§ 27. ПІВНІЧНА ВІЙНА МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЗІ ШВЕЦІЄЮ І УКРАЇНА. ПОВСТАННЯ СЕМЕНА ПАЛІЯ. ВИСТУП ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ ПРОТИ ЦАРСЬКОЇ ВЛАДИ

За цим параграфом ви зможете:

• розкрити перебіг Північної війни та участь у ній України;

• схарактеризувати повстання С. Палія;

• дати оцінку переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII;

• з’ясувати роль Полтавської битви у подальшій долі України.

1. Гетьманщина в умовах Північної війни Росії зі Швецією (1700-1721 рр.)

З 1700 р. Росія вела Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Цей конфлікт жодним чином не стосувався інтересів України. Проте від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях, воюючи на території Московії, Балтії, Речі Посполитої, реалізуючи імперські прагнення царя. Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби викликали скарги й нарікання. Дуже часто козаків використовували як дешеву робочу силу під час будівництва каналів, доріг, фортець та інших укріплень. Зокрема, козаки та українські селяни будували нову столицю Московської держави — Санкт-Петербург. З 1706 р. Гетьманщина мусила також утримувати в ряді міст московську залогу. Все це призводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало незадоволення політикою московського царя.

Козаків також непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, на регулярні драгунські. Непевність майбутнього України змушувала старшину й гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями старшина тиснула на гетьмана. Та й сам Мазепа почав розуміти згубність відносин України з Московією.

Як вплинуло на становище Гетьманщини розгортання Північної війни?

Коли і між якими державами тривала Північна війна?

Якою була участь козацьких військ у першому етапі Північної війни?

2. Повстання під проводом Семена Палія 1702-1704 рр.

На початку XVIII ст. ситуація на Правобережжі, де за рішенням сейму Речі Посполитої 1699 р. було оголошено про ліквідацію козацького війська. Гетьманові Самусю наказали розпустити полки. Однак полковники відмовилися виконати це розпорядження і розпочали запеклу боротьбу проти польського панування, яку сучасники назвали «другою Хмельниччиною» або «Паліївщиною». Очолив це повстання Семен Палій (Гурко). Програма боротьби міститься у його словах, що він «поселився на вільній Україні, й Речі Посполитій немає ніякого діла до цієї області; лише він один має право в ній розпоряджатися, як справжній козак і гетьман козацького народу».

Відкрита боротьба проти Польщі розпочалася у 1701 р. із селянських заворушень на Поділлі та Брацлавщині. Потім повстання охопило Київщину та Східну Волинь. На бік повсталих перейшли всі правобережні полки.

Улітку 1702 р. повстання спалахнуло з новою силою, набувши рис національно-визвольної боротьби.

У листопаді повсталі захопили твердиню поляків на Правобережжі — Білу Церкву, а згодом Немирів. Для придушення повстання поляки кинули 15-тисячний загін під командуванням Адама Сенявського. Повстання було придушено на Поділлі та Брацлавщині.

Його розвиток відбувався у дуже складних зовнішніх умовах. Ішла Північна війна. Річ Посполита поділилася на два ворогуючі табори: один на чолі зі Станіславом Лещинським підтримував Швецію, інший — на чолі з Августом II — Московію. Об’єктивно повстання було вигідне Швеції, але його ватажки сподівалися на підтримку Москви і лівобережного гетьмана.

Московський цар Петро І

Семен Палій

Семен Палій (Гурко) народився на початку 1640- х рр. у містечку Борзна на Чернігівщині в козацькій сім’ї. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі.

Потім став козаком Ніжинського полку. Згодом перебував на Запорожжі, де швидко здобув авторитет серед козаків і отримав прізвисько Палій. Служив у П. Дорошенка. У 1683 р. брав участь у битві під Віднем. Після повернення з походу Палій оселився на Правобережжі.

Коли польський уряд оголосив про формування козацьких полків, Палій разом з кількома сотнями запорожців заснував полк з центром у м. Фастів. Під його управлінням перебувала територія колишніх Білоцерківського, Канівського, Чигиринського та Уманського полків. Однак на ці землі прагнула повернутися й шляхта. Козацькі звичаї заважали поширенню панщини, що викликало конфлікт із шляхтою. Зрештою, дійшло до відкритого протистояння. Ситуацію загострило укладення «Вічного миру» між Польщею і Москвою, за яким Правобережжя залишалося у складі Речі Посполитої. Це перекреслило плани Палія. На всі його звернення до царя взяти Правобережжя під свою опіку той відповідав відмовою. У 1689 р. С. Палій із загоном козаків напав на Немирів. Узяти місто не вдалося. Новим гетьманом став Самійло Іванович (Самусь). Палія заарештували й ув’язнили. За рік козаки його звільнили, і він повернувся до Фастова, де продовжив свою політичну діяльність.

Ще до початку повстання С. Палій звертався до царя, а також до Мазепи із пропозицією приєднати Правобережжя. Лише навесні 1704 р. московські війська з українськими козаками, очолюваними гетьманом І. Мазепою, виступили в похід, щоб допомогти королю Августу II у боротьбі зі шведами. У той же час гетьман сподівався на відновлення єдності козацької держави.

З інструкції послам від шляхти Київського воєводства на сейм (листопад 1701 р.)

«Хоч конституція миротворчого сейму 1699 р. всі козацькі війська на ділі заборонила, все-таки бунтівник Палій не хоче підкорятися законам, а також не хоче слухати і виконувати наказів їх милості панів-гетьманів і навіть захопив Фастів, що належить до Київського єпископства, і багаті землі. На захоплених землях він зробив собі кордон на річці Тетерів, дає на зиму, а також влітку притулок бідним людям; грабує, робить такі наскоки, що загрожує нашій любимій батьківщині (Польщі). Наше воєводство стало поживою для грабіжників... поставити питання про Палія і його похідний полк і щоб якнайефективніше були вжиті заходи, такі, як суворі закони минулого сейму, щоб прийняти рішення про вигнання Палія з нашого воєводства і з Фастова, а також щоб він сам був притягнутий до відповідальності за заподіяні злочини».

1. Як прореагував С. Палій на ліквідацію козацтва Польщею? 2. Яких заходів вимагала вжити шляхта щодо С. Палія?

Коли Мазепа прибув на Правобережжя, повстанню було покладено край. С. Палія, як можливого претендента на гетьманську булаву об’єднаної козацької держави, заарештували й заслали до Сибіру. Правобережні землі опинилися під владою І. Мазепи, який фактично став правителем об’єднаної Гетьманщини.

У 1707 р. ситуація різко змінилася. Шведський король Карл XII здійснив стрімкий похід, завдавши поразки Августу II. Петро І опинився перед дилемою: анексувати Правобережжя і тим самим налаштувати проти себе польську шляхту, чи залишити Правобережжя у складі Речі Посполитої, підтримавши промосковські сили. Він обрав останнє, міркуючи, що краще мати в Польщі лояльну до себе владу й контролювати всю країну, ніж отримати її частину, а другу частину — вороже налаштовану. Проте така ситуація не влаштовувала І. Мазепу. Вона стала ще одним аргументом, що схилив гетьмана до виступу проти московського царя.

Які причини і результати повстання С. Палія у Правобережній Україні?

3. Перехід Івана Мазепи на бік Карла XII

Узявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московії, І. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII.

У 1708 р. Карл XII з 35-тисячною армією вирушив на Москву. Пізніше до нього мав приєднатися генерал Левенгаупт із 16-тисячним військом та важкою артилерією. Шлях на Москву був перекритий великими залогами російських військ у Пскові, Новгороді та Смоленську. Карл XII, віддаючи перевагу маневреній війні, вирішив здійснити обхід через Білорусію. Однак через погані дороги, вороже ставлення місцевого населення і дії партизанів шведська армія втратила потрібну мобільність. Ударом по шведах став розгром московитами армії Левенгаупта поблизу села Лісне у Білорусії. Після цього Карл XII рушив в Україну, де сподівався на допомогу І. Мазепи.

Батурин часів гетьмана І. Мазепи

Зустріч гетьмана І. Мазепи з Костелі Гордієнком (худ. П. Андрусів)

Коли шведський король перетнув кордон Гетьманщини, то І. Мазепа ні у воєнному, ні в політичному відношенні не був готовий його зустріти як свого союзника. Гетьман опинився перед вибором: чи відкрито стати на бік шведів, чи залишитися з Петром І. 4 листопада 1708 р. гетьман остаточно вирішив стати союзником Карла XII і, залишивши у Батурині 3-тисячну залогу з 4-тисячним загоном козаків, попрямував до ставки короля. Коли Мазепа розкрив козакам свої наміри, то багато козаків його залишили, оскільки не зрозуміли несподіваної зміни поглядів гетьмана, який напередодні закликав бути вірними московському цареві й боротися зі шведами. Основна частина українського населення розглядала шведів як загарбників. Також далася взнаки непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні роки.

Дізнавшись про дії гетьмана, цар Петро І наказав О. Меншикову розгромити гетьманську столицю Батурин, де були великі запаси зброї, артилерії та продовольства. Долю Батурина вирішила зрада. Полковник І. Ніс показав таємний хід у місто. Московські війська проникли в Батурин і вчинили там погром, знищивши все населення.

І. Мазепу було оголошено зрадником. На старшинській раді у Глухові новим гетьманом було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського (1708-1722 рр.). Крім того, Петро І звернувся до населення бути вірними йому, а на Січ відправив дарунки і гроші. Через кілька днів більшість старшини залишила Мазепу, підписала присягу на вірність цареві і визнала гетьманом І. Скоропадського.

Напередодні виборів нового гетьмана у Глухові відбулася церемонія ганебної «страти» опудала, що символізувало І. Мазепу. 23 листопада 1708 р. у Москві, а також у Глухові було виголошено І. Мазепі церковне прокляття (анафему). Понад 200 років до 1917 р. анафему українському гетьманові повторювали священики у церквах Російської імперії. її проголошували навіть у тих церквах, що були збудовані коштом Мазепи, де в інших молитвах за церковними правилами йому проголошували хвалу і вічну пам’ять.

Медаль Юди, яку виготовили «для зрадника Мазепи» за наказом Петра І

Незважаючи на це, до І. Мазепи і Карла XII приєднався кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко з частиною запорожців.

8 квітня 1709 р. Мазепа і Гордієнко підписали угоду з Карлом XII, яка передбачала утворення на українських землях, що перебували у складі Московії, князівства під формальною протекцією Швеції.

Петро І продовжував каральні заходи в Україні.

У квітні 1709 р. російські війська під командуванням

П. Яковлева здійснили каральний похід на Січ, у результаті якого вона була знищена. Лише небагатьом запорожцям вдалося врятуватися.

Якими були дії московського царя для нейтралізації виступу гетьмана І. Мазепи?

Чому виступ І. Мазепи викликав велике занепокоєння у Петра І?

Після погрому Січі запорожці заснували Кам’янську Січ, сподіваючись незабаром повернутися на старі місця. Проте в 1711 р. російські війська зруйнували її. Частина запорожців знайшла прихисток у володіннях хана — урочищі Олешки поряд із Кардашинським лиманом, де створили ще одну Січ. Оскільки козакам заборонили звести укріплення й мати гармати, вони виявилися беззахисними перед свавіллям татар попри позитивне ставлення до них хана. Матеріальне становище козаків Олешківської Січі було значно гіршим, аніж на Запорожжі, що породжувало невдоволення. У 1728 р. збурені козаки під проводом Івана Гусака заарештували кошового К. Гордієнка, спалили будівлі і рушили на місце Чортомлицької Січі. Однак російський уряд категорично заборонив їм відродити Січ. Зазнавши невдачі, козаки повернулися у володіння кримського хана й оселилися на місці Кам’янської Січі. У 1733 р. помирає К. Гордієнко — непримиренний ворог Російської імперії. Цього ж року в умовах загострення відносин з Туреччиною російська імператриця пробачила «провину» запорожцям і дозволила їм повернутися. У 1734 р. козаки заснували Нову Січ, що проіснувала до 1775 р.

4. Полтавська битва та її наслідки

Тим часом основні сили шведів і козаки І. Мазепи підійшли до Полтави, яка лежала на перехресті шляхів, що вели на Слобожанщину й далі на Москву, Запорожжя і Крим. Тут були зосереджені великі припаси, яких украй не вистачало шведам. Залога міста, що складалася з козаків і російських солдатів, відмовилася здатися. Облога міста тривала три місяці, шведи, які мали лише чотири гармати, не могли зламати опір захисників.

Тим часом до Полтави підійшли головні сили росіян. Вирішальна битва Північної війни відбулася 8 липня (27 червня) 1709 р. під Полтавою і завершилася поразкою шведів. Таким чином, доля України була вирішена без українців.

Чому Полтавська битва стала вирішальною в подальшій долі Гетьманщини? Який етап битви відображає картина: початок чи кінець?

Полтавська битва (худ. М. Мартене)

Російські війська, які прибули під Полтаву, розмістилися табором на північ від міста, поблизу с. Яківці. їхній лівий фланг прикривав Яківський ліс, правий — глибокі яри, а з тилу — річка Ворскла. Перед укріпленим табором неширокою смугою простягалося поле між Яківецьким і Будищанським лісами. Козацькі полки І. Скоропадського розмістилися між Малими Будищами і Решетилівкою, щоб не допустити відступу шведів на Правобережжя. Загалом московська армія налічувала 42 тисячі, хоча деякі дослідники називають і 50, і 100 тисяч.

Шведський король, який мав удвічі менше війська, вирішив дати росіянам генеральний бій. 8 липня на світанку шведська армія рушила на табір противника. Першою несподіванкою для шведів стало те, що вони наткнулися на московські редути (земляні укріплення). Шведи з ходу не змогли їх подолати, захопивши лише два недобудовані. Тоді Карл XII вирішив проскочити своїми полками між редутами і вийти на оперативний простір (відносно вільний простір поза межами бойових порядків противника). Прохід між ними й атака московської кінноти завдали шведам відчутних втрат.

Після кількагодинного важкого бою шведські війська опинилися перед свіжими головними силами московитів, що вийшли з укріпленого табору. Шведський король вирішив їх атакувати, зосередивши відбірні війська на флангах. Гвардія Карла XII зуміла прорвати лівий фланг московитів. Виникла загроза поразки. Тоді Петро І сам повів в атаку свої резерви, яких підтримала артилерія з табору. Шведи були відкинуті. Під час сум’яття Карл XII знепритомнів. Шведи, вважаючи, що король загинув, стали втікати. Близько 11-ї години ранку Полтавська битва завершилася цілковитою поразкою шведів.

Після поразки І. Мазепа і Карл XII утекли в турецькі володіння. Своєму послові в Стамбулі Толстому Петро І доручив підкупити великого візира, якому було обіцяно 300 тисяч талярів за видачу І. Мазепи. Ця звістка занепокоїла Мазепу. Такий перебіг подій остаточно підірвав слабке здоров’я гетьмана, і 22 вересня 1709 р. він помер. Його тіло відвезли в Ясси і там, у колі військової старшини й самого короля Карла XII, поховали в міському монастирі.

ВИСНОВКИ

Північна війна лягла важким тягарем на плечі українського народу. У таких умовах проти політики царя виступив гетьман І. Мазепа.

Гетьман у своїх діях покладався на хитрість, розрахунок та інтриги, а не на героїзм та відданість народу та його провідників. Поразка шведів у битві під Полтавою стала і поразкою планів гетьмана на здобуття незалежності України.

Заслугою гетьмана І. Мазепи стало те, що він створив прецедент виступу української еліти проти московського центру.

Царська влада доклала всіх зусиль, щоб знищити пам’ять про гетьмана в українського народу. Йому було виголошене прокляття (анафему). «Мазепинством» стали називати в Російській імперії український національно-визвольний рух.

Створення козацьких полків у Правобережній Україні відроджувало традиції національного державотворення у цьому регіоні. Вагома роль належала С. Палію, який кінцевою метою своєї діяльності вважав визволення з-під шляхетського гніту Правобережної України і відновлення єдності Правобережжя і Лівобережжя в єдиній козацькій державі. Цю мету переслідувало і повстання 1702-1704 рр., яке було спровоковане рішенням польського сейму про ліквідацію козацтва.

Незважаючи на те, що на певний час вдалося об єднати дві частини України, міжнародне становище було не на користь України. Зрештою, Правобережжя залишилося у складі Речі Посполитої, а козацький устрій на цих землях був ліквідований.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Як вплинули події Північної війни на долю України?

2. За що боролися учасники національно-визвольного повстання на Правобережжі у 1702-1704 рр.? Чому його називали «Другою Хмельниччиною»?

3. Що підштовхнуло І. Мазепу на союз зі Швецією?

4. Доля України в Полтавській битві вирішувалася без участі українців. Чому так сталося?

5. Складіть історичний портрет І. Мазепи або С. Палія (на вибір).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно