Войти
Закрыть

Культурне життя в Україні

11 Клас

У 1950-х роках відбувалося реформування освітньої сфери. У 1953 році стала обов’язковою семирічна освіта. В умовах НТР державні асигнування в освітню сферу суттєво побільшали, у 1956 році навіть скасували плату за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах. 1959 року в УРСР прийняли Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший розвиток народної освіти», що передбачав перехід до обов’язкового восьмирічного навчання у 1960-1961 навчальному році та перехід на одинадцятирічну систему освіти. Згідно із цим Законом, у кожній школі створювали матеріально-технічну базу для підготовки учнів до певних робітничих професій, затребуваних у конкретному регіоні. Випускники середньої школи перед вступом до вишу мали відпрацювати два роки у народному господарстві. Було розширено мережу шкіл-інтернатів, де діти за згодою батьків і за символічну плату перебували на повному державному утриманні. Головну увагу приділяли не стільки навчанню, скільки трудовому вихованню і позакласній роботі. Такі школи були ідеалом комуністичного виховання: відірвані від сім’ї учні виховувались у колективі. За 10 років кількість шкіл-інтернатів зросла вдесятеро. Правда, педагоги, зокрема Василь Сухомлинський, вважали, що ідея створення шкіл-інтернатів хороша, але лише для дітей, позбавлених нормального виховання у сім’ї. Збільшили кількість закладів вищої та професійно-технічної освіти. Обов’язкова семирічка, а згодом і восьмирічка, перехід на одинадцятирічну систему — все це зумовило потребу у збільшенні кількості педагогічних працівників. Тому відкривали заклади заочної освіти для вчителів, зросла роль інститутів удосконалення вчителів. Одним з нововведень реформи стало право батьків на вибір мови навчання для своїх дітей. Фактично це було використано для русифікації української освіти, адже насправді вибір здійснювали не батьки, а місцеве партійне керівництво, яке беззастережно виконувало будь-які вказівки центральної влади. Русифікація, зросійщення — комплекс дій і заходів радянського союзного керівництва в Україні, спрямованих на витіснення української мови і культури внаслідок повсюдного запровадження російської мови і культури. Кількість шкіл з українською мовою навчання суттєво зменшилась. У російськомовних школах українську мову вивчали тільки факультативно. Викладання у вищих навчальних закладах здійснювали переважно російською мовою. Зменшилися тиражі україномовних книжок та кількість газет і...
0 Переглянути

Зародження опозиційного руху

11 Клас

Лібералізація суспільно-політичного життя створила сприятливі умови для духовного відродження українців. Повернення репресованих, реабілітація незаконно засуджених, розвінчання культу особи — усе це сприяло формуванню критичного ставлення до дійсності, несприйняття канонів «соціалістичного реалізму», що насаджувала радянська влада. Сигналом до пошуку нових творчих можливостей для української інтелігенції стала стаття Олександра Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» у «Літературній газеті» (червень 1955 року). У публікації автор закликав «розширювати творчі межі соціалістичного реалізму». Відтак плеяда творчої молоді виступила за припинення ідеологічних утисків у галузі культури, а свою мету вбачала у національно-культурному відродженні України. Нове покоління української інтелігенції увійшло в культуру в другій половині 1950-х років, але найповніше творчо виявило себе на початку й у середині 1960-х років, тому представників тієї генерації назвали шістдесятниками. їхній творчості притаманні глибокий самоаналіз, щирість почуттів, звернення до внутрішнього світу людини, намагання відобразити головні проблеми сучасності. Своєю діяльністю вони утверджували право української мови на існування. Найпопулярнішими серед читачів були поезії Ліни Костенко, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Миколи Вінграновського. Літературну критику представляли Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, Валентин Мороз. Нову хвилю в кіномистецтві започаткували Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика. Художниками-новаторами були Тетяна Ябдонська, Алла Горська, Опанас Заливаха. Нові форми вираження у театральному мистецтві шукав режисер Лесь Танюк. На ідеї шістдесятників відгукнулися представники суспільних груп, насамперед студентської молоді. Протягом 1960-1964 років у Києві діяв Клуб творчої молоді «Сучасник», який очолював Лесь Танюк. При Клубі працювали секції за інтересами: письменницька, театральна, художня, кіно, музична. До речі, при музичній секції виник перший у Києві джазовий ансамбль. Клуб організовував вечори авторської поезії, де часто виступали Іван Драч, Ліна Костенко, Василь Симоненко; зустрічі з істориками Оленою Апанович та Михайлом Брайчевським; виставки картин, які були написані поза стилем «соціалістичного реалізму»; театральні постановки напівзаборонених п'єс Миколи Куліша, Бертольда Брехта, режисером-постановником яких був Лесь Танюк; літературні лекції Івана Дзюби,...
0 Переглянути

Соціальна політика. Антирелігійна кампанія

11 Клас

Під час хрущовської «відлиги» відбулися суттєві зміни у соціальній сфері, особливо відчутними вони стали після XX з'їзду КПРС. У 1956 році скасували кримінальну відповідальність робітників та службовців за самовільне залишення підприємств, установ, організацій і за відсутність на робочому місці без поважних причин. Робітники отримали право самостійно обирати місце роботи. Для цього достатньо було за два тижні до звільнення попередити дирекцію підприємства про свої наміри. Щоправда, це нововведення не стосувалося селян, яких називали «безпаспортними кріпаками». Не маючи паспортів ще від 1932 року, вони залишалися «прив'язаними» до колгоспу, в якому працювали. Тимчасові паспорти отримували лише ті колгоспники, які виїжджали за державним набором в інші області й республіки — наприклад, щоб піднімати цілину, — а також ті, хто їхав у місто на навчання чи на постійну роботу. Поступово скорочували тривалість робочого часу. Спочатку на дві години зменшили тривалість робочого дня у передвихідні й передсвяткові дні. У 1959 році робочий день складав вісім годин, робочий тиждень — п'ять днів. Робочий тиждень для робітників, які працювали у шкідливих умовах, мав 36 годин. Для працюючих підлітків встановили шестигодинний робочий день. На третину зросла мінімальна зарплата. Якщо раніше основні виплати колгоспникам здійснювали в кінці господарського року — з тих коштів, що залишалися, то тепер запровадили щомісячну виплату авансу колгоспникам та ліквідували натуральну оплату. Держава заохочувала створення в колгоспах фондів гарантованої, тобто незалежної від підсумків господарського року, оплати праці....
0 Переглянути

Експерименти в економіці у 1950-х - на початку 1960-х років

11 Клас

На початку 1950-х років якість продукції, що виробляли у Радянському Союзі, залишалася традиційно низькою. Першопричиною відставання СРСР від країн Заходу була командно-адміністративна система управління економікою. Допоки в СРСР рівень розвитку економіки визначали за показниками видобутку вугілля і виплавки сталі, в Європі та США системно впроваджували досягнення науково-технічної революції (НТР). Щоб розрив не був таким очевидним, вирішили створити Державний комітет Ради Міністрів СРСР у справах нової техніки. На державному рівні підтримували діяльність Всесоюзного товариства винахідників та раціоналізаторів, заснованого у 1958 році. Досягнення НТР у Радянському Союзі впроваджували насамперед у космічні програми і ракетно-ядерну зброю, щоб продемонструвати США військові переваги СРСР. Загалом в умовах «холодної війни» між СРСР та США кількість підприємств, які виготовляли озброєння і військову техніку, в Україні суттєво зросла. Так в УРСР сформувався військово-промисловий комплекс, об'єднавши ракетно-космічну, авіабудівну, суднобудівну, бронетанкову, радіоелектронну галузі. Впровадження досягнень НІР у промисловості потребувало її структурної перебудови та модернізації. І хоча у виробництво впроваджували нові зразки техніки, здійснювали його комплексну механізацію й автоматизацію, але пріоритетною сферою капіталовкладень залишалася важка промисловість. На півдні України розгорнулося масштабне будівництво підприємств машинобудівної галузі. У Дніпропетровську (нині — Дніпро) споруджено заводи важких пресів та бурякозбиральних комбайнів; у Кременчуці — завод вантажних автомобілів; у Херсоні — завод сільськогосподарських машин. Підприємства машинобудування розпочали випуск кукурудзозбиральних комбайнів, нових типів металорізальних верстатів. Щоб забезпечувати підприємства електроенергією, було споруджено теплові електростанції (Миронівську, Придніпровську, Сімферопольську, Старобешівську, Слов'янську) та гідроелектростанції (Дніпродзержинську, Каховську, Кременчуцьку). Проте будівництво ГЕС на Дніпрі призвело до ускладнення екологічної ситуації, адже під водою опинилися 700 тис. га земель. Будували шахти на Донбасі, ввели в експлуатацію нові вугільні басейни — Львівсько-Волинський та Дніпровський, на Полтавщині й Харківщині освоювали нові газові родовища. Вперше почали застосовувати трубопровідне транспортування нафти....
0 Переглянути

Розгортання десталінізації

11 Клас

Звістка про смерть Йосифа Сталіна швидко розлетілася Союзом, вона відразу стала відомою мільйонам ув'язнених. Жертви сталінського терору виступили з вимогами поліпшити умови утримання та переглянути їхні вироки. У березні 1953 року окремим в'язням була оголошена амністія, насамперед тим, термін ув'язнення яких не перевищував п'ять років. Було звільнено понад 1 млн 180 тис. бранців. Амністували неповнолітніх, літніх людей, вагітних та жінок, які мали дітей до десяти років. Значну кількість звільнених склали кримінальні елементи, оскільки політичні в'язні — «антирадянські елементи» — мали більші терміни ув'язнення. 3/4 політичних в'язнів становили українці, більшість із них були засуджені на 25 років ув'язнення. Такий вид покарання називали «бандерівським стандартом», оскільки його застосовували щодо осіб, пов'язаних з діяльністю ОУН та УПА. Зволікання влади з прийняттям рішень, амністія лише окремих категорій засуджених, жорсткі умови утримання привели до хвилі повстань у ГУЛАГові. Більшість цих виступів пов'язують із українцями, репресованими за участь в ОУН та УПА. Наймасштабніші повстання відбулися в Норильську (26 травня - 4 серпня 1953 року), Воркуті (19 липня-1 серпня 1953 року), Кенгірі (16 травня - 26 червня 1954 року). Хоча виступи були придушені, але саме вони докорінно змінили систему ГУЛАГу, змусивши радянське керівництво реформувати її. У 1954 році урядова комісія СРСР оприлюднила офіційні дані щодо важких умов життя і праці в концтаборах. Завдяки повстанням пришвидшився перегляд у судах справ різних категорій в'язнів, зокрема учасників національно-визвольної боротьби. Так почався процес реабілітації — відновлення чесного імені багатьох незаконно засуджених. Із таборів ГУЛАГу до України почали повертатися ті, хто свого часу був репресований за так звану контрреволюційну агітацію і пропаганду. Щоправда, зі звільнених брали довічну підписку про нерозголошення інформації, пов'язаної з їхнім перебуванням у концтаборах. Багато колишніх в'язнів після звільнення не змогли знайти роботи, місцева влада відмовляла їм у праві на прописку....
0 Переглянути

Міжнародне становище України. Внутрішньополітичні зміни

11 Клас

Зовнішньополітичну діяльність УРСР суворо дозував загальносоюзний центр. До прикладу, УРСР не мала жодного дипломатичного представництва в інших країнах, а МЗС України було найменшим за кількістю службовців відомством. Усе ж таки, українська дипломатія мала певні успіхи на міжнародній арені. Якщо наприкінці 1940-х років Україна долучилася до 20 міжнародних організацій, то на кінець 1950-х років українські представники брали участь у діяльності вже 36 міжнародних організацій, зокрема Комісії ООН з прав людини, Комісії ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародної організації праці (МОП), Міжнародного бюро освіти (МБО), Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ). Від 1957 року у Нью-Йорку відкрилося постійне представництво УРСР при ООН. У 1960 році на XV сесії ООН українські представники ініціювали прийняття Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам. Це в той час, як Україна фактично сама була колонією і не мала права вийти з СРСР. У 1964 році ЮНЕСКО підтримало ініціативу УРСР щодо відзначення 150-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка. В орбіті інтересів Радянського Союзу, а отже, під його впливом перебували країни Центрально-Східної Європи, які ще називали країнами «соціалістичного табору». Тож зовнішні відносини УРСР були пов'язані насамперед із цими країнами. Економічну співпрацю Україна реалізовувала в рамках Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Вона зводилася до експорту з УРСР сировини, передусім вугілля і чавуну, та імпорту в УРСР товарів народного споживання. Українські будівельники зводили промислові об'єкти у Чехословаччині, Угорщині, Польщі, Румунії, Німецькій Демократичній Республіці. Громадяни УРСР отримали можливість здійснювати закордонні поїздки — звісно, до країн соцтабору й під контролем КДБ чи партійних комітетів. Формально УРСР, яка перебувала у складі СРСР, також належала до Організації Варшавського договору (з 1955 року) як альтернативи НАТО в Європі. Через рік після Карибської кризи, коли людство опинилося перед загрозою ядерної війни, 1963 року УРСР ратифікувала Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою. Задля розширення свого впливу СРСР налагоджував політичні, економічні, наукові та культурні зв'язки з країнами Азії, Африки й Латинської Америки. У складі радянських делегацій чи військових формувань сюди скеровували й українців....
0 Переглянути

Практична робота № 1. Вирвані з коренем. Депортація українців у 1944–1951 роках: причини, етапи, наслідки (дослідження тематичних документів)

11 Клас

«Ми не переселенці. Ми — вигнанці. Пам'ятаю, осіннього вересневого ранку 1945 року в наше село Нагірчани увійшла велика група польських солдат і дали команду: «За двадцять хвилин щоб вас тут не було!». У селі здійнявся крик, зойк, плач. Транспорту нам ніхто не давав. Хто мав коней, той зложив собі, що міг, на віз і поїхав на станцію Бакунчиці в Перемишлі. І хто не мав коней — брав клунки на плечі, дітей, корову на шнурок і чвалав на станцію пішки, залишаючи все у хатині, стодолі і на полі. Назад дороги вже нам не було». № 2. Уривок зі спогадів очевидця подій Софії Гулявської про виселення їхньої родини з території Закерзоння до УРСР у 1945 році «Нас вивозили силоміць. Мама зібрала найнеобхідніше. Прийшли, вивели з хати, де залишили нажите роками добро, і повели під конвоєм на залізничну станцію. І ми поневірялися по світу, бо ще йшла війна. Спершу повезли на Одещину, звідси втекли на Тернопільщину, лише згодом пощастило потрапити на Сокальщину. Тоді вважали, що звідти вже рукою додому подати...» № 3. Уривок зі спогадів Стефанії Мелешко про виселення її родини із села Ямна Долішня, яке в 1945 році СРСР передав Польщі «Переїхали ми границю, їхали і йшли від села до села, і там, де найшли дах над головою, поселялися сім'ї, а решта йшли далі. Ми оселилися в Дрогобицькій області в селі Берездівці. Коли приїхали, в Берездівцях вже був сніг. В одній хаті першу ніч ночували кілька родин. Ранком пішли шукати житло. Найшли хатинку в повному розумінні без вікон і дверей. Кілька днів закривали діри снопами і дошками, які дали добрі сусіди, бо йшов сніг. Зима була холодна і голодна — перша зима після війни. Місцеві люди були бідні, але були добрі люди, ділилися, чим могли. Навесні нам виділили землю і життя наладилося. А в 1948-1949 роках колгоспи землю відібрали. [...] Дуже мені шкода своєї бабусі (їй тоді було 56 років), яка померла від простуди, а могла б ще жити, якби були ліки, лікарі, умови до життя»....
0 Переглянути

Архітектура. Образотворче мистецтво Музика. Кінематограф. Повсякденне життя

11 Клас

Повоєнні роки були позначені масштабними роботами з відбудови і нового бачення образу міст і сіл. За вказівкою влади архітектурні споруди мали вселяти впевненість у швидкому відновленні всієї країни. Провідний архітектурний стиль цього часу — «сталінський ампір». Його характерними рисами були ансамблева забудова вулиць і площ, синтез архітектури, скульптури і живопису, наявність колонад, ліпнини, використання мармуру, бронзи та цінних порід дерева в оформленні громадських інтер'єрів. За генеральним планом відновили столицю України — місто Київ. При забудові центральної вулиці — Хрещатика — створили архітектурний ансамбль, образ якого визначали рельєф нагірної частини вулиці, багатоповерхові будинки, оздоблені світлою керамічною плиткою, широкі тротуари, засаджені каштанами. Прикметними ознаками містобудування були чітко розплановані вулиці, спорудження типових житлових будинків. У сільській місцевості відновлювали зазвичай довоєнну архітектуру. Перше повоєнне десятиліття увійшло в історію українського образотворчого мистецтва темою війни, «братніх народів», шевченківською та молодіжною тематикою, а також жанровим змалюванням навколишньої дійсності, охопно з портретами «передовиків промисловості та сільського господарства». Були створені нові художні полотна Тетяни Яблонської, Михайла Дерегуса, Олександра Шовкуненка, автора численних портретів діячів культури, Катерини Білокур. Ознайомившись із картинами Катерини Білокур на Міжнародній виставці у Парижі в 1954 році, знаменитий художник Пабло Пікассо сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»....
0 Переглянути

Освіта. Наука. Література

11 Клас

Сталінський режим, усілякими засобами утверджуючи притаманні йому ідеологічні догми, прагнув сформувати відповідну суспільну свідомість, комуністичний світогляд громадян. І першочергову увагу в цьому відводив освіті, яка вважалася визначальною ланкою у культурному просторі держави. Відбудову системи освіти розпочали ще наприкінці війни, а в 1950 році було відновлено довоєнну мережу шкіл. Проте фінансування освіти здійснювали за залишковим принципом, відтак хронічно не вистачало коштів. При відбудові та ремонті шкіл почасти використовували метод «народної будови», тобто батьки, вчителі та учні власними силами відновлювали школу у своєму населеному пункті. Частину шкіл, особливо у сільській місцевості, розташували у малопристосованих приміщеннях. Поряд із денними, відкривали вечірні та заочні школи, у яких вчилася молодь, котра не змогла здобути освіту під час війни або ж змушена була рано розпочати трудову діяльність. Не вистачало підручників, зошитів, шкільного обладнання. В західних областях України упродовж перших повоєнних років було збудовано понад 1660 шкіл, у яких навчалося 500 тисяч учнів. Кадрове питання вирішувалося складно. Місцевих педагогів змушували пройти курси ідеологічної перепідготовки. Водночас понад 35 тисяч учителів направили в цей регіон зі східних областей. Основною базою підготовки педагогів у повоєнні роки були учительські інститути, а після 1950 року — педагогічні, які готували вчителів для старших класів, і педагогічні училища — для початкових. Розвиток економіки потребував кваліфікованих спеціалістів. У 1953 році був здійснений перехід до обов’язкової семирічної освіти. Посилилася увага до професійної підготовки молоді. В повоєнний період створювали мережу професійно-технічних училищ, яка відповідала потребам планової економіки. Прийом учнів у ПТУ здійснювали за принципом щорічного нарощування підготовки робітників масових професій середнього рівня кваліфікації. Як і в довоєнні роки, Комуністична партія прагнула посилити свій ідейний вплив і на учнівську молодь. Було відновлено роботу піонерських та комсомольських організацій, кількість яких постійно зростала. Виховання відданості більшовизму (й особисто Йосифу Сталіну) оголошували найважливішим покликанням школи. Не змінився також державний курс на русифікацію освіти. В 1953 році в українських школах навчалося 1,4 млн учнів, а в російських і змішаних — 3,9 млн дітей....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 344 345 346 347 348 349 350 351 352 ... 370
Назад

Навігація