Войти
Закрыть

Початок українського національного відродження

9 Клас

Польський напрямок визвольного руху об’єднував польських патріотів, які боролися за відродження своєї державності, знищеної наприкінці XVIII ст. Своєю метою вони вважали відновлення Речі Посполитої в кордонах від Балтійського до Чорного моря. Прихильники цих поглядів переважали в середовищі польської шляхти на Правобережжі. Самовіддана боротьба поляків за свої національні права ставала прикладом для українців. Російський напрямок ототожнювався з тими представниками російського дворянства, які домагалися лібералізації імперських порядків. Переважну більшість членів таємних організацій, утворених ними в Наддніпрянщині, становили офіцери розташованих тут частин російської армії. Серед них були українці, що вступали до цих товариств із власних патріотичних почуттів. Однак представники російського напрямку, як правило, не визнавали за народами, що населяли імперію, права на окреме державне існування. Український напрямок об’єднував прихильників ідеї боротьби проти імперського панування за права українського народу. На його розвиток впливали тогочасні європейські суспільно-політичні ідеї, діяльність представників польських та російських опозиційних організацій у Наддніпрянщині, а також історична пам’ять народу. Поступово в середовищі українських патріотів формувалися основи національної ідеї українців. Історична пам'ять — спільні уявлення про минуле, які передаються певним народом з покоління в покоління у вигляді узагальнених образів. Національна ідея — сукупність найзагальніших уявлень про сучасний розвиток і перспективи на майбутнє певного народу (самоусвідомлення людиною своєї належності до окремого народу та духовна єдність із ним, підтримка прагнення національного самовизначення, створення незалежної держави тощо), що поділяються його переважною більшістю. Автономіст — той, хто виступає за самоуправління певної частини держави, її право на самостійне вирішення внутрішніх питань у межах, передбачених загальнодержавними законами....

Соціально-економічний розвиток

9 Клас

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА АГРАРНІ ВІДНОСИНИ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ. У першій половині XIX ст. економіка Наддніпрянської України зберігала аграрний характер. У сільському господарстві Наддніпрянщини на початку століття працювало близько 95 % населення, а в середині століття — 89 %. Близько 75 % усієї оброблюваної землі перебувало в приватній власності поміщиків. Головними виробниками сільськогосподарської продукції були селяни, які за своїм правовим становищем поділялися на дві основні групи: 1) поміщицькі селяни, або кріпаки (перебували в особистій залежності від поміщиків та були прикріплені до їхніх маєтків. Поміщицькі селяни кількісно переважали на Правобережжі); 2) державні селяни (належали державній скарбниці й офіційно називалися «вільними сільськими обивателями». Вони були особисто вільними й вели власне господарство. Державні селяни переважали на Півдні та Лівобережжі). Основною формою експлуатації поміщицьких селян була панщина, або відробіткова рента. Державні селяни сплачували грошову ренту, віддаючи чверть своїх прибутків як податок державі. Російський уряд у 1797 р. офіційно обмежив панщину трьома днями на тиждень. Проте поміщики обходили закон за допомогою урочної системи, коли на один день панщини давалося таке завдання («урок»), яке можна було виконати лише за два-три дні. Землевласники також запроваджували «місячину», і селяни за постійну панщину отримували місячне утримання натурою (тобто продуктами). Потерпали селяни й від обезземелення. Зростання попиту на сільськогосподарську продукцію спричиняло те, що власники маєтків збільшували кількість поміщицької землі як джерела своїх прибутків і постійно зменшували розміри селянських наділів....

Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин цієї доби

9 Клас

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1806—1812 рр. Перебуваючи під імперською владою, українці були вимушені брати участь у реалізації далекосяжних зовнішньополітичних планів російського уряду. На Наддніпрянщину припадав важкий тягар використання її людського й господарського потенціалу. Відображенням цього стала участь Російської імперії у війнах, які вона вела в першій половині XIX ст. з Османською імперією та Францією. На початку XIX ст. між Російською та Османською імперіями запанував період нетривалого миру й навіть союзницьких відносин. Проте російський уряд порушив свої зобов’язання й надав підтримку учасникам антитурецького національно-визвольного повстання, що охопило Сербію в 1804 р. У грудні 1806 р. Туреччина оголосила війну Росії. Наддніпрянщина, наближена до головного театру воєнних дій у Молдавії, Валахії та Болгарії, повною мірою відчула тягар нової російсько-турецької війни. У Чернігівській, Полтавській, Слобідсько-Українській, Київській, Катеринославській та Херсонській губерніях було оголошено набір до ополчення. Кожна губернія мала надіслати до армії кілька тисяч ополченців. Із Лівобережжя на потреби армії реквізували понад 14 тис. волів, 6 тис. возів та 1 тис. коней у супроводі 4 тис. селян-погоничів....

Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії

9 Клас

§2. Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ: характеризувати адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії; пояснювати, яким було національне та соціальне становище населення Наддніпрянщини; визначати особливості політики російського уряду щодо населення українських земель. ПРИГАДАЙТЕ 1. Назвіть історико-етнографічні регіони українських земель у другій половині XVIII ст. 2. Як і коли російський уряд ліквідував Гетьманщину та Запорозьку Січ? 3. Унаслідок яких подій до складу Російської імперії увійшли Приазов'я, Причорномор'я, Крим та Правобережна Україна? 1. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Наприкінці XVIII ст. Російська імперія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям та Півднем (див. схему), що становило близько 85 % земель, заселених українцями. Підвладні Росії території називали Наддніпрянською Україною, або Наддніпрянщиною. На українські землі було поширено загальноімперський адміністративно-територіальний устрій. Було запроваджено поділ на губернії, які, у свою чергу, поділялися на повіти. Губернія — основна адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії із 1708 р. Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських землях із другої половини XIV ст. до 1923 р. Генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1775—1917 рр., до складу якої входила одна або кілька губерній. Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. імперський уряд став запроваджувати нові адміністративно-територіальні одиниці — генерал-губернаторства. Влада генерал-губернатора, особливо на підкорених імперією землях, мала характер військової диктатури. Він був наділений практично необмеженими повноваженнями, зосереджуючи військову, адміністративну, судову та фінансову владу на підконтрольній території. На посади губернатора і генерал-губернатора імператор призначав представників дворянства. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ Адміністративно-територіальний устрій українських земель у Російській імперії не враховував історичних традицій адміністративного устрою Наддніпрянщини й мав на меті привести їх у відповідність до інших регіонів у її складі. В імперських колах стосовно українських земель використовували інші назви: Правобережжя...

Вступ до історії України кінця XVIII — початку XX ст.

9 Клас

Вивчаючи Нову історію України, ви дізнаєтесь, які події розгорталися на наших землях наприкінці XVIII — на початку XX ст., що в усій Європі стало добою модернізації всіх сфер життя суспільства. Помітні зміни відбувалися в цей час і на українських землях. Модернізація — у суспільстві; широкомасштабний процес, в основі якого лежить запровадження змін і вдосконалень, пов'язаних із необхідністю перетворення всіх сфер життя суспільства відповідно до сучасних вимог. Досить поширеною є точка зору, що одним із явищ, характерних для нової епохи в історії людства, стала поява модерних націй. Важливу роль у цьому, як вважають деякі вчені, відіграла Велика французька революція кінця XVIII ст. На їхню думку, саме революція, замінивши звичний раніше заклик «Хай живе король!» на новий — «Хай живе нація!», завершила донаціональну еру та започаткувала нову — еру національного існування. Для того щоб зрозуміти роль націй як суб’єктів історичного процесу, необхідно зрозуміти, що ж таке нація. У XIX ст. над цим стали розмірковувати чимало європейських дослідників. Усі вони звертали увагу на те, що поступово нації починають посідати важливе місце в історії людства. Саме тому XIX століття назвали епохою націоналізму. Нація — стійка історична спільність людей, що характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільною територією, мовою, побутом, звичаями, а також відображенням цих чинників у суспільній свідомості та рисах характеру....

Словник понять і термінів 9 клас Бурнейко

9 Клас

Автономізм — прагнення до окремого самоуправління, відмежування від центральної влади у межах федеративної держави. Азовське козацьке військо — військове формування, створене російським урядом у 1828 р. з частини козаків Задунайської Січі, які вернулись із османських володінь під орудою отамана Йосипа Гладкого. У 1862—1864 рр. частину козаків силоміць переселили на Кубань, а решту — в 1866 р. перевели в селянський стан. «Будителі» — активісти національного, культурного й мовного відродження у середовищі слов’янських народів. На Закарпатті будителями називали Олександра Духновича, Іоанікія Базиловича, Михайла Лучкая. «Весна народів» — революції (1848—1849 рр.) у Європі, які були демократичними за природою, мали на меті знищення феодальної форми правління і створення незалежних національних держав. Відруб — земельна ділянка в одному масиві, яку селяни могли отримати із земель общини. На неї дозволялося перенести господарські будівлі та створювати «хутір». Громадівський рух — виник у другій половині XIX ст. з ініціативи П. Куліша, В. Білозерського, М. Костомарова, Т. Шевченка в Петербурзі; поширився в Україні; мав напівлегальне культурницьке і суспільно-політичне спрямування і був спрямований на відродження національної свідомості через просвітницьку діяльність. Декабристи — дворяни-революціонери, які в грудні 1825 року підняли повстання проти самодержавства. За допомогою зброї прагнули встановити в Росії конституційний лад і скасувати кріпацтво. Діаспора (грец. «розсіювання») — розселення частини народу поза країною його походження; сукупність вихідців з певної країни та їх нащадків, які проживають за межами корінної батьківщини на правах національно-культурної меншини....

Узагальнення та систематизація

9 Клас

Об’єднайтеся в групи. За вибором або за вказівкою учителя виконайте завдання за одним із напрямків: промисловість, сільське господарство, культура, соціальна сфера, суспільно-політичний рух, українські землі у міжнародних відносинах. Підготуйте коротку довідку для презентації свого напрямку перед учасниками інших груп. 2. Яка подія пов’язує між собою галицькі міста Львів та Перемишль і наддніпрянські — Одеса й Балта? Як вона вплинула на добробут населення? 3. Заповніть таблицю «Розвиток промисловості на українських землях». Чому окремі галузі характерні лише для Наддніпрянської, а інші — тільки для Західної України? Чи є галузі, спільні для обох регіонів? Як розвиток промисловості позначився на економіці України?...

Навігація