Войти
Закрыть

Розвиток архітектури, образотворчого та музичного мистецтв у 20—90-х рр. XVIII ст.

8 Клас

В архітектурі 20—90 рр. XVIII ст. співіснували різні стилі, насамперед бароко (з декоративною пишністю) та класицизм (з античною суворою лінійністю). У вітчизняній архітектурі стилю бароко вирізнялися храми, споруджені за взірцями західного бароко, характерного для католицької Європи (Італія, Австрія, Польща), і православні храми, зведені у східному бароковому стилі (Росія, Лівобережна та Наддніпрянська Україна). Зокрема, на Правобережжі й західноукраїнських землях у європейських католицьких традиціях західного бароко зведено: Домініканський костьол та собор Св. Юра у Львові (керував будівництвом Бернард Меретин), Успенський собор у Почаєві (збудований Ґотфрідом Гофманом). Крім цих найвидатніших пам’яток, будувалось багато інших споруд такого типу. Визначте і перелічіть риси, притаманні архітектурі західного бароко, що простежуються на всіх пам'ятках. Для розвитку архітектури в українських землях, що опинилися під владою Росії, важливе значення мало скасування указу Петра І (1721 р.) про заборону будувати споруди з цегли у містах (крім Москви і Санкт-Петербурга). Муроване будівництво сприяло розвитку барокового пишного рельєфного і ліпного оздоблення споруд. На підросійській території України в стилі східного бароко працював видатний німецький архітектор Йоган Шедель, який очолював спорудження визначних на сьогодні пам’яток: дзвіниці Києво-Печерської лаври, надбудови дзвіниці в Софійському соборі, митрополичого будинку. У цьому стилі працював у Києві й відомий італійський архітектор Бартоломео Растреллі, який збудував всесвітньо відомі Маріїнський палац та Андріївську церкву....
0 Переглянути

Розвиток освіти і науки на українських землях у 20—90-х рр. XVIII ст.

8 Клас

У Гетьманщині, з одного боку, і Правобережжі й західноукраїнських землях — з іншого, розвиток культури відбувався по-різному, оскільки на початку XVIII ст. ці регіони України перебували у складі різних держав. До ліквідації Гетьманщини духовне життя Лівобережжя розвивалося у більш сприятливих умовах. Близьким до нього культурним життям жила Слобожанщина, пізніше — Південь України. Гетьманська держава забезпечувала частині українського народу широкі можливості будувати життя і культуру на власний розсуд. Однак послідовний курс Російської імперії на перетворення Лівобережної України на російську провінцію поступово позбавляв українську культуру можливостей розвитку. У російській частині України розгортався процес русифікації, в Західній Україні — полонізації — онімечення та мадяризації. Обидві монархії — австрійська і російська, намагалися обмежити національно-культурний розвиток українського населення. Імперські кордони обмежили культурні контакти Гетьманщини із Західною Європою. Водночас Російська імперія здобула можливість використовувати інтелектуальний потенціал Гетьманщини. Переїзд високоосвічених українців до імперії був характерним явищем того часу. Українці обіймали високі посади в Російській державі: від вищих державних адміністраторів і церковних ієрархів до ректорів вищих навчальних закладів і вихователів у царській родині. Так, у Слов’яно-греко-латинській академії в Москві з 1701 по 1762 рр. працювало 95 професорів із Києво-Могилянської академії. У XVIII ст. в Росії не було жодної культурної галузі, де не відзначилися б українці....
0 Переглянути

Правобережжя та західна Україна в останній третині XVIII ст.

8 Клас

Наприкінці XVIII ст. Річ Посполита переживала занепад: фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували економічний розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією. Сусідні держави — Пруссія, Російська імперія та Австрійська монархія — користуючись слабкістю Речі Посполитої, вирішили розчленувати Польщу та розширити за рахунок її територій свої володіння. Виправдовуючи ці кроки, Катерина II писала: «Немає потреби згадувати про причини, що спонукали Нас приєднати до імперії Нашої... землі, що з давніх-давен Росії належали, міста російськими князями створені і народи спільного з росіянами походження і Нам єдиновірні». Приблизно так само пояснювали свої дії й інші держави. У 1772 р. відбувся перший поділ Польщі, внаслідок якого майже всю територію Руського, Белзького, західну частину Волинського та Подільського воєводств одержала Австрія. До Пруссії відійшла північно-західна частина Польщі з Гданськом, до Росії — східні білоруські землі з Полоцьком і Вітебськом та частина Ліфляндії. Приводом до другого поділу Польщі стало те, що сейм розпочав у країні реформи, зокрема прийняв Конституцію, у якій відобразилися ідеї Великої французької революції 1789 р. Але магнати і шляхта були проти цих змін, оскільки ті обмежували їхні права. Вони звернулися по допомогу до сусідів, які не забарилися. 1793 р. Росія і Пруссія підписали конвенцію про другий поділ Польщі. За нею до Пруссії відійшли західні польські землі з Познанню, до Росії — Правобережна Україна і центральна частина Білорусі з Мінськом....
0 Переглянути

Правобережжя та західноукраїнські землі у 20—60-х рр. XVIII ст.

8 Клас

Із переходом Правобережної України знову до Речі Посполитої стало розвиватися магнатське землеволодіння в основному за рахунок роздачі королівських земель та примусового скорочення селянських наділів. До середини XVIII ст. близько 40 магнатських родів, чимало з яких були нащадками польських вельмож, володіли 80 % території Правобережжя. Водночас на спустошеному воєнними діями Правобережжі не вистачало робочих рук. Як магнати вирішували проблему нестачі у господарствах робочих рук? Чому відбулось повторне закріпачення селянства? Які були повинності селян? Історик Олександр Бойко про особливості земельних відносин на Правобережжі Магнати створювали на своїх землях слободи, поселяючись у яких, селяни звільнялися від повинностей залежно від договору на 15—30 років. Такі пільгові умови господарювання викликали масовий селянський переселенський рух із Галичини, Волині, Полісся, де вже було кріпацтво. Ця народна колонізація сприяла господарському відродженню краю, пожвавленню його економічного розвитку. У цей час господарство функціонувало на основі фільварково-панщинної системи, яка у середині XVIII ст. набула поширення на Правобережжі. Характерною рисою аграрних відносин стало повторне закріпачення селян, яких після закінчення пільгових років змушували виконувати грошову та відробіткову ренти....
0 Переглянути

Південноукраїнські землі й Крим у XVIII ст.

8 Клас

Упродовж XVIII ст. Російська імперія спрямувала свої зусилля на відвоювання в Османської імперії південно-українських земель, Криму та виходу до Чорного моря. Росія намагалася досягти цієї мети в російсько-турецьких війнах другої половини XVIII ст., у яких використовувала людські та матеріальні ресурси України. Зокрема кровопролитною і витратною для українців стала російсько-турецька війна 1768—1774 рр. До бойових дій залучали десятки тисяч козаків. Чимало з них загинули та були скалічені. Окрім того, згідно з розпорядженнями влади, українське населення зобов’язували надавати кошти на забезпечення потреб російської армії, придбання для неї великих партій волів, коней, возів. Флот капудан-паші розгромлений, 6 кораблів лінійних спалено та 2 піддалися... 30 суден розбиті... у полон узято людей 3000, вбито не менше... Ця перемога отримана... малими веслувальними суднами, в кожному по 60 запорожців... Цими суднами керують запорожці, котрих є двадцять тисяч на чолі з їх отаманом Сидором Білим. Перед штурмом Очакова кошовий отаман Антін Головатий отримав наказ захопити турецьке укріплення на острові Березань, що прикривало Очаків. Козацькі чайки підійшли до скелястих берегів острова. Козаки, взявши на плечі гармати, під вогнем турецьких батарей атакували ворога і оволоділи береговими окопами та його артилерією. Згодом у полон здався весь турецький гарнізон. У козаків загинули полковий старшина, 4 курінних отамани та 24 козаки. За цей подвиг А. Головатий був нагороджений Георгіївським хрестом. За взяття Очакова козацьке військо дістало назву Чорноморського козацького війська....
0 Переглянути

Ліквідація Запорозької Січі

8 Клас

Запорожці, які врятувалися під час розправи з козаками на Чортомлицькій Січі, 1709 р. з дозволу кримського хана заснували Кам’янську Січ. Однак уже через 2 роки російське військо напало на січовиків. Ті ж, не маючи достатніх сил, аби протистояти агресії (більшість запорожців на той час була в походах), перебазувалися вглиб території, підпорядкованої татарам, і заснували Олешківську Січ (біля сучасного міста Олешки Херсонської обл.). Спочатку козаки займалися господарською діяльністю на всій території ханства. Проте згодом ханські урядовці обмежили права і вольності козацтва — примушували їх до спільних походів, обкладали повинностями. Татари не дозволяли козакам зводити довкола Січі укріплення і мати гармати, що позбавляло козаків захисту. Неодноразові звернення січовиків до російського уряду із проханнями повернутися на Запорожжя не мали успіху. Лише 1734 р. козакам дозволили перебратися на землі, що раніше належали Старій (Чортомлицькій) Січі (поблизу нинішнього с. Покровське Нікопольського р-ну). Так з’явилася Нова (Підпільненська) Січ (1734—1775). Фортифікаційні споруди зводили на півострові, який із півдня і заходу омивався рукавом Дніпра та р. Підпільна, а з півночі і сходу межував зі степом. Січ оточувалася земляним валом у 3,5—4 м заввишки, з баштами по ньому. Навколо пролягав глибокий рів, наповнений водою....
0 Переглянути

Ліквідація гетьманства в Україні

8 Клас

У 17 років став графом Російської імперії, у 18-річному віці призначений президентом Імператорської Академії наук. Одружився з родичкою імператриці Єлизавети І — графинею Катериною Наришкіною. У лютому 1750 р. проголошений гетьманом України. Після ліквідації гетьманства був у складі Державної ради, згодом залишив державні справи. Помер у 1803 р. в Батурині. Церемонія обрання гетьмана проводилася у Глухові урочисто, але не відповідала козацьким традиціям і більше нагадувала масштабну театралізовану виставу з розписаними царськими чиновниками ролями. Ставши гетьманом, Кирило Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва. Він дістав право самостійно призначати полковників та роздавати землі. Відновив традицію скликання старшинських рад, які набули значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією. Гетьманський будинок у Батурині споруджений у стилі західноєвропейських королівських палаців, а навколо нього було розбито парк. У Глухові з’явились італійська опера, кав'ярні, французькі пансіони. Місто прикрашалося гарними будівлями, серед яких вирізнявся величезний будинок Генеральної канцелярії. У Глухові й Батурині збудовано цегельні заводи, парусна фабрика в Почепі, суконні фабрики в Нових Млинах і Батурині, миловарна й дзеркальна фабрики, кінний завод. Продаж продукції цих підприємств приносив прибуток гетьману понад 100 тис. руб. на рік....
0 Переглянути

Гетьманщина в першій половині XVIII ст.

8 Клас

Народився у м. Умань у старшинській родині. Обіймав посади військового канцеляриста при гетьманському уряді, чернігівського полкового писаря, генерального бунчужного, генерального осавула, стародубського полковника. Прихильно ставився до гетьмана Івана Мазепи, але шведів не підтримував. Брав участь у боротьбі проти турецьких і татарських військ під час російсько-турецької війни 1676—1681 рр. і Кримських походів 1687 р. і 1689 р. Гетьманування Івана Скоропадського за традицією мало розпочатися з підписання статей. Новий гетьман звернувся до московського царя з проханням про підтвердження прав і вольностей Гетьманщини. Однак Петро І відмовився затверджувати пропоновані Скоропадським пункти нової угоди України з Москвою і надав так звані Решетилівські статті, які посилювали залежність України від Москви: — без дозволу царя гетьманові заборонялося змінювати старшину, надавати і відбирати маєтності; — встановлювався московський контроль за збиранням податків та витратами на утримання козацького війська тощо; — українське військо мало перебувати під командуванням московських генералів, а гармати, забрані царськими воєводами у Батурині, залишалися у них як військовий трофей. Водночас із відповіддю гетьманові цар призначив при ньому свого наглядача — міністра Андрія Ізмайлова, який мав право втручатися у майнові та управлінські справи Гетьманщини. Резиденцію гетьмана було перенесено з Батурина до Глухова, ближче до кордону з Московією. Тут розташувалися два московські полки, підпорядковані царському міністру....
0 Переглянути

Перевірте свої знання з розділу «Українські землі наприкінці 50-х рр. XVII — на початку XVIII ст.»

8 Клас

Покажіть на карті території Лівобережної і Правобережної Гетьманщини, Запорозької Січі, Слобідської України; події україно-московської війни; межу поділу України за Андрусівським перемир'ям, Бахчисарайським договором, «Вічним миром»; Чигиринські походи; події Північної війни на українських землях; територію поширення повстання Семена Палія. Поясніть терміни і поняття: «Руїна», «протекторат», «козацьке бароко», «Чигиринські походи». Схарактеризуйте зміст політики Росії щодо українських земель; адміністративно-територіальний устрій, господарське та повсякденне життя запорозьких земель; внесок Києво-Могилянської колегії в розвиток освіти і науки; історико-культурні пам’ятки доби; основні положення Конституції Пилипа Орлика. Визначте причини і наслідки: періоду «Руїни»; військово-політичного виступу Івана Мазепи. Висловте власне ставлення щодо діяльності гетьманів Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Івана Брюховецького, Петра Дорошенка, Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Пилипа Орлика; кошових отаманів Івана Сірка, Костя Гордієнка; полковника Семена Палія; Феофана Прокоповича....
0 Переглянути

Церковне й культурне життя в другій половині XVII — на початку XVIII ст.

8 Клас

Після підписання Андрусівського перемир'я 1667 р. Київська митрополія виявилася роз’єднаною на дві нерівні частини — правобережну в межах Речі Посполитої та лівобережну в Гетьманщині. Найбільша частина митрополії залишилася під польським врядуванням. Це згодом вилилося в насильницьку ліквідацію польською владою осередків православ’я у Правобережній Україні. Непростим було становище православної церкви і на Південній Київщині і Брацлавщині, де за двадцятисемирічне (1672—1699 рр.) османське володіння відверто зневажалося все православне. З іншого боку, із часу прийняття козацької держави під царську протекцію московський уряд не полишав спроб підпорядкувати Українську православну церкву владі Московського патріарха. Українське духовенство всіляко противилося цьому, зберігаючи свою незалежність. Проте поступово ситуація змінилась. Чому, на думку Івана Огієнка, після Переяславської ради серед духовенства посилилися промосковські настрої? Із «Нарисів з історії Української Православної Церкви» Івана Огієнка Те. що 1654 р. Україна поєдналася з Москвою, це й мало статися через логіку попередніх подій. Римо-католицькі утиски на українську віру були такі великі... що вже вони самі кидали українців в обійми православної Москви — хоча б із бажання забезпечити свою віру... Беручи Україну під свою руку, цар Московський «изволил того гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское с городами их и с землями принять под свою государскую высокую руку, для православныя христианския веры и св. Божиих церквей, потому что паны Рада и вся Речь Посполитая на православную веру и насв. Божий церкви восстали и хотят их искоренити»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 203 204 205 206 207 208 209 210 211 ... 370
Назад

Навігація