Пилип Орлик і його Конституція 1710 р.

§30. ПИЛИП ОРЛИК І ЙОГО КОНСТИТУЦІЯ 1710 р.

1. Яку мету переслідував І. Мазепа, перейшовши на бік шведського короля Карла ХІІ?

2. Яку роль відіграли запорожці в організації відступу шведів і козаків після поразки в Полтавській битві?

Вибори гетьмана в еміграції

Після смерті І. Мазепи в Бендерах перед українською політичною еміграцією постали дві проблеми: хто стане гетьманом і хто успадкує значну матеріальну спадщину, розумно використавши її на державні справи. Ще за життя І. Мазепи було відомо про його наміри передати спадщину племінникові А. Войнаровському (своїх дітей у гетьмана не було). Проте А. Войнаровський не захотів брати на себе тяжку ношу гетьманства, натомість, він повів активну боротьбу за дядькове добро (включаючи й державне). За підтримки Карла XII, усупереч вимогам старшини, А. Войнаровському вдалося виграти справу. Пізніше він жив у Гамбурзі, був схоплений місцевим сенатом, виданий Росії, засланий до Якутська, де й помер у 1740 р.

5 квітня 1710 р. у Бендерах за пропозицією генеральної старшини козацька рада обрала гетьманом Пилипа Орлика (1710-1742), який був генеральним писарем за уряду Мазепи.

Пилип Орлик. XVIII ст.

Пилип Орлик

П. Орлик, за походженням чех баронського роду, народився 11 жовтня 1672 р. в Ошмянському повіті на Віленщині. Його батько Степан загинув у бою з турками під Хотином у 1673 р. Про ранні роки життя П. Орлика майже нічого не відомо. Пізніше він навчався у Києво-Могилянському колегіумі, засвоївши риторику й філософію, логіку, богослов’я, мови та багато інших предметів, він став одним із найосвіченіших людей в Україні того часу.

П. Орлик спочатку працював писарем у канцелярії Київської митрополії. Здібності й породичання з впливовою старшинською родиною Герциків дали йому змогу швидко зробити кар’єру. Невдовзі він став писарем Генеральної військової канцелярії. 1706 р. П. Орлик уже обіймав в уряді посаду генерального писаря. Маючи поетичний талант, П. Орлик, який з пошаною ставився до І. Мазепи, навіть написав на його честь поему «Російський Алкід». Це не був прояв підлабузництва, бо й через багато років він шанував пам’ять трагічного гетьмана, їздив вклонитися його могилі. Саме І. Мазепі він завдячував своєю кар’єрою і своїм добробутом. 1702 р. І. Мазепа став хрещеним батьком його сина Григора. П. Орлик виконував різні дипломатичні доручення гетьмана й першим був утаємничений у справи його зносин з прихильником шведського короля Карла XII С. Лещинським.

Конституція 1710 р.

П. Орлик був автором Конституції, яку проголосили в день виборів нового гетьмана. Вона складається із преамбули та 16 пунктів. Головні статті Конституції затверджували повну незалежність України та її кордони, які існували ще за часів Б. Хмельницького.

Усі поточні державні справи гетьман мав вирішувати спільно з радою генеральної старшини. Тричі на рік (на Різдво, Великдень та на Покрову) мала відбуватися Генеральна рада, у якій брали б участь генеральна старшина, полковники та по одному козакові з кожного полку.

Гетьман не повинен утаємничувати зміст отриманих від іноземних країн листів, а повідомляти про них генеральну старшину, як і про зміст відповідей. Усі, хто вступав на якусь посаду, повинні були публічно скласти присягу.

Старшина й Генеральна рада мали право виступати проти гетьмана, якщо він «відхиляється від законів або завдає шкоди вольностям». Проте докір йому має бути «без лихослів’я і без найменшої шкоди високій гетьманській честі». Гетьман же не повинен чинити помсту за докір на його адресу, а мусить виправляти порушення. Якщо ж хтось із старшини чи рядових козаків скривдить гетьмана, то такого повинен карати не він, а Генеральний суд, «по силі закону». Старшина повинна була правдиво інформувати гетьмана про стан справ у її відомстві, але не через посередництво наближених особистих слуг гетьмана.

Державний скарб відокремлювався від власного гетьманського й повинен перебувати в столиці. У кожному полку козаками й посполитими спільно обираються по два скарбники із числа знатних і заможних людей. Вони щороку повинні звітувати про прибутки й видатки. Адміністрації заборонялося втручатися в справи полкової скарбниці. 10-й пункт Конституції про виборність полковників, сотників, отаманів та інших урядників «вільними голосами», а гетьман має їх затверджувати на посадах і запобігати зловживанням владою цих посадовців. Окремим пунктом захищалися права козацьких вдів та дітей-сиріт.

Два пункти Конституції затверджували права та привілеї міст. Інші пункти впорядковували підводну повинність (надання підвід проїжджим урядовцям та іноземцям) та митну справу, скасовували обтяжливі для народу оренди й стації (утримання населенням військових - надання їм житла, харчів та фуражу для коней).

10 травня 1710 р. Конституцію затвердив шведський король, що виступав у ролі її гаранта. Це відповідало нормам тогочасного міжнародного права.

Це була перша у світі демократична Конституція, вона бере початок у республіканському устрої Запорозької Січі. Проте, зважаючи на політичні обставини, Конституція не стала чинною в Україні. Вона діяла дуже короткий час на обмеженій території Правобережжя, де зберігався козацький устрій. Конституція залишилась в історії лише як видатна пам’ятка української правничої та суспільно-політичної думки.

Спроба збройного реваншу

У 1710 р. П. Орлик та кримський хан Девлет-Ґірей, за участі шведського посла Лагерберга підписали союзний договір, згідно з яким хан визнавав незалежність України і зобов’язувався не припиняти воєнних дій проти Росії без згоди гетьмана. Генеральний осавул Г. Герцик їздив до черкесів на Кубань та до бунтівних тоді донських козаків, щоб заручитися підтримкою в протистоянні царській Росії. Восени турецький султан оголосив війну Росії. У поході на Воронеж (де було зосереджено флот), брали участь значні сили, але він був невдалим.

Узимку й навесні 1711 р. П. Орлик з козаками та союзниками зробив кілька походів на Слобожанщину, Правобережжя, Гетьманщину, але вони були безуспішними.

Після походу російських військ Петра І в Молдову (Прутський похід) було підписано мирний договір між Росією і Османською імперією, за яким Росія повинна була зруйнувати ряд своїх фортець на Подніпров’ї, відмовитися від Правобережної України і Запорожжя. Виводячи свої війська з Правобережжя, російські війська переганяли населення на лівий берег Дніпра.

Османська імперія, яка розпочала війни з Австрією і Венецією, пішла на встановлення мирних відносин з Росією і Польщею. 22 квітня 1714 р. між Польщею і Османською Портою було підписано договір, за яким зруйноване Правобережжя повністю переходило під владу Польщі. Турецький султан наказав кримському ханові, щоб запорожці, які перебували під його протекцією, припинили боротьбу з поляками за правобережні землі.

Козаччину на Правобережжі було знищено, а П. Орлик розпочав боротьбу за відновлення прав Гетьманщини і єдність України іншими методами - за допомогою дипломатичних переговорів з урядами різних держав.

Робота в групах: Створіть дві групи для проведення диспуту щодо питання про доцільність участі П. Орлика в походах на українські землі в 1710-1711 рр. Обґрунтуйте свою позицію.

Пилип Орлик у Європі

Усе своє подальше життя П. Орлик присвятив тому, щоб домогтися дипломатичної та військової допомоги різних держав у справі визволення України. Діяльність П. Орлика не мала успіху, бо кожна з держав (Порта, Крим, Польща, Швеція та ін.) дбала про власні інтереси.

1714 р. П. Орлик разом з родиною виїхав з Османської імперії до Швеції. За ним поїхали й деякі старшини, а дехто, скориставшись оголошеною царем амністією, повернувся в Україну (Горленко, Максимович та ін.). П. Орлик їздив із країни в країну, зустрічався з багатьма правителями та послами, ризикуючи бути схопленим агентами московського уряду. Цієї небезпеки, щоправда, вдалося уникнути, однак плани й заходи щодо створення антимосковської коаліції завершилися повним крахом. Єдиним позитивним наслідком діяльності П. Орлика було поширення в Європі ідеї незалежності України як чинника політичної рівноваги в Європі. У 1727 р. зять Петра І - голштинський герцог Карл Фрідріх - пропонував уряду Катерини І погодитися на обрання гетьманом України П. Орлика.

П. Орлик жив у Німеччині, Польщі, Османській імперії та Греції. Багаторічні поневіряння першого політичного емігранта завершилися в Яссах, де П. Орлик помер 24 травня 1742 р.

Генерал-поручик французького короля

Син П. Орлика Григір в усьому допомагав батькові. Він мав добру освіту, перебував на шведській службі, у саксонській гвардії. Восени 1729 р. учасники політичної наради представників різних держав (прихильних до П. Орлика) направили його з Варшави до Франції для зустрічі з впливовими урядовими особами. Місії Григора Орлика в різних країнах, його небезпечні мандрівки і пригоди нагадують пригоди героїв романів О. Дюма. Великий патріот України, представник «козацької нації» (як його часто називали в Європі), Г. Орлик у 1743 р. назавжди переїхав до Франції, де незабаром очолив кінний королівський полк. Він брав участь у багатьох битвах і мав високі нагороди. У 1747 р. Григір одружився зі знатною панною Луїзою-Оленою Ле Брюн де Денвіль. Шлюбну умову підписав сам король Людовік XV. Невдовзі Григір очолив драгунський королівський полк, півескадрону якого становили запорожці. Але не полишав він і визвольної справи батька, ведучи активне листування з впливовими особами різних держав, Криму, Гетьманщини. Він пробував писати «Історію України», від якої збереглися лише кілька аркушів. Найбільшою розвагою Г. Орлика на різних балах були розмови з великим Вольтером. Він вів «Щоденник» і багато піклувався, аби зібрати і зберегти документи свого батька.

У 1757 р. Григір Орлик став бойовим маршалом. Він брав участь у боях під час Семилітньої війни, на початку 1759 р. у складі французьких військ вступив у Франкфурт-на-Майні. Щодня у військових справах він заходив у будинок, у якому поселився військовий губернатор. Будинок належав цісарському раднику Йоахіму Ґете, батькові геніального поета Йоганна Ґете, котрому на той час виповнилося 10 років. Туди Г. Орлика привезли після поранення в бою 13 квітня 1759 р. під Бергеном. Як написано у військовій реляції королеві, цю першу велику перемогу французів у битві під Бергеном здобуто завдяки батальйонам Г. Орлика та його особистій хоробрості. За цю перемогу гінець привіз від короля з Версалю нагороди, найвищою з яких було удостоєно Г. Орлика - він став генерал-поручиком короля. Маршальний жезл був за один крок. Та 14 листопада 1759 р. граф Григір Орлик, генерал-поручик помер від ран.

Таким чином, родина Орликів залишила помітний слід в історії Франції. А там, де була земельна власність Григора Орлика, нині знаходиться французький аеропорт Орлі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть ознаки наступу царизму на автономію України.

2. Що стало підставою для створення П. Орликом Конституції?

3. Якою була основна мета політичної діяльності П. Орлика після смерті гетьмана І. Мазепи?

4. Який аеропорт Європи своєю назвою увічнює родину Орликів і чому?

5. Що з Конституції 1710 р. доцільно було б використати і сьогодні?

1. Чи міг П. Орлик створити коаліцію держав для того, щоб вибороти незалежність України?

2. Чи можлива була дія Конституції 1710 р. і за яких умов?

Ключові поняття та постаті: Конституція, демократія, П. Орлик, Прутський договір.

ДОКУМЕНТ

Проаналізуйте уривки з Конституції. Визначте, у чому полягає її демократизм.

З Конституції Пилипа Орлика

Пункт 6. Якщо в незалежних державах дотримуються похвального і корисного для публічної рівноваги порядку... то чому б вільній нації не дотримуватися такого ж прекрасного порядку? Він існував у Війську Запорозькому у давні часи за старим правом вольностей, стосуючись гетьманату... Через це вже тепер, при обранні Гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Генеральні ради, які щороку збиратимуться у Гетьманській Резиденції. Перша - на свято Різдва Христового, друга - на свято Великодня, третя - на Покрову Пресвятої Богородиці.

На ці ради мають з’являтися згідно з наказом згаданого Гетьмана і згідно з законним обов’язком не лише полковники зі своїми урядниками і сотниками, не тільки Генеральні Радники від усіх полків, але й посли від Низового Війська Запорозького для слухання й обговорення справ...

Пункт 9. Оскільки відомо, що з давніх часів у Війську Запорозькому були Генеральні Скарбники, які відали громадським скарбом, млинами і всіма громадськими прибутками, податками і сплатами і розпоряджалися всім цим на розсуд і за згодою Гетьмана, отож і нині за загальною згодою встановлюється такий порядок... при публічній згоді обрати Генерального Скарбника, мужа знатного, заслуженого, заможного і правдивого, який би взяв під свою опіку державну скарбницю. Гетьман не повинен ніяким чином поширювати своє право обертати (їх) на власну користь.

Пункт 10. ...Оскільки ж усі тягарі і здирства нещасного простолюду беруть свій початок із підкупу за сприяння особам, що просять і домагаються судових посад, не користуючись довір’ям і не маючи заслуг. тому суворо постановляємо, що. завжди як козацькі, так і простіурядники, а особливо полковники повинні обиратися вільним волевиявленням і голосуванням, і після виборів затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих осіб не повинні оголошуватися і здійснюватися без гетьманської згоди. Цей же закон належить виконувати і Полковникам, не призначаючи сотників та інших урядників на основі дружніх стосунків і особистої прихильності без вільного голосування всього повіту, але обираючи і не усуваючи від урядів через приватні сутички.

Хрестоматія з історії держави і права України. / За ред. В.Д. Гончаренка. - К.: Ін Юре, 1997. - Т.1. - С. 190-196.

Словом партач (від лат. parte - осторонь), називали ремісників, які не входили до цеху і жили в місті під захистом феодалів, не підпорядковуючись магістрату. Щоб продати свою продукцію в умовах монополії цехів, партачі повинні були виготовляти її кращої якості. Пізніше це слово змінило своє значення на протилежне.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно