Войти
Закрыть

Внутрішня і зовнішня політика Івана Мазепи

8 Клас

Іван Мазепа (1687-1709) був обраний на гетьманство 25 липня 1687 р., через день після арешту гетьмана І. Самойловича, якого старшини недолюблювали за його самовладдя та зверхнє ставлення до них. Він народився найвірогідніше 1639 р. в с. Мазепинцях (неподалік від Білої Церкви). Навчався в Києво-Могилянському та Варшавському колегіумах. 315 років служив при дворі польського короля Яна Казимира. Три роки перебував у Німеччині, Італії, Нідерландах, де вивчав військову справу, дипломатію та мови. Загалом гетьман знав десять мов. Повернувшись з Європи, І. Мазепа продовжив службу в короля. У 1663 р. через придворні інтриги він залишив Польщу й 6 років жив у родинному маєтку. 1669 р. поступив на службу до гетьмана П. Дорошенка, посівши місце генерального писаря. Улітку 1674 р. він з’явився при дворі І. Самойловича й незабаром розпочав службу на посаді генерального осавула. Одразу після виборів І. Мазепа був змушений укласти новий договір із царем — Коломацькі статті, які передбачали подальше обмеження влади гетьмана. Він втрачав право без дозволу царя зміщувати будь-кого з генеральних урядів, а старшини — самовільно скидати гетьмана. У гетьманській столиці — Батурині — розміщувався полк московських стрільців. Окрема стаття вимагала від гетьмана сприяти шлюбам між українцями й росіянами, вільному переселенню українців до російських міст. Українські урядовці мали відмовитися від вислову, що Україна — це окремий край, що перебуває під «гетьманським регіментом» (управлінням), натомість казати, що вона перебуває під владою самодержавного царя. Гетьман мусив також відряджати козаків на війну з Кримським ханством і Туреччиною....
0 Переглянути

Запорозька Січ і Слобідська Україна в другій половині ХVII — на початку ХVIII ст.

8 Клас

До 1648 р. Запорожжя було центром організації козацтва, головним прихистком і захисником православного люду й шляхтичів, які висловлювали свій протест проти покатоличення, спольщення й посилення соціального визиску. Січ на Микитиному Розі прийняла Б. Хмельницького та його перших сподвижників. Саме виступ повстанського війська з Микитинської Січі поклав початок Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Досвід організації життя й діяльності січового товариства Б. Хмельницький використав для побудови Української козацької держави. Навіть офіційну назву Військо Запорозьке новостворена держава запозичила у своєї першооснови. На думку вчених Історія козацтва, на перший погляд, — явище суто української історії. Однак тема козацтва пов’язує Україну з всесвітньо-історичним процесом. Запорозьких козаків учені порівнюють із відомими лицарськими орденами середньовіччя, іспанськими орденами часів визволення Піренейського півострова від арабів, із сербськими ускоками, хорватськими граничарами, угорськими секеями та гайдуками, навіть з американськими піонерами Дикого Заходу. • Що дає підстави порівнювати дії запорозьких козаків із зазначеними іноземними спільнотами? Чи відомі вам засади, на яких вони діяли?...
0 Переглянути

Припинення існування Правобережної Гетьманщини

8 Клас

Після зречення П. Дорошенка Туреччина звільнилася від обов’язків протектора й склала плани щодо розширення своїх володінь в Україні. Тим часом не полишав намірів об’єднати Україну під власного булавою й І. Самойлович. Він узявся укріплювати Чигирин, до якого, як до гетьманської столиці, неодмінно мала прийти турецька армія. Це сталося в серпні 1677 р. Турецько-кримсько-ногайське військо чисельністю 60-90 тис. осіб планувало здобути Чигирин за 3-4 дні, а далі — Київ. Проте місто туркам «костомахою поперек горла стало», як заявляли його оборонці. Двічі нападникам удавалося зруйнувати фортечні чигиринські стіни. Турки кидалися в пролом, але наштовхувалися на незламний опір і заново вибудувану стіну. Три тижні місто витримувало облогу, поки на допомогу підійшли бойові формування І. Самойловича й воєводи Г. Ромодановського. У липні 1678 р. 200-тисячна турецько-татарська армія знову оточила Чигирин. Майже сім тижнів козаки героїчно захищали гетьманську столицю, уважаючи це справою всеукраїнського значення та власної честі. Козакам співчувало все населення України. Священики, монахи й миряни старанно молилися. По три дні на тиждень, у понеділок, середу та п’ятницю, усі постили, морально підтримуючи оборонців гетьманської столиці. Відверто байдужою виявилася позиція Московії. Цар відрядив військо на чолі з воєводою Г. Ромодановським, але водночас таємно звелів не брати участі у важких боях за Чигирин, а зруйнувати його укріплення й відступити. Тому Г. Ромодановський через різні причини запізнився аж на півтора місяці. Не надав він допомоги й тоді, коли, нарешті, підійшов до славної козацької столиці....
0 Переглянути

Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за об’єднання України

8 Клас

У середині 60-х років XVII ст. українські стани на гіркому досвіді переконалися, що прихильність до Польщі несе народові нову шляхетську неволю, а до Москви — гноблення царської бюрократії. Усіх утомили роки лицемірства й безвладдя, громадяни проймалися почуттям патріотизму, любові «до милої Вітчизни», прагнули порядку й державного життя в соборній Україні. Керуючись такими настроями, Старшинська рада в Чигирині в жовтні 1665 р. обрала гетьманом Петра Дорошенка (1665-1676). Він народився в 1627 р. в родині спадкових козацьких старшин. Імовірно, навчався в Києво-Могилянському колегіумі, володів латинською та польською мовами, добре знав історію, мав ораторський хист. Головними засадами своєї політики він обрав основні ідеї Б. Хмельницького — незалежність і соборність. Реформував козацьку армію, утворивши в її складі постійні бойові частини з найманих піхотинців — сердюків (з турецьк. одчайдухи). Приблизно 20 тис. сердюків виявляли велику хоробрість і вірність П. Дорошенкові. Новий гетьман не визнав чинності Андрусівського договору й закликав до того ж мешканців Правобережжя. Заручившись підтримкою кримського хана, він вирішив силою зброї перешкодити здійсненню польсько-московських домовленостей. Розгорнувши широкомасштабний наступ, П. Дорошенко зумів оточити польське військо біля Підгайців (Західна Україна). Польського короля чекала неминуча капітуляція. І саме тоді татари дізналися про спустошення Північного Криму загонами харківського полковника І. Сірка та запорозького кошового Ж. Рога. Вони негайно уклали перемир’я з королем і повернулися додому....
0 Переглянути

Порушення територіальної єдності України

8 Клас

Козацька рада не залишила новому гетьманові жодного вибору. Він мусив укладати договір лише з московським царем. Тим часом московська армія захопила все Лівобережжя й розташувалася в Переяславі. Юрій Хмельницький з невеликим загоном прибув до Переяслава й тут неочікувано був узятий у полон московським командуванням. 17 жовтня князь О. Трубецькой оточив 40-тисячним військом козацьку раду, що складалася переважно з лівобережних старшин. Під загрозою застосування сили Ю. Хмельницького примусили підписати підробку Переяславсько договору 1654 р. За новим Переяславським договором 1659 р. Україна втрачала право самостійно обирати гетьмана. Якщо за Богдановими статтями козаки вільно обирали гетьмана, а лише потім повідомляли царя про зроблений вибір, то тепер потрібно було спочатку випросити в царя дозвіл на проведення виборів. А щоб цар визнав ці вибори законними, новообраний прохач повинен був їхати до Москви, де цар мав вручити йому жалувану грамоту та гетьманські клейноди. Гетьман втрачав право призначати та звільняти генеральну старшину й полковників, а Україна — на самостійну зовнішню політику. Гетьману заборонялося без дозволу починати війну чи підписувати мирний договір із будь-якою державою, укладати воєнні союзи або надавати допомогу. Козацькі загони мали залишити Білорусь. Московських воєвод із залогами вводили не лише до Києва, а й до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава й Умані. Україна мала повернути Московії артилерію, здобуту в битві під Конотопом. Переяславський договір 1659 р. вимагав підпорядкування митрополита Київського патріарху Московському. Щоправда, Українська православна церква визнала ці вимоги незаконними й відмовилася від виконання договору....
0 Переглянути

Україна за гетьманування Івана Виговського

8 Клас

Через місяць після смерті Великого гетьмана генеральний писар Іван Виговський усунув від влади юного Ю. Хмельницького й очолив Гетьманщину. Це був досвідчений політик, дипломат і соратник Б. Хмельницького. Він походив із старовинного роду овруцької православної шляхти. Його батько був членом Київського братства. Іван закінчив Київську братську школу. З 1648 р. І. Виговський став особистим писарем гетьмана, а 1650 р. був обраний генеральним писарем. Початок Руїни. Внутрішню політику Української козацької держави І. Виговський проводив іншим шляхом, ніж Б. Хмельницький. Старий гетьман завжди утримував суспільну рівновагу. Він опирався на народні маси, але не допускав бунтів, підтримував старшину, але не дозволяв їй надміру збагачуватися. Іван Виговський уважав, що народні маси вже відіграли свою роль. Надалі розраховував лише на підтримку козацької старшини та шляхти. З перших місяців гетьманування він щедро роздавав їм землі, дозволяв розширювати маєтки всіма доступними шляхами, навіть забирати в козаків і міщан їхні землі, а непокірних страчувати. Наслідком такої політики стали виступи проти «нових панів». Незадоволенням народу наприкінці 1657 р. скористалися опозиційні старшини, очолені полтавським полковником Мартином Пушкарем і запорозьким кошовим отаманом Яковом Барабашем....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу ІІІ «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.»

8 Клас

Національне й релігійне приниження, наступ на культуру й самобутність, втрата прав усіх українських станів і верств, посилення феодального визиску підняли український народ на Національно-визвольну війну. Богдан Хмельницький і його сподвижники протягом 1648 р. зуміли завдати Речі Посполитій значних жорстоких поразок і провести цілий ряд переможних битв. Наші предки відновили власну гідність і впевнилися у своїй рівновартості з іншими народами. Наслідком їхніх зусиль стало створення Української козацької держави — Війська Запорозького. Державна програма Б. Хмельницького включала: наголошення на спадкоємності з Київською державою; визволення всіх українських земель з-під влади Польщі; створення власної незалежної держави; досягнення ідеалу соборності, підтримання держави всіма суспільними станами. Проте роки боротьби за незалежність і соборність зводилися нанівець ненадійним союзником — кримським ханом Ісламом-Преєм. Український уряд постав перед необхідністю укладення нового союзницького договору з надійнішим партнером — Московською державою. У березні 1654 р. було укладено українсько-московський договір. За його умовами Україна визнавалася незалежною державою, очолюваною гетьманом. Вона зберігала недоторканною свою форму правління, усі державні установи, які проводили незалежну внутрішню й узгоджену, стосовно Польщі й Туреччини, зовнішню політику. Договір визнавав українську державну територію й територіально-адміністративний поділ на полки й сотні. Він визнавав наявність в Україні власної судової системи, що ґрунтувалася на власних законах, окремої фінансової системи, армії, соціально-економічних відносин, які склалися після вигнання польських землевласників....
0 Переглянути

Практичне заняття 3. Богдан Хмельницький як політик і людина

8 Клас

Організатор і керівник Національно-визвольної війни українського народу Богдан Хмельницький народився 27 грудня 1595 р. на хуторі Суботові поблизу Чигирина в сім’ї галицького шляхтича, чигиринського підстарости Михайла Хмельницького й місцевої козачки. Освіту здобув у Львівському єзуїтському колегіумі, де отримав ґрунтовні знання з історії, географії, юриспруденції, вивчив польську та латинську мови, а пізніше турецьку й татарську. З молодих років Богдан опановував військову справу. У 1620 р. разом із батьком брав участь у поході польського війська в Молдову, який завершився поразкою під с. Цецорою. Михайло Хмельницький загинув, а Богдан на два роки потрапив до турецької неволі до Константинополя. Повернувшись із полону, продовжив службу в Чигиринському полку. Одружився з Ганною Сомківною, донькою заможного переяславського міщанина, і до середини 1640-х років у родині було вже семеро дівчат і троє хлопців. Перебуваючи на козацькій службі, Б. Хмельницький брав участь у Смоленській війні 1632-1634 рр. проти Москви, ходив у морські походи проти Османської імперії. Дослужився до посади писаря реєстрового війська. Але за участь у національно-визвольному повстанні 1637-1638 рр. був понижений у посаді до сотника. При цьому він не втратив авторитету впливового старшини. У 1639 р. та 1646 р. входив до складу козацьких посольств до польського короля....
0 Переглянути

Продовження Національно-визвольної війни в 1654–1657 рр.

8 Клас

Після укладення українсько-московського договору Туреччина відмовилася від підтримки Б. Хмельницького й не перешкоджала кримському ханові діяти на власний розсуд. Той уклав союз із Польщею. Над Україною нависла загроза ударів 30-40-тисячного польського війська із заходу та 40-50-тисячної кримської орди з півдня. Щоб розпочати воєнні дії проти Польщі та її кримського спільника, Б. Хмельницькому була вкрай потрібна підтримка Москви. Очікуючи її, гетьман втрачав дорогоцінний час. А Східне Поділля, залишене напризволяще, спливало кров’ю. Воєнні дії на території Білорусі. Цар не поспішав надавати допомогу Україні. Його турбувало здобуття Смоленщини й Білорусі. Вірний союзницьким домовленостям, Б. Хмельницький у 1654 р. відрядив на допомогу московитам 20-тисячний корпус на чолі з ніжинським полковником І. Золотаренком. Похід союзних військ був успішним. До літа 1655 р. об’єднані сили взяли Смоленськ, витіснили литовське військо з Білорусі й зайняли частину Литви разом із столицею Вільно. На півдні Білорусі відразу поширився козацький устрій. Міщани та селяни записувалися до козацького війська й прагнули зміцнення політичних зв’язків з Україною. Воєнні дії 1654 р. в Україні. В Україні весна й літо 1654 р. минули у відсічі постійних польських і татарських набігів на міста й села Брацлавщини. Восени 30-тисячна польська армія повела на Східне Поділля широкомасштабний наступ. Вінницький, Брацлавський та Уманський полки захищалися й не погоджувалися на жодні умови нападників. Невмирущою славою вкрили себе захисники містечка Буші, що на Брацлавщині. Коли більшість козаків, разом із сотником Зависним, загинула при обороні міста, до бою стали його мешканці. Не втримавши фортечних укріплень, вони вели бій за кожний будинок....
0 Переглянути

Продовження війни з Польщею. Укладення українсько-московського договору 1654 р.

8 Клас

У березні 1653 р. 8-тисячне польське військо на чолі зі Стефаном Чарнецьким несподівано напало на Брацлавщину. З дикунською жорстокістю жовніри палили міста й села, вирізали мирне населення, виконуючи наказ «не залишати русина й на розплід». Однак під Монастирищем Кальницький (Вінницький) полк на чолі з І. Богуном зупинив ворожий наступ, знищивши в бою понад 600 жовнірів і поранивши польського командувача. 2. Внутрішньополітичне становище Гетьманщини в другій половині 1653 р. Перемога І. Богуна створила сприятливі умови для контрнаступу української армії. Основні сили під командуванням Б. Хмельницького звільнили Поділля, готувалися до походу в Галичину. І саме в цей момент під Городком (нині місто в Хмельницькій області) стався козацький заколот. Богдан Хмельницький вислухав докори козаків, зумів їх заспокоїти, але змушений був повернути військо до Білої Церкви. Причини заколоту рядового козацтва полягали в труднощах, пов’язаних із війною, що тривала вже шостий рік. Постійні воєнні дії, каральні походи поляків, татарські набіги призвели до величезних спустошень на Правобережжі. Лише на Волині було зруйновано понад 620 міст, містечок і великих сіл. Ще більших втрат зазнали Поділля, Брацлавщина й Київщина. Повністю були знищені понад 100 міст і містечок Правобережжя....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 214 215 216 217 218 219 220 221 222 ... 370
Назад

Навігація