§8. Початок українського національного відродження

1. Що таке національне відродження? 2. На які стадії (етапи) його поділяють дослідники? 3. Яким є зміст трьох стадій (етапів) національного відродження?

Особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях. Умови, у яких відбувалося українське національне відродження на західноукраїнських землях, були набагато складнішими, ніж у Наддніпрянщині, де зростанню національної свідомості сприяла пам’ять про Гетьманщину.

За час перебування під владою різних держав русини фактично втратили власну еліту, переважну їх більшість становило селянство. Єдиною суспільною верствою, спроможною відігравати роль духовних лідерів у Східній Галичині та Закарпатті, було греко-католицьке духовенство. У результаті реформ Марії Терезії та Йосифа II воно позбулося польського тиску й отримало можливість здобувати добру освіту. Так, початок західноукраїнського національного відродження був пов’язаний із діяльністю греко-католицького духовенства і через це мав набагато консервативніший характер, ніж у Наддніпрянщині.

Реформи кінця XVIII ст. покращили становище русинської спільноти в краї. Завдяки цьому австрійська влада мала підтримку русинів, коли протидіяла польським та угорським національним рухам. Водночас влада Габсбургів не бажала посилення українського національного руху і розглядала його лише як засіб ослаблення інших рухів.

Процес національно-культурного відродження в регіоні зародився наприкінці XVIII ст. в Закарпатті. У перші десятиліття XIX ст. ідеї українського відродження набули поширення у Східній Галичині. В обох частинах регіону провідна роль у цьому русі належала греко-католицькому духовенству. У Північній Буковині українське національне відродження розпочалося в другій половині XIX ст.

У роки революційних подій 1848—1849 рр. західноукраїнські землі стали випереджати Наддніпрянщину за темпами розвитку українського національного руху. Це було викликано передусім утисками українства з боку російської влади в Наддніпрянщині. Проте сам факт переходу першості в цьому процесі зі сходу українських земель на захід свідчив, що український народ, розмежований імперськими кордонами, продовжував усвідомлювати себе одним цілим, зі спільним минулим і майбутнім. Це було переконливим свідченням становлення української модерної нації.

Початок українського національного відродження в Закарпатті. А. Бачинський. Перше покоління «будителів» Закарпаття і Східної Галичини вийшло із середовища греко-католицького духовенства, що здобуло освіту у Відні, у «Барбареумі». Цей навчальний заклад у той час був своєрідним європейським центром слов’янського відродження. Із його стін вийшло чимало майбутніх слов’янських просвітителів.

«Будителі» — назва, що використовувалася щодо діячів національного відродження в слов'янських країнах Східної і Південної Європи XIX ст.

У Закарпатті наприкінці XVIII ст. центром русинського національного відродження стала Мукачівська греко-католицька єпархія. Такої ролі вона набула за часів діяльності єпископа Андрія Бачинського (1772—1809 рр.).

Андрій Бачинський в умовах мадяризації та окатоличення закарпатських русинів виступив на захист прав свого народу. Саме він, як радник імператриці Марії Терезії, домігся від неї відкриття у Відні «Барбареуму» для навчання греко-католицького духовенства. У своїх посланнях він вимагав від місцевих священиків організовувати русинські школи при церквах і примушувати батьків навчати в них дітей. А. Бачинський переніс свою резиденцію до Ужгорода, де створив семінарію й заснував велику бібліотеку. У ній було зібрано близько 9 тис. стародавніх рукописів, першодруків, рідкісних книг із країн Європи та Наддніпрянщини. Він заснував єпархіальний архів, що став унікальним джерелом для дослідників історії Закарпаття.

Андрій Бачинський

Усвідомлення А. Бачинським простої істини, що доки існуватиме русинська мова, доти існуватиме й сам народ, мало важливе значення. Завдяки його зусиллям в Закарпатті при церковних громадах діяло близько 300 початкових шкіл. Найталановитіші із закарпатських русинів здобули освіту в провідних європейських університетах і стали відомими вченими. Це були Петро Лодій, Іван Орлай, Юрій Гуца-Венелін, Михайло Балудянський, Михайло Поп-Лучкай та інші.

За підтримки А. Бачинського Йоаникій Базилович (1742—1821) створив першу працю з історії закарпатських русинів — «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича». Головним внеском Й. Базиловича в українське національне відродження стало те, що він одним із перших заявив, що закарпатські русини належать до східних слов’ян, мають власних діячів культури та вчених, які століттями творили культуру свого народу. У той час коли австрійські та російські історики взагалі заперечували існування українців, Й. Базилович вирізняв серед східних слов’ян три гілки, що заселяли Московію, Білорусію та Україну. За це його вважають першим «будителем» у Закарпатті.

Йоаникій Базилович

Із єпископського послання А. Бачинського до духовенства

Історичний досвід, численні приклади свідчать, що для зміцнення будь-якої народності або нації немає підйоми міцнішої або тривкішої, аніж збереження питомої батьківської та материнської мови, писемності та віри. Як тільки який-небудь народ починає соромитися і цуратися рідної мови, писемності та релігії, а відтак і зовсім її забувати, одразу ж починають відбуватися незворотні зміни...

1. У чому єпископ вбачав головну небезпеку для існування будь-якої народності? 2. Як він визначив роль мови у збереженні національної свідомості?

Початок українського національного відродження у Східній Галичині. Центром першої хвилі українського національного відродження у Східній Галичині став Перемишль, що був осередком греко-католицької єпархії в краї. Тут існувала велика бібліотека, діяла семінарія, працювало чимало освічених представників греко-католицького духовенства. Серед них вирізнялися Іван Могильницький, Йосип Левицький, Іван Снігурський, Йосип Лозинський та інші. Надихав цей гурт русинських патріотів перемишльський єпископ Михайло Левицький (1774—1858).

Доктор богослов'я Михайло Левицький за період перебування перемишльським єпископом (1813—1816 рр.) та галицьким митрополитом (1816—1858 рр.) зумів зробити дуже багато для національного пробудження галицьких русинів. Разом зі своїми прибічниками він піклувався про заснування народних шкіл і видання для них підручників. Водночас М. Левицький був досить консервативною людиною і вважав, що русини мають бути вдячними австрійським Габсбургам. Зокрема, митрополит став ініціатором цензурної заборони альманахів «Зоря» і «Русалка Дністровая», підготовлених до видання «Руською трійцею». Під час революційних подій 1848—1849 рр. він підтримав створення Головної руської ради й спонукав духовенство до праці над просвітою народу.

У 1816 р. за підтримки єпископа І. Могильницький створив «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти й культури серед вірних». Його метою було видання книжок для народу, написаних зрозумілою йому мовою, та організація народних шкіл. Діяльність товариства поступово набувала розмаху. Із метою підготовки вчителів у 1817 р. в Перемишлі було засновано дяко-вчительський інститут. У 1832 р. на території Перемишльської єпархії діяло 400 шкіл. Було також видано кілька підручників та молитовників.

Заходи перемишльських патріотів щодо розвитку освіти викликали невдоволення поляків, що посідали провідні позиції у Східній Галичині. Вони стали вимагати заборонити викладання русинською мовою в початкових школах. Проте австрійська влада прийняла компромісне рішення, надавши греко-католикам і римо-католикам однакові права навчати дітей рідною мовою. Обидві церкви могли окремо контролювати лише свої школи.

Складові першого етапу українського національного відродження на західноукраїнських землях. «Руська трійця». Протягом перших десятиліть XIX ст. в краї завдяки самовідданій праці дослідників-аматорів відбувалося вивчення історії, мови і народної культури русинів. З’явилися такі історичні дослідження, як «Історія про Карпато-Росів» Івана Орлая, «Опис історії народу руського» та «Історія Галицько-Руського князівства» Дениса Зубрицького, «Історія карпатських русинів» Михайла Поп-Лучкая. Дослідженням мови закарпатських і галицьких русинів були присвячені праці Арсенія Коцака, Івана Могильницького («Граматика язика славєноруського» та Михайла Поп-Лучкая («Граматика слов’яноруська»).

Плодами єдиного поетичного дерева вважав східно- і західноукраїнські народні пісні Петро Лукашевич, який видав збірку «Малоросійські і червоноармійські думи і пісні».

Маркіян Шашкевич

Іван Вагилевич

Яків Головацький

У 30—40-х рр. XIX ст. українське національне відродження на західноукраїнських землях стало переходити від фольклорно-етнографічного до культурницько-літературного етапу. Його уособленням стала діяльність «Руської трійці» — утвореного у Львові культурно-просвітницького об’єднання демократичного спрямування зі студентів семінарії та університету, що діяло в 1833—1836 рр. Із цього часу центром українського відродження у Східній Галичині став Львів.

«Руською трійцею» семінаристи називали трьох друзів, об’єднаних спільними поглядами, — Маркіяна Шашкевича (1811—1843), Івана Вагилевича (1811—1866) та Якова Головацького (1814—1888). Натхненником і душею цього гурту був М. Шашкевич. Поступово навколо них об’єдналося близько 20 однодумців. Основну увагу члени гуртка приділяли творенню на базі русинської народної мови літературної української.

У 1836 р. М. Шашкевич уперше в історії Східної Галичини виступив українською мовою в музеї семінарії перед духовенством і гостями. Він прагнув довести, що нею можна виголошувати богословські ідеї. Виступ усім сподобався. Відтоді вживання української мови стало набувати все більше прихильників серед галицьких русинів.

Важливе місце в діяльності «Руської трійці» мала підготовка й видання альманаху «Русалка Дністровая» — першої на західноукраїнських землях книжки, надрукованої українською мовою. Проте альманах був заборонений і знищений за розпорядженням цензури. У другій половині 30-х рр. XIX ст. гурток розпався, проте його члени продовжували окремо свою діяльність.

Висновки. Наприкінці XVIII ст. на Закарпатті русинські «будителі» першими розпочали досліджувати історичне походження, культуру й мову свого народу.

Протягом перших десятиліть XIX ст. ідеї українського національного відродження завдяки діяльності греко-католицького духовенства набули поширення у Східній Галичині.

Діяльність «Руської трійці» сприяла тому, що народна мова русинів стала поступово набувати рис літературної української мови та впроваджуватися в широкий вжиток.

Запитання та завдання

1. У якому регіоні західноукраїнських земель наприкінці XVIII ст. розпочалося українське національне відродження? 2. Кого називають «будителями»? 3. Яке місто стало центром першої хвилі українського відродження в Галичині? 4. Коли було створено «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти й культури серед вірних»? 5. Коли було створено «Руську трійцю»? 6. Хто був ідейним натхненником «Руської трійці»?

7. Охарактеризуйте особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях. 8. Проаналізуйте початок українського відродження в Закарпатті та роль у ньому єпископа А. Бачинського. 9. Якими були складові першого етапу українського відродження на західноукраїнських землях? 10. Яку роль у становленні національної свідомості галицьких русинів відіграла діяльність «Руської трійці»?

11 Складіть порівняльну таблицю «Українське національне відродження в Наддніпрянській Україні та на західноукраїнських землях». 12. Проведіть дискусію за проблемою «Які чинники сприяли, а які заважали українському національному руху на західноукраїнських землях». Висловіть припущення, як необхідно було долати перешкоди.

13. Проаналізуйте здобутки українського національного руху у Східній Галичині з кінця XVIII ст. до 1848 р.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно