1. Соціальна структура українського суспільства

Українське суспільство в XVI столітті було неоднорідним, поділялося на великі групи людей — соціальні стани. Вони мали закріплені законом права й обов’язки, відрізнялися своїм становищем. Основними станами були шляхта, духовенство, селяни і містяни. До панівних, найбільш привілейованих станів належали шляхта та вище духовенство. Містяни користувались особистою свободою й правом участі в міському самоврядуванні й разом з парафіяльними священниками належали до напівпривілейованого соціального стану. Непривілейованим станом були селяни. Вони становили більшість українського суспільства (близько 80%), але мали найменше прав і частково залежали від власників землі, на якій проживали.

У Польському королівстві та Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському і в українських землях, які їм належали, знатні люди в XVI столітті були об’єднані в єдиний привілейований панівний стан — шляхту. Шляхтичі мали право володіти землею, носити зброю і брати участь в управлінні державою. Натомість за покликом короля вони зобов’язувалися увійти до посполитого рушення — загального ополчення шляхти.

Значними багатствами і владою володіло духовенство — відповідно католицьке або православне. Духовенство поділялося на «біле», представники якого жили поміж мирян і найчастіше були священниками, та «чорне» — котре прийняло чернечий постриг. Вищою ланкою і католицького, і православного духовенства були єпископи.

Бернард Мацейовський (Луцький католицький біскуп XVI століття). Портрет невідомого художника

Католицькі єпископи називалися біскупами. Всі українські православні єпископи підпорядковувалися київському митрополиту, а католицькі — гнезненському архієпископу.

• 1. Назвіть основні стани українського суспільства XVI століття.
• 2. Який суспільний стан у XVI столітті об’єднував знатних людей? Що таке посполите рушення?
• 3. Якими привілеями користувалося католицьке та православне духовенство?

2. Литовські статути

У XVI столітті були визначені права й обов’язки соціальних станів. Зафіксовані вони були в збірнику законів — Литовському статуті. Цей документ видавався в трьох редакціях: у 1529, 1566 і 1588 роках. До

Одяг шляхтянки та селянки XVI століття. Документальна реконструкція Сергія Шаменкова

1. Розгляньте уважно одяг шляхтянки та селянки.

2. Опишіть зовнішній вигляд шляхтянки та селянки, використовуючи такі слова: головний убір, прикраси, тканина.

Литовського статуту були включені положення «Руської правди», місцеве звичаєве право, поширене на українських, білоруських, литовських землях, польські судебники та кодекси інших держав.

Перший Литовський статут 1529 року забезпечував охорону прав і привілеїв шляхти, обмежував права простих людей, зобов’язував кожного землевласника відбувати військову повинність. Другий Литовський статут 1566 року визначав порядок утворення й діяльності державних органів, права та привілеї землевласників. Зокрема, запроваджував виборні суди, створював систему сеймиків з регулярними загальними сеймами, на які з’їжджалася шляхта для вирішення важливих питань.

Третій Литовський статут 1588 року регламентував норми судочинства, визначав права і привілеї шляхти. Селяни, які прожили на землі шляхтича понад 10 років, ставали залежними від нього. Водночас упродовж 20 років шляхтич мав право на пошук і повернення селян-утікачів.

• 1. Визначте джерела, на основі яких був створений Литовський статут.
• 2. Назвіть права й обов’язки шляхти за Першим та Другим Литовськими статутами.
• 3. Охарактеризуйте основні положення Третього Литовського статуту.

Із «Литовського статуту 1529 року» про права населення