§ 6. ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ XVI ст. ОСОБЛИВОСТІ РЕФОРМАЦІЙНОГО ТА КОНТРРЕФОРМАЦІЙНОГО РУХІВ

Яку роль в історії людства відіграли Відродження, гуманізм, Реформація?

1. Особливості реформаційного руху в Україні

Україна завжди була складовою європейської цивілізації. Це яскраво проявилося в її релігійному житті XVI ст. У той час чимало європейських країн охопив реформаційний рух за перегляд засад віри та діяльності католицької церкви. Учасники руху виступали за створення незалежних від Риму національних церков, перекладу священних книг і ведення церковних відправ рідною мовою. Вимагали здешевлення й спрощення церковних обрядів, які б не ускладнювали спілкування людини з Богом.

Цей рух призвів до утворення нової течії в християнстві — протестантизму. Із середини XVI ст. ідеї Реформації та протестантизму в Україні швидко поширили шляхетська та магнатська молодь, яка навчалася в європейських університетах, європейські ремісники, митці, учителі й лікарі, котрі поселялися в містах, у маєтках шляхти.

Найвпливовішою серед протестантських церков в Україні була кальвіністська. Свою віру в Бога кальвіністи пов’язували насамперед з Богом Отцем, заперечували ікони та всю зовнішню обрядовість, засуджували війни, смертну кару як гріховне посягання на образ Божий — людину. Протестантизм в Україні не став масовим. Селяни зберігали вірність батьківській, православній церкві, а протестантську називали панською церквою.

Незважаючи на це, Реформація справила значний вплив на розвиток української культури. Її ідеї пробудили православне духовенство. Воно замислилося над необхідністю оновлення своєї церкви. Православні діячі взялися за створення й друкування богословських творів. Вони почали використовувати в богослужінні переклади Святого Письма живою народною мовою. Наслідком духовних зусиль священиків стало зародження нової української літературної мови.

2. Особливості контрреформаційного руху в Україні

Заради свого захисту католицька церква організувала контрреформаційний рух. Порятунок католицизму його учасники вбачали в перебудові й пристосуванні до нових настроїв та умов життя.

Найдієвішим захисником католицької церкви став орден єзуїтів1. Він згуртував навколо себе значні інтелектуальні сили. їхніми головними засобами були написання й друкування книг, проголошення натхненних проповідей, переконування людей у приватних бесідах. Надзвичайно дієвими стали засновані єзуїтами школи й колегіуми, у яких молодь могла здобути добру освіту. Розгортанню діяльності єзуїтів в Україні посприяла Люблінська унія. Уже 1571 р. було відкрито єзуїтську колегію в Ярославі (Галичина), а незабаром — у Львові, Кам’янці, Перемишлі, Острозі, Вінниці, Києві, Новгороді-Сіверському й інших містах.

Належати до єзуїтського ордену стало престижно. Його членами були відомі проповідники, організатори шкільництва, учені та письменники. Вести боротьбу з Реформацією єзуїтам полегшувало те, що учасники реформаційного руху завжди виступали розрізнено. Багато людей, які стали протестантами, знову поверталися до католицької церкви.

Костел єзуїтів. м. Львів. Сучасне фото

1 Єзуїти (від латин. Jesus — Ісус) — члени католицького чернечого ордену, заснованого в 1534 р.

Легко долаючи реформаційні впливи на теренах Речі Посполитої, єзуїти все більше спрямовували свої зусилля проти православ’я. Той рівень освіти, який надавали єзуїтські навчальні заклади, приваблював українських магнатів і шляхтичів як із протестантських, так і з православних сімей. До того ж їх випускники мали можливість поглиблювати освіту в європейських університетах. Але разом із знаннями педагоги-єзуїти прищеплювали молодим людям зневагу до рідної культури та віри, усіляко переконували перейняти католицьку віру, польські культуру й мову.

Водночас діячі Контрреформації активно переконували польських урядовців не допускати некатоликів до державної служби. Це позбавляло б їх можливості здобувати освіту, знаходити нових друзів, керувати суспільними справами й заслужити пошану та честь серед русинів, придбати майно. Вони рекомендували ставити українців перед вибором: або жити в злиднях, або, змінивши віру та культуру, досягнути життєвого успіху.

Історичне джерело

Львівський архієпископ Я. Порохницький розповідав, що окатоличення та ополячення української шляхти відбувалося й завдяки одруженню: «Коли траплялося, що була панна-одиначка з маєтністю або багата вдова, то королі своїх поляків-шляхтичів посилали до Русі, помагали їм своїми впливами. Одружуючись, вони наповнили Русь і запровадили віру правовірну католицьку, римську. Решту зробила пильність пастирів, так що й найбільші панове з Русі перейшли до єдності з римським костьолом, покинувши грецьку схизму1».

• З яких міркувань українська знать змінювала віру?

3. Православні братства

Яскравим виявом національно-визвольного руху стали церковні братства. Вони існували в Україні з глибокої давнини, але особливо широко розгорнули свою діяльність з XVI ст. Авторитет братств збільшився завдяки ідеї Реформації про участь світських осіб в управлінні справами церкви.

Оскільки братства засновували при церквах, то це відтворилося в їхніх назвах: Львівське Успенське, Віденське Свято-Духівське, Луцьке Чеснохресне, Київське Богоявленське тощо.

У давнину братства опікувалися церквами, дбали про будови й церковне убрання, допомагали священикам; на свята влаштовували зібрання міщан. Особливо важливою була економічна взаємодопомога. Братства надавали позики своїм членам, рятували міщан від боргів, запобігали продажу майна (особливо будинків), засновували притулки для збіднілих і старців. Такі заходи сприяли зростанню популярності братств.

Церковні братства — релігійно-громадські організації при православних (згодом і греко-католицьких) парафіях в Україні та Білорусі в XVI-XIX ст., які захищали освітні, культурні, релігійні, господарські й політичні інтереси міщан.

1 Схизма — розкол у християнстві.

Київський братський монастир. Листівка. 1913 р.

У XVI ст. під впливом реформаційних ідей братства поширили свою діяльність на культурне й політичне життя. Посилення національного гніту спонукало їх організовувати в містах оборону українського міщанства, виступати зі скаргами до міських магістратів на утискувачів, боротися за створення українських магістратів, висилати посольства до королів, шукати допомоги в шляхти й вельмож.

Братства продовжували допомагати православній церкві. Під впливом реформаційних ідей вони надавали не лише матеріальну підтримку, а й слідкували, щоб духовенство не порушувало норм моралі, щоб священики старанно виконували свої обов’язки, беручи за це помірну платню, щоб у лави духовенства висвячували високоосвічених людей.

Долаючи байдужість, а то й відвертий спротив єпископів, братства взялися за справи освіти й книгодрукування, про які церква все більше забувала. Засновані ними друкарні разом із релігійною літературою видавали й необхідні для школи підручники.

Однією з найважливіших справ братства вважали заснування шкіл, оскільки вбачали головну причину занепаду національно-культурного життя в недостатній освіті. Кожне братство засновувало при церкві школу. Тому мережа церковних братств доповнилася мережею освітніх закладів в Україні.

Історичне джерело

Відомий автор «Перестороги» Й. Борецький також убачав причини занепаду Русі-України в нехтуванні справами освіти: «Вельми зашкодило державі те, що вона не могла поширити шкіл і наук усенародних і їх не фундувала, бо якщо науку мали б, то за несвідомістю своєю не прийшли б до такого занепаду».

• Чи справедливі ці слова щодо сучасного стану справ в освіті?

У Галичині чільне місце посіло Львівське братство. Воно налічувало 20-30 членів. Це були заможні люди. У 20-х роках XVI ст. вони виступили проти обмежень, які наклала на них міська влада. Львівське братство закликало інші міські громади до заснування братств, і завдяки зусиллям українських купців і ремісників братська організація поширилася на Холмщині, Галичині, Волині, Поділлі й Київщині.

Історичне джерело

Мету братства київські братчики пояснювали так: «Братство називається, коли православні християни, які живуть серед чужовірців, ляхів, уніатів і проклятих єретиків, хочуть від них відлучитись і не мати нічого спільного з ними, а самі любов’ю єднаються, імена свої разом вписують і браттями називаються: а це для того, щоб твердіше й скоріше могли відперти противовірення».

• Якими прислів’ями (українськими, інших народів світу) можна проілюструвати це історичне джерело?

До складу братств найчастіше належало кілька десятків людей, згуртованих задля спільної справи. Сходини братства відбувалися щонайменше раз на місяць. Раз на рік збирали загальне зібрання, на якому вибирали старшину - старших братів. Число братчиків збільшувалося за рахунок представників різних станів — міщан, духовенства, шляхти й селян, як чоловіків, так і жінок. Братства стали всестановими об’єднаннями. Так, у статуті Львівського братства зазначено, що членом може бути «чи міщанин, чи шляхтич, чи хто з посполитих людей усякого стану».

Братські організації підтримували дисципліну серед своїх членів. За кожну провину брат «платив кару» воском або мав відсидіти певний час на церковній дзвіниці. Так карали за пропуск без поважної причини сходин братства або похорону, за те, що «брат брата в братстві наганьбив» або казав негідні слова.

Братства посіли провідне місце в національно-релігійному житті. Вони усували негідних духівників, плекали гарних провідників і вчителів, наводили дисципліну в монастирях, засновували школи та бібліотеки, поширювали духовну літературу, піднімали громадянський дух, творили патріотичну атмосферу національного відродження.

Завдання та запитання

1. Назвіть особливості реформаційного та контрреформаційного рухів в Україні.

2. Охарактеризуйте православні братства як вияв українського національно-визвольного руху.

3. Виокремте історичні обставини, які зумовили поширення ідей Реформації в Україні.

4. Перерахуйте потреби, які спонукали православні братства зосередити зусилля на мережі шкіл і друкарень.

5. Серед книжок бібліотеки Львівської братської школи були твори Арістотеля, Овідія, Вергілія, Валерія Максима. Знайдіть у довідниках, ким були ці історичні діячі. Про що свідчить такий добір авторів?

6. Проаналізуйте напрями діяльності православних братств. Чому їхня діяльність користувалася схваленням народу?

7. Поясніть, як Реформація вплинула на розвиток національної культури.

8. Складіть розповідь про діяльність братства від імені його члена-братчика.

9. Уявіть себе черговим учнем братської школи. Опишіть свій день у школі.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно