Войти
Закрыть

Особливості соціально-економічного розвитку українських земель у складі Російської імперії на початку ХХ століття

9 Клас

Промисловому розвитку Наддніпрянської України на початку XX ст. були притаманні концентрація виробництва, створення монополій, спеціалізація районів, значний вплив іноземного капіталу, нерівномірний розвиток українських регіонів. Вищі темпи розвитку порівняно із середніми показниками по країні дозволили Наддніпрянщині перетворитися на один з основних промислових районів Російської імперії. Особливістю розвитку української промисловості була її підпорядкованість імперському центру, який вбачав у Наддніпрянщині насамперед потужну сировинну базу. Тому закономірно, що 1913 р. на українську промисловість припадало майже 70 % загальноімперського видобутку сировини та виготовлення напівфабрикатів. Така державна політика суттєво деформувала структуру економіки Наддніпрянської України. Незважаючи на те, що на її території було зосереджено величезний промисловий потенціал, вона залишалася сільськогосподарським регіоном імперії, у якому в селах проживало 80 % населення. Завдяки своєму географічному положенню та природним багатствам Наддніпрянська Україна на початку XX ст. була одним із промислово найрозвиненіших регіонів Російської імперії. Однак особливістю процесу її індустріалізації було нерівномірне регіональне зростання. Якщо Південь України досить швидко перейшов в індустріальну стадію розвитку, то південно-західний район орієнтувався здебільшого на аграрний сектор. Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно відставало від інших українських регіонів....
0 Переглянути

Наш край у другій половині ХІХ століття

9 Клас

Наприкінці XIX ст. на території західноукраїнських земель, які перебували у складі Австро-Угорщини, проживало понад 5 млн осіб. Частка українців становила близько 64 %; вони проживали переважно в сільській місцевості. Таке співвідношення було наслідком колонізаційного впливу в умовах бездержавності та несприятливого соціально-економічного становища. Суттєво меншою була частка українців серед міського населення - менше 30 %. Із західноукраїнських регіонів найміцнішими були позиції українства у Східній Галичині. Утім, у великих містах домінувало польське населення, зокрема його частка у Львові складала до 50 % та до 40 % в околицях. Другою після поляків (20 % від усього населення регіону) етнічною меншиною були євреї - 13,1 %, концентрація яких в окремих містах досягала 40 % (Дрогобич, Станіслав, Коломия, Тернопіль). У середині XIX ст. строката етнічна структура сформувалася й на Донбасі. Так, станом на 1858 р. більшість становили українські селяни - 75 % усього місцевого населення, частка росіян складала 13,5 %. Кількість останніх почала зростати з 1870-х років, коли сюди стали прибувати робітники із чорноземної смуги Росії. Наприкінці XIX ст. 46,7 % переселенців складали вихідці з російських губерній. Наслідком цього стало домінування російської мови. Натомість з українських регіонів переселилося 37,9 %. Майже половина всіх прибулих оселялася в містах. До кінця століття частка українського населення зменшилася до 68,9 %, а росіян - зросла до 17,3 %. Серед представників інших народів варто виділити греків, євреїв, німців, поляків, татар та ін. Усього за переписом 1897 р. на Донбасі нараховувалося 30 етнічних груп. Чи торкнулися подібні процеси вашого краю? Підготуйте про це письмову або усну розповідь....
0 Переглянути

Особливості культурницького та політичного етапів національного відродження на західноукраїнських землях

9 Клас

«В останнє десятиліття XIX століття Галичина, незважаючи на власні досить важкі умови національного й економічного існування, стає центром економічного руху і щодо українських земель Росії відіграє роль культурного арсеналу, де створювались і вдосконалювались засоби національного культурного та політико-громадського відродження українського народу», - писав М. Грушевський. Громадський діяч, публіцист, письменник. Народився в с. Шляхтинці (тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) у родині священика. У 1872 р. закінчив правничий факультет Львівського університету. Відтоді служив у адвокатських канцеляріях Львова. Один із засновників товариств «Просвіта» та «Руське Товариство Педагогічне». Редагував часопис «Правда». Був засновником і першим редактором найбільшої української газети в Галичині «Діло» (1880-1883). Один з провідників народовського руху. 30 листопада 1880 р. організував перше українське народне віче у Львові, учасники якого вимагали від австрійської влади поліпшення становища галицьких українців, надання їм політичних, економічних, культурних прав. В. Барвінський підтримував зв’язки з П. Кулішем, М. Драгомановим, М. Костомаровим. Видав у Львові «Бібліотеку найзнаменитіших повістей», до якої ввійшли перші переклади українською мовою творів Ч. Діккенса, Е. Золя, Г. Флобера та ін. письменників....
0 Переглянути

Радикалізація національного руху в Галичині

9 Клас

У 1870-1880-х роках відбувається політизація національного руху під впливом ідей та поглядів М. Драгоманова. Як зазначав І. Франко, «він (М. Драгоманов) був для нас правдивим учителем... щоб наводити нас, лінивих, малоосвічених, вирослих у рабських традиціях нашого глухого кута, на кращі, ясніші шляхи європейської цивілізації». У Галичині сформувалася група діячів (І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький, В. Навроцький), які започаткували радикальну течію у громадсько-політичному житті краю, головним завданням якої вважали «ознайомлення народних мас з насущними політичними питаннями з метою викликати інтерес до політичних, суспільних і національних ідей». Захоплюючись революційними ідеями, вони критикували існуючий лад, москвофілів і народовців, виступили проти церкви, яка була на західноукраїнських землях оплотом духовного і морального здоров’я народу. Як ви вважаєте, чому наприкінці XIX cт. відбулася радикалізація національного руху? Поясніть, як ви розумієте вислів Лесі Українки: «Ми відкинули назву "українофіли”, а звемось просто українці, бо ми такими єсьмо, окрім всякого "фільства”». Одним з найяскравіших проявів радикальної позиції в українському національному русі стало видання в 1895 р. книжки Ю. Бачинського «Україна irredenta» («Україна уярмлена»). У ній на основі економічного аналізу вперше було висловлено переконаність у необхідності об’єднання східних і західних українців у власній незалежній державі. Шлях до самостійності автор вбачав у боротьбі за культурно-національну автономію та поступових реформах. Ця книжка справила велике враження та підняла національний дух усіх свідомих українців незалежно від політичних поглядів, сприяла їхньому згуртуванню та подоланню внутрішніх протиріч....
0 Переглянути

Політика «нової ери» та діяльність галицьких народовців у 1880-1890-х роках

9 Клас

На розвитку національного руху на західноукраїнських землях певною мірою позначився зовнішній вплив, що було пов’язано з міжнародним становищем Австро-Угорщини. Її зовнішню політику від 1870-х років визначали суперечності з Росією через розподіл сфер впливу на Балканському півострові. Зближення Австро-Угорщини з Німеччиною посилило інтерес Російської імперії до українців Галичини, активізувало підтримку русофілів. Перспективу використати українське питання розглядала й Німеччина. Щоб ослабити Російську імперію, німецькі політики висловлювалися за можливість створити на українських землях підконтрольне їм Київське королівство. Документи та матеріали «Старий німецький канцлер Бісмарк через своїх услужливих публіцистів дав зрозуміти, що сильна Німеччина не мала б нічого проти, якби над Дніпром постало якесь самостійне Київське королівство... Хоч яким фантастичним, навіть дитячим може сьогодні видатися цей проект, та все-таки не треба забувати, що він був інспірований Бісмарком. А значить, можна було здогадуватися за ним якогось реальнішого плану», - писав І. Франко. Які ще європейські проекти створення державних утворень на українських землях ви знаєте? Німецький проект підтримали наддніпрянці - лідери Київської громади В. Антонович та О. Кониський, але за умови надання ширших національно-культурних прав українцям Галичини. Громадівці сподівалися, що це створить сприятливі умови й допоможе Галичині ствердитися в ролі провідника національного руху та в майбутньому зіграти роль «українського П’ємонту», який возз’єднає українські землі....
0 Переглянути

Основні течії суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях другої половини ХІХ століття

9 Клас

З прийняттям конституції Австрії 1860 р., за якою було надано автономні права краям, українське населення взяло участь у виборах до крайових сеймів. Депутатами стали понад 40 українців. Однак від кінця 1860-х років ситуація змінилася на гірше. 1867 р. Австрія перетворюється на Австро-Угорську імперію. При цьому Галичина й Буковина опинилися в австрійській частині, а Закарпаття відійшло до угорської. За цих умов українська інтелігенція почала пошук засобів, які могли б протистояти полонізації та мадяризації краю. Основу руху складали ідеї романтизму та національного відродження, започатковані «Руською трійцею» та Кирило-Мефодіївським братством і сформовані під впливом творчості Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова. До народовців належали переважно представники української інтелігенції - письменники, учителі, юристи, лікарі, студенти. Організаційними центрами народовського руху стали редакції часописів - «Вечорниці» (1862-1863), «Мета» (1863-1864), «Нива» (1864), «Русалка» (1865). Народовці відкривали читальні, бібліотеки, друкували твори українських письменників, шкільні підручники, організовували вистави та щорічні Шевченкові вечори. Провідниками руху в 1860-х роках були О. Партацький, Д. Танячкевич, В. Шашкевич (син М. Шашкевича), К. Климкович, Ф. Заревич, К. Горбаль та інші. Свою мету народовці вбачали в національному відродженні та національній єдності українців Галичини і Наддніпрянщини: прагнули оновити суспільно-політичне та економічне життя Галичини еволюційним шляхом, зберігаючи його основи та традиції. Революційний спротив вони допускали лише у випадку протидії насиллю з боку влади....
0 Переглянути

Особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель у другій половині ХІХ століття

9 Клас

Після 1848 р. на Західній Україні ставили «хрести свободи» на честь скасування панщини та урочисто відзначали ювілеї цієї події. 1898 р. до 50-річного ювілею проведення селянської реформи у Львові товариство «Просвіта» надрукувало книжку І. Франка «Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині». «Історія панщини в Галичині від 1772 р. аж до 1848 і ще дальше - се, можна сказати, головна часть історії руського народу, бо ж власне сей народ, хлопський, майже весь гнувся під її ярмом», - писав автор. Реформа звільняла селян на території всієї Австрії від кріпосної залежності, надавала їм права громадян держави і право власності на ту землю, якою вони користувалися за панщини на правах спадковості. Передбачалася повна компенсація селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних кріпацьких повинностей. Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною. Значну частину їх (халупників і комірників) було звільнено зовсім без землі. Незважаючи на всі недоліки, скасування панщини дало можливість західноукраїнським селянам стати господарями своєї землі та власної долі, відчути себе окремим народом і стати на шлях громадського поступу. Схарактеризуйте аграрну реформу 1848 р. Аграрна реформа 1848 р. мала помітний вплив на розвиток економіки західноукраїнських земель....
1 Переглянути

Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики

9 Клас

Укажіть хронологічні межі культурницького етапу національно-визвольного руху Якою діяльністю переважно займалися українофіли? Поясніть, чому українофіли були прихильниками європейських правових і політичних ідеалів. Документи та матеріали «Судилося мені родитися шляхтичем на Україні. Дитиною були в мене всі навички паничів, і довго я тримався всіх станових і національних неприхильностей тих людей, поміж якими виховався. Колиж прийшов час моєї самосвідомости, я розважно оцінив своє становище в краю; я зважив усі недостачі його, всі змагання громади, серед якої доля мене постановила, й побачив, що моральне її становище не має виходу, коли вона не відцурається своїх думок, своїх бундючих замірів на край і національність. Я впевнився, що ті поляки-шляхтичі, що живуть на Україні... мають тільки два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, перейнятися його інтересами... та запопадливою працею і любов’ю, по спроможности, спокутувати те лихо, що заподіяли народові, який вигодував стільки поколінь вельможних зайд... Колиж на такий крок бракуватиме в поляків сили, то слід їм перебратися на польську землю, заселену польським народом... Але я вибрав перший вихід. Бо хоча я був попсований шляхетським вихованням, звичаями й мріями, але мені легше було відректися від них, ніж від того народу, серед якого я зріс, який я знав, котрого важку недолю я бачив на власні очі. Цей народ я полюбив більше, ніж власні шляхоцькі навички й мрії. Я... стався "перевертнем”», - писав В. Антонович у «Моїй сповіді». Прочитавши текст, поміркуйте, які риси вдачі були притаманні В. Антоновичу як представникові культурницького етапу національно-визвольного руху...
0 Переглянути

Вплив процесів модернізації на суспільне життя українців

9 Клас

Розвиток промисловості спричинив зміни в соціальній структурі суспільства. Чисельність представників дворянства зменшувалась, селяни стали особисто вільними, з’явилися нові верстви - наймані робітники та буржуазія, чисельність яких зростала. Селяни. Характерною ознакою пореформеного періоду в Наддніпрянській Україні було швидке розшарування селянства. Наприкінці XIX ст. сільська біднота (2/3 усіх господарств) володіла 2/5 всієї площі надільних земель; середняки (1/4 господарств) - 1/4 земель; заможні селяни, або куркулі (1/6 господарств), - 1/3 наділів. Пролетар - людина, що не має власності. Як правило, бідні селяни не мали відповідного реманенту, посівного матеріалу, худоби, щоб витримати конкуренцію із заможнішими господарствами. Тому часто вони розорювалися і продавали свої наділи вправнішим господарям. Поступово в українському селі складалася сільська буржуазія (близько 448 тис. дворів), яка використовувала найману працю односельців і сезонних робітників. Група середнього селянства налічувала 550 тис. дворів, а до сільських пролетарів належало 1,5 млн осіб. Остання верства стала основним джерелом робочої сили для промислових підприємств. Дворянство. Реформа 1861 р. стала переломною подією для більшості дворянства, яке звикло розпоряджатися долею своїх селян. Після реформи землевласники опинилися в незвичних умовах, адже для нормального існування їм потрібно було навчитися підраховувати вартість робіт, витрати, прибутки тощо. Не всім це було під силу. Замість переобладнання своїх маєтків, придбання машин тощо вони намагалися зберігати колишній спосіб життя. У разі нестачі грошей вони закладали маєтки та брали позички, мало замислюючись над наслідками....
0 Переглянути

Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ століття

9 Клас

Від кінця 1850-х років свій внесок у розвиток національної свідомості зробили українофіли. Українофільство було специфічним проявом інтелектуального та духовного розвитку еліти. Українофіли брали найактивнішу участь у діяльності громад, земському русі, просвітництві народних мас українських земель, налагодженні зв’язків між наддніпрянцями й західними українцями, в орієнтації на європейські правові та політичні ідеали. Хлопомани - народницько-культурна течія інтелігенції у Правобережній Україні 1850-1860-х років, яка прагнула зближення із селянством. Власне, хлопоманами (від польського «хлопи» - селяни) їх прозвали недоброзичливці через їхню прихильність до селянства. Цей рух під впливом західноєвропейських соціально-революційних ідей (насамперед, П. Прудона та Л. Бланкі) та російського народництва виник серед студентів Київського університету, які походили з полонізованих шляхетських родин. Серед засновників - В. Антонович, Т. Рильський, Б. Познанський, К. Михальчук, П. Житецький, П. Чубинський. Вони відкидали революційні методи боротьби і єдиною своєю метою проголошували просвіту народу. Під час літніх канікул організовували мандрівки Наддніпрянською Україною, відомі як «ходіння в народ», щоб пізнати край та його людей. Репресії російської влади на початку 1860-х років змусили хлопоманів припинити свою діяльність. Проте вони продовжували брати участь у роботі Київської громади, займатися культурно-освітньою діяльністю, але вже без організаційного оформлення....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 279 280 281 282 283 284 285 286 287 ... 370
Назад

Навігація