§ 22. КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ ЕТАП НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ: СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ТА ТВОРЧИХ РОБІТ

1. Хлопомани

Укажіть хронологічні межі культурницького етапу національно-визвольного руху Якою діяльністю переважно займалися українофіли? Поясніть, чому українофіли були прихильниками європейських правових і політичних ідеалів.

Документи та матеріали

«Судилося мені родитися шляхтичем на Україні. Дитиною були в мене всі навички паничів, і довго я тримався всіх станових і національних неприхильностей тих людей, поміж якими виховався. Колиж прийшов час моєї самосвідомости, я розважно оцінив своє становище в краю; я зважив усі недостачі його, всі змагання громади, серед якої доля мене постановила, й побачив, що моральне її становище не має виходу, коли вона не відцурається своїх думок, своїх бундючих замірів на край і національність. Я впевнився, що ті поляки-шляхтичі, що живуть на Україні... мають тільки два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, перейнятися його інтересами... та запопадливою працею і любов’ю, по спроможности, спокутувати те лихо, що заподіяли народові, який вигодував стільки поколінь вельможних зайд... Колиж на такий крок бракуватиме в поляків сили, то слід їм перебратися на польську землю, заселену польським народом... Але я вибрав перший вихід. Бо хоча я був попсований шляхетським вихованням, звичаями й мріями, але мені легше було відректися від них, ніж від того народу, серед якого я зріс, який я знав, котрого важку недолю я бачив на власні очі. Цей народ я полюбив більше, ніж власні шляхоцькі навички й мрії. Я... стався "перевертнем”», - писав В. Антонович у «Моїй сповіді».

Прочитавши текст, поміркуйте, які риси вдачі були притаманні В. Антоновичу як представникові культурницького етапу національно-визвольного руху

2. «Киевская старина»

«Киевская старина» - щомісячний історико-етнографічний та літературний часопис. Виходив у Києві впродовж 1882-1906 років, з 1907 р. друкувався під назвою «Україна». У виданні публікувалися матеріали з економічної, політичної, соціальної проблематики та історії українського народу. За регіональною ознакою найбільше було представлено історію Лівобережжя доби Середньовіччя й Нового часу. Чимало дописів присвячено вивченню минулого Слобідської України, Правобережжя, Галичини.

Всебічно висвітлювалася історія українського козацтва, національно-визвольних та державотворчих змагань, питання українсько-російських й українсько-польських відносин. У часописі багато уваги приділялося повсякденню та побуту українців. У церковно-історичній проблематиці, поряд із фрагментами з історії окремих храмів чи монастирів та описами церковних пам’яток, переважали дослідження конфесійних відносин, церковно-громадського життя та культурно-релігійних рухів. Також регулярно вміщувалися розвідки з історії освіти й культури.

Часопис відіграв значну роль у розвитку української культури. З журналом співпрацювали видатні історики, етнографи, літератори, мовознавці - В. Антонович, Д. Багалій, М. Костомаров, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, О. Лазаревський, Т. Рильський, О. Потебня та інші.

З’ясуйте місце часопису «Киевская старина» в українському національному відродженні.

Титульний аркуш «Киевской старины»

3. Недільні школи

Перші недільні школи було відкрито в Києві. 24 вересня 1859 р. попечитель Київського навчального округу М. Пирогов звернувся до генерал-губернатора І. Васильчикова з листом, у якому зазначав, що «деякі студенти Університету св. Володимира з людинолюбства виявили готовність зайнятися у вихідні дні безкоштовним елементарним навчанням дітей робітничого класу чоловічої статі... Беручи до уваги користь, яку недільні школи принесуть дітям ремісничого та робітничого класу, які не мають ні часу, ні засобів відвідувати звичайні школи, а тому залишаються в повному невігластві, не знаючи ні грамоти, ні Закону Божого, я дозволив, - писав попечитель, - відкрити недільну школу в будинку Київського Подільського повітового дворянського училища... У школі будуть викладатися Закон Божий, російська та слов’янська граматики, російське письмо та арифметика. Законовчитель буде особливу увагу приділяти моральності християнського вчення». Згодом у місті було відкрито ще низку таких шкіл, причому як для чоловіків, так і для жінок.

Майже одночасно з недільними школами в Києві подібні навчальні заклади почали виникати в інших населених пунктах України. Упродовж 1859-1862 рр. було засновано 111 недільних шкіл. У їх відкритті масово брали участь студенти, аристократи-ліберали, військовики. Серед активних організаторів недільних шкіл були історик і педагог Олександр Стронін (у Полтаві) та педагог-просвітитель Христина Алчевська (у Харкові). Учням викладали письмо, читання, арифметику, давали знання з географії, історії, природознавства, основ сільського господарства, хімії.

12 червня 1862 р. за начебто поширення «шкідливих учень, обурливих ідей, спотворення поняття про право власності та безвір’я» імперська влада заборонила недільні школи та народні читальні. Їх відновлення розпочалося в 1870-х роках, але зі значними обмеженнями.

Простежте зв’язок між розвитком промисловості, формуванням стану найманих робітників та появою недільних шкіл.

Недільна школа X. Алчевської у Харкові. Світлина 1900 р.

4. Внесок діячів культури в національне відродження України

ПЕРСОНАЛІЇ

БОРИС ГРІНЧЕНКО (1863-1910)

Письменник, педагог, мовознавець, етнограф, історик, публіцист, громадський діяч. Народився на хуторі Вільховий Яр на Харківщині в родині відставного офіцера. Навчався в Харківському реальному училищі, де сформувалися його суспільно-політичні погляди. Саме тоді під впливом «Кобзаря» юнак починає збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та інші фольклорні матеріали. 29 грудня 1879 р. за розповсюдження нелегальної літератури Грінченка виключили з училища. У 1881 р. він склав вступний екзамен до екстернатури Харківського університету. У цей же період учителював у школах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Пізніше працював у Чернігівському земстві, організував видання українською мовою дешевих книжок для народу.

Борис Грінченко

У 1902 р. Грінченкові запропонували бути впорядником і редактором «Словаря української мови» (т. 1-4, 1907- 1909), у зв’язку із чим він переїхав до Києва. За цю роботу він отримав 2-гу премію ім. М. Костомарова Імператорської академії наук.

Грінченко залишив по собі значну літературно-наукову спадщину - збірки поезій, перекладів творів світової літератури, етнографічні та фольклорні матеріали, навчальні посібники.

Які риси, притаманні культурницькому етапу, знайшли своє відображення в діяльності Б. Грінченка?

Титульний аркуш «Словаря української мови». 1907 р.

ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ (1836-1900)

Перекладач, письменник, видавець, педагог, громадський діяч. Народився на хуторі Переходівка Ніжинського повіту. Після закінчення Ніжинського дворянського училища та Чернігівської гімназії виявив бажання здобути вищу освіту в Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька, але спроба виявилася невдалою. З 1854 р. був службовцем у кримінальній палаті в Полтаві. Здавши екстерном іспити на кандидата прав, після селянської реформи 1861 р. зайнявся адвокатською практикою - захищав інтереси «визволених невільників». Водночас вів активну літературну і громадську діяльність, був членом Київської громади, займався організацією недільних шкіл. Опублікував українські прописи, підручник з арифметики, читанку для українських шкіл. У 1873 р. був серед ініціаторів заснування у Львові Літературно-наукового товариства ім. Шевченка. О. Кониський написав двотомну біографію Т. Шевченка, численні поезії й прозові твори, у яких порушив питання національного відродження України. Він є автором слів так званого духовного гімну України «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний, нам Україну храни»), музику до якого написав М. Лисенко. І сьогодні цей музичний твір виконують у нашій державі під час офіційних урочистостей, зокрема інавгурації Президента України.

Олександр Кониський

Порівняйте культурно-просвітницьку діяльність Б. Грінченка та О. Кониського.

ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ (1839-1884)

Правознавець, фольклорист, поет, громадський діяч, автор тексту Державного гімну України. Народився на хуторі Чубинський Полтавської губернії в небагатій дворянській сім’ї. Ще змалку захоплювався географією, мріяв про далекі подорожі. Після закінчення другої Київської гімназії вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим. Співпрацював із «Черниговским листком», де опублікував «Декілька слів про значення казок, прислів’їв та пісень для криміналіста», та з «Киевскими губернскими ведомостями». У 1869 р. очолив етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західний край. З 1869 по 1871 р. П. Чубинський упорядкував і відредагував сім томів «Трудів етнографічно-статистичної експедиції». За свою працю він одержав золоту медаль на Міжнародній виставці в Парижі (1875).

Павло Чубинський

У 1862 р. П. Чубинський написав вірш «Ще не вмерла України і слава, і воля», який став урочистою піснею (музика М. Вербицького) тогочасних борців за національну справу, а з 1992 р. - Державним гімном України. На жаль, оригінал цього вірша не зберігся. Широкий загал уперше ознайомився з ним завдяки публікації у львівському літературно-політичному віснику «Мета» за 1863 р.

Відшукайте різні варіанти текстів «Молитви за Україну» та «Ще не вмерла України і слава, і воля». Порівняйте їх та оберіть найвдаліший, на ваш погляд. Свій вибір поясніть.

ТЕМАТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ

Історичний час

1. Установіть послідовність подій.

А Проведення фінансової реформи

Б Проведення земської реформи

В Скасування кріпосного права

Г Здійснення змін у галузі цензури

Історичний простір

2. Назвіть регіони Російської імперії, до яких масово переселялися українці.

Історична постать

3. Місце М. Драгоманова в національному русі оцінюють по-різному. М. Грушевський вважав його «невтомним і дуже різким провідником європеїзації народовства й українофільства, надання йому прогресивного характеру, соціального змісту»; російський громадський та політичний діяч В. Ленін - «націоналістичним міщанином», дослідник В. Мороз - «"продуктом епохи”, "жертвою епохи”», який «дивився на світ і Україну через російські окуляри».

Чи згодні ви з такими оцінками М. Драгоманова? Яку з них ви поділяєте? Чому?

4. Учений В. Антонович і композитор М. Лисенко. Які риси вдачі, на ваш погляд, зближують їх, роблять представниками однієї епохи?

5. Схарактеризуйте роль І. Гаспринського в національно-культурному відродженні кримських татар.

Історичні поняття і терміни

6. Доберіть історичні приклади до поняття «громадівський рух».

Історичні події та процеси

7. Оцініть діяльність громад у процесі національно-культурного відродження на українських землях.

8. «Тарасівці» називали себе космофілами (космофіл - це той, хто любить увесь світ), але водночас проголошували себе націоналістами, маючи на увазі те, що реальний внесок до загальнолюдського поступу може робити лише той народ, який розвивається вільно на своєму національному ґрунті. Використовуючи ваші знання з курсу всесвітньої історії, доберіть факти, що стверджують справедливість такої оцінки.

9. «Розвиток промисловості в українських землях спричинив зміни в соціальній структурі суспільства». Висловте власне бачення цього процесу, його історичні наслідки.

10. Спробуйте, виходячи з конкретно-історичної ситуації другої половини XIX ст., створити власну програму «класового миру». Які положення ви обов’язково представите у вашому документі?

11. Прочитайте уривок з твору К. Мальт-Брюна: «Українці - це нащадки Київської Русі. Селяни на Україні ощадливіші, ніж московські: вони не пустошать у хижацький спосіб своїх лісів. Будинки українських селян гарні та міцні, ніхто з них не носить лаптів, яку Московії. Вони кремезніше збудовані та більш освічені, ніж селяни, наприклад, Литви». Визначте риси українства, помічені іноземцем. Як ви гадаєте, чим зумовлені такі характеристики українського етносу?

12. Поясніть, який зв’язок існує між Кримською війною, урядовим маніфестом (січень 1855) і «Київською козаччиною».

13. Визначте причини та наслідки.

А Проголошення Емського указу

Б Польського повстання 1863-1864 рр.

В Зародження робітничого руху

14. Оцініть наслідки реформ 1860-1870-х років для українських земель.

15. Уявіть, що ви - підприємець. Як ви гадаєте, які риси вдачі ви повинні мати для досягнення успіху у власній справі?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно