Соціально-економічний розвиток українських земель у першій половині XVII ст.
- 16-10-2022, 23:56
- 428
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
§ 3. Соціально-економічний розвиток українських земель у першій половині XVII ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як відбувалося зростання магнатського землеволодіння на українських землях; про основні прояви й наслідки розвитку фільваркового господарства; про розвиток українських міст; які зміни відбулися в цей час у становищі селян і міщан; що таке «товарне виробництво».
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Назвіть особливості економічного життя українських земель у першій половині XVI ст. 2. Коли було укладено Люблінську унію? 3. Колективне обговорення. Укажіть основні наслідки Люблінської унії для українських земель. 4. Що таке фільварок? 5. Хто такі магнати?
1. Зростання магнатського землеволодіння. У першій половині XVII ст. на українських землях швидко збільшувалося магнатське землеволодіння. До його розвитку магнатів підштовхувало зростання на західноєвропейських ринках попиту на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію.
У Галичині розташовувалися володіння Потоцьких, Собеських, Даниловичів та інших родин у формі «ключів» — кількох сіл і містечок, що управлялися як єдиний господарський комплекс. У 1629 р. в Брацлавському воєводстві 80 % усіх селянських і міщанських дворів належало 18 магнатам, у Волинському воєводстві у власності магнатів перебувало 75 % селянських господарств.
Саме на Волині розташовувалася «Острожчина» — володіння князів Острозьких. Крім того, на початку XVII ст. родина князів мала власність у Брацлавському, Київському, Руському, Сандомирському, Краківському, Берестейському, Мінському, Новогрудському, Вітебському та Віленському воєводствах. На їхніх територіях налічувалося 620 населених пунктів, серед яких 38 міст. Проте найбільшими були волинські володіння Острозьких.
На Лівобережжі своїми розмірами вирізнялися володіння Вишневецьких, або «Вишневеччина», із центром у Лубнах. Наприкінці 30-х рр. XVII ст. до них входило 39,6 тис. селянських дворів, 56 міст і містечок. Усього у Вишневецьких, що мали також землі на Поліссі, Поділлі, Волині та в Галичині, було майже 500 тис. підданих — посполитих (селян) і міщан. Великі земельні маєтки в інших місцевостях на українських землях мали також родини Збаразьких, Хоткевичів, Корецьких, Ружинських, Замойських та інших.
Земельні володіння магнатів зростали за рахунок успадкування, купівлі або захоплення маєтків, укладення вигідних шлюбів, заселення окраїнних територій, подарунків від королів. Права магнатів на володіння землями затверджувалися королівськими грамотами.
- Яке судження буде більш правильним: 1) у сільському господарстві українських земель першої половини XVII ст. набули поширення нові явища; 2) у сільському господарстві українських земель першої половини XVII ст. розвивалися явища, започатковані в XVI ст.? Поясніть свою думку, використовуючи пункти 1, 2 параграфа.
Острозький замок. Художник З. Фогель. 1796 р.
Покажіть на карті (с. 5) місто Острог. Укажіть історико-географічну назву місцевості, де воно розташоване.
Товарне виробництво — виробництво продукції для продажу, а не для власного споживання.
2. Поширення фільварків. Розвиток товарного виробництва. Зростання попиту на сільськогосподарську продукцію спонукало чимало землевласників до перетворення своїх маєтків на фільварки. Урожайність у фільварках, особливо великих, була вищою порівняно із селянськими господарствами. У фільваркових господарствах першої половини XVII ст. вирощували зернові культури, влаштовували городи, ставили на відгодівлю волів, розводили птицю, займалися рибництвом.
Одночасно з поширенням фільварків розгортався процес залучення до господарського розвитку неосвоєних територій, унаслідок чого на українських землях значно зросла площа оброблюваних земель. Сільське господарство поширилося на нові місцевості Східного Поділля, південну частину Київщини й Лівобережжя та майбутню Слобожанщину. Проте територіями найбільш розвиненого землеробства залишалися Белзщина, Холмщина, Волинь, Західне Поділля та частково Галичина.
Із появою фільварків був пов’язаний розвиток товарного виробництва. Пани з фільварків відправляли на ринки великі валки із зерном і продуктами та отримували за їх продаж значні суми грошей. У багатьох маєтках щорічно для продажу на ринку відгодовували 100—300 волів, в окремих фільварках зустрічалися кінні заводи. Вирощування породистих коней для потреб війська й знаті також забезпечувало великі прибутки.
Свідченням залучення господарств шляхти до товарного виробництва стало також зростання в них кількості млинів, крупорушок, ґуралень, броварень, чинбарень тощо.
3. Розвиток міст. У цей період, як і раніше, на українських землях зростали старі міста й містечка та з’являлися нові. Зокрема, упродовж першої половини XVII ст. було засновано десятки нових міст і містечок: Конотоп, Яготин, Умань тощо. У 40-х рр. XVII ст. найбільшими за кількістю населення стали Львів (25—30 тис. осіб), Київ (15 тис. осіб), Меджибіж (12 тис. осіб), Біла Церква (10 тис. осіб). Однак типовими були міста з 2—3 тис. жителів.
Від міст держава або магнати-власники отримували значні доходи: збори з ремісників і торговців, плата за проїзд через місто або за місце на ринку тощо. Деякі міста приносили своїм власникам у 50 разів більше прибутку, ніж села, на місці яких вони виникли.
Міста, які належали державі (королівські), були адміністративними центрами й управлялися найчастіше на основі магдебурзького права. Проте більшість міст (близько 80 %) перебувала в приватній власності або належала церкві. Так, із 206 міст у Київському воєводстві королівських було 46, приватновласницьких — 150, церковних — десять. Окремі приватновласницькі й церковні міста також користувалися магдебурзьким правом. Деякі магнати володіли багатьма містами. Так, С. Конецпольському лише на Брацлавщині належало 170 міст і містечок.
Із розповіді шляхтича С. Старовольського про зміни в середовищі польської шляхти в першій половині XVII ст.
За старих часів вважалося обов’язком селянина обробляти землю, а купця — займатися торговими справами. Шляхтич же віддавався рицарській справі й безперервно воював. Тепер у нас нема вояків... зате є корчмарі, гендлярі й посередники. Найбільшим подвигом у нас вважається знати дорогу, якою женуть биків із маєтку до Гданська, бо всі заможні торгують волами, кіньми, вином, медом. рибою. усяким хлібом. Усе, що їхні піддані мають у себе для продажу, вони наказують нести на панський двір, скуповують за найнижчими цінами й відправляють до міста. Туди ж вони посилають і свої продукти.
Робота в парах. Обговоріть і визначте, які зміни відбулися в середовищі шляхти Речі Посполитої внаслідок розвитку товарного виробництва.
Чинбар (майстер з обробки шкіри). Гравюра XVI ст.
Опишіть працю чинбаря за наведеною ілюстрацією.
У першій половині XVII ст. в розвитку міського ремесла з’явилися нові явища. У містах почала зростати кількість позацехових майстрів-партачів, насамперед за рахунок вихідців із сіл. У Львові в цей час вони становили понад 40 % усіх ремісників. Цехи намагалися боротися з ними, але найчастіше марно. Крім того, партачів підтримували шляхта й міська влада, якщо це їм було вигідно.
На окремих міських виробництвах упроваджували верстати й технічні вдосконалення, виникав поділ праці й використовувалася наймана праця, тобто розпочався перехід до мануфактурного виробництва. Наприклад, водяні колеса на початку XVII ст. застосовувалися на папірні у Брюховичах під Львовом, а поділ праці між найманими працівниками спостерігався там, де виробляли великі гармати й дзвони, — у майстернях Львова, Черкас, Остра, Білої Церкви.
4. Становище селян і міщан. Поширення фільварків на українських землях супроводжувалося скороченням селянських наділів, зростанням кількості малоземельних і безземельних селянських господарств. Одні з них користувалися половиною наділу, інші — чвертю. Найбіднішою частиною селянства стали загородники (городники), що найчастіше мали лише один город (загороду), і комірники, які не мали навіть власного житла, хоча дехто з них тримав худобу.
- Чи є правильним судження, що становище значної кількості селян і міщан на тогочасних українських землях зазнало змін? Яких саме?
З опису умов життя селянства Середньої Наддніпрянщини в 30—40-х рр. XVII ст. Г. Л. де Бопланом
Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу мають давати відповідну кількість зерна, безліч курей і качок до Великодня, Трійці та Різдва. До того ж мають возити своєму панові задарма дрова та відбувати багато інших робіт... Ще вимагають від них грошових податків. Крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усяких плодів, а кожні три роки — і третього волика.
Проте це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, але й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни ніби перебувають у чистилищі).
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Якою була панщина? 2. Які податки й повинності стягувалися із селянства? 3. Які факти свідчать про безправне становище селянства?
Одночасно зі скороченням селянських наділів у XVII ст. зростав визиск селян. Вони втрачали свободу й потрапляли в особисту залежність від панів. Пани на свій розсуд визначали розмір панщини, повинності й податки, розпоряджалися майном селян. Унаслідок цього селяни перетворювалися на безправних осіб, яких могли подарувати, продати, купити разом з усім селом і землею.
Євреї-торговці. Художник Ю. Брандт. XIX ст.
Після Люблінської унії відбулося переселення осіб єврейської національності на українські землі. Протягом 1569—1648 рр. кількість єврейської спільноти тут збільшилася із 4 тис. до 51 тис. осіб. У період становлення володінь польської шляхти на українських землях євреї ставали управителями маєтків та орендарями, збирали податки. Вони були також торговцями, шинкарями, мірошниками, Гуральниками тощо.
Потребуючи грошей, королівські намісники й шляхта передавали в оренду єврейським підприємцям окремі населені пункти, а інколи цілі староства (наприклад, Житомирське, Корсунське, Богуславське). Намагаючись за короткий термін отримати великі прибутки, орендарі часто всупереч звичаю впроваджували понаднормові роботи й податки.
Співпраця єврейського населення із землевласниками спричиняла зростання юдофобії — несприйняття осіб єврейської національності. У них також бачили гнобителів. Антиюдейські настрої були типовими для всієї тогочасної Європи. Причиною негативного ставлення до євреїв на українських землях, зокрема, було те, що вони сповідували іншу віру — юдаїзм. Тих євреїв, які приймали християнство, вважали «своїми».
Упродовж першої половини XVII ст. погіршилося економічне, соціальне та правове становище більшості селянства на всіх українських землях. Найважчим воно стало в Берестейському, Підляському, Руському, Волинському, Белзькому, західній частині Подільського й на правобережжі Київського воєводств, де панщина сягала трьох-шести днів на тиждень. На середину ХVІІ ст. внаслідок перетворення вільних селян на залежних від землевласників значно скоротилася кількість вільних селян, і в тогочасній Україні їх майже не залишилося.
У містах із розвитком ремесла, промислів і торгівлі поглиблювалося соціальне розшарування. Патриціат дедалі більше збагачувався та керував усім міським життям. У свою чергу, середній за майновим становищем прошарок міщан прагнув звуження сфери впливу патриціату й розширення своїх прав. Зростала кількість збіднілих цехових майстрів, підмайстрів, учнів і партачів, невдоволених своїм становищем.
Значну кількість міського населення становили козаки й жовніри (солдати польської армії) військових залог. Перш за все це стосувалося міст і містечок Наддніпрянщини (Подніпров’я) та Брацлавщини. Так, у 1616 р. в Каневі, Корсуні, Білій Церкві, Чигирині, Черкасах, Богуславі, Переяславі в середньому понад 75 % дворів були козацькими.
Основну частину населення міст становили русини (українці), разом із якими жили інші національні спільноти. Заможні іноземці найчастіше займалися торгівлею, орендою маєтків і промислів, викупом мит.
Існували різноманітні обмеження для жителів міст православного віросповідання. Зокрема, у 1620 р., за повідомленнями сучасника, у Львові той, «хто дотримується грецької віри і не перейшов в унію, той не може жити в місті, міряти ліктем і квартою, бути прийнятим у цех».
Населення міст зазнавало різноманітних утисків. У королівських містах, навіть тих, що мали магдебурзьке право, міщани часто потерпали від дій королівської влади. У приватновласницьких містах жителів змушували служити у війську із власним спорядженням, будувати й ремонтувати різні споруди тощо. Багато лиха населенню завдавали магнатські чвари і свавілля шляхетських військ, що часто супроводжувалося пограбуваннями та насильством.
Працюємо з хронологією
Перша половина XVII ст. — швидке зростання магнатського землеволодіння на українських землях.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- В умовах перебування у складі Речі Посполитої на українських землях з’явилися величезні земельні володіння магнатів.
- У сільському господарстві основним виробником товарної продукції стали фільварки. Унаслідок поширення фільварків становище значної кількості українського селянства погіршилося.
- Упродовж першої половини XVII ст. зростала кількість міст і населення в них.
- Міське населення часто потерпало від свавілля королівської влади або власників міст, а також від національно-релігійних утисків.
У першій половині XVII ст. величезними маєтками на українських землях володів князь Ярема Вишневецький. Він походив із давнього литовсько-руського роду. Освіту Я. Вишневецький здобув у Львівському єзуїтському колегіумі, обіймав посаду воєводи руського. Князь-католик вирізнявся віротерпимістю, активно захищав права православних вірян.
Своєю господарською діяльністю Я. Вишневецький сприяв освоєнню земель Лівобережної України.
Про «Вишневеччину» український історик М. Грушевський писав, що вона є найбільшим землеволодінням «не лише в Україні, а й у Польщі, а можливо, і в усій Європі». Польський історик О. Яблоновський навіть називав «Вишневеччину» «Задніпровською державою». Щороку Я. Вишневецький мав 1,2 млн злотих податків із населення цих земель. Він утримував одну з найбільших магнатських армій у Речі Посполитій.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Так або ні». Правила гри. Учитель/учителька доручає учням та ученицям за визначений час скласти запитання за матеріалом параграфа, що передбачають відповідь «так» або «ні». Запитань може бути від 6 до 12 залежно від кількості відведеного часу. Потім учитель/учителька збирає аркуші, перемішує та роздає в довільному порядку. Учні та учениці мають відповісти на запитання своїх однокласників.
2. Наведіть факти, що свідчать про зростання магнатського землеволодіння на українських землях у першій половині XVII ст. 3. Яку роль відігравали фільваркові господарства в соціально-економічному житті тогочасної України? Поясніть свою думку. 4. Що нового з’явилося в розвитку міст? 5. Укажіть риси, характерні для становища селян і міщан у цей період.
6. Робота в парах. Обговоріть і визначте за картою атласу або інтернет-джерелами та складіть перелік міст на українських землях, які в першій половині XVII ст. отримали магдебурзьке право. 7. Складіть порівняльну таблицю «Соціально-економічний розвиток українських земель у XVI та першій половині XVII ст.». Питання для порівняння визначте самостійно.
8. Робота в малих групах. Розподіліть ролі та підготуйте розповіді від імені мандрівників, що відвідали українські землі в першій половині XVII ст. Підготуйте інсценівки до деяких частин цих розповідей.
Коментарі (0)