Утворення Української козацької держави

§19. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Що передбачала Куруківська угода 1625 р.?

2. Які ознаки характеризують Запорозьку Січ як своєрідну демократичну республіку?

Історична передумова державності

У ході Національно-визвольної війни українського народу виникла Українська козацька держава (Гетьманщина). Зразком організації державного життя була Запорозька Січ та реєстрові козацькі полки. Запорозька Січ і козацтво як окремий стан суспільства сформувалися в XVI ст., а вже в першій половині XVII ст. Січ перетворилися на своєрідну козацьку республіку. Козаки проживали на цій території, не підпорядковуючись загальнодержавному адміністративному апаратові та законам. Тому й змогли виробити свій особливий устрій - органи влади, управління та суд.

Успішні воєнні походи козаків і захист своєї землі від турецько-татарської агресії так підвищували міжнародний авторитет Запорозької Січі та її силу, що козаки поступово стали діяти незалежно від уряду Польщі. Виникнення Козацької держави не було несподіванкою ні для кого.

Початки державності

Згідно з умовами Зборівського договору 1649 р., у межах Речі Посполитої утворювалася автономна область із земель Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств, на яку поширювалася виключно влада гетьмана. Договір означав фактичне визнання на міжнародному рівні статусу України як держави. Отже, гетьман мав свою територію і свою армію.

У 1649-1650 рр. Б. Хмельницький зміцнює козацьку адміністрацію, проводить адміністративно-територіальний поділ підвладної території на полки й сотні. Полковники, сотники й міські отамани мали на підвладних їм територіях адміністративну, військову й судову владу. Було введено контроль за фінансами, збором податків тощо, налагоджувалися дипломатичні зв’язки. Державний апарат створювався під безпосереднім керівництвом Б. Хмельницького і з допомогою сильного старшинського угруповання, вихідців з української шляхти й заможних козаків, людей освічених і енергійних, що складали політичну еліту суспільства. Серед соратників Б. Хмельницького шляхетського походження були Іван і Данило Виговські, Г. Гуляницький, М. Криса, Г. Лісницький, П. Тетеря, С. Зарудний та інші, котрі, включившись у боротьбу проти панування Польщі, прагнули збудувати незалежну державу. Впливовими були також полковники Ф. Вешняк, К. Бурляй, Ф. Джеджалій, І. Богун, М. Гладкий, генеральний обозний І. Чорнота та ін.

У воєнних умовах складався становий державний устрій - усі адміністративні функції після ліквідації польсько-шляхетського державного апарату виконувала козацька старшина. Сама старшина спочатку піклувалася тільки про інтереси козацтва, а не всього населення. Однак невдовзі військово-старшинське управління охопило всю цивільну адміністрацію, судочинство, земельну власність, фінанси. Усі інші стани й соціальні групи також визнали державне керівництво старшини, маючи самоврядування в межах своїх громад - сільських і міських (общини, магістрати й ратуші в містах та містечках, церковне управління).

Робота в групах: Запропонуйте заходи щодо створення органів влади у звільнених від ворога населених пунктах.

Складові елементи державності

Ознаками державності є окремішня територія з населенням, кордони, які охороняє військо, наявність органів влади та управління, фінансів та суду, правових норм, якими керується суспільство в повсякденному житті; зовнішні зносини, назва держави та її символіка (герб, прапор). Усі ці елементи властиві були Українській козацькій державі. Вона мала чітко визначені кордони («козацьку лінію»), укріплені військовими заставами. Оскільки війна тривала, кордони змінювалися в міру визволення земель від польсько-шляхетського панування. Для означення нової держави вживалася давня назва - «Русь», або «Руська земля». Інколи вживалися назви «Запорожжя», «Військо Запорозьке». Проте поступово утверджувалася народна назва - «Україна». Після 1654 р. московський уряд називав Україну «Малою Росією», або «Малоросією», включаючи її до свого царського титулу. Неофіційною назвою держави був термін «Гетьманщина». Він закріпився і в науковій літературі. Столицями Гетьманщини за весь час її існування були міста Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.

Державною емблемою України був герб Війська Запорозького - козак із шаблею при боці й рушницею на лівому плечі. На той час остаточно ще не утвердився державний прапор, а існуючі свідчення стосуються лише прапорів окремих військових підрозділів і міст.

Територія гетьманської України поділялася на полки й сотні. У 1649 р. налічувалося 16 полків (кількість їх в умовах війни не була постійною). Полки поділялися на 10-20 сотень, центрами яких були міста і містечка. За кількістю жителів і територією полки й сотні не були однаковими. У межах полку чи сотні вся адміністративна, військова й судова влада належала полковникам і сотникам, а в окремих населених пунктах - отаманам. Пізніше (за гетьмана І. Самойловича) Гетьманщина поділялася на 10 полків.

За службу кожна посадова особа отримувала платню тільки землею, даною на ранг (на посаду). Так виникло рангове землеволодіння, яке старшинські родини закріплювали за собою назавжди гетьманськими універсалами, а згодом і царськими грамотами.

За своїм устроєм держава, яка виникла в 1648 р., а юридично визнана в 1649 р. Зборівським договором, була автономією в рамках Речі Посполитої. Згодом державно-правовий статус Гетьманщини змінювався - від суверенної держави, яка укладала міжнародні договори, до автономії та її повної ліквідації.

За типом правління Гетьманщина була поєднанням республіканського і авторитарного ладу. Правовою основою держави було звичаєве право (в сільських громадах), козацьке право і звичаї Запорозької Січі, магдебурзьке право (у містах), а також норми Литовського статуту, які не суперечили новим реаліям життя. Ними були: знищення на визволеній від іноземного панування території кріпосного права, ліквідація магнатсько-шляхетського землеволодіння, перехід усієї землі у власність держави, набуття землі будь-якою людиною шляхом займанщини (першості в обробітку вільних земель), незамкненість суспільних станів (селянства, міщанства, козацтва, козацької старшини, духовенства).

Герб Війська Запорозького. Гравюра 1622 р.

Головним органом влади в новій державі була Генеральна (загальна) рада козаків, але вона в умовах війни збиралася рідко. Натомість зростала роль старшинської ради як органу більш оперативного управління. До старшинської ради входили посадові особи, люди переважно освічені й досвідчені в політиці. На чолі всього державного апарату стояв гетьман. Гетьманська влада здійснювалася за допомогою законодавчих актів, які називалися універсалами (від лат. universalis - загальний).

Гетьманська канцелярія спочатку контактувала із царським урядом через Посольський приказ у Москві, а в 1663 р. там був створений спеціальний Малоросійський приказ, що контролював усі питання, які стосувалися Гетьманщини.

На початку існування держави діяли козацькі суди. Вони розглядали всі справи населення. Найвищим був суд гетьмана. Генеральний суд, до якого входило два генеральних судді та писар, розглядав апеляції або виступав першою інстанцією у найважливіших справах. Судовий процес здійснювався на підставі норм звичаєвого права. Допускалося оскарження рішень чи вироків у судах вищої інстанції. Вироки за злочини під час воєнних дій не підлягали оскарженню й виконувалися негайно. У містах діяли суди - магістратські та ратушні, які під час війни розширили свою компетенцію на майнові справи навіть козаків, бо такі справи вимагали нотаріальних записів, а козаки у своїх судах ніякої документації не вели.

Бунчук та булава. XVII ст.

Соціально-економічні відносини

Творення Української козацької держави відбувалося в умовах війни - битв, облог міст, погромів їх переможцями, нищенням матеріальних цінностей, загибеллю десятків, а то й сотень тисяч людей. Усе це, звичайно, негативно впливало на стан сільського господарства, ремісничого й мануфактурного виробництва, а також торгівлі. Однак зрушення відбувалися у прогресивному напрямку, адже докорінно змінилися соціальні відносини. Замість крупного магнатського і шляхетського землеволодіння з’явилися господарства дрібних власників, звільнених від кріпацтва.

У фінансовій справі Б. Хмельницький спирався на козацьку старшину, яка мала земельну власність, і купецтво - він використовував кошти міщан для потреб державної казни. Джерелами поповнення державної казни були: земельний фонд, податки, мита від занять промислами і торгівлею. Податки платили селяни, міщани, у деяких випадках і козаки. А витрачалися доходи казни в основному на військові потреби, на прийом послів та спорядження посольств в інші країни. Державна казна не була значною, якщо не враховувати багато вільних земель, що залишилися від вигнаних панів. Молода держава користувалася різними грошовими одиницями: польськими (золоті, таляри, червоні золоті), російськими (рублі, єфимки), турецькими (леви, левки).

Державною казною відав підскарбій. У полках фінансову справу організовували полковники: збирали податки, плату за оренду різних промислів, ярмаркове, мито за ввіз і вивіз товарів тощо. Повноваження полковників у земельних та фінансових справах поширювалися і на міських жителів та їхнє господарство.

Унаслідок визволення певної території українських земель від влади Польщі відбулися серйозні зміни в становищі селян і міщан, які стали вільними від кріпацтва (нагадаємо, що 80 % міст і містечок перед війною були приватною власністю). Утворився величезний фонд вільної (державної) землі, яка стала державною. Із цього фонду й давали землю за службу на ранг посадовцям, оскільки грошей для оплати їхньої праці не було.

Зовнішні функції держави

Важливою функцією будь-якої держави, крім адміністративного управління, є підпорядкування всього населення владі. Передусім гетьман вжив заходів для утримання під своєю владою Запорозької Січі, направивши туди загін реєстрового козацтва.

Українська козацька держава мала свою дипломатичну службу й розвідку. Європейські держави визнавали суверенітет України, надсилали до неї своїх послів, укладали договори.

Політичні інтереси європейських держав, з одного боку, і прагнення Б. Хмельницького знайти союзників у боротьбі проти Речі Посполитої, з другого боку, визначили міжнародні відносини Української козацької держави на етапі її формування.

Першою дипломатичною акцією Б. Хмельницького був союз із Кримом, який забезпечив успішні військові операції 1648 р. Незважаючи на зради хана і татарські грабежі, гетьман не йшов на розрив цього союзу, щоб не перетворити хана на свого ворога і на союзника поляків. Гетьман уже в 1648 р. встановив дипломатичні зносини з Оттоманською Портою. Пізніше ініціатива в цих зв’язках перейшла до султана, який хотів домогтися підданства Б. Хмельницького. Оскільки гетьман на це не погоджувався, Порта не надавала йому військової допомоги, лише дозволяла це робити своєму васалові - Кримському ханству.

Шабля Богдана Хмельницького

Уже в 1648 р. українські посли з’явилися в Молдові, яка також була турецьким васалом. Це зміцнювало міжнародний авторитет Б. Хмельницького та засвідчувало міжнародне визнання української держави. Те ж можна сказати про дипломатичні контакти уряду Б. Хмельницького з Валахією, Трансільванією, Венецією та Англією. Найінтенсивніше дипломатичні зносини гетьман здійснював з Московською державою.

Отже, Б. Хмельницький мав авторитет великого державного діяча й творця нової держави, полководця й дипломата, блискучого адміністратора. Автор історичної праці початку ХІХ ст. писав: «Таких людей провидіння Боже віками тільки народжує в людстві для особливих його намірів і призначень».

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яким документом Україна була фактично визнана як держава на міжнародному рівні? Якою була її територія?

2. Які ознаки козацької державності відповідали загальному поняттю «держава»?

3. Що було зроблено Богданом Хмельницьким для побудови державного життя в Україні?

4. Однією з ознак держави є наявність власної грошової одиниці. Чи була своя монета в державі Б. Хмельницького?

5. За правом «займанщини» яку земельну площу не міг зайняти, наприклад, селянин?

1. Чи міг очолити державу не Б. Хмельницький, а, наприклад, М. Кривоніс чи інший з тієї ж категорії воєначальник?

2. Як розглядали війну на чолі з Б. Хмельницьким уряди різних держав?

Ключові поняття: Військо Запорозьке, Україна, Запорожжя, Гетьманщина, полк, сотня, ознаки державності, ранг.

ДОКУМЕНТИ

Які висновки можна зробити з наведеного документа?

Про заходи гетьмана щодо організації держави

Визвольна війна на Наддніпрянщині знищила польсько-шляхетську адміністрацію і судочинство. Б. Хмельницький організував новий державний апарат, який охоплював усю територію Запорозького Війська. Була утворена мережа полків і сотень, які служили водночас і базами для набору війська, й адміністративними центрами. Між окремими населеними пунктами існували такі міцні і добре налагоджені зв’язки, що гетьман міг швидко передавати адміністративним органам свої накази та проводити мобілізацію військових сил на місцях. У розпорядженні державного апарату були кадри спеціалістів - для війська, адміністрації, фінансів, дипломатії та ін. Б. Хмельницький вступив у дипломатичні відносини з різними державами, намагаючись системою різних союзів забезпечити Україні повну незалежність.

Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. - Львів, 1990. - С. 338.

Засновник одного з найвідоміших магнатських родів Вишневецьких Михайло походив з русько-литовських князів. Онуком Михайла був Дмитро-Байда Вишневецький, оспіваний у козацьких думах засновник Запорозької Січі. Племінник Байди і його тезка князь Дмитро Вишневецький став гетьманом козацького реєстрового війська. Його онук Ярема Вишневецький був головним ворогом Б. Хмельницького. А правнук - Міхал Корибут Вишневецький - став польським королем.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно