Чи знаєте ви, що серед пам’яток, за якими Україну знають у світі, є не тільки цінні археологічні знахідки, стародавні книги чи величні замки? Візитівка нашої держави - це й дивовижна природа, оспівана у віршах та майстерно відтворена в живописі. Упродовж історії ставлення людей до природи змінювалося. Це виявлялося не тільки в тому, що люди глибше пізнавали природу, дедалі ширше використовуючи її для своїх потреб, а й у тому, що внаслідок діяльності людини природа змінювалася. Життя українців упродовж століть було пов’язане з природою. Основним їхнім заняттям споконвіку було землеробство та тваринництво. З давніх часів в Україні вирощували ячмінь, овес, просо, згодом - жито і пшеницю. З городини знали ріпу, капусту, редьку, огірки, буряк, моркву, горох, цибулю й часник. Такі популярні зараз овочі, як картопля, помідори, кабачки й баклажани, почали вирощувати значно пізніше. В українських садках здавна плекали яблуні, вишні та сливи. З тварин від давніх часів розводили велику й дрібну рогату худобу, свиней, овець. Помічниками в господарстві були воли та коні. Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, давні українці не нехтували мисливством і рибальством, знали бджільництво. Життя спиралося на звичаї і традиції, які визначали і ставлення до довкілля. Промовистими, наприклад, є такі українські прислів’я: Поле бачить, а ліс чує; Хто полю годить, тому жито родить....
|