Войти
Закрыть

Люблінська унія. Об’єднання більшості українських земель у складі Польщі

8 Клас

Прочитайте фрагмент джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Чому український князь виступав на сеймі «спільним станам Польської Корони зі станами Великого князівства Литовського»? 2. Що мав на увазі князь, коли казав, що належить до народу, який «кожному народові рівний шляхетністю»? 3. Чим відрізнялися вірування поляків та українців, про які йдеться в джерелі? 4. Чому князь, на вашу думку, відстоював право на свободу віросповідання та збереження місцевих звичаїв? Під час сейму в Любліні 1569 р., на якому вкотре обговорювали питання об'єднання (унії) Великого князівства Литовського та Королівства Польського, український князь Костянтин Вишневецький звернувся до присутніх з такими словами: «І на цьому перед Вашою Королівською Милістю наголошуємо, що погоджуємося на (приєднання) як люди вільні, свободні, щоб це не принизило нашої шляхетної гідності. Бо ж ми є народом так поштивим, що жодному народові і на світі не поступимося, і впевнені, що кожному народові рівні шляхетністю... Також просимо, оскільки ми (з поляками) різної віри, а власне ми - греки, то щоб нас і в цьому не було понижено і щоб нікого не примушували до іншої віри». * З 1. Що спричинило об’єднання Великого князівства Литовського та Польського королівства? Зовнішньополітичні інтереси Литви. Шлях до об’єднання Великого князівства Литовського з Польщею був доволі тривалим. Започаткувала його Кревська унія 1385 р., метою якої було спільне подолання зовнішньої небезпеки - тоді обом державам загрожували лицарі-хрестоносці. З другої половини 15 ст. став набирати сили новий суперник Литви - Московське князівство, яке почало претендувати на українські й білоруські землі. На початку 16 ст. Велике князівство Литовське у війнах з Московією втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленськ. Ситуація загострилася в середині 16 ст., коли розпочалася війна Московського царства проти Лівонії. Литва, що підтримувала лівонців, опинилася на межі катастрофи. Щоб уникнути цілковитого завоювання Москвою, потрібно було знайти надійного союзника. Єдиним реальним кандидатом на таку роль було Польське королівство, з яким Велике князівство Литовське вже вісім разів обговорювало й укладало різноманітні угоди-унії та з яким було пов’язане особою спільного монарха (великий князь литовський обіймав одночасно й королівський престол)....
0 Переглянути

Господарське життя

8 Клас

«Обов’язком ради й бурмистрів є принаймні раз на тиждень або кожний раз, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади та запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори, вишукувати способи, щоб їжа й напої в місті не були дорогими, і карати продавців, які порушуватимуть розпорядження райців або загальні ухвали. Окрім цього, вони мають наглядати за пекарями, різниками й шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу товару... Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сиріт і вдів та викорінювати шкідливі й безчесні ігри - карти, кості й таке інше негідне. Кожного року рада мусить складати рахунки з усіх міських прибутків перед старшими й визначнішими людьми з громади». 1. Що визначало розвиток міст у 16 ст.? Залежно від підпорядкування міста поділялися на: 1) королівські (Польща) або великокнязівські (Литва) - до цієї групи належали здебільшого найдавніші міста; 2) приватновласницькі (найчисленніша група міст); 3) церковні. 16 - перша половина 17 ст. - це час появи та бурхливого розвитку міст. На території Руського й Белзького воєводств у 16 ст. було засновано 97 міст. До кінця століття в цих воєводствах уже було 187 міст і містечок. А до середини 17 ст. тут з’явилося ще 26 нових міст. На Волині наприкінці 16 ст. з’явилося близько 50 нових міст, а загалом на середину 17 ст. було понад 180 міст та містечок....
0 Переглянути

Суспільно-політичне життя

8 Клас

«Ми, Ягайло, з Божої ласки великий князь литовський, пан та дідич Русі, подаємо до відома усім, кого це стосується... Найясніша пані, нехай високість ваша прийме до такого високо спасенного зв’язку того ж пана Ягайла, великого князя, за сина, а найяснішу княжну Ядвігу, дочку вашу найдорожчу, королеву Польщі, нехай пошлюбить він законною дружиною... Ягайло, великий князь, присягає всі скарби свої скласти і віддати на відшкодування втрат обох держав, як Польщі, так і Литви. І то лише коли згадана пані королева Угорщини дочку свою Ядвігу, королевою польською наречену, віддасть йому в дружини... Відтак згаданий тут князь Ягайло присягає також краї свої - Литву і Русь - навік прилучити до Корони Польського Королівства». Роздивіться ілюстрацію. Як малюнок свідчить про відносини Литви та Польщі на початку 16 ст.? Яка подія визначила такі відносини? Де зображено короля, кого - навколо нього? Про що свідчать зображення гербів?...
0 Переглянути

Обобщение к курсу. Украина в эпоху Раннего модерна и ее вклад в общеевропейское наследие

8 Клас

В 8 классе в курсе истории Украины вы изучали события, происходившие на украинских землях в XVI—XVIII вв. Этот период украинской истории традиционно называют казацкой эпохой. Однако такое название периода ограничивает его событиями, связанными с казачеством. Украинский историк И. Лисяк-Рудницкий предложил изучение этой эпохи согласовать с европейской историей. По общеевропейской периодизации истории период XVI—XVIII вв. называют ранним Новым временем, или эпохой Раннего модерна. Европейские историки, исследуя этот этап, основное внимание уделяют индустриальному развитию, становлению рыночных отношений (системы капитализма), появлению новых общественных групп и классов, распространению политических прав, утверждению демократии, зарождению новых явлений в искусстве и т. д. Подводя итоги курса, можем ли мы назвать период XVI—XVIII вв. эпохой Раннего модерна украинской истории? Безусловно, да. Именно в этот период в Украине, как и в других странах Европы, сначала в среде привилегированных слоев общества, а затем в народных массах сформировалось осознание принадлежности к народу, имеющему общий язык и историческое прошлое. В конце XVIII в. это понимание привело к началу украинского национального возрождения. Церковные движения и казацкие войны конца XVI — XVII в. являются украинской аналогией общеевропейского процесса возникновения новой формы коллективной идентичности — национального сознания. Главным проявлением этого процесса стали Национально-освободительная война в Украине под предводительством Б. Хмельницкого и возникновение Украинского казацкого государства — Войска Запорожского (1649—1764 гг.). Именно это стало весомым фактором украинского национального возрождения XIX в....
0 Переглянути

Практическое занятие. Казацкие летописи XVII—XVIII вв. как исторические источники

8 Клас

В первой половине XVIII в. украинская литература обогатилась произведениями с обобщенным названием казацкие летописи. Казацкими их называли потому, что они возникали в казацкой среде и повествовали о событиях казацкой эпохи. По смыслу и форме казацкие летописи приближены к историческим произведениям, так как их авторы, помимо собственных наблюдений, использовали старинные летописи, хроники, дневники, исторические труды современников, доступные официальные документы, часть из которых не сохранилась. Это обусловило особую ценность казацких летописей как исторических источников. Большинство из них посвящено Национально-освободительной войне украинского народа середины XVII в. Так, богатые сведения об этих событиях содержат «Летопись Самовидца», «Летопись Григория Грабянки», «Летопись Самойла Величко». Их объединяет идея становления и укрепления казацко-гетманской государственности Украины. «Летопись Самовидца» — самая древняя среди больших казацких летописей. В ней описаны события с 1648 по 1702 г. Автором летописи считают генерального подскарбия Романа Ракушку-Романовского, военного и политического деятеля времен Руины. Произведение написано на литературном староукраинском языке, близком к народному (вероятно, в 1702 г.). «Летопись Григория Грабянки» — вторая из больших казацких летописей. Она была написана в Гадяче в 1710 г. на церковнославянском языке. Произведение повествует о событиях с древнейших времен до 1709 г. — поражения И. Мазепы и избрания гетманом И. Скоропадского. Особое внимание уделено событиям Национально-освободительной войны под предводительством Б. Хмельницкого....
0 Переглянути

Культура Украины во второй половине XVIII в.

8 Клас

В истории культуры Украинского казацкого государства XVIII век был сложной и многогранной эпохой. Культура этого периода продолжила развитие, начавшееся в прошлом столетии. Однако в то же время стали создаваться условия, при которых украинская культура постепенно утрачивала свою самобытность. Основой развития украинской культуры была казацкая государственность. Курс российского царизма на ликвидацию Гетманщины и Запорожской Сечи и превращение Левобережной Украины в рядовую российскую провинцию лишали украинскую культуру основы ее развития, приводили к упадку. Культурные процессы в разных частях украинских земель развивались в неодинаковых условиях. Однако это не повлияло на единство национальных традиций украинцев. 2. Образование и книгопечатание. В середине XVIII в. общий уровень грамотности населения Украины был достаточно высоким. Его обеспечивали прежде всего украинские начальные народные школы, содержавшиеся силами приходских братств. Во второй половине XVIII в. в Гетманщине действовало 866 школ. Подобные школы существовали и на Слободской Украине. Обучение велось на украинском языке, учащимися могли стать даже представители беднейших слоев населения. Наступление российского царизма на украинскую государственность разрушило народную школу. Закрепощенное украинское крестьянство не могло содержать учебные заведения на собственные средства....
0 Переглянути

Правобережье и западноукраинские земли во второй половине XVIII в. Национально-освободительная борьба украинского народа

8 Клас

В 30—60-х гг. XVIII в. Правобережье и Прикарпатье, входившие в то время в состав Речи Посполитой, стали ареной крупных выступлений украинского населения против всяческих притеснений. Вернув себе Правобережье в конце XVII в., поляки сумели возобновить былую власть лишь в начале XVIII в. (1714 г.). Украинские земли вновь были разделены между магнатскими родами. Они владели 80 % земель Правобережья. Среди них выделялись роды Любомирских, Потоцких, Чарторыйских, Ревуцких. Чтобы возродить жизнь на этих землях, магнаты раздавали крестьянам земельные наделы и освобождали их от всех повинностей на 15—20 лет. Благодаря этим действиям Правобережье быстро начало заселяться переселенцами из Галичины, Левобережья и других районов. После окончания срока дарованных свобод требования помещиков к крестьянам ужесточились. Возвращалось крепостничество. Панщина достигала пяти-шести дней в неделю. Кроме социального угнетения поляки вновь начали притеснять православных. Усиление панщины и национально-религиозный гнет вызвали широкое народное сопротивление. Отсутствие казачества лишало народное движение организованности. Его участников называли гайдамаками....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 234 235 236 237 238 239 240 241 242 ... 370
Назад

Навігація