Практична робота. Козацькі літописи XVII-XVIII ст. як історичні джерела
- 20-10-2022, 08:30
- 729
8 Клас , Історія України 8 клас Дудар, Гук 2021
Практична робота. Козацькі літописи XVII-XVIII ст. як історичні джерела
Козацькі літописи — умовна назва групи історичних пам’яток (поміж ними є як власне літописи, так і повісті, щоденники та мемуари) про козацьку добу в українській історії. Найчастіше до них зараховують три джерела: Літопис Самовидця, Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки та Літопис Самійла Величка. Вони справили потужний вплив на подальший розвиток української історичної науки. До прикладу, на основі Літопису гадяцького полковника Григорія Грабянки було створено «Короткий опис Малоросії», який, своєю чергою, став базовим для інших пам’яток.
Досліджуємо історичне джерело
1. Літопис Самовидця — одне із джерел вивчення історії українського козацтва другої половини XVII ст. Його написав сучасник (самовидець) описаних подій, що відбувалися на Стародубщині. Цей літопис зберігся до наших днів у кількох списках XVIII ст. Кожен список має доповнення і скорочення, однак жоден із них не містить назви твору та імені автора. Текст літопису дослідники поділяють на дві частини. Перша охоплює події 1648-1672 рр. і має характер історичних мемуарів, друга — 1673-1702 рр. і містить щоденникові записи. Літопис написаний книжною українською мовою, близькою до народнорозмовної.
Прочитайте початок літописного тексту. Чи зрозумілий вам зміст? Чому? Які знання потрібні історикам, щоб досліджувати таке історичне джерело?
Перша сторінка Літопису Самовидця
«Початок і причина войни Хмельницького єст єдино од ляхов на православіє гоненіє і козаком отягощеніє. Тогда бо оних, не хотячи, чого не звикли були, панщини робити, на службу замковую обернено, которих з листами і в городі до хандоження коней старостове держали, в дворах груби, то єст печі, палити, псов хандожити, двори замітати і до інших незносних діл приставляли».
2. Літопис Григорія Грабянки мав успіх і тривалий час поширювався у багатьох списках. У центрі уваги цього твору — події Визвольної війни 1648–1657 рр., яскраві описи козацьких битв. Козацький полковник Григорій Грабянка виклав історію України від давніх часів до 1709 р. Сам автор зазначив: «Дѣйствія презѣльной и оть начала поляковь крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, Гетмана Запорожского, сь поляки, за Найяснѣйшихь Королей Полскихь Владислава, потомь и Казѣмира, вь року 1648, отправоватися начатой и за лѣть десять по смерти Хмелницкого неоконченной, зь рознихь лѣтописцовь и изь діаріуша, на той войнѣ писанного, вь градѣ Гадячу, трудомь Григорія Грябянки, собранная и самобитнихь старожиловь свѣдительстви утвержденная. Року 1710».
Прочитайте уривок із літопису. Поміркуйте, про які події йдеться. Як ця цитата характеризує ставлення автора до Богдана Хмельницького?
«Хмельницький, зробивши вигляд ніби простує до Дністра, листовно звернувся до Калиновського: "Чому ти, — писав він, — заступаєш синові дорогу? Ти ж знаєш, що він їде до волохів. Чи, може, од весільних бояр яке зло ляхам прилучилося? Шануючи весільний звичай, те зло він у серці не триматиме”».
Порівняйте свої висновки з текстом літопису.
«Це була людина воістину варта звання гетьмана. Він не боявся біди, у найтяжчому становищі не втрачав голови, не боявся найтяжчої роботи, був міцний духом; з однаковою мужністю зносив мороз і спеку, їв і пив не скільки хотів, а скільки можна було, ні вдень, ні вночі не знемагав від безсоння, а коли справи і труд воїна зморювали його, то він спав невеличку крихту часу і спав не на коштовних ліжках, а в постелі, що до лиця воїну. Лягаючи спати, не думав, як би знайти тихий куточок, а вкладався посеред військового гамору; одягався він так, як і всі інші, мав коней та зброю не набагато кращу, ніж в інших. Не раз його бачили, як, укрившись військовим плащем, знеможений, він спав посеред сторожі. Він завжди першим кидався в бій і останній повертався з битви. Маючи ці та до цих подібні достоїнства, зовсім не дивно, що він став переможцем та пострахом для ляхів, а мирянам припав до душі, бо, відійшовши від військових справ та ученій, повністю зайнявся собою. У його воїнства все так було злагоджено, що коли б він не пощадив (про це мовилось уже), то зовсім би міг знищити Польщу».
Список зі сторінки Літопису Григорія Грабянки
3. Самійло Величко був канцеляристом Генеральної військової канцелярії Гетьманщини. Його літопис — це фундаментальний історичний трактат, написаний між 1715 р. і початком 1720-х років. Присвячений він подіям української історії від середини XVII до початку XVIII ст. Твір зберігся до наших днів не повністю. Перший том рукопису «Сказанїє о войні козацкой з полякамі...» охоплює 1648-1659 рр., другий том «Повествования летописная о малороссійских и иних отчасти поведениях собранная и здесь описанная» — 1660-1700 рр. Рукопис містить ілюстрації, зокрема портрети дев’ятьох українських гетьманів.
Сторінка з Літопису Самійла Величка
Прочитайте уривок із Літопису Самійла Величка. На яких рисах Богдана Хмельницького зауважує автор?
«Коли хто з цікавості захотів би знати, чого Хмельницький... велів поховати себе після своєї смерті не в столичнім і предковічнім козацькім місті Чигирні, але в Суботові, то хай знає, що він як за життя свого не волів бути лядським підданим, так і після смерті не хотів починати до судного дня на загальній козацькій землі у Чигирині, яка вже тоді була у підданстві коронного хорунжого Конецпольського, а на своїй, істій, заслуженій власною кров’ю суботівській землі і в камінній церкві, зведеній його старанням і коштом».
Поміркуйте, чи можемо ми робити достовірні висновки про характеристику гетьмана в козацьких літописах, лише зважаючи на уривки.
Скористайтеся додатковими джерелами і заповніть таблицю.
Коментарі (0)