Здавна й донині село — це невелике поселення, мешканці якого займаються землеробством і домашнім тваринництвом. У давнину селяни жили в хатах, що будували з глини, перемішаної з соломою, інколи з додаванням каміння. Ззовні хату обмазували глиною й білили, а дах крили соломою або очеретом. Підлога в хаті була також глиняною. Вирощеною й виготовленою в домашніх господарствах продукцією селяни торгували на ярмарках. Сюди везли зерно, мак, льон, а з ХVIII ст. — картоплю й соняшник, продавали свійських тварин й домашню птицю. Досліди Чому, згідно з описом Дмитра Яворницького, ярмарки приваблювали людей? До дня Петра та Павла (12 липня) з’їжджається на ярмарок сила-силенна людей різних звань і народностей: українців, росіян, німців, євреїв, циган11, болгар, вірмен. І, Господи, скільки того товару понавезено, скільки живності викладено, скільки худоби пригнано! Ярмарку в селі чекають і старе, і мале, і чоловіки, і жінки. Дітвора за півроку, навіть за цілий рік готується до ярмарку: діставши від хрещеного батька на святвечір одну або дві, іноді й три копійки, хлопчик бережно загортає свій скарб у ганчірочку, потайки від усіх закопує його десь у землі чи садку під яблунькою і жде не діждеться того найщасливішого дня, коли у село понаїде купців на ярмарок із солодкими пряниками, цукерками, смачними ріжками, щоб проміняти свої заповідні грошенята на ні з чим незрівнянні ласощі!...
|