Войти
Закрыть

Узагальнення до теми 5 «Українські землі наприкінці XVII — у першій половині ХVIII ст.»

8 Клас

Внутрішньополітичне життя Лівобережжя наприкінці XVII ст. набуло стабільності. Закінчення терміну Андрусівського договору викликало сподівання про відновлення єдності України. Проте українські сподівання перекреслив договір про «Вічний мир» 1686 р. між Польщею та Московією. Він на необмежений час утверджував насильницький поділ України, став серйозною перешкодою на шляху до її об’єднання. Перехід влади в Гетьманщині від І. Самойловича до І. Мазепи московський уряд використав для дальшого обмеження автономних прав Гетьманщини. Подальша доля Лівобережжя пов’язана з іменем І. Мазепи. Він проводив успішну внутрішню політику, ґрунтовану на соціальній рівновазі між станами. Турбувався розвитком освіти, підтримував церкви. Зовнішню політику наприкінці XVII ст. базував на співробітництві з Москвою, за допомогою якої сподівався повернути Правобережжя й відвоювати в Туреччини та Криму причорноморські й приазовські степи. Після поразки Туреччини під Віднем польський уряд задумав нове заселення Правобережжя. До цієї справи він вирішив залучити українське козацтво. На спустошеному Правобережжі дозволено було заснувати кілька полків. Найбільшої слави в колонізації краю та захисті від південної загрози здобув фастівський полковник Семен Палій. Успіхи відроджуваного козацтва швидко занепокоїли Польщу. Польський уряд провів кілька каральних операцій проти правобережних козаків. Проте усі вони зазнали невдачі. Невдалою участю Польщі в Північній війні вирішив скористатися С. Палій, піднявши антипольське повстання. Участю в Північній війні вирішив скористатися й І. Мазепа, якому вдалося в 1704 р. об’єднати обидва береги Дніпра під своєю булавою. Як противник демократичного розвитку подій, він заарештував С. Палія. Повстання пішло на спад....
0 Переглянути

Українська культура наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

8 Клас

На розвиток культури найсильніший вплив справила Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького та створення Української козацької держави. Звільнення народу сприяло розквіту духовного життя, утвердженню національної самосвідомості українців. Характерною особливістю тодішньої української культури залишалася відкритість, що зумовлювалося її перебуванням на межі трьох цивілізацій. Українська культура цього періоду розвивалася в рамках мистецької течії бароко. Для неї були характерними примхливість форм, наповненість рухом, експресією, зосередження уваги на людській силі та пристрастях, їхньому звеличенні й уславленні. На початку XVIII ст. значно поширилася світська культура. Це було пов'язано зі зростанням культурних запитів козацької старшини. Одночасно змінилися й творці культури: ними стали вихідці з козаків, міщан і посполитих. Разом із чинниками, які сприяли піднесенню культури, виникли й такі, що гальмували її розвиток. Це розчленування українських земель, запровадження цензури над українськими друкарнями й заборона книгодрукування українською мовою, переманювання кращих науковців і митців державами-колонізаторами....
0 Переглянути

Політичне становище Гетьманщини після Полтавської битви — до середини XVIII ст.

8 Клас

Після переходу І. Мазепи на бік Карла XII Петро І серйозно побоювався, що все козацьке військо перейде за своїм провідником на сторону шведів, а тому постарався якнайшвидше провести вибори нового гетьмана. 17 листопада 1708 р. в Глухові під повним контролем московської армії відбулася Старшинська рада, на якій цар призначив гетьманом 62-річного стародубського полковника Івана Скоропадського. Одразу ж після виборів І. Скоропадський звернувся до царя, щоб укласти договір, який би гарантував права Гетьманщини. Петро І відмовився, пославшись на складні воєнні обставини. Після Полтавської битви гетьман удруге звернувся до царя з приводу укладення договору. Та московський уряд знову переніс укладення договірних статей на невизначене майбутнє. Одночасно він заборонив гетьманові звертатися до царя й «згадувати за „козацьку вольність”», облудно заявивши, що «український народ, з ласки царя має стільки привілеїв, вольностей і свободи, як не має жодний народ у світі». Невдовзі цар видав указ про призначення стольника Ізмайлова міністром-резидентом при гетьмані. Таємна інструкція, яку він отримав від Петра І, вимагала стежити за кожним кроком і рішеннями І. Скоропадського, його уряду й просто шпигувати. Місцем постійного перебування гетьмана офіційно визначався Глухів, розміщений майже на кордоні з Московією. У місто, нібито для охорони гетьмана, було введено два московські полки. Керівництво ними доручалося тому ж резиденту Ізмайлову. 11 квітня 1722 р. в Москві під час святкувань перемоги в Північній війні І. Скоропадський знову подав цареві прохання про «загальнонародні потреби». У відповідь отримав указ про заснування в Глухові першої Малоросійської колегії та передачу українських справ з відання Колегії закордонних справ у під порядкування Сенату, який керував внутрішніми справами Росії. У такий спосіб Українська козацька держава, що спілкувалася з царем через Колегію закордонних справ, перетворювалася на адміністративну одиницю імперії, провінцію, «окраїну Московії»....
0 Переглянути

Україна після Полтавської битви. Діяльність Пилипа Орлика

8 Клас

Після поразки під Полтавою нашою Вітчизною прокотилася хвиля терору проти прихильників І. Мазепи. Одних заарештовували, катували й страчували, інших засилали до Сибіру. Потерпали жінки й діти сподвижників І. Мазепи. Їх ув'язнювали, відбирали майно, вивозили до Москви й далі на північ чи схід, примушували писати листи до емігрантів «мазепинців», аби ті припинили визвольну діяльність. За кордоном на них влаштували справжнє полювання. Зазнали переслідувань й інші українські урядовці та місцеві адміністратори. Їх знімали з посад, відбирали маєтки. На їхні місця призначали російських офіцерів, німців, сербів і волохів. Посади в Гетьманщині посіли різні пролази й пройдисвіти, які зуміли вчасно відцуратися від І. Мазепи й заявити про свою вірність цареві. Призначенці царя не підкорялися наказам нового гетьмана І. Скоропадського та генеральних старшин. Своїм свавіллям вони підривали авторитет українських державних установ, судів, руйнували порядок у суспільстві. Окрім відкритого переслідування, цар діяв за принципом «поділяй і володарюй». Москва всіляко заохочувала донощиків, розпалювала ворожнечу між гетьманом, полковниками та сотниками, між старшинами й народом. Серед українців навмисне поширювали думку, що в усіх їхніх нещастях винні старшини, а справедливості можна очікувати лише від московського царя та його урядовців....
0 Переглянути

Північна війна та Україна. Збройний виступ гетьмана Івана Мазепи проти Московії

8 Клас

У 1700 р. російський цар Петро І оголосив війну Швеції. Росія розпочала боротьбу за вихід до Балтійського моря й втягнула в неї Україну. Північна війна нічого не давала Україні, зате вимагала постійних жертв і витрат. Уже в 1700 р. 17-тисячне козацьке військо поспішило до м. Нарви на допомогу російським з’єднанням, які вціліли там після розгрому. Це було вчинено всупереч Коломацьким статтям, за якими козаки мали захищати кордони лише власної держави. Однак протягом усієї війни вони змушені були воювати на далеких фронтах у Лівонії, Литві, Польщі, Саксонії. У тривалих походах і жорстоких боях гинуло від 50 до 70 % особового складу козацьких формувань. При цьому московські союзники відверто зневажали козаків: призначали над ними російських та іноземних командирів, не постачали необхідного військового спорядження боєприпасів, грабували, відбираючи коней, транспорт, не ділилися трофеями. Козаків часто примушували до будівництва фортець, доріг і мостів. Ще дошкульнішою була моральна зневага — звиклі до деспотизму московські командири не вміли й не хотіли шанувати українські свободу та гідність. Поки козацькі з'єднання (іноді їх чисельність становила 40 тис. осіб) здійснювали далекі походи тривалістю в кілька місяців і навіть років, в Україні занепадали їхні господарства. Зазнавати розорення селяни й міщани. Адже цар постійно підвищував податки, вимагав постачання коней, волів, харчів, різних припасів, спорудження нових фортеці». Участь України в Північній війні призвела до занепаду торгівлі з Європою. Плани Петра І щодо України. Скориставшись війною, російський цар виношував плани ліквідації особливого політичного та суспільного устрою Гетьманщини....
0 Переглянути

Правобережна Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

8 Клас

Лихоліття боротьби українського народу за незалежність, Руїна, іноземні вторгнення, польські каральні операції, «великий згін» 1678—1679 рр. призвели до повного занепаду й спустошення Правобережжя, яке було ядром Української козацької держави. Історичне джерело Про пустку, на яку перетворилося Правобережжя, розповідає козацький літописець Самійло Величко: «...Перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Усі вони правили тоді за пристановище й поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці... одні стоять малолюдні, інші зовсім спорожніли — зруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів, і зміїв, й усякого гаддя, що там гніздиться. Роздивившися, побачив я покриті мохом, очеретом і зіллям просторі тогобічні україно-малоруські поля й розлогі долини, ліси й великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера... Бачив я, окрім того, у різних місцях багато людських кісток сухих і голих — їх покривало саме тільки небо. Я питав тоді себе: "Хто вони?" Надивився я того всього, що кажу, порожнього й мертвого, повболівав серцем і душею — бо ж зробилася пусткою ця красна колись і переповнена всілякими благами земля, частка вітчизни нашої україно-малоруської, і впали у незвідь посельці її, славні предки наші!» Назвіть головні причини перетворення Правобережжя на пустку. Хоча Бахчисарайський договір визначав землі Правобережжя як нічийні території, турецький султан, порушив угоду й доручив молдавському господарю Георгію Дуці розпочати заселення краю під покровительством Туреччини. Вони спокушали поселенців слободами, козацькими «правами й вольностями» та самоуправлінням. Отже, Османська імперія не відмовлялася від утвердження свого впливу в Україні....
0 Переглянути

Гетьманщина наприкінці XVII ст. — на початку XVIII ст.

8 Клас

Після втрати Чигирина та «великого згону» мешканців із Правобережжя суспільно-політичне життя Української козацької держави обмежилося кордонами Лівобережжя. На початку 80-х років XVII ст. в українських старшин з'явилися сподівання на покращення міжнародного становища України. Адже в 1680 р. закінчився термін дії Андрусівського договору, Туреччина 1683 р. зазнала поразки під Віднем. Проте українські сподівання перекреслив новий договір Польщі та Московії. Його підґрунтям стали прагнення Варшави витіснити Туреччину з Поділля, а Москви — вийти до Азовського й Чорного морів. У травні 1686 р. Московська держава та Річ Посполита підписали договір про «Вічний мир». За його умовами обидві сторони вступали у воєнний союз проти Туреччини й Кримського ханства. Одночасно Московія приєднувалася до антитурецької «Священної ліги», членами якої були Австрія, Венеція, Польща й Ватикан. Договір підтверджував тодішній поділ України. Лівобережжя з Києвом мало залишатися під зверхністю московського царя. Лише йому підпорядковувалося Запорожжя. Польща ж залишала за собою Галичину, Волинь, Брацлавщину (Східне Поділля), Київщину. Придніпровські території Південної Київщини сторони визначили як «пустку», тобто позаселені. Західне Поділля перебувало під владою Туреччини....
0 Переглянути

Узагальнення до теми 4 «Українські землі в 60—80-і роки XVII ст.»

8 Клас

Початок війни Швеції проти Польщі в 1655 р. Московія сприйняла як загрозу власній безпеці й у 1656 р. уклала сепаратне Віденське перемир'я з Польщею, знехтувавши інтересами свого союзника Війська Запорозького. Гетьман справедливо розціпив політику Москви як брутальну зраду умов українсько-московського договору й разом з іншими європейськими володарями почав вибудовувати антипольську коаліцію. Союз із Швецією та Трансільванією піднесли державу В. Хмельницького в 1657 р. на найвищий ступінь авторитету, сприяли поширенню влади й впливу Української козацької держави на Західне Поділля, Волинь, Полісся та Турово-Пінщину. Гетьманщина стала повноправним учасником європейських політичних процесів. Український народ повірив у власні сили, відстоював свої природні права та вольності. У нього сформувалося почуття гідності, честі та лицарства. Смерть великого гетьмана похитнула основи створеної ним держави. Єдине державне керівництво розшиюся на декілька старшинських угруповань. Вони розпочати боротьбу за владу й багатство. Гетьман І. Виговський продовжив зовнішньополітичний курс Б. Хмельницького, але відмовився від політики соціальної рівноваги, сприяв старшинам у накопиченні багатства. Така політика викликала незадоволення селянства й козацтва та призвела до Руїни — громадянської війни. Суперечності, що виникли у відносинах між Україною та Московією, спонукали І. Виговського, а потім і Ю. Хмельницького шукати рівноправної державної угоди з Польщею. Проте імперські інтереси Польщі та Московії зійшлися на укладенні Апдрусівського договору 1667 р. Так, знову зрадивши умови українсько-московського договору, Москва спричинила до розділення України, повернення Правобережжя до складу Польщі. Незважаючи на це, українське громадянство, обравши гетьманом П. Дорошенка, продовжило боротьбу за незалежність і соборність. Гетьману вдалося ненадовго відновити єдність українських земель, а мешканцям Лівобережжя вигнати ненависних московських воєвод, допущених І. Брюховецьким до українських справ....
0 Переглянути

Запорозька Січ і Слобідська Україна в другій половині XVII ст.

8 Клас

До 1648 р. Запорожжя було центром організації козацтва, головним прихистком і захисником православного люду й шляхтичів, які висловлювали свій протест проти покатоличення, спольщення й посилення соціального визиску. Січ на Микитиному Розі прийняла Б. Хмельницького та його перших сподвижників. Саме виступ повстанського війська з Микитинської Січі поклав початок Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Досвід організації життя й діяльності січового товариства Б. Хмельницький використав для побудови Української козацької держави. Навіть офіційну назву Військо Запорозьке новостворена держава запозичила у своєї першооснови. На думку вчених Історія козацтва, на перший погляд. — явище суто української історії. Однак тема козацтва пов'язує Україну з всесвітньо-історичним процесом. Запорозьких козаків учені порівнюють із відомими лицарськими орденами середньовіччя, іспанськими орденами часів визволення Піренейського півострова від арабів, із сербськими ускоками, хорватськими граничарами, угорськими секеями та гайдуками, навіть з американськими піонерами Дикого Заходу. Що дає підстави порівнювати дії запорозьких козаків і зазначених іноземних спільнот? Чи відомі вам засади, на яких вони діяли?...
0 Переглянути

Духовно-культурне та господарське життя Гетьманщини другої половини XVII ст.

8 Клас

Національно-визвольна війна дала можливість українському православному духовенству зайняти провідне місце в духовно-релігійному житті. Ченці опікувалися справами освіти й культури, прищепленням моральних норм. Саме завдяки їхнім зусиллям нові покоління українців зберігати національну самосвідомість і самобутність. Водночас церква молилася за козацьке військо та Українську козацьку державу, що було тоді дуже вагомого та відповідальною справою духовно-моральної підтримки народу й армії. Від початку свого існування українська церква підпорядковувалася константинопольському патріархові. Це підпорядкування в XVII ст. мало умовний характер, але після договору з Москвою 1654 р. стало заборолом проти московських зазіхань. Як відомо, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Сильвестр Косів (1647—1657) був упертим противником союзу України з Московським царством і засудив договір 1654 р. Його наступник Діонісій Балабан (1658—1663) відверто висловлювався проти союзу з Москвою й виступав за союзні відносини з Польщею. Митрополит Йосиф Тукальський (1663—1675) був поборником самостійності України. Він і не жив у Києві, а перебував у гетьманській резиденції в Чигирині. Щоб українське духовенство щонайменше вселяло людям ідеї незалежності та щонайбільше виправдовувало московську імперську політику щодо України, царському урядові потрібно було підпорядкувати київського митрополита московському патріархові....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 83
Назад

Навігація