Войти
Закрыть

Духовно-культурне та господарське життя Гетьманщини другої половини XVII ст.

8 Клас

Національно-визвольна війна дала можливість українському православному духовенству зайняти провідне місце в духовно-релігійному житті. Ченці опікувалися справами освіти й культури, прищепленням моральних норм. Саме завдяки їхнім зусиллям нові покоління українців зберігати національну самосвідомість і самобутність. Водночас церква молилася за козацьке військо та Українську козацьку державу, що було тоді дуже вагомого та відповідальною справою духовно-моральної підтримки народу й армії. Від початку свого існування українська церква підпорядковувалася константинопольському патріархові. Це підпорядкування в XVII ст. мало умовний характер, але після договору з Москвою 1654 р. стало заборолом проти московських зазіхань. Як відомо, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Сильвестр Косів (1647—1657) був упертим противником союзу України з Московським царством і засудив договір 1654 р. Його наступник Діонісій Балабан (1658—1663) відверто висловлювався проти союзу з Москвою й виступав за союзні відносини з Польщею. Митрополит Йосиф Тукальський (1663—1675) був поборником самостійності України. Він і не жив у Києві, а перебував у гетьманській резиденції в Чигирині. Щоб українське духовенство щонайменше вселяло людям ідеї незалежності та щонайбільше виправдовувало московську імперську політику щодо України, царському урядові потрібно було підпорядкувати київського митрополита московському патріархові....

Суспільно-політичний устрій Лівобережної Гетьманщини

8 Клас

З часу гетьманування Дем'яна Многогрішного тут склався свій адміністративно-територіальний устрій. Лівобережна Гетьманщина була поділена на 10 військових і одночасно управлінських (адміністративних) округів — полків. Це були: Київський. Чернігівський, Стародубський, Ніжинський, Прилуцький, Переяславський, Лубенський, Гадяцький, Миргородський, Полтавський полки. Вони ділилися на сотні, а ті — на курені. У всіх адміністративно-територіальних ланках урядування й судівництво здійснювали виключно українські старшини й керувалися при цьому лише українськими законами. Столицею Лівобережної Гетьманщини став Батурин. 2. Органи державної влади Лівобережної Гетьманщини Очолював Лівобережну Гетьманщину гетьман. Йому належала військова, адміністративна, судова та значна частина законодавчої влади. Гетьманів обирала Генеральна військова рада, а її вибір затверджували московські царі. Клейнодами гетьмана були булава, корогва і бунчук. З початком Руїни в політичному житті вагоме місце знову зайняла Генеральна військова рада — рада усього військового товариства. Якщо ж питання стосувалося інших станів, то скликалася «чорна рада» де брали участь і вони. Проте невдовзі Генеральна рада втратила своє значення й перетворилася на «урочисту прикрасу», що схвалювала рішення старшин. З часом її скликали лише для урочистого проголошення заздалегідь визначеної кандидатури гетьмана....

Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за об’єднання України

8 Клас

На середину 60-х років XVII ст. українські стани на гіркому досвіді переконалися, що прихильність до Польщі несе народові нову шляхетську неволю, а до Москви — гноблення царської бюрократії. Усіх утомили роки лицемірства й безвладдя, громадяни проймалися почуттям патріотизму, любові «до милої Вітчизни», прагнули порядку й державного життя в соборній Україні. Керуючись такими настроями, Старшинська рада в Чигирині в жовтні 1665 р. обрала гетьманом Петра Дорошенка (1665—1676). Він народився в 1627 р. у родині спадкових козацьких старшин. Його дід Михайло — соратник П. Сагайдачного — протягом 1625—1628 рр. був гетьманом реєстрового козацтва, загинув у поході до Криму. Батько Дорофій був полковником. Петро Дорошенко мав п’ятеро братів і сестру. Імовірно навчався в Києво-Могилянському колегіумі, володів латинською та польською мовами, добре знав історію, мав ораторський хист. Службу розпочав рядовим козаком. У 1657 р. Б. Хмельницький призначив його прилуцьким полковником. Петро Дорошенко став учасником багатьох дипломатичних місій. Основними засадами своєї політики він обрав головні ідеї Б. Хмельницького — незалежність і соборність. Реформував козацьку армію, утворивши в її складі постійні бойові частини з найманих піхотинців сердюків (з турецької мови — одчайдухів). Приблизно 20 тис. сердюків виявляли велику хоробрість і вірність П. Дорошенкові. Новий гетьман не визнав чинності Андрусівського договору й закликав до того ж мешканців Правобережжя. Заручившись підтримкою кримського хана, він вирішив силою зброї перешкодити здійсненню польсько-московських домовленостей. Розгорнувши широкомасштабний наступ, П. Дорошенко зумів оточити польське військо біля Підгайців (Західна Україна). Польського короля чекала неминуча капітуляція. І саме тоді татари дізналися про спустошення Північного Криму загонами І. Сірка. Вони негайно уклали перемир'я з королем і повернулися додому....

Порушення територіальної єдності України

8 Клас

Наприкінці вересня 1659 р. на Генеральній військовій раді в Білій Церкві старшини антипольського напрямку домоглися обрання гетьманом Юрія Хмельницького. Козацька рада не залишила новому гетьманові жодного вибору. Він мусив укладати договір лише з московським царем. Тим часом московська армія захопила все Лівобережжя й розташувалася в Переяславі. Юрій Хмельницький з невеликим загоном прибув до Переяслава й тут неочікувано для себе опинився в руках московського командування в ролі полоненого. 17 жовтня князь Трубецькой оточив 40-тисячним військом козацьку раду, що складалася переважно з лівобережних старшин. Під виглядом «прєжніх статєй Б. Хмельницького» Юрія, під загрозою застосування сили, примусили підписати підробку Переяславсько-Московського договору 1654 р. За Переяславським договором 1659 р. Україна втрачала право самостійно обирати гетьмана. Якщо за справжніми, Богдановими, статтями козаки вільно обирали гетьмана, а потім лише повідомляли царя про зроблений вибір, то тепер потрібно було спочатку випросити в царя дозвіл на проведення виборів. А щоб цар визнав ці вибори законними, новообраний прохач мав їхати до Москви, де цар мав вручити йому жалувану грамоту та гетьманські клейноди. Гетьман утрачав право призначати й звільняти генеральну старшину, полковників. Україна втрачала право на самостійну зовнішню політику. Гетьману заборонялося без дозволу починати війну чи укладати мир з будь-якою державою, укладати воєнні союзи, надавати допомогу. Козацькі загони мали залишити Білорусь, московські воєводи із залогами вводилися не лише до Києва, а й до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава й Умані. Україна мала повернути Московії артилерію, здобуту в битві під Конотопом. Переяславський договір 1659 р. вимагав підпорядкування київського митрополита московському патріарху. Щоправда, Українська православна церква визнала ці вимоги незаконними й відмовилася від виконання даної умови договору....

Україна за гетьманування Івана Виговського

8 Клас

Через місяць після смерті великого гетьмана генеральний писар І. Виговський усунув від влади юного Ю. Хмельницького й очолив Гетьманщину. Це був досвідчений політик, дипломат і соратник Б. Хмельницького. Він походив із старовинного роду овруцької православної шляхти. Його батько належав до складу Київського братства. Іван закінчив Київську братську школу. З 1648 р. І. Виговський став особистим писарем гетьмана, а 1650 р. був обраний генеральним писарем. Внутрішню політику Української держави І. Виговський проводив іншим шляхом, ніж Б. Хмельницький. Старий гетьман завжди утримував суспільну рівновагу. Biн опирався на народні маси, але не допускав бунтів, підтримував старшину, але не дозволяв їй надміру збагачуватися. Іван Виговський уважав, що народні маси вже відіграли свою роль. Надалі розраховував лише на підтримку козацької старшини та шляхти. З перших місяців гетьманування він щедро роздавав їм землі, дозволяв розширювати маєтки всіма доступними шляхами, навіть забирати в козаків і міщан їхні землі, а непокірних страчувати....

Продовження Національно-визвольної війни в останні роки життя Богдана Хмельницького

8 Клас

Улітку 1655 р. Швеція розпочала переможну війну проти Польщі. Це створювало сприятливі можливості для втілення в життя планів Б. Хмельницького, однак викликало страх у Московії, адже Швеція була її давнім суперником за прибалтійські території. Тому вже наприкінці 1655 р. московський цар почав зближення з урядом Речі Посполитої, яка опинилася на краю загибелі й поділу між Швецією, Україною, Трансільванією та Бранденбургом. У цій ситуації польські дипломати навіть запропонували цареві Олексію посісти польський трон після смерті Яна Казимира. У травні 1656 р. московський уряд оголосив війну Швеції, не заручившись підтримкою жодного союзника. У серпні 1656 р. у Вільно Московія й Польща розпочали перемовини. Гетьманщина як союзник Московської держави направила до Вільно й своє посольство. Проте українських послів не допустили до участі в перемовинах. Умови перемир’я. 24 жовтня 1656 р. Віленське перемир’я було укладене. Відповідно до нього Московія й Річ Посполита припиняли воєнні дії між собою. Вони зобов’язувалися не вести ніяких дипломатичних перемовин із Швецією, розпочати спільні воєнні дії проти неї та Бранденбурга....

Узагальнення до теми 3 «Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Відродження Української держави»

8 Клас

Національне й релігійне приниження, наступ на культуру й самобутність, втрата прав усіх без виключення українських станів і верств, посилення феодального визиску, що розпочалися після Люблінської унії 1569 р., підняли український народ на Національно-визвольну війну. Урахувавши причини поразок попередніх козацьких повстань, Б. Хмельницький та його сподвижники протягом 1648 р. зуміли завдати Речі Посполитій значних жорстоких поразок і провести цілий ряд жорстоких переможних битв у наступні роки. Вершиною військового мистецтва гетьмана стала перемога під горою Батіг. Наші предки в грандіозних битвах відновили власну гідність і впевнилися у своїй рівновартості з іншими народами. На початковому етапі Національно-визвольної війни військово-політичний провід козацтва вів боротьбу за те, щоб Україні було надано статус рівноправного учасника Речі Посполитої, подібного до статусу Великого князівства Литовського. У лютому 1649 р. Б. Хмельницький перейнявся ідеєю створення незалежної соборної української держави. Відтоді ця ідея стала провідною в житті та діяльності гетьмана й згуртованого ним козацтва. Наслідком їхніх зусиль стало створення Української козацької держави — Війська Запорозького. Державна програма Б. Хмельницького включала: підкреслення спадкоємності з Київською державою; визволення всіх українських земель з-під влади Польщі; створення власної незалежної держави; досягнення ідеалу соборності, тобто об'єднання в складі української держави всіх споконвічних етнічних українських територій; опертя держави на всі суспільні статі....

Українсько-московський міждержавний договір 1654 р. Воєнні дії 1654—1655 рр.

8 Клас

Після прибуття московського посольства до Переяслава туди ж з-під Жванця приїхав Б. Хмельницький. 8 січня 1654 р. на майдані Переяслава було скликано Генеральну військову раду. Гетьман пояснив присутнім, що чотири монархи — король, султан, хан і цар — хотіли б, аби гетьман прийняв їхню протекцію. Далі нагадав про ті злидні й бідування, яких зазнали українці від поляків, турків і татар. Гетьман наголосив, що з усіх володарів найближчим за вірою та готовністю воювати проти Польщі є московський цар. Потім він запитав згоди присутніх присягнути цареві. Учасники ради погодилися. Однак в Успенському соборі, куди українські й московські урядовці зайшли для складання присяги, несподівано виявилося, що московити очікують, аби присягали лише українці. Гетьман же, відповідно до української та європейської традицій, наполягав на взаємній присязі: гетьмана на підданство цареві й Бутурліна, від імені царя, на надання військової допомоги та гарантування прав і вольностей українських станів. Однак боярин рішуче відмовився, пояснивши, що цар ніколи не присягне підданим, бо це принизить його царську гідність. Перемовини затяглися на кілька годин. Зрештою, українська сторона поступилася. Адже після жванецької змови хана й короля Україна конче потребувала воєнного союзника. Гетьман погодився, що царське слово дорівнює його присязі. Це не варто розцінювати як його страшну дипломатичну помилку. Адже, відповідно до європейських традицій, невиконання монархом-протектором своїх обов’язків щодо підданих, автоматично звільняло їх від заприсягнутих обов’язків....

Гетьманщина в системі міжнародних відносин. Продовження боротьби з Польщею в 1653 р.

8 Клас

Буремні події Національно-визвольної війни не можна відокремлювати від європейських подій. Успішна боротьба українського народу за визволення й створення власної держави перетворила її на активного учасника міжнародних відносин, здатного впливати на співвідношення європейських сил. Насамперед Україна своєю визвольною боротьбою ослабила одну з найсильніших держав тогочасної Європи — Річ Посполиту. Своєю боротьбою український народ сприяв боротьбі європейських народів проти католицької реакції. Починаючи з 20—30-х років XVII ст. українські повстання не давали змоги Польщі брати активну участь у Тридцятилітній війні на боці реакційної католицької ліги. Повстання 1648 р. не дозволило Польщі підтримати союзників — Австрію та Іспанію. І вже того ж року вони зазнали поразки й погодилися на укладення Вестфальського мирного договору. Роль України в ослабленні католицької реакції в Європі чітко усвідомлював лідер Англійської буржуазної революції Олівер Кромвель. Тому й називав Б. Хмельницького «генералісимусом», «володарем усіх козаків запорозьких», «грозою і винищувачем аристократії Польщі». Дружні зв’язки з Україною прагнув налагодити волоський господар Матей Басараб, підтримки Б. Хмельницького в боротьбі за польську корону шукав князь Трансільванії Дьєрдь II Ракоці....

Утворення Української козацької держави

8 Клас

Унаслідок Національно-визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. на теренах Східної Європи утвердилася Українська козацька держава. Новостворена держава отримала офіційну назву — Військо Запорозьке, перейнявши традиційну назву військової організації низових і реєстрових козаків. Оскільки цю державу очолив гетьман, її нерідко називають Гетьманщиною. Протягом перших місяців цієї війни український народ розпочав створення власної держави. Мешканці певної території, знищивши чи вигнавши польських адміністраторів, проголошували себе козаками й запроваджували «козацький порядок» та «козацький присуд». Для цього вони об’єднувалися в курені, сотні й полки, обирали собі курінних отаманів, сотників, полковників та інших старшин. Усі суспільні справи вирішували на відповідних радах. Побудові держави дуже допомогли «Статті про устрій Війська Запорозького», розроблені В. Хмельницьким у червні 1648 р. Кожна військова одиниця потребувала своєї господарської основи, яка забезпечувала б її зброєю, військовими припасами, продовольством, фуражем, кіньми, волами та возами для транспортування військових вантажів тощо. Цими основами стали ті села, містечка й міста з навколишніми землями, у яких проживали козаки відповідних сотні чи полку. Владу козацьких командирів визнавало все місцеве населення. Таким чином командири, які мали військову владу над сотнями й полками як бойовими одиницями, ставали також адміністраторами (управлінцями) та суддями в сотнях і полках, де базувалися їхні підрозділи....

Навігація