Войти
Закрыть

Особливості модернізації промисловості

9 Клас

1860-1870-ті роки вважаються періодом економічного розвитку. Це стало можливим завдяки не лише приватній ініціативі, а й відповідній економічній політиці самодержавства. Наддніпрянська Україна з її людськими і природними ресурсами сприймалася як невичерпне джерело сільськогосподарської та промислової продукції, сировини для промисловості. Тому уряд заохочував капіталовкладення російських та іноземних підприємців саме в цей регіон. Український капітал у промисловості становив мізерну частку. У 1860-х - на початку 1880-х років відбулися зміни у структурі промисловості України: ґуральництво, суконна та інші колись високорозвинені галузі поміщицької промисловості відходять на другорядні позиції або занепадають, проте зростає питома вага галузей добувної промисловості (кам’яне вугілля), посилено розвивається металургія, машинобудування. Районами найбільшого зосередження підприємств металообробної та машинобудівної промисловості були Катеринославська, Херсонська, Харківська, Київська губернії. Фундаментом індустрії вважалася кам’яновугільна промисловість. Вугілля було основним видом енергоносіїв для парових машин. 1880 р. у Донбасі діяло 197 шахт, на яких видобувалося 86,3 млн пудів вугілля, що становило 43,1 % загальноросійського видобутку цього виду палива. Капітали в українську кам’яновугільну промисловість укладали російські та іноземні акціонерні товариства. Найбільшими серед них були Новоросійське, Південно-Російське гірничопромислове товариство, Голубовське, Французьке. 1900 р. частка іноземного капіталу у видобутку вугілля становила вже 94,2 %....

Особливості модернізації сільського господарства

9 Клас

Розвиток сільського господарства у світі здійснювався двома шляхами: прусським і американським. Перший пов’язаний з орендою селянином поміщицької землі на умовах відробітку на панських угіддях; другий - з використанням вільнонайманої робочої сили. Прусським шляхом розвитку пішли господарства Лівобережної та Правобережної України. Найбільшого поширення відробіткова система набула в Чернігівській губернії. Документи та матеріали «Скасування кріпосного права... поставило всіх поміщиків перед необхідністю змінити спосіб ведення свого господарства, замінивши кріпосну працю... капіталом, потрібним для придбання худоби, землеробських знарядь і наймання робітників. Недостача такого оборотного капіталу, невміння вести грошове господарство, недостача енергії... послужили масі поміщиків непереборною перешкодою до прямого переходу від натурального господарства до грошового і примусили їх шукати виходу з такого становища у зміні не способу ведення господарства, а способу одержання доходу від землі. Усе це привело до того, що маса поміщиків повинна була припинити своє господарство і вдатися... до віддачі земель для обробітку селянам за певну частину врожаю. Таким чином, у Чернігівській губернії встановилася так звана половинна система господарства, яка, розвиваючись з кожним роком, стає панівною....

Ліквідація кріпацтва та реформи 1860—1870-х років

9 Клас

Принциповою особливістю наздоганяючої модернізації є різке зростання ролі держави, що виявляється у встановленні державного контролю за всіма сферами економіки. Як правило, наздоганяюча модернізація не створює власної гармонійної економічної моделі, а повторює окремі фрагменти вже визнаних зразків. Каталізатором реформаційного процесу в Росії стала Кримська війна. Вона засвідчила занепад господарства, кризу організації праці, наростання соціальної напруженості. Схарактеризуйте особливості російської модернізації. У середовищі українських землевласників обговорювалися шляхи подолання економічної кризи. Свої проекти скасування кріпосного права й реформування відносин на селі підготували цукрозаводчик граф Бобринський, харківські поміщики Хрущов і Шретер, чернігівські - Судієнко та Миклашевський, київський - Нейман. Усі вони пропонували звільнити селян із земельними наділами, але за викуп. Представники чорноземних та південних губерній намагалися звільнити селян без землі, а то й зовсім зупинити скасування панщини....

Українське питання в контексті міжнародних відносин другої половини ХІХ століття

9 Клас

Кримська війна (1853-1856), або Східна війна, - війна між Російською імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах. Як ви вважаєте, чому воєнні події 1853-1856 рр. мають дві назви: Кримська війна і Східна війна? На початку 1850-х років загострилася боротьба між Росією, Францією та Великою Британією за посилення впливу на Близькому Сході і Балканах. Наростання конфлікту було пов’язано з послабленням Османської імперії. Російське самодержавство прагнуло витіснити Туреччину з Балканського півострова, установити контроль за протоками Босфор і Дарданелли, перетворити Чорне море на закритий внутрішній басейн імперії. Франція та Велика Британія намагалися встановити панування на Балканах економічними засобами, тоді як Росія прагнула посилити свої позиції воєнним шляхом. Назвіть причини, що зумовили Кримську війну. Приводом для розгортання воєнних дій проти Османської імперії став конфлікт навколо святих місць у Палестині. Без оголошення війни російські війська вирушили в закордонний похід і влітку 1853 р. окупували Молдавію та Валахію. У вересні турецький султан Абдул-Меджид, переконаний британським і французьким послами в їхній підтримці, висунув ультимативну вимогу Росії про виведення нею військ з Дунайських князівств. Відмова самодержавства була використана як привід до початку воєнних дій....

Наш край наприкінці XVIII — у першій половини ХІХ століття

9 Клас

Лівобережна Україна (Лівобережжя) - історико-географічна назва частини українських земель, що охоплюють територію сучасних Чернігівської, Полтавської, східних районів Київської (з Києвом) і Черкаської областей. Правобережна Україна (Правобережжя, Правобічна Україна) - історико-географічна назва частини території сучасних Волинської, Рівненської, Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Київської та частково Черкаської й Тернопільської областей. Термін «Правобережна Україна» трапляється в історичних документах з другої половини XVII ст. Унаслідок другого поділу Речі Посполитої Правобережна Україна відійшла до Російської імперії. Південна (Степова) Україна - історико-географічна назва частини території України, яка сьогодні включає Запорізьку, Одеську, Миколаївську та Херсонську області. Від 1780-х років почалася колонізація Півдня. Неухильно зростали російська адміністрація та військова присутність на цих землях. Незважаючи на неодноразові реорганізації та перейменування, ця територія стала називатися Новоросією. Слобідська Україна (Слобожанщина) - історико-географічна назва південно-східної частини України. Займала територію Харківської, Сумської, південь Донецької та Луганської областей, також південно-східну частину Воронезької, південь Курської та більшість Білгородської областей Російської Федерації. На початку XIX ст. Слобожанщина стала центром українського національного відродження....

Повсякденне життя

9 Клас

Головною матеріальною цінністю для селянина XIX ст. була земля, навколо якої оберталося його повсякденне життя. Залежність від природних обставин (посухи, неврожаї, хвороби) обумовлювала існування архаїчних магічних обрядів, прикмет та повір’їв. Селяни вірили в демонічних істот, дієвість заклинань відьом та ворожок. Узагалі в їхньому світогляді поєднувалися християнські та народні вірування й обрядовість. Основною духовною цінністю для селянина була сім’я. Главою сім’ї й відповідальним за господарство був батько. Іноді ще за життя батька це право переходило до старшого сина. Виходячи з економічних міркувань, батьки намагалися рано видати заміж дочку або одружити сина (для дівчини шлюбний вік починався з 16, для хлопця - з 18 років). Шлюб завжди супроводжувався весіллям з його різноманітною і багатою обрядовістю. Поміркуйте, чому в селянському середовищі практикували ранні шлюби. Відповідь обґрунтуйте. Особливості природних, соціально-економічних та історичних умов сприяли розвиткові своєрідних форм поселень і типів сільських хат. Документи та матеріали «Хати, повиті зеленню й буйним зіллям, розкинулися по узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо поза селом, де продувають вітри, стоїть 50 і 100 вітряків. І так перед мандрівником, що їде високим голим і пустим степом, несподівано розкривається дуже мальовничий та небуденний образ, коли з яру виринає українське село. (Українці) живуть у чисто утримуваних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожного тижня їх миють, як це роблять голландці, але що два тижні їх білять, тому їхні хати виглядають білі, неначе свіжовибілене полотно», - писав німецький учений-мандрівник Й. Г. Коль....

Мистецькі процеси першої половини ХІХ століття

9 Клас

Українське музичне мистецтво живилося народною пісенною творчістю. Календарні землеробські пісні, колядки й щедрівки, веснянки, купальські й жниварські обрядові пісні, народні плачі й голосіння, історичні думи стали тим міцним фундаментом, на якому формувалася професійна музична культура. Пісні-романси на слова Т. Шевченка («Думи мої», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий»), М. Петренка («Дивлюсь я на небо»), В. Забіли («Гуде вітер вельми в полі», «Не щебечи, соловейку») стали класичними. Музику до них часто писали відомі композитори. Наприклад, М. Глинка поклав на ноти вірш В. Забіли «Гуде вітер вельми в полі». ПЕРСОНАЛІЇ СЕМЕН ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (1813-1873) Композитор, співак, драматичний актор. Народився на Черкащині. Походив із старовинного козацького роду. Навчався в Києві - у духовному училищі та семінарії. 1837 р. переїхав до Петербурга, де зайнявся музичною освітою і співом. Йому відкривався шлях до навчання вокального мистецтва в Парижі й Флоренції, до виступів на сценах Петербурга і Москви. Сцені С. Гулак-Артемовський віддав 23 роки, виконавши понад 50 партій в операх М. Глинки, Дж. Верді, К. Вебера, Дж. Россіні. Здобутком митця є опера «Запорожець за Дунаєм» (1862). Сюжет авторові підказав М. Костомаров, лібрето написав сам композитор, він же виконав і партію Карася. Перша українська лірико-комічна опера ввійшла до золотого фонду національної музичної спадщини. С. Гулак-Артемовський - представник української композиторської школи, у творчості якого завершився процес становлення української музики кінця XVIII - початку XIX ст....

Розвиток української літератури

9 Клас

Наріжний камінь у розбудову української літератури заклав І. Котляревський. Видана 1798 р. «Енеїда» написана народною мовою. Поема несе в собі ідею гуманізму, патріотизму, пронизана чудовим гумором. І. Котляревський збагатив жанрову палітру української літератури, плідно працюючи в публіцистиці, прозі, драматургії. Його п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» стали класикою і донині не сходять зі сцен театрів. Підвалини української літератури в Наддніпрянській Україні закладали письменники П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Л. Боровиковський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Куліш, А. Метлинський (Могила), на західноукраїнських землях - М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич. Близький до «Руської трійці» галицький громадський діяч і письменник М. Устиянович оспівував визвольну боротьбу українського народу («Піснь про опришків», «Хлібороб»). Автор поетичних та публіцистичних творів («Пісні простонароднії» та ін.) О. Духнович створив у Пряшеві літературне товариство. Письменник, культурно-громадський діяч. Народився на Харківщині. Походив із козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту. У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через 4 роки повернувся до світського життя. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Був одним із засновників професійного театру в Харкові (від 1812 р. - його директор), Благодійного товариства, Інституту шляхетних дівчат, Харківської губернської бібліотеки. Був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного та театрального мистецтва. Кращі твори письменника серед перших представляли українську літературу європейським читачам. 1854 р. в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Його твори перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Квітка-Основ’яненко має почесне ім’я «батька української прози»....

Розвиток освіти і науки

9 Клас

У першій половині XIX ст. за Олександра І було проведено реформи в системі освіти - утворено Міністерство народної освіти, затверджено «Правила народної освіти» та статути навчальних закладів. У Росії, а отже, й у Наддніпрянській Україні, існували чотири «розряди» навчальних закладів: для початкової освіти - парафіяльні школи (для «найнижчих станів») і повітові училища (для дітей дворян, духовенства, купців, чиновників, заможних ремісників та інших міщан); для середньої освіти - спеціальні навчальні заклади та гімназії; для вищої освіти - ліцеї, вищі гімназії та університети. Крім шкіл, підпорядкованих Міністерству народної освіти, існували навчальні заклади, що належали міністерствам державного майна, військовому (офіцерські кадетські корпуси в Києві та Полтаві), морському (артилерійське та штурманське училища в Миколаєві), гірничому та внутрішніх справ. Російський уряд підтримував становий характер освіти. Про занедбаний стан освіти свідчили брак фінансів, учительських кадрів, підручників, навчального обладнання, шкільних приміщень. У початкових школах навчали читання, письма, лічби та Закону Божого (основи православ’я). Навчання тривало від 4 місяців до 1 року. У повітових училищах викладали російську мову, географію, історію, арифметику, геометрію, фізику, природознавство, малювання і Закон Божий (термін навчання - 3 роки). Діти дворян навчалися, як правило, удома - для них наймали вчителів....

«Русалка Дністровая» — перший західноукраїнський альманах народною мовою

9 Клас

«Вона запалила вогонь, що загасити не можна, спасла народ від загибелі й створила очі кожному письменному чоловікові, в якого лишилося ще незіпсоване українське серце, показала йому його положення, обов’язки для народу й спосіб, як ті обов’язки треба сповняти», - писав Я. Головацький. Члени «Руської трійці» були захоплені ідеєю творення літератури в наддністрянському краї народною мовою. М. Шашкевич переконував друзів: «Коли не можна друкувати руської книжки у Львові, то повеземо її до Відня, а коли й там не пустять на світ божий, то лишається іще свобідна Угорщина». У цей час Я. Головацький перебував у Пештському університеті, де налагодив дружні контакти із діячами слов’янського відродження, зокрема зі словаком Яном Колларом, хорватом Франьом Курелацем, словаком Карлом Кузмані, але особливо - із сербським видавцем Теодором Павловичем. У Пешті Головацький домовився про видання української книжки. Гуртківці впорядкували альманах «Русалка Дністровая». Основну суму для друку дав директор головної школи в Коломиї, палкий поборник літературного відродження в Західній Україні Микола Верещинський, про якого із вдячністю згадував у передмові Шашкевич, решту - 20 дукатів - сам М. Шашкевич, позичивши їх у священика І. Авдиковського. 4 вересня 1836 р. Головацький надіслав рукопис альманаху Г. Петровичу, а 6 жовтня угорський цензор Надь дозволив його публікувати. Так 1837 р. в Будимі побачила світ «Русалка Дністровая», книжка, якій судилося відкрити нову епоху в національно-культурному житті Західної України. Це був фольклорно-літературний альманах, перша книжка народною мовою на теренах підавстрійської України, написана українським алфавітом....

Навігація