Войти
Закрыть

Вплив греко-католицької церкви на піднесення національної свідомості населення західноукраїнських земель

9 Клас

Національна свідомість - це система поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, які сформувалися у процесі історичного розвитку нації і відображають її особливості. Національна свідомість виявляється у сприйнятті навколишнього світу, усвідомленні національної належності, ставленні до історії та культури своєї етнічної спільноти, до представників інших націй і національностей, патріотичних почуттях. Усе це знаходить вираження в певних ідеях, концепціях, програмах, а на державному рівні - оформлюється в ідеологію нації та національні інтереси. Національна свідомість формується на основі національної самосвідомості - системи уявлень окремої особи про себе як про представника певної нації. У результаті розвитку національної самосвідомості в особистості виникають національні почуття, такі як любов до своєї Батьківщини, свого народу, рідної мови і національної культури; причетність до долі свого народу, своєї країни; національна гордість чи невдоволення; готовність до здійснення національної мети. На основі поданої інформації сформулюйте власне визначення поняття «національна свідомість». 2. Українська греко-католицька церква. А. Шептицький Для українського населення Австро-Угорщини греко-католицька церква не лише виконувала релігійну місію, а й була важливим чинником національної самоідентифікації в умовах багатонаціональної імперії. Вона активно боролася за збереження української мови і культури, традицій і звичаїв. Дбала про викорінення соціальних вад, зміцнення фізичного та морального здоров’я нації. Для цього священики засновували школи, наукові осередки, матеріально підтримували культуру....
0 Переглянути

Ідеї автономії та самостійності у програмах українських політичних партій Наддніпрянщини

9 Клас

...П’ятий акт великої історичної трагедії, званої «боротьбою націй», вже почався, і закінчення наближається. Ті з’явища - се уоружені повстання зневолених націй проти націй-гнобителів... Ми визнаємо, що наш нарід теж перебуває у становищі зрабованої нації. Отже, коли справедливо, що кожна нація... хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розцвіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою, - тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері межинаціональних відносин. Отже, виникає питання, чи визволення національне можливе для нас? ...Третя Українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощадної... Вона виписує на своєму прапорі ці слова: «Одна, єдна, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ»... Війна провадитиметься усіма засобами, і боротьба культурна уважається также відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби випливає з факту нашого національного існування... Наша нація ступила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолі, щоб вести до здійснення великого ідеалу. Але ми мусимо пам’ятати, що ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його посланці. Сей великий - увесь нарід український....
0 Переглянути

Український політичний та національно-культурний рух у Російський імперії в 1907—1914 рр.

9 Клас

Пореволюційний період (1908-1913) позначено посиленою увагою російського уряду до проявів національних рухів імперії; пильну увагу привертав і український. Було заборонено викладання українською мовою в тих школах, де його запровадили під час революції. Не дозволялося навіть тлумачити українською мовою незрозумілі для учнів слова. Цензура заборонила вживати в публікаціях слова «Україна», «український народ». Влада повсюди закривала «Просвіти», забороняла продаж українських видань, зокрема Біблії українською мовою, проведення вечорів, концертів, інших масових заходів з використанням української мови, навіть збирання коштів серед населення для спорудження пам’ятника Т. Шевченку в Каневі. Учасники національного та революційного рухів жорстоко переслідувалися - країна вкрилася шибеницями, що дістали назву «столипінські краватки». Документи та матеріали «Сучасній людині трудно уявити ту міру адміністративного розпашення, яку за вказівками згори виявляли усі місцеві представники адміністрації. Почалася боротьба з українством, і в першу чергу з українською мовою на всьому приступному фронті. Заборонялися «Просвіти», клуби, не дозволялося друкувати українські оповістки, співати пісні не лише на концертах, але й просто на вулиці по селах; українським кобзарям заборонялося співати по ярмарках, школярам не вільно було співати колядок; учителі одбирали у школярів Євангелія в українській мові і т. п.», - писав сучасник тих подій О. Лотоцький. У цей час активізували діяльність позапартійні праві організації, що ґрунтувалися на ідеях великодержавного шовінізму. Так, діячі Клубу російських націоналістів, який виник у 1908 р. в Києві і згодом відкрив за підтримки влади відділення в багатьох містах України, намагалися довести українцям, що вони гілка єдиної російської народності, яка має спиратися на православ’я і гуртуватися навколо єдиного монарха. Таких самих поглядів дотримувалися й члени інших подібних об’єднань - «Союза Михаила Архангела», «Союза русского народа». Усі російські партії, незалежно від їхніх програмних завдань, виступали проти будь-яких українських домагань, захищаючи «єдину і неділиму Росію»....
0 Переглянути

Події революції 1905—1907 рр. в Наддніпрянській Україні та розгортання національно-культурних процесів

9 Клас

У січні 1905 р. царські війська розстріляли мирну маніфестацію в Петербурзі. Це сколихнуло всю імперію. У Наддніпрянській Україні страйкували робітники підприємств Катеринослава, Харкова, Києва, Миколаєва. В Одесі кинуто заклик «Геть самодержавство!». Політичні гасла висунули й учасники революційних подій в інших містах. Та головними вимогами страйкарів залишалися економічні. У січні лише в Катеринославському гірничопромисловому районі страйкувало 100 тис. осіб. У лютому в Україні відбулося 105 страйків, що охопили 70 тис. осіб. Урядові війська та поліція придушували страйки. Українське село також охопили революційні події. Упродовж січня-березня сталося 80 селянських виступів, які супроводжувалися захопленням фуражу в поміщицьких маєтках. Свої вимоги висувала демократична частина української інтелігенції та студентства. Так, учасники мітингу в Харкові 17 січня 1905 р. виступали з вимогою скликати Установчі збори, закликали до загального страйку в державних установах, навчальних закладах і на підприємствах. Близько 700 студентів університету і політехнічного інституту в Києві вирішили сформувати озброєний академічний легіон і приєднатися до робітників, які страйкували. Студенти Катеринославського вищого гірничого училища на знак протесту проти кривавої розправи в Петербурзі припинили заняття й оголосили траур за загиблими....
0 Переглянути

Проблеми становлення та консолідації української нації

9 Клас

Спільним для всіх українських земель було те, що український народ послідовно боровся за свої соціальні й національні права. В українському русі на початку XX ст. простежуються дві тенденції - посилення земсько-ліберальної опозиції царизмові та переростання культурно-просвітницького руху в політичний. Ліберальна опозиція - представники інтелігенції (службовці, лікарі, учителі та ін.) дедалі частіше висувала вимоги щодо надання політичних свобод, скликання Установчих зборів для розробки конституції. На початку XX ст. в українській політичній думці обґрунтовується необхідність досягнення національної незалежності й повної державної самостійності. Але панівною впродовж першого десятиліття XX ст., як і раніше, залишалась ідея політичної автономії Наддніпрянської України у складі чи то конституційної Російської імперії, чи то федеративної республіки, побудованої на новітніх конституційних засадах. Початок XX ст. характеризується розвитком політичного етапу визвольного руху на українських землях. Головною перешкодою становлення партійної системи було те, що українці не мали змоги реально впливати на перебіг економічного й соціально-політичного розвитку в Наддніпрянській Україні. До складу українських партій входили переважно представники інтелігенції, яка часто репрезентувала сама себе. І все ж, незважаючи на це, українські діячі поступово починали відчувати себе самостійною силою. Вони прагнули здійснити власні цілі та завдання, відстоювали інтереси українського народу і мали своєю матеріальною базою створену ними, нехай ще недосконалу, фінансово-економічну структуру....
0 Переглянути

Національно-культурний рух на західноукраїнських землях на початку ХХ століття

9 Клас

Важливим чинником в об’єднанні українців на ґрунті боротьби за національні права стало створення на західноукраїнських землях гімнастично-спортивних організацій. Цьому сприяла значна виховна робота, яка проводилася товариствами. У травні 1900 р. лідер РУРП К. Трильовський заснував у с. Завалля на Івано-Франківщині спортивно-громадську організацію «Січ». Її завданням було фізичне та моральне виховання молоді, відновлення серед неї «лицарського духу Запорозької Січі», що відображено в рангах січової старшини (кошовий, осавул, писар, скарбник, обозний). Ця ідея набула популярності. 1913 р. на Галичині діяло понад 900 первинних організацій, у яких нараховувалося близько 60 тис. осіб. «Січі» відіграли величезну роль у пробудженні національної свідомості галичан. ПЕРСОНАЛІЇ КИРИЛО ТРИЛЬОВСЬКИЙ (1864-1941) Український громадсько-політичний діяч, адвокат, публіцист, видавець. Організатор січового та січово-стрілецького руху в Галичині. Народився на Львівщині в сім’ї греко-католицького священика. Навчався в Золочівській та Коломийській гімназіях, Чернівецькому та Львівському університетах. Депутат австрійського парламенту. Брав участь у культурно-просвітницькій роботі селян, відкривав бібліотеки, читальні «Просвіти». 1900 р. організував перший у Галичині осередок українського пожежно-гімнастичного товариства «Січ». У квітні 1908 р. очолив центральну управу «січей» - Головний січовий комітет. З 1912 р. - генеральний отаман січових об’єднань - Українського січового союзу....
0 Переглянути

Радикалізація українського політичного руху на західноукраїнських землях на початку ХХ століття

9 Клас

На початку XX ст. політичний рух був представлений як партіями, створеними наприкінці XIX ст., так і новоутвореними політичними організаціями. Заснована в 1899 р. Українська національно-демократична партія (УНДП) проголосила своєю стратегічною метою національну незалежність, а однією з найближчих цілей - автономію у складі Австро-Угорщини. Поміркована орієнтація та підтримка з боку «Просвіти» робили УНДП найчисленнішою та найвпливовішою партією Галичини. Щоб завоювати підтримку селян, партія організовувала народні віча, на яких обговорювалися актуальні соціально-політичні та економічні питання. УНДП робила кроки в напрямі зближення з наддніпрянськими українцями. Документи та матеріали «Будемо підтримувати, скріпляти та розвивати почуття національної єдності з російськими українцями та змагати до витворення разом з ними культурної одноцільності; будемо серед російських українців підтримувати такі змагання, що ведуть до перетворення абсолютистичної російської держави в конституційно-федералістичну, оперту на автономії національностей» - зазначалося в одній з резолюцій. Русько-українська радикальна партія (РУРП) вступила у XX ст. дещо ослабленою, але вже в 1904 р. реорганізувалася й почала свою активну діяльність. У 1905 р. РУРП прийняла нову програму, в основі якої було поєднання соціальної та національно-визвольної боротьби. Вирішення національного питання радикали вбачали у федералізації Австро-Угорщини та виділенні Галичини й Буковини в окрему адміністративну частину. Програма містила вимоги свободи слова, друку та преси, запровадження 8-годинного робочого дня, викупу земель у поміщиків та передачі її селянам....
0 Переглянути

Становище промисловості та сільського господарства на західноукраїнських землях на початку ХХ століття

9 Клас

На початку XX ст. відбулися зрушення у промисловості західноукраїнських земель, хоча темпи її зростання були невисокі. Відбувається поступовий перехід до капіталістичних форм господарювання. Зростає товарність сільського господарства, ширше використовується вільнонаймана праця, частіше застосовується техніка. Проте панівні позиції зберігає поміщицьке землеволодіння. Завдяки перебуванню сервітутів (від лат. servitus - «повинність») під поміщицьким контролем юридично вільні селяни фактично потрапляють в економічне кріпацтво, загострюється проблема аграрного перенаселення. Наслідками колоніальних форм господарювання у промисловій сфері були експлуатація природних багатств західноукраїнських земель; перетворення регіону на ринок збуту; орієнтація фабричного виробництва на видобування та первинну переробку сировини; консервація кустарно-ремісничого характеру західноукраїнської промисловості; залежність промислового розвитку від іноземного капіталу тощо....
0 Переглянути

Особливості соціально-економічного розвитку українських земель у складі Російської імперії на початку ХХ століття

9 Клас

Промисловому розвитку Наддніпрянської України на початку XX ст. були притаманні концентрація виробництва, створення монополій, спеціалізація районів, значний вплив іноземного капіталу, нерівномірний розвиток українських регіонів. Вищі темпи розвитку порівняно із середніми показниками по країні дозволили Наддніпрянщині перетворитися на один з основних промислових районів Російської імперії. Особливістю розвитку української промисловості була її підпорядкованість імперському центру, який вбачав у Наддніпрянщині насамперед потужну сировинну базу. Тому закономірно, що 1913 р. на українську промисловість припадало майже 70 % загальноімперського видобутку сировини та виготовлення напівфабрикатів. Така державна політика суттєво деформувала структуру економіки Наддніпрянської України. Незважаючи на те, що на її території було зосереджено величезний промисловий потенціал, вона залишалася сільськогосподарським регіоном імперії, у якому в селах проживало 80 % населення. Завдяки своєму географічному положенню та природним багатствам Наддніпрянська Україна на початку XX ст. була одним із промислово найрозвиненіших регіонів Російської імперії. Однак особливістю процесу її індустріалізації було нерівномірне регіональне зростання. Якщо Південь України досить швидко перейшов в індустріальну стадію розвитку, то південно-західний район орієнтувався здебільшого на аграрний сектор. Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно відставало від інших українських регіонів....
0 Переглянути

Наш край у другій половині ХІХ століття

9 Клас

Наприкінці XIX ст. на території західноукраїнських земель, які перебували у складі Австро-Угорщини, проживало понад 5 млн осіб. Частка українців становила близько 64 %; вони проживали переважно в сільській місцевості. Таке співвідношення було наслідком колонізаційного впливу в умовах бездержавності та несприятливого соціально-економічного становища. Суттєво меншою була частка українців серед міського населення - менше 30 %. Із західноукраїнських регіонів найміцнішими були позиції українства у Східній Галичині. Утім, у великих містах домінувало польське населення, зокрема його частка у Львові складала до 50 % та до 40 % в околицях. Другою після поляків (20 % від усього населення регіону) етнічною меншиною були євреї - 13,1 %, концентрація яких в окремих містах досягала 40 % (Дрогобич, Станіслав, Коломия, Тернопіль). У середині XIX ст. строката етнічна структура сформувалася й на Донбасі. Так, станом на 1858 р. більшість становили українські селяни - 75 % усього місцевого населення, частка росіян складала 13,5 %. Кількість останніх почала зростати з 1870-х років, коли сюди стали прибувати робітники із чорноземної смуги Росії. Наприкінці XIX ст. 46,7 % переселенців складали вихідці з російських губерній. Наслідком цього стало домінування російської мови. Натомість з українських регіонів переселилося 37,9 %. Майже половина всіх прибулих оселялася в містах. До кінця століття частка українського населення зменшилася до 68,9 %, а росіян - зросла до 17,3 %. Серед представників інших народів варто виділити греків, євреїв, німців, поляків, татар та ін. Усього за переписом 1897 р. на Донбасі нараховувалося 30 етнічних груп. Чи торкнулися подібні процеси вашого краю? Підготуйте про це письмову або усну розповідь....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 276 277 278 279 280 281 282 283 284 ... 370
Назад

Навігація