§ 22. РОЗКОЛ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ. АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я

За цим параграфом ви зможете:

• з’ясувати причини громадянської війни, що спалахнула в Україні і призвела до її розколу на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину;

• дати оцінку Андрусівському перемир’ю;

• пояснювати поняття і терміни: «Правобережна Гетьманщина», «Лівобережна Гетьманщина», «Андрусівське перемир’я».

1. Гетьманство Ю. Хмельницького. Поділ українських земель на Лівобережну і Правобережну Україну

Ставши гетьманом, Ю. Хмельницький вирішив замиритися з Москвою. Під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і запропонували повернутися до «Березневих статей». Однак насправді, то був новий договір, що отримав назву Переяславські статті 1659 р. Він передбачав:

• позбавлення права старшини без дозволу царя переобирати гетьмана;

• втрата гетьманом права самостійно призначати, звільняти чи засуджувати до страти старшину й полковників;

• розміщення московського війська, крім Києва, у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані;

• підпорядкування Київської митрополії московському патріархові (цю статтю пізніше було скасовано);

• заборона українському урядові підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами й організовувати військові походи без дозволу Москви.

Переяславські статті викликали глибоке обурення у більшості козаків.

Тим часом Річ Посполита й Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. У воєнній кампанії 1660 р., яка отримала назву Чуднівська (вирішальна битва відбулася в районі Чуднова), у Правобережній Україні польсько-татарська армія завдала поразки московсько-українській. Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків й підписання Слободищенського трактату 1660 р.

Ю. Хмельницький

Його було укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами:

• вилучено статтю про Руське князівство;

• гетьман зобов’язувався надавати військову допомогу Речі Посполитій у її війнах з іншими державами;

• підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику;

• польській шляхті й магнатам поверталися всі маєтності на українських землях.

Яким Сомко

Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька рада, що відбулася восени 1660 р. у Корсуні, схвалила його умови, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися їх підтримати й обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Якима Сомка. Ю. Хмельницький з допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від влади Сомка. Проте це лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у можливості об’єднати під своєю булавою всю Україну, Ю. Хмельницький зрікся гетьманства.

Павло Тетеря був шляхетського походження і здобув гарну освіту. У 40-х рр. XVII ст. служив канцеляристом у Луцьку. Із початком Національно-визвольної війни приєднався до повсталих, згодом став переяславським полковником. Б. Хмельницький довіряв йому важливі дипломатичні завдання. П. Тетеря був одним з авторів Гадяцької угоди.

У цей час остаточно відбувся поділ території України на Правобережну, яка визнавала польську владу, і Лівобережну, що підвладна Московській державі. В обох частинах Української держави у 1663 р. було встановлено гетьманати: на Правобережжі у січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663-1665 рр.), на Лівобережжі після короткого гетьманування Якима Сомка (1662 р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях м. Ніжин обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663-1668 рр.).

Українська державність опинилася у стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл був закріплений.

Які підсумки гетьманства Ю. Хмельницького?

2. Спроба Павла Тетері об’єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину

Після обрання гетьманом Тетеря ставив замету об’єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину. Він намагався схилити на свій бік Я. Сомка та інших лівобережних старшин. Проте останні не бажали ділитися владою. Тоді П. Тетеря разом із татарами та поляками спробував силою підкорити Лівобережжя.

У жовтні 1663 р. на територію Лівобережної України вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Похід Лівобережжям тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки.

У 1664 р. польський уряд звинуватив Ю. Хмельницького у зраді й ув’язнив його у Марієнбурзькій фортеці. Після звільнення у 1667 р. він жив в Уманському монастирі. Брав участь у повстанні Суховія і Ханенка проти Дорошенка. Проте у 1670 р. (за іншими джерелами, у 1673 р.) його захопили кримські татари і відправили до Стамбула. Після ув’язнення в Едичкульській в’язниці Ю. Хмельницький був архімандритом в одному з грецьких монастирів. За посередництвом французького посла (маркіза де Ноантель) турецький уряд намагався використати Хмельницього для закріплення свого володіння у Правобережній Україні.

Повернувшись з невдалого походу, польська шляхта завзято почала відновлення шляхетських порядків. У відповідь спалахнуло антипольське повстання, до якого доклав руку й І. Виговський, що намагався усунути П. Тетерю від влади. Жорстоке протистояння тривало до червня 1665 р., коли П. Тетеря втік до Польщі. На звільненому повстанням Правобережжі гетьманом було обрано Петра Дорошенка (1665-1676 рр.). Він зумів приборкати анархію, що панувала на Правобережжі, відновити діяльність органів влади і зміцнити свою владу. Своїм першочерговим завданням П. Дорошенко вважав об’єднання двох частин України.

Чому гетьману П. Тетері не вдалося об’єднати Козацьку державу?

3. Посилення впливу московського уряду на українську державну політику. Андрусівське перемир’я 1667 р.

Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького відбулося передусім завдяки московській підтримці. Ще одним претендентом на булаву був Я. Сомко, який виступав за сильну гетьманську владу і засуджував свавільні дії московських воєвод в Україні. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором.

Брюховецький у листопаді 1663 р. підписав з представниками царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів з Московською державою Б. та Ю. Хмельницьких, він містив п’ять нових пунктів:

• гетьманський уряд зобов’язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські гарнізони, розташовані в Україні;

• встановлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;

• заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;

• необхідно було скласти список усіх козаків, міщан й поселян, а також вказати розміри їхніх земельних володінь.

У вересні 1665 р. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду.

Іван Брюховецький

Із листа польського шляхтича Міхаля Калушевського до єзуїта Миколая Цвірського (29 липня 1663 р.)

«Всі українські закутки злі, але особливо у Брацлавському краї. Давав він завжди у ньому приклад: хоч би там єзуїтів посіяли, все ж опришки вродяться; готові завжди непокоїти Вітчизну, так там хвилі [їхнього свавілля] розбіглися. Звідти вийшли Кривоніс, Полян, Кривошапка, Пушкар, Ганджа і Чуйко... І не думай жити в Україні, хіба щоб удень і ніч стояв кінь осідланий [напоготові [і то, щоб був дуже прудким, не загнузданим і вправним; а спати [слід лягати [в іншій хаті і не на тому місці, де собі постелиш.]

Про що свідчили такі поради шляхтича єзуїту?

Згідно з Московськими статтями:

• українські землі і міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їхнього населення (крім козаків) стягувалися до царської скарбниці податки;

• вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;

• дипломатичні зносини гетьмана з іншими державами заборонялися;

• київську митрополію мав очолити московський ставленик;

• гетьман позбавлявся права надавати українським містам самоврядування, відтепер це здійснювалося виключно царем;

• збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах, а повноваження російських воєвод суттєво збільшувалися (збирання податків з некозацького населення, хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних оренд тощо).

Сам Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина і великі маєтки. Московські статті стали новим важким ударом для української державності.

У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення.

У результаті тривалих переговорів 30 січня 1667 р. у селі Андрусово, під Смоленськом, між Московією та Річчю Посполитою було підписано Андрусівське перемир’я. Встановлювалося перемир’я на 13,5 років. На підписання його не запросили ні лівобережного гетьмана Івана Брюховецького, ні новообраного правобережного гетьмана Петра Дорошенка. За умовами перемир’я закріплювалися землі України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережна та тимчасово Київ (на 2 роки) залишалися під владою Московії. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.

Сторінки умов Андрусівського договору

Андрусівське перемир’я стало юридичною перешкодою на шляху до об’єднання Правобережжя і Лівобережжя.

ВИСНОВКИ

Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні хитання від Московії до Польщі зрештою призвели до усунення його від влади, а подальша боротьба за гетьманську булаву спричинила розкол Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну.

Річ Посполита і Московська держава домовилися про юридичне оформлення поділу України. Андрусівське перемир’я стало гальмом на шляху політичного об єднання Правобережжя і Лівобережжя і прирікало козацьку Україну на політичний занепад.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Які договори і з якими державами були підписані за гетьманства Ю. Хмельницького?

2. У чому полягає недалекоглядність політики Ю. Хмельницького?

3. Коли відбувся поділ Української держави на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину і як це було закріплено?

4. Чому похід польського короля Яна Казимира на Лівобережжя у 1663 р. зазнав поразки?

5. З якою метою Московська держава щоразу з новим гетьманом укладала новий договір?

6. Чому Андрусівське перемир’я завдало важкого удару по Українській державі?

7. Який рік треби вважати роком розколу Української держави на Лівобережну і Правобережну Гетьманщину: 1663 чи 1667?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно