Гетьманщина та Слобідська Україна в другій половині XVIII ст.
- 19-10-2022, 23:01
- 429
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін (поглиблене вивчення 2021)
§ 36. Гетьманщина та Слобідська Україна в другій половині XVIII ст.
1. Гетьманування Кирила Розумовського
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Кирило Розумовський. Художник Л. Токк. 1758 р.
Кирило Розумовський (бл. 1728-1803) - останній гетьман України (1750-1764), граф Російської імперії, президент Петербурзької академії наук. Народився в с. Лемеші (нині Чернігівська обл.) в козацькій сім’ї Розумів. 1742 р. переїхав до царського двору, де перебував під опікою старшого брата Олексія. У 16-річному віці отримав титул графа, і згодом вирушив в освітню подорож до Німеччини, Франції та Італії. У лютому 1750 р. на козацькій раді в Глухові 20-річний К. Розумовський був обраний гетьманом України. Намагався бути самостійним у питаннях внутрішньої політики. У 1794 р. назавжди переїхав в Україну, у свій маєток Батурин. Останні роки життя присвятив будівництву церков і кам’яних споруд у своїх володіннях, а також активній господарській діяльності.
Ситуація в Лівобережній Україні трохи поліпшилася, коли в листопаді 1741 р. унаслідок палацового перевороту в Росії дочка Петра І, Єлизавета, посіла імператорський трон. Зміни на краще в становищі України зумовила низка зовнішніх і внутрішніх політичних обставин. Певну роль відіграло українське оточення імператриці: її наближеною особою був українець Олексій Розумовський. При дворі Єлизавети прищепилася мода на все українське: було там чимало українських співаків та бандуристів, на бенкетах подавали українські страви тощо.
Під час перебування імператриці в Києві 1744 р. козацька старшина звернулася до неї з проханням дозволити вибори гетьмана. У 1746 р. Єлизавета оголосила про намір відновити в Україні гетьманську форму правління. Рішення про відновлення гетьманства у Петербурзі прийняли з політичного розрахунку.
Олексій Розумовський. Невідомий художник. XVIII ст.
Економічно-стратегічний потенціал України прагнули використати в майбутніх війнах проти Туреччини, а також у можливій війні проти Пруссії, відносини з якою на той момент украй загострилися.
Кандидатом на гетьманство цілком прогнозовано імператриця Єлизавета висунула молодшого брата свого фаворита - Кирила Розумовського. Вибори було призначено на 22 лютого 1750 р. Церемонія, що відбувалася в Глухові, не мала нічого спільного з традиційними козацькими виборами, хоч обставлена була урочисто, навіть помпезно. Лише в середині липня наступного року новообраний гетьман прибув до Глухова.
На дворі гетьмана Розумовського. Художник П. Андрусів. 1967 р.
Роздивіться портрети Кирила та Олексія Розумовських (с. 339, 340, а також картину П. Андрусіва й дайте відповіді на запитання. 1. За якими ознаками можна визначити, що зображена на портреті особа - гетьман України. 2. Чим цей портрет відрізняється від портретів інших українських гетьманів? 3. Поміркуйте, чим зумовлений такий зовнішній вигляд Розумовських. 4. Як картина П. Андрусіва характеризує спосіб життя і побут Розумовських? Припустіть, хто зображений на картині. Як художник символічно відобразив особливий статус Розумовських при імператорському дворі?
Зносини з Лівобережною Україною знову було покладено на Колегію закордонних справ. Істотних змін зазнала структура державного управління. Гетьману, хоча й недовго, але вдалося без погодження з російськими урядовцями призначати полковників і роздавати землі. Посилилися позиції козацької старшини, якій було надане право керувати Гетьманщиною за відсутності гетьмана. Регулярним стало скликання у Глухові старшинської ради, на засідання якої виносили найважливіші питання державного життя.
К. Розумовський удався до заходів, що обмежували сваволю російських чиновників, які перебували в Україні. Зокрема, без дозволу гетьмана заборонялося заарештовувати українців, окрім кримінальних злочинців. Самостійні дії гетьмана суперечили планам імперського уряду, який аж ніяк не прагнув посилення української автономії. Тому, незважаючи на великий вплив К. Розумовського при дворі імператриці, 1754 р. з’явилася низка указів, що обмежували гетьманську владу. К. Розумовському було дозволено не призначати полковників, а лише пропонувати кандидатів. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні зносини Лівобережної Гетьманщини К. Розумовський дістав категоричну відмову. Особливому контролю підлягали фінансові справи Гетьманщини.
Роздивіться зображення, прочитайте текст до нього й дайте відповіді на запитання. 1. Поміркуйте, чому автори композиції відтворили скульптури саме цих гетьманів. 2. Висловіть припущення, чому гетьмани вивчають карту України. 3. Що символізує фігура Божої Матері?
Гетьмани. Молитва за Україну. Скульптори М. Мазур, Б. Мазур. Батурин. 2009 р.
Пам’ятник у Батурині урочисто відкритий у День соборності України 22 січня 2009 р. за участі Президента України В. Ющенка. Це скульптурна група з п’яти постатей українських гетьманів, за яких Батурин був столицею України, - Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи, П. Орлика та К. Розумовського. Фігури згруповані навколо столу і схилені над мапою України. Скульптурну композицію доповнює фігура Божої Матері, розташована над усіма іншими фігурами.
Незважаючи на встановлення царською владою заборон щодо самостійної політики, найрішучіші заходи К. Розумовського, спрямовані на оновлення життя Гетьманщини, було здійснено у 60-ті роки XVIII ст.
Першим зазнало реформування судочинство. Генеральний військовий суд було реорганізовано в найвищий судовий орган нагляду за місцевими судами, а також у суд у справах козацької старшини. Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових повноважень. Зазнав змін склад Генерального суду: «...у суді Генеральному бути 12 персонам, по-перше, суддям двом генеральним, а з ними десять персон вибирати в полках малоросійських з кожного полку...». Крім того, замість полкових судів, які за складом не відрізнялися від складу полкових канцелярій на чолі з полковником, передбачалося створення нових судових установ. Гетьманщину поділили на 20 судових повітів, у кожному з яких було засновано земський суд (для розв’язання цивільних справ) і суд підкоморський (для земельних справ).
Прагнучи активізувати господарське життя, гетьман домігся дозволу на зовнішню торгівлю українських купців за межами Російської імперії. У 1761 р. видав універсал, за яким займатися винокурінням дозволялося лише старшинам і козакам, які мали земельні й лісові угіддя. Водночас заборонялося мати в Гетьманщині винокурні й шинки російським поміщикам, а також вихідцям з інших регіонів і країн.
Козацький однострій згідно з реформою К. Розумовського. Художник Т. Калинський. 1847 р.
К. Розумовський провів модернізацію армії. Козаків було вдягнено в уніформу - синій мундир із червоним коміром, білі штани, а також озброєно рушницею, шаблею та списом. Відбулося упорядкування артилерії.
Зачепили реформи Розумовського і селянський стан, відтак 1760 р. гетьман запровадив універсал, яким обмежив право селян переходити на нові місця, а також забирати при цьому своє майно без письмового дозволу попереднього землевласника. У 1763 р. відповідний гетьманський універсал підтвердив указом царський уряд.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про що свідчить встановлення обмежень щодо переходу селян на інші території? 2. Припустіть, як цей документ вплинув на зміну становища українського селянства Гетьманщини. 3. Поміркуйте, чиї інтереси відстоював гетьман К. Розумовський, видаючи цей універсал. Чому ви так вважаєте?
«...Наказуємо оголосити по всій Малій Росії, щоб посполитий народ (селяни), переходячи з одного володіння в інше, не забирав нажитого ним на землях володільців (власники) майна й цим не завдавав збитків зазначеним володільцям. Так само й володільці, приймаючи до себе посполитих, із чужих володінь не приймали б майна, нажитого в іншому володінні, а хто буде в цьому викритий, матиме право той володілець, від якого посполитий перейшов із нажитим майном до іншого володільця і там його прийнято без письмового дозволу, шукати від того володільця слушного вдоволення та винагороди, відповідно до малоросійських прав, керуючись у малоросійських судах тими ж малоросійськими правами, які вказані в указі її імператорської величності про вільний перехід посполитих без усякого скасування».
Універсал К. Розумовського. 22 квітня 1760 р.
Парк довкола палацу Розумовського в Батурині. Сучасне фото
Великі задуми виношував гетьман щодо культури й освіти. Він надавав значну підтримку Києво-Могилянській академії: про це свідчать укладені ним інструкції, покликані осучаснити зміст її навчального плану. Проте за ініціативи російської влади академія мала перетворитися на духовний заклад, де світським дисциплінам не було місця. Тож К. Розумовський перейнявся ідеєю створення цілком нової світської системи європейської освіти в Україні, яка б складалася з гімназій та університетів. Гетьман створив проєкт заснування університетів у Батурині та у Києві на базі Києво-Могилянської академії, відкриття друкарень при цих університетах. Однак цим задумам не судилося бути втіленими в життя.
Неабиякі плани К. Розумовський мав щодо розбудови гетьманської резиденції в Батурині. Тут на замовлення гетьмана англійський архітектор Ч. Камерон збудував розкішний палац в стилі класицизму, а італієць А. Ріналді заклав довкола нього парк. У Батурині К. Розумовський зібрав одну з найкращих у Російській імперії бібліотек.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які завдання стосовно українських земель ставила російська цариця перед чиновником найвищого рангу - генерал-прокурором Сенату? 2. Як ці настанови слід було втілювати у життя?
«Треба викоренити звихнену думку (українців), за якою вони вважають себе окремим народом, іншим від тутешнього (московського). Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, якими управляють на основі дарованих їм привілеїв; порушити ж їх, раптом відмовившись од них, було б дуже непристойно, але й називати їх чужоземними і поводитися з ними на такій самій основі було б більше ніж помилкою, можна сказати певно - безглуздям. Ці провінції, а також Смоленську треба найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись, неначе вовки на ліс. Домогтися цього буде дуже легко, якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і назва гетьманів зникли».
Із настанови Катерини ІІ князю О. Вяземському. 1764 р.
2. Ліквідація гетьманства. Діяльність Другої малоросійської колегії
Започатковані К. Розумовським перетворення, як і в цілому його політичний курс на збереження державно-політичної автономії Гетьманщини, викликали різке невдоволення царського уряду, насамперед імператриці Катерини II. Заслуги українського гетьмана у зведенні Катерини ІІ на престол не вплинули на рішення імператриці про ліквідацію гетьманської влади в Україні. Як привід до рішучих дій було використано підписану наприкінці 1763 р. більшістю присутньої на раді в Глухові старшини чолобитну до цариці, де містилося прохання про повернення Гетьманщині «прав, вольностей і привілеїв», а також про дозвіл на встановлення спадкового гетьманства Розумовських. Царським маніфестом від 10 листопада 1764 р. і сенатським указом від 17 листопада 1764 р. К. Розумовський був усунутий від гетьманства, підписавши «добровільне зречення», а сама посада гетьмана України була скасована. Для управління Україною за цими указами створювалася Малоросійська колегія. Вона складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох українських старшин, а очолював її граф Петро Румянцев. В Україні він провів наступні 25 років і успішно виконав покладені на нього завдання ліквідації залишків української державності.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. З якою метою було запроваджено Другу малоросійську колегію? Які повноваження покладалися на цей державний орган? 2. Чому указ імператриці означав остаточне скасування гетьманства?
Петро Румянцев-Задунайський. Невідомий художник. XVIII ст.
«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, на його прохання, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. За відсутністю тепер гетьмана призначеному від нас головному малоросійському командирові мати такі права, як генерал-губернатору і президенту Малоросійської колегії, де він у справах суду й розправи має голос голови за генеральним регіментом, а в решті справ - як-от підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки та виконання законів - повинен він чинити як губернатор, тобто як особливий нам довірений за нашої відсутності».
Указ Катерини II про ліквідацію гетьманства. 1764 р.
В Україну генерал-губернатор прибув на початку 1765 р. Першим його заходом стало проведення ревізії господарського життя Гетьманщини. Було здійснено перепис населення, описано земельну власність, кількість дворів, ґрунтів, виявлено ступінь заможності кожного окремого господаря тощо. Перевірка тривала протягом 1765-1767 рр.
Здійснюючи ревізію, П. Румянцев неухильно виконував настанови імператриці - всіляко обмежувати вільні переходи селян. Тож вільних селян дедалі меншало. Радикальних змін зазнали органи управління. Генеральна військова канцелярія, Генеральний військовий суд та інші установи були підпорядковані Малоросійській колегії й перетворювалися на її департаменти (підрозділи). Проте початок російсько-турецької війни 1768-1774 рр. трохи загальмував реформаторські ініціативи П. Румянцева, якого було призначено головнокомандувачем російської армії.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. У чому російська цариця вбачала головне завдання малоросійського генерал-губернатора? 2. Якими методами слід було здійснювати ці завдання?
«Поряд з іншими виправленнями необхідно, під будь-якою назвою, крім подушного, поширити на тамтешній народ і одержувати від нього в казну нашу, за обов’язком і справедливістю, та й за самими умовними пунктами гетьмана Богдана Хмельницького, нам беззаперечно належні прибутки. З цього всього ви самі можете зробити висновок, як потрібна для цього, і цілком певна відомість про кількість малоросійського населення... А також про їхні права і про справжні, а не самовільно присвоєні собі привілеї... В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військовому та цивільному правлінні... За численністю непорядків, які вимагають виправлення і інших кращих запроваджень, уявляємо ми собі і ті турботи, яким вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій новій справі і за розбещених про те понять простого люду, а з боку чиновних людей - пристрасних і лукавих тлумачень, не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, більше різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи часу і людини вміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст».
Таємна настанова Катерини II П. Румянцеву. Листопад 1764 р.
3. Ліквідація решток автономного устрою Лівобережної України та Слобожанщини
Остаточне скасування полкового устрою Слобожанщини збіглося в часі з ліквідацією гетьманства на Лівобережній Україні. Влітку 1765 р. Катерина II підписала маніфест про скасування на Слобожанщині козацького устрою. Слобожанщина перетворювалася на Слобідсько-Українську губернію з адміністративним центром у Харкові. Її територію було поділено на п’ять провінцій: Ізюмську, Охтирську, Острогозьку, Сумську та Харківську. Головним органом управління стала губернська канцелярія. Козацькі полки було реорганізовано в гусарські, до яких на добровільних засадах могли записуватися колишні козаки, яких тепер називали «військовими обивателями».
У 1781 р. на землях Лівобережної Гетьманщини було ліквідовано полково-сотенний козацький устрій і утворено Малоросійське генерал-губернаторство, що складалося з трьох намісництв (згодом губерній) - Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської. Кожна губернія поділялася на повіти. Глухів утратив статус столиці. У губернських і повітових містах постали такі самі адміністративні та судові установи, які діяли скрізь у Російській імперії. У 1786 р. Малоросійську колегію, Генеральний суд, полкові і сотенні управління було скасовано.
Спеціальним указом від 1783 р. було ліквідоване козацьке військо. Десять козацьких і три компанійських полки перетворилися на десять регулярних кінних (карабінерних) полків російської армії. Реорганізовані козацькі полки й надалі мали формуватися з українських козаків, які утворили окремий стан населення - «казенних селян», зобов’язаних до військової повинності на засадах рекрутування. На відміну від звичайних селян, вони не були кріпаками, а мусили відбувати військову службу в регулярній російській армії. Рекрутами-солдатами ставали троє козаків із кожних 500 душ населення. Військова служба тривала шість років. Старшина, яка теж підпадала під дію цього указу, отримувала російські «табельні чини». До 1784 р. абсолютна більшість козацької старшини запаслася табельними чинами, урівнявшись у правах з російським дворянством.
Українські землі в другій половині XVIII ст.
У 1783 р. вийшов імператорський указ, який прикріплював усіх українських селян до того місця, де вони були записані під час останнього перепису, й забороняв переходити на нові місця. Цим указом у Лівобережній та Слобідській Україні запроваджувалося кріпацтво.
СЛОВНИК
Табельні чини - єдина система звань, чинів та рангів у військовій, цивільній (статській) та придворній службі в Російській імперії. Табельні чини надавали можливість отримати російське дворянство.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які верстви українського суспільства підлягали закріпаченню? 2. Як змінювався статус містян? 3. Поміркуйте, як указ вплинув на становище більшості населення Лівобережжя та Слобожанщини.
«Для певного і правильного одержання казенних прибутків у намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким втечам і обтяженню поміщиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучилися до оголошення цього нашого указу. На випадок же втеч після оголошення цього указу діяти за загальними державними постановами... Ми визнали за необхідне вчинити однакове розпорядження і щодо тих повітів, із яких складалася колишня Слобідська Українська губернія і які тепер увійшли до складу Харківського і частково Курського й Воронезького намісництв.
Містам, що знаходяться в намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, надати рівні вигоди і переваги, якими користуються міста Київ, Чернігів, Ніжин і інші, передбачаючи спільні настанови, які ми видаємо для міст нашої імперії, і, крім цього, сприяти перетворенню їх в квітучий стан. Щодо міст, про які йдуть суперечки, то тут треба спочатку розглянути і вирішити звичайним порядком, кому вони належать. Але через те, що майже в усіх малоросійських містах за дворянами і чиновними людьми з різних нагод приписані двори з селянами та землі, потрібно запропонувати тамтешньому нашому генерал-губернатору намагатися придбати їх на користь міста шляхом купівлі або обміну, щоб таким чином цілком очистити міста від усього їм не властивого...»
Указ Катерини II «Про податі з купецтва, міщан, селян та інших обивателів...». 3 травня 1783 р.
З-поміж інших заходів, що визначали українське життя за російським імперським взірцем, було оголошення «Жалуваної грамоти дворянству» від 1785 р., яка гарантувала недоторканність особи, майна і честі, право на місцеве самоврядування, а також вільного пересування по країні та за її межами особам дворянського походження. Українській козацькій старшині слід було формально довести своє знатне походження, що передбачало надання документів на доказ того, що хтось із предків кандидата на дворянство належав до старшини або походив із польської шляхти.
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ
- Зі встановленням правління Єлизавети Петрівни у Російській імперії на території Лівобережжя було відновлено посаду гетьмана, яку обійняв К. Розумовський.
- Гетьман К. Розумовський здійснив низку реформ, спрямованих на відновлення автономного устрою, економічного та культурного життя Гетьманщини.
- Унаслідок державного перевороту в Росії при владі утвердилася Катерина ІІ, одним із перших державних заходів якої була ліквідація гетьманства та знищення залишків української державності.
- Завдання Катерини ІІ щодо Гетьманщини мала виконувати Друга малоросійська колегія. Упродовж більш як 20 років існування колегія втілила в життя низку указів імператриці, що передбачали скасування полково-сотенного устрою на Лівобережжі та Слобідській Україні, ліквідацію козацького стану та закріпачення українського селянства.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Уривки з яких документів/джерел наведено? Визначте історичне значення подій, про які йдеться.
А. «Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, на його прохання, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам».
Б. «Для певного і правильного одержання казенних прибутків у намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким втечам і обтяженню поміщиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучилися до оголошення цього нашого указу. На випадок же втеч після оголошення цього указу діяти за загальними державними постановами....»
2. Установіть хронологічну послідовність подій.
• Ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні • указ про перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії • ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з козацьких п’яти гусарських полків • початок гетьманування К. Розумовського.
3. Які зміни в територіально-адміністративному устрої Лівобережної та Слобідської України відбулися в другій половині XVIII ст.?
4. Дайте відповіді на запитання.
• За яких обставин було відновлено гетьманство в 1750 р.? • До яких заходів удався К. Розумовський для відновлення самостійної роботи державно-адміністративних органів Гетьманщини? • Яку політику здійснював в Україні П. Румянцев? У чому вона проявлялася? • Як змінився статус козацької старшини, рядового козацтва та селянства за часів діяльності Другої малоросійської колегії?
5. Поміркуйте, чи мала Українська козацька держава – Гетьманщина – шанси на збереження своїх автономних прав у складі Російської імперії. У чому полягає історичне значення Української козацької держави?
6. Сучасний український історик В. Пришляк сказав про Кирила Розумовського так: «Мені завжди спадає на думку питання: Розумовський був більше українським гетьманом чи російським графом»? Висловіть власну думу з приводу цього твердження.
Коментарі (0)