Войти
Закрыть

Руські і козацькі літописи

5 Клас

Міфи та легенди. Люди обмірковували минуле завжди. Про це свідчать численні казки, легенди, перекази та міфи. Навіть слово «міф» у перекладі з грецької означає «розповідь». Міф — це оповідь, яка у чуттєво-образній формі пояснює походження людей, їх ставлення до природи, взаємовідносини між ними. У первісні часи, переважали міфологічні уявлення. Людина ще не виділяла себе з навколишнього світу та не розрізняла минуле, сучасне і майбутнє. Час для неї протікав так, як і в природі, з повторенням певних етапів. Життя вона уявляла собі як подорож із пригодами, у яких треба вижити. Герої міфів — боги та надлюди — своїм прикладом переконували в тому, що здолати проблеми можна, тільки виявивши кращі людські якості: волю, кмітливість, винахідливість, сміливість. Щоб довести потребу долати свої слабкості, люди змушували міфічних героїв подорожувати у незнані їм світи. Дорогою герой перемагав супротивників та віднаходив розв’язок проблеми, з якою зустрівся сам чи його рідня. Легенди і перекази створювалися пізніше від міфів. Вони ближчі до дійсності. Герой цих оповідей не має надлюдських якостей. Це — вольова людина, яка добилася багатства та родинного благополуччя завдяки цілеспрямованості, розуму, праці, хоч і не без допомоги вищих сил та щасливої долі....
0 Переглянути

Пізнання історії

5 Клас

Пізнання через мистецтво. Розуміючи важливість знання історії, корисно навчитися її пізнавати. Пізнанням історії називають відображення минулої дійсності у свідомості людини, а образ цього минулого — її знанням. Знати також означає володіти певними відомостями про минуле та уміти ці відомості здобувати, упорядковувати, поєднувати і пояснювати. Знання про минуле, як усяке знання, існує у свідомості людей у різних формах. Найдавніша з них — мистецька. Чому найдавніша? Насамперед тому, що печерним малюнкам та знакам-піктограмам уже кілька десятків тисяч років. Не менш давня й усна народна творчість: казки, легенди, пісні. Звичайно, мистецтво має інше призначення. Але, задовольняючи чуттєві потреби людей, різні види мистецтва — література, живопис, театр, музика — одночасно відображають людський світ. Знання про події минулого, думки та почуття людей різних епох мистецтво доносить через художні образи. Художній образ — це конкретно-чуттєва форма відтворення і перетворення дійсності. Існують образи-персонажі (наприклад, образ патріота або державного діяча), образи-пейзажі (наприклад, образ степу), образи-події (наприклад, образ бою чи революції), навіть образи-символи (наприклад, калина як символ України та дівочої краси або Каїн як образ облудника і братовбивці) та образи-поняття (наприклад, патріотизм, честь, доблесть тощо)....
0 Переглянути

Правові пам’ятки України

5 Клас

Суперництво. Чимало пам’ятників та пам’яток історії в Україні так чи інакше відображають суперництво (конфлікти) між людьми. Володимир Великий та Данило Галицький були організаторами й учасниками численних походів. Кримські хани та українські гетьмани вели тривалі війни. Герої Крут і бійці УГА віддали своє життя, збройно відстоюючи українську державність. Герої Небесної Сотні загинули від куль тих, кому байдужі людська гідність і честь. І терени України — не виняток. Люди вдавались до зброї, поборюючи один одного, усюди і впродовж усього часу існування людства. Боротьба йшла за землю та її багатства, без яких неможливо вижити. Свою територію та майно люди відстоювали групами — родиною та родом, племенем або народом. Для захисту своєї території народи створювали держави. Військово сильні держави, зазвичай, не лише захищали, а й нарощували свою територію, підкорюючи сусідів. Агресивними імперіями, де один народ гнобив інші, були Московське царство, СРСР та інші держави. Розроблені в Радянському Союзі та у нацистській Німеччині вчення — комунізм і нацизм — навіть оправдували та «обґрунтовували» необхідність гноблення і репресій. 2. Звичаї та мораль. Численні збройні сутички та війни, коли люди були безжалісними до «чужих», спонукали їх піклуватися про «своїх» та шанувати їх. Своїми в первісні часи вважали тільки рідню. Кожен міг розраховувати лише на її захист та підтримку. Саме з тих давніх часів походять українські звичаї, у яких проявляється повага до старших, турбота про здоров’я та благополуччя сім’ї тощо....
0 Переглянути

Пам’ятки княжої доби

5 Клас

Формування українського народу. Утворення Гетьманщини було відповіддю українців на загрозу втратити свою єдність та культурну самобутність. Влада гетьманів поширювалася тільки на територію колишніх трьох воєводств Речі Посполитої. А окремим народом українці — корінне населення семи воєводств Речі Посполитої — стали ще задовго до утворення Війська Запорозького, у княжу добу. Виникнення народів зумовлене насамперед географічним чинником. Люди, які проживають на якійсь території, пристосовуються до її природних умов. У них ті самі заняття, подібні знаряддя праці, страви, одяг, житла. Вони близькі за правилами співжиття, звичаями та уявленнями про світ. Ці люди обмінюються набутим досвідом, спілкуючись однією мовою. Коли вони починають розуміти свою спільність, розмежовувати свої та чужоземні культурні надбання, то знаходять для себе самоназву. Використання самоназви — важлива ознака існування народу, усвідомлення людьми, які заселяють певну територію, своєї взаємопов’язаності через мову, культуру та історію. Українці — це один зі слов’янських народів. Зростання числа слов’ян спонукало їх до освоєння теренів усього Подністров’я та Середнього Подніпров’я. Щоб захищати набуті землі, культурно споріднені слов’янські племена утворили порівняно стійкі військові союзи склавинів та антів (див. мапу 2). Управляли кожним союзом спеціально створені органи влади: збори дорослих чоловіків, які називалися вічем; рада, до якої входили глави найвпливовіших родів; військовий глава союзу — князь. Поступово найбільш авторитетні роди — знать — зосереджували у своїх руках владу та майно. Авторитет роду залежав від особистих якостей дорослих родичів та, значною мірою, від обставин, наприклад, від стану здоров’я та воєнного щастя чоловіків. Хто буде князем, вирішувало віче. Зазвичай ним ставав хтось зі знаті. Але у випадку невдач, його могли змістити або й убити....
0 Переглянути

Пам’ятки козацької доби

5 Клас

Українці в Речі Посполитій. Український народ не втратив би стільки своїх синів та доньок у боротьбі за власну свободу, якщо б були збережені Кримське ханство та Військо Запорозьке — держави, що існували на теренах сучасної України в середині XVII ст. Державі народу киримлів, у якій володарювала династія Гераїв, на той час виповнилось уже два століття. Натомість українська держава, очолювана Богданом Хмельницьким, тільки формувалася в умовах Національно-визвольної війни 1648—1657 років. Учасниками цієї війни була частина населення Речі Посполитої — республіки, управління якою перебувало в руках двох великих суспільних станів — духовенства і шляхти. Обов’язком шляхти було підтримувати лад у державі та захищати її від ворогів. На цій підставі їй належали великі земельні володіння. Серед шляхтичів, зокрема й серед магнатів — найродовитіших, найбагатших та найбільш впливових у Речі Посполитій, — були поляки, литовці, білоруси та українці, не тільки католики, а й православні і протестанти. Католицька та православна Церкви у цій державі не платили податків та володіли чималими статками. Офіційно населення мало право вибору віросповідання. Але король та високопосадовці в Речі Посполитій були переважно католиками. Через це Православна церква, до якої належала більшість українців, зазнавала утисків. Вона втрачала підтримку ще й тому, що діти українських шляхтичів усе частіше обирали для себе католицтво та польськомовне спілкування....
0 Переглянути

Пам’ятки доби визвольних змагань українського народу

5 Клас

Зародження українського руху в період імперського панування. Радянська доба настала тому, що українцям в умовах, коли розпадалися Російська та Австрійська імперії, не вдалося відстояти створену ними самостійну державу (див. ману 8). В межах Росії українська держава була утворена в листопаді 1917 р. під назвою Українська Народна Республіка (УHP), в межах Австрії — через рік під назвою Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУHP). 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві за участю делегації ЗУНР та керівників УНР — Володимира Винниченка і Симона Петлюри — було проголошено «Акт Злуки», тобто об’єднання цих держав. Сьогодні ми відзначаємо 22 січня як День Соборності - свято утворення єдиної (соборної) української держави. 1 За різними підрахунками, від 0,5 до 3 млн людей, узявшись за руки, з’єднали Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Житомир та Київ. Український національний рух — різнорідна публічна діяльність в інтересах збереження та розвитку спільноти, об’єднаної патріотичними почуттями, спільними інтересами та баченням свого майбутнього. Проголошення соборної української держави було результатом більш ніж столітньої копіткої праці учасників національного руху. До цього руху належали всі, хто розумів, що українці — самобутній народ і обстоював його право на розвиток власної культури. У першій половині XIX ст. тих, хто обрав для себе належність до української нації, були одиниці. Будучи добре освіченими людьми, вони займались етнографічними та історичними дослідженнями, збирали і публікували український фольклор, взялися творити поезію і прозу мовою народних говірок. Серед ентузіастів української справи на теренах Російської імперії були письменник Іван Котляревський (1769-1838), фольклорист Михайло Максимович (1804-1873) та історик Микола Костомаров (1817-1885). В Австрії український рух започаткували священики Української греко-католицької церкви. Найбільш відомими серед них сьогодні є діячі «Руської трійці» — Маркіян Шашкевич (1811-1843), Іван Вагилевич (1811-1866) та Яків Головацький (1814-1888). Визначальний вплив на усвідомлення українцями себе окремим народом мала пристрасна поезія Тараса Шевченка (1814—1861). Його «Кобзар» будив в українців Росії та Австрії волю відстоювати спільні інтереси, розвіював ілюзії селян щодо «доброго царя» та надії на краще в умовах імперської влади....
0 Переглянути

«Місця пам’яті» радянської доби

5 Клас

Радянська доба. З проголошенням державної незалежності України завершилась попередня, радянська доба її історії. Назву «радянський» цей період отримав від офіційної назви держави, у складі якої перебували тоді українські землі, — Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Владу в цій державі, створеній наприкінці 1922 року на території колишньої Російської імперії, мали російські комуністи. Щоб утримати під своїм контролем терени Української Народної Республіки, яку вони ліквідували, комуністи створили контрольоване ними державне утворення — Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР) та включили її до складу СРСР (див. мапу 9). До управління цією псевдодержавою були залучені й українці, які задля особистої вигоди або через свої комуністичні переконання погоджувалися виконувати вказівки з Москви. УСРР, пізніше перейменована в Українську Радянську Соціалістичну Республіку (1937), мала в Радянському Союзі окремі ознаки державності — законодавство, гімн, герб, прапор, офіційні органи влади — Раду Міністрів, місцеві та Верховну Раду, адміністративні межі з подібними до себе псевдодержавами — Російською Федеративною Радянською Соціалістичною Республікою та Білоруською РСР. У Конституції СРСР було зазначено навіть право кожної радянської республіки вийти зі складу Радянського Союзу. Але реально депутати Рад самостійно нічого не вирішували, а уряди УРСР мали дуже обмежені повноваження....
0 Переглянути

Пам’ятки доби державної незалежності України

5 Клас

Історична доба — це термін для позначення своєрідності певного відтинку часу, його неповторності як окремого етапу історії. Тому в цьому та наступних параграфах слово «доба» вжито в переносному значенні, на позначення тривалого проміжку часу. Його виділяють за характерним для цього часу явищем, подією. Визначальні для кожної історичної доби події, дії історичних осіб увічнені у зведених сучасниками цих подій або їх потомками пам’ятниках чи збережених (відреставрованих) пам’ятках історії. Сучасність — це незавершений історичний період, час, коли плин подій ще не дозволяє впевнено сказати, чи знайде суспільство потрібні відповіді на існуючі виклики. Таких викликів — багато. Навіть Ти можеш назвати окремі з них, бо відчуваєш їхній вплив на собі, на житті своєї родини. Ось, наприклад, кілька викликів-запитань, відповідей на які сьогодні шукає українська молодь: 1. Хто я, з якими суспільними групами (наприклад нацією, місцевою громадою) хочу пов’язати своє життя? 2. Чого навчитися, що мені придасться в майбутньому? 3. Яке заняття (бізнес, професію) обрати, щоб забезпечувати свої потреби? Сучасна доба історії України — це доба її державної незалежності. Проголосивши 24 серпня 1991 року Україну окремою, нікому не підлеглою державою, українці як народ (нація) можуть вільно реалізувати одну з основних людських потреб — самостійно вирішувати, як жити. Будучи цілісною (унітарною) державою, Україна має визначену територію й кордони, свою столицю, грошову одиницю та державну символіку, єдину державну владу. Верховна Рада України розробляє та ухвалює закони — документи, що регулюють найважливіші відносини між людьми, групами людей і державою, встановлюючи загальнообов’язкові правила. Головні з цих правил зафіксовано в Основному Законі — Конституції України. Верховна Рада України ухвалила її 28 червня 1996 року....
0 Переглянути

Історична пам’ять і пам’ятки

5 Клас

У глибинах пам’яті кожного з нас зберігаються численні образи відвіданих місць, пережитих подій. А виникають ці образи завдяки нашим відчуттям. Найміцніше в пам’ять западає те, що людину вразило, схвилювало. Так у нас формується уявлення про світ, у якому ми живемо, розуміння цього світу, бачення того, який він і де наше місце в ньому. Обдумуючи образ будь-якого міста чи села, який зберігається в нашій пам’яті, ми зможемо краще розуміти місцевих жителів. Обмін враженнями про «місця пам’яті» відвіданого поселення, сприятиме порозумінню з усіма, хто теж там побував, зокрема з іноземцями. Отже, підказуючи, де розташовані «місця пам’яті», міські вказівники сприяють єднанню всіх, хто пов’язаний з цим містом спільними згадками про нього. «Місцем пам’яті» може стати будь-який артефакт або слово, які людською волею та під впливом часу набули для людини або групи людей значення певного символу — умовного знака, що відображає яку-небудь думку, почуття, явище і т. ін....
0 Переглянути

Візуальні джерела. Фото- і кінохроніка

5 Клас

Образотворчі джерела. «Сліди» минулого — це не тільки книги, будівлі, знаряддя праці та предмети повсякденного вжитку. Дуже цінними для історика є витвори думки та людських рук, які віддзеркалюють широку гаму людського чуття. Цінність витворів мистецтва, музичних творів, фотографій, фільмів, обрядів у тому, що вони — продукти своєї епохи, які допоможуть дослідникові уявити, яким було тоді повсякденне життя. Разом з тим, такі образотворчі джерела досить складні для розуміння. Зокрема, через свою пов’язаність з відчуттями конкретних людей, які їх творили і які, на жаль, не зможуть ні підтвердити, ні заперечити нашу думку про свій задум. Робота з історичними джерелами, які образно відображають епоху, передбачає насамперед опис джерела, далі — встановлення його задуму і, нарешті, розгляд здобутої інформації з урахуванням характеристик епохи. Опис — це детальна розповідь про переданий джерелом зоровий або слуховий образ, тобто про все, що зображено, зіграно, представлено як обрядову сценку. Встановлення задуму вимагає вичленити з цілості важливі складники образу. Наприклад, виділити окремі лінії сюжету картини, музичного твору, обряду, вказати засоби (символи) та способи, якими автор намагався донести свої почуття і переконання. Розгляд на фоні епохи передбачає формулювання припущень про позицію автора твору, його ставлення до подій чи дій, під впливом яких створювався даний образ, висловлення дослідником власних міркувань щодо побаченого або почутого. Візуальні джерела — образотворчі пам’ятки матеріальної культури різних епох. Орнамент — оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів. 2. Малюнки та картини. Малюнки як джерело можуть представляти кожну культурну епоху. На теренах України знайдені малюнки, зроблені людьми на стінах печер та на кістці ще в первісні часи. Малюнки давніх мисливців і рибалок відображали переважно побутові сценки та магічні обряди, пов’язані з їхніми заняттями. Тоді ж люди відкрили й орнамент....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 370
Назад

Навігація