувалися воєнні перемоги київських князів і їхніх дружин. До найдавніших належить група билин про князя Володимира Красне Сонечко, який разом із богатирями Іллею Муромцем, Альошею Поповичем та Добринею Микитичем захищав Русь-Україну. Билини мали реальну історичну основу, прототипами їх героїв могли бути справжні історичні персонажі.
Писало. Воскова дошка. Експозиція музею
Найдавнішими серед східнослов’янських народних пісень є обрядові, які виникли ще в дохристиянські часи. Вони були пов’язані зі святкуванням настання весни та нового року, відзначенням свят урожаю й сонця, обрядами весілля й похорону.
Загадки, прислів’я та приказки в стислій і дотепній формі відображають життєвий досвід і мудрість народу.
До часів Русі-України належить виникнення казок про Змія Горинича, Кирила Кожум’яку, Вернигору, Котигорошка та багато інших. У них люди висловлювали свої погляди на добро і зло, правду і кривду.
Народні казки можуть бути джерелом інформації про реальні історичні події. Зокрема, у сюжеті казки «Летючий корабель» є багато спільного з наведеною в «Повісті минулих літ» розповіддю про помсту княгині Ольги деревлянам за вбивство її чоловіка.
Імена героїв казок часто допомагають зрозуміти, якими були їхні вчинки в уявленні людей.
Існує чимало свідчень про те, що в Русі-Україні була для свого часу добре розвинена музична творчість. Згадки про неї є в літописах, на малюнках Софійського собору в Києві. Відомо, що в Русі-Україні були поширені пісні, танці, гра на музичних інструментах. На міських площах і в князівських палацах виступали скоморохи. Перша згадка про них у літописі датується 1068 р.
Скоморохи — мандрівні середньовічні актори та музиканти в Русі-Україні, що були учасниками свят, обрядів, ігор.
Скоморохи виступали з танцями, водили дресированих ведмедів та інших тварин. Із писемних джерел та за археологічними знахідками відомо, якими були тогочасні музичні інструменти. Це гуслі, сопілки, гудки, домри, балалайки, волинки й бубни. На одній зі стін Софійського собору в Києві зображено цілий ансамбль із семи виконавців.
Скоморохи та музичні інструменти часів Русі-України
Після прийняття християнства церква почала з осудом ставитися до скоморохів за їхні язичницькі забави. Вона сприяла поширенню в Русі-Україні хорового співу, стала відома нотна система. Навчання співу було одним з обов’язкових предметів, що вивчалися в тогочасній школі.
3. Розвиток архітектури й образотворчого мистецтва. Археологічні та літописні знахідки свідчать про високий рівень розвитку архітектури Русі-України.
Зокрема, кожен із великих руських градів мав досить складну для свого часу систему оборонних укріплень. Вони складалися з валів, насипаних на спеціальні дерев’яні конструкції та оточених глибоким ровом. На валах споруджувалися дерев’яні стіни з оборонними вежами.
Аналіз літописних свідчень дозволив дослідникам зробити висновок, що першою кам’яною світською спорудою в Києві був, імовірно, Ольжин двір. Першою кам’яною церковною спорудою Русі-України, як ви вже знаєте, вважається Десятинна церква, збудована на Старокиївській горі наприкінці X ст. Вона стала найкращою будівлею «міста Володимира». Її підлогу прикрашали мозаїки з кольорового мармуру, а стіни були розписані фресками. На стінах церков дослідники часто знаходять графіті.
У Києві археологи також виявили залишки збудованих наприкінці X — на початку XI ст. двох князівських палаців із повздовжніми фасадними галереями.
Карта «Культура і господарство Русі-України»
«Місто Володимира». Сучасна реконструкція
• Знайдіть на малюнку Десятинну церкву. Чому її вважали центральною спорудою тогочасного Києва?
Мозаїки Марії Оранти (1) та Христа Пантократора (2) у Софійському соборі в Києві
• Яке враження, на вашу думку, справляли на населення Русі-України зображені мозаїки?
Справжнім шедевром архітектури Русі-України вважається Софійський собор у Києві. Це був величний хрестово-купольний храм, внутрішній простір якого складався з п’яти нефів — повздовжніх просторів між рядами стовпів. Із півночі, заходу й півдня його оточував подвійний ряд галерей, а згори увінчували 13 куполів.
Особливістю Софійського собору стало те, що його прикрашали одночасно мозаїки і фрески, хоча за візантійською традицією їх не поєднували в одному храмі. На чільних місцях у храмі були розташовані мозаїки Христа Пантократора (Вседержителя) і Марії Оранти (Богоматері-Заступниці).
У мозаїках Софійського собору руські майстри використали смальту (кольорове скло) 177 відтінків. Близько 3 тис. м2 у соборі займали фрески.
Неподалік Софійського собору на честь князя Ярослава Мудрого та його дружини Інгігерди заснували монастирі з храмами Святих Георгія та Ірини.
Крім Києва, у першій половині XI ст. за прикладом Софії Київської було зведено однойменні собори в Полоцьку та Новгороді.
Софійський собор у Новгороді. Сучасний вигляд
• Порівняйте вигляд Софійського собору в Новгороді та Києві (с. 35). Визначте спільні й відмінні риси.
Загалом у X — на початку XI ст. в будівництві храмів Русі-України переважали візантійські традиції. Однак зведення Софійського собору в Києві стало своєрідною перехідною межею й унаочнило появу нових слов’янських традицій в архітектурі Русі-України.
До яскравих і неповторних явищ образотворчого мистецтва Русі-України, крім мозаїк і фресок, належить іконопис. Спочатку ікони завозили з Візантії та Болгарії, але згодом у Русі-Україні з’явилися свої майстри іконопису. Вони завжди дотримувалися візантійського канону (твердо встановленого правила, що було зразком) іконопису, який оберігала православна церква, хоча ніколи не копіювали візантійські ікони.
Архітектура — проектування, спорудження та художнє оздоблення будівель, а також система будівель і споруд, які формують просторове середовище для життя й діяльності людей відповідно до їх уявлень про красу.
Мозаїка — сюжетне зображення з окремих різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців тощо.
Фреска — техніка настінного малярства, за якої фарби наносили на вогку штукатурку, а також самі зображення, зроблені в такий спосіб.
Графіті — стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на стінах архітектурних споруд, керамічних виробах та інших речах.
Ікона — у християнстві священне зображення осіб або подій біблійної та церковної історії, якому поклоняються віруючі. Батьківщина ікон — Візантія. У Русі-Україні ікони писали на дошках.
Іконопис — мистецтво писання ікон; вид живопису, що має культове призначення.
Запам'ятайте дати
XI — кінець XIII ст. — завершальний період формування давньої української мови.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• Писемність у східних слов'ян існувала задовго до прийняття християнства. Після хрещення Русі-України князем Володимиром наявну систему письма почала витісняти кирилиця.
• Дослідження вчених свідчать, що на території розселення східнослов'янської спільноти в цей період відбувалося формування давньої української мови.
• До цінної спадщини культури Русі-України належить її усна народна та музична творчість. У ній убачають витоки сучасного українського фольклору.
• У Русі-Україні високого рівня розвитку досягли архітектура й образотворче мистецтво. Руські будівничі та художники використовували у своїй творчості надбання майстрів Візантії, розвиваючи й удосконалюючи їхні творчі прийоми.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Три речення». Правила гри. Учням та ученицям необхідно передати зміст пунктів параграфа трьома простими реченнями. Перемагає той(-а), у кого розповідь буде коротша, але при цьому правильно передаватиме зміст вивченого матеріалу. Гру доцільно проводити в письмовій формі.
2. Як відбувався процес становлення давньої української мови? 3. Назвіть факти, які свідчать про розвиток освіти в Русі-Україні. 4. Яку роль для вивчення духовного життя Русі-України відіграє тогочасна усна народна та музична творчість? 5. Укажіть найважливіші досягнення архітектури та образотворчого мистецтва Русі-України.
6. Колективне обговорення. Які прояви розвитку культури Русі-України варто вважати одними з найкращих у європейській середньовічній цивілізації? Чому? 7. Складіть таблицю «Досягнення культури Русі-України».
8. Робота в парах. Підготуйте повідомлення з презентацією «Софія Київська — перлина архітектури Русі-України». 9. Робота в малих групах. Порівняйте рівень розвитку, визначте спільне й відмінне в особливостях культури Русі-України та інших країн європейського Середньовіччя. 10. Складіть перелік заходів, необхідних для збереження історичних пам'яток архітектури доби Русі-України як частини художнього надбання всього людства.
Практичне заняття за розділом II
Узагальнення за розділом II
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом II
Варіант 1
Варіант 2
Коментарі (0)