§ 22. ПРОДОВЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ В ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кого з монархів чи політичних лідерів треба вважати великими і за що? Назвіть відомих вам великих історичних діячів.

1. Віленське перемир’я Московії та Польщі в 1656 р.

 

Улітку 1655 р. Швеція розпочала переможну війну проти Польщі. Це створювало сприятливі можливості для втілення в життя планів Б. Хмельницького, однак викликало страх у Московії, адже Швеція була її давнім суперником за прибалтійські території.

Тому вже наприкінці 1655 р. московський цар почав зближення з урядом Речі Посполитої, яка опинилася на краю загибелі й поділу між Швецією, Україною, Трансільванією та Бранденбургом. У цій ситуації польські дипломати навіть запропонували цареві Олексію посісти польський трон після смерті Яна Казимира. У травні 1656 р. московський уряд оголосив війну Швеції, не заручившись підтримкою жодного союзника.

У серпні 1656 р. у Вільно Московія й Польща розпочали перемовини. Гетьманщина як союзник Московської держави направила до Вільно й своє посольство. Проте українських послів не допустили до участі в перемовинах.

Умови перемир’я. 24 жовтня 1656 р. Віленське перемир’я було укладене. Відповідно до нього Московія й Річ Посполита припиняли воєнні дії між собою. Вони зобов’язувалися не вести ніяких дипломатичних перемовин із Швецією, розпочати спільні воєнні дії проти неї та Бранденбурга.

Територія Гетьманщини мала бути обмежена теренами Київського воєводства. Умови перемир’я містили обіцянки надати в майбутньому московському цареві польську корону і, за цієї умови, залишити Україну в складі Речі Посполитої.

2. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Богдана Хмельницького

Гетьман і Старшинська рада розцінили Віленське перемир'я як обурливе нехтування Московією державними інтересами України, як брутальну зраду московським царем умов українсько-московського договору. Тому український уряд розпочав роботу над створенням нової антипольської коаліції за участі Швеції, Бранденбурга, Литви, Трансільванії, Молдови й Волощини.

Ведучи перемовини з Трансільванією та Швецією, гетьман пильно стежив за тим, щоб трансільванський князь і шведський король визнали права Гетьманщини «на всю стару Україну, або Роксоланію, де є грецька віра та існує їхня мова аж по Віслу».

Історичне джерело

9 червня 1657 p. на докори московського посла з приводу укладення договору з князем Ракоці та допомоги шведам Б. Хмельницький дав різку відповідь: «Ніколи не відстану я від шведського короля, з яким маю дружбу більше шести років... Шведи люди правдиві: усілякої дружби та приязні дотримуються, на чому слово мовлять. А великий государ наді мною гетьманом і над усім Військом Запорозьким учинив немилосердно, замирившись із поляками і бажаючи вернути їм нашу вітчизну».

Чи мають підстави історики стверджувати, що Віленською угодою цар перекреслив українсько-московський договір 1654 р.?

3. Дії українського війська в Польщі 1656—1657 рр.

Поки ще йшли перемовини зі шведами, Україна й Трансільванія розпочали війну з Польщею. У грудні 1656 р. князь Дьєрдь II Ракоці з 30-тисячним військом, перейшовши Карпати, розпочав бойові дії в Галичині. На початку 1657 р. Б. Хмельницький відрядив йому на допомогу 20-тисячний козацький корпус під керівництвом полковника Антона Ждановича. Об’єднані війська, разом із шведами, здобули Перемишль, Краків, Варшаву, Люблін, Берестя.

Перемоги корпусу Ждановича на Берестейщині підняли авторитет української держави. Владу володаря Української козацької держави почала визнавати шляхта Поділля, Волині, Полісся. Зацікавленість у протектораті гетьмана виявив князь Степан-Святополк Четвертинський, волинський магнат з давнього українського аристократичного роду. Готовність визнати гетьмана своїм протектором висловлювали навіть ще недавно могутні князі Радзивілли, і Б. Хмельницький узяв під свою опіку Слуцьке князівство.

В. Свідде. Козаки корпусу Ждановича форсують Віслу. Гравюра. 1657 р.

Дуже урочисто прийняла владу гетьмана шляхта Турово-Пінського повіту. Її делегати в 1657 р. в Чигирині присягнули на вірність гетьманові Війська Запорозького «в щасті й нещасті — на вічні часи». Він прийняв їхню присягу і, зі свого боку, як належало європейському монарху, присягнув шанувати їхні права й вольності. Це було найвище виявлення авторитету й визнання Б. Хмельницького та створеної ним держави.

Однак улітку 1657 р. становище союзницьких військ у Польщі стало погіршуватися. Поразка Польщі, окупація її території іноземними військами розбудили в польського народу прагнення захистити свою батьківщину. Тому коли шведи приступили до облоги польської національної святині — монастиря в Ченстохові, поляки піднялися на визвольну боротьбу. Тим часом Данія оголосила війну Швеції. Карл X змушений був залишити Польщу. За ним відступив і бранденбурзький курфюрст. Одночасно на допомогу Яну Казимиру вислала свій корпус Австрія. У травні на підмогу полякам вирушив кримський хан.

Союзні сили України й Трансільванії потрапили в складне становище. Трансільванський князь, зазнавши кількох поразок, зневірився й запанікував. Він часто діяв нерозсудливо, демонстрував свою зневагу до козаків і А. Ждановича. Коли ж Дєрдь II Ракоці вирішив порозумітися з Польщею таємно від українських союзників, наказний гетьман А. Жданович з полковниками вирішив відступити в Україну.

Отже, унаслідок зміни міжнародної ситуації, політичних прорахунків Карла X Густава та Дєрдя II Ракоці Україні не вдалося здобути перемогу над Польщею в союзі зі Швецією й Трансільванією.

4. Богдан Хмельницький — політик І дипломат

Звістка про повернення корпусу А. Ждановича додому стала надто важким ударом для хворого на той час Б. Хмельницького. У гетьмана стався крововилив у мозок, і за кілька днів його не стало. Він помер 27 липня 1657 р. у Чигирині.

27 серпня тіло гетьмана було перевезено до його рідного Суботова й поховано поряд із могилою сина Тимоша в церкві св. Іллі, побудованій гетьманом.

Богдан Хмельницький — одна з найяскравіших постатей серед українських державних діячів. Діяльність великого гетьмана — визначна.

Основним внеском Б. Хмельницького в історію українського народу стало відродження української держави. За словами сучасника: «Виною синів Володимирових Русь упала — за Хмельницьких, при Богдані, на ноги встала».

Створена ним Українська козацька держава повернула українців до сім'ї самостійних народів. Замість дорікань, скарг, судових процесів і полемічної літератури, окремих козацьких повстань, український народ перейшов до наступу. Опираючись на силу створеної держави, він повірив у власні сили, за допомогою зброї відстоював свої природні права та вольності. У нього сформувалося почуття гідності, честі та лицарства.

Саме великий Богдан визначив, що кінцевою метою національно-визвольної боротьби має стати об'єднання всіх етнічних українських земель у складі Української козацької держави — спадкоємиці княжої Русі.

Помешкання Хмельницького в Суботові. Сучасна реконструкція

Своєю політикою він показав усім наступним поколінням українських політиків, що боротьба за національне визволення й відновлення держави може бути успішною лише на ґрунті узгодження інтересів різних верств, станів та угруповань.

Заслугою гетьмана стала грандіозна перебудова економічних відносин на засадах справедливості та вільної праці. За гетьманування Б. Хмельницького було ліквідовано магнатське й шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинне господарювання, кріпацтво. Селяни отримали право спадкоємного володіння землею. Найголовніше — вони отримали волю, право переходити в козацтво й підніматися сходинками козацької служби.

Козацькі та старшинські господарства перетворювалися на господарства фермерського типу, пов’язані з ринком і використанням найманої праці.

Гетьман був видатним дипломатом: за короткий термін він зумів налагодити роботу дипломатичної служби й за її допомогою досягнути утвердження Української козацької держави на міжнародній арені.

Кухоль Б. Хмельницького. м. Краків. XVII cт.

Гетьманщина стала повноправним учасником європейських політичних процесів. За допомогою дипломатичних засобів Б. Хмельницький неодноразово домагався політичної ізоляції головного супротивника Української козацької держави — Польщі. Він зумів створити ряд успішних антипольських союзів і коаліцій за участі Криму, Молдови, Волощини, Московії, Трансільванії, Бранденбургу, Литви та Швеції. Гетьман уважався одним із найвправніших дипломатів Європи XVII ст. На власному зовнішньополітичному досвіді він пересвідчився, що не можна розраховувати на успіх, опираючись на одного союзника. Успіх можливий при опорі на широкий міждержавний союз. Тоді зрада одного із союзників не призводить до згубних наслідків.

Богдан Хмельницький був видатним полководцем європейського рівня. Він створив одну з найбоєздатніших армій у Європі. Вона здобувала перемогу за перемогою над взірцевою польською армією, підсиленою німецькими найманцями, вишколеними в боях Тридцятирічної війни. В історії воєнного мистецтва гетьман стоїть поруч із видатними полководцями XVII ст. — Олівером Кромвелем, Яном Собеським, Густавом II Адольфом, Євгенієм Савойським. Битви під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Зборовом, Батогом стали взірцем майстерності Хмельницького-полководця. Його стратегія завжди мала активний наступальний характер. Це була стратегія концентрованого удару по ворогу з одночасними маневрами на флангах, нав’язування ворогу невигідної позиції, несподіване використання резерву та ін.

На думку вчених

Автори фундаментального дослідження життя й діяльності гетьмана В. Смолій та В. Степанков переконані, що, «зважаючи на масштаби впливу діяльності Б. Хмельницького на подальший розвиток української нації, він має всі підстави носити титул „Великий" та бути канонізованим Українською православною церквою».

Для формування правдивої оцінки діяльності політика дуже вагомим є погляд збоку. Польський історик Л. Кубаля вважав: «Чужинці порівнювали Хмельницького з Кромвелем... Але треба визнати, що Хмельницький мав при тому далеко важчі завдання: його край мав майже звідусіль відкриті кордони. Він не мав, як Кромвель, у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, зносини із сусідніми державами — усе це треба було створити, усе це тяжіло над його головою. Він мусив добирати й учити людей, доглядати найменших подробиць. І коли його військо не вмирало з голоду, коли він мав зброю, гармати, амуніцію, добрих шпигів і зручних агентів, то це його особиста заслуга... скрізь сильна воля й залізна рука... Не було такої ситуації, з якої він не зумів би вийти з користю для себе».

З ким із відомих вам видатних політичних діячів стародавнього світу, доби Середньовіччя ви б поставили в один ряд Б. Хмельницького?

5. Становище в українській державі після смерті Б. Хмельницького

Смерть Б. Хмельницького похитнула основи створених ним держави та суспільства. Небезпечні прояви далися взнаки насамперед у політичній верхівці. Генеральні старшини й полковники зосередили у своїх руках військову, судову й адміністративну владу. Вони поділилися на кілька угруповань і почали дбати не про інтереси держави й українського суспільства, а про свої власні, про вигідні позиції своїх угруповань.

З іншого боку, тривала й виснажлива війна вела до зростання числа знедолених, розорених воєнними діями людей. їх усе більше збиралося на Запорожжі та в прилеглому до нього Полтавському полку. Невдоволення цих людей легко використовували нахабні пройдисвіти, які рвалися до влади заради особистої користі.

У сусідніх держав виникла спокуса втрутитися у внутрішнє життя України, скористатися її слабкістю та підпорядкувати собі.

Богдан Хмельницький — високоосвічена людина, яка мала неабиякий життєвий досвід і талант керівника держави, передбачав усі ці ускладнення та труднощі. Історичний приклад Європи пропонував йому лише один вихід — монархію шляхом заснування гетьманської династії.

Тому, відчуваючи наближення смерті, Б. Хмельницький наполіг, щоб Старшинська рада, скликана 5—11 квітня 1657 р., ухвалила передати гетьманську булаву його синові Юрію.

Гетьман Ю. Хмельницький. Гравюра з літопису С. Величка. XVII—XVIII ст.

Український гетьман прагнув вибудувати монархічну владу не за азійським, а за європейським зразком. Адже його піддані, починаючи із селян, не були рабами й злидарями, а спадкоємними власниками землі та сільськогосподарських угідь. Богдан Хмельницький, як європеєць, не вважав за приниження власної гідності присягати своїм підданим на захист і пошанування їхніх прав і вольностей. Свою владу гетьман застосовував відповідно до народних звичаїв і законів Української козацької держави.

Завдання та запитання

1. Охарактеризуйте міжнародні відносини 1655—1657 рр., які стосувалися інтересів України та Польщі.

2. Розкрийте причини невдачі українсько-трансільванського походу та шведсько-бранденбурзької окупації Польщі.

3. Дайте характеристику Б. Хмельницькому як державному діячеві та полководцю.

4. Визначте дату односторонньої відмови Московської держави від українсько-московського міждержавного договору 1654 р.

5. Покажіть на історичній карті території, які ввійшли до складу Української козацької держави в час її найвищого піднесення.

6. Проаналізуйте ті складні проблеми, які виникли в Україні-Гетьманщині після смерті Б. Хмельницького.

7. Висловте свої міркування з приводу бажання Б. Хмельницького заснувати в Україні гетьманську династію.

8. Уявіть себе радником Б. Хмельницького. Як би ви порекомендували йому зреагувати на Віленське перемир'я?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно