|
У першій половині XIX ст. за Олександра І було проведено реформи в системі освіти - утворено Міністерство народної освіти, затверджено «Правила народної освіти» та статути навчальних закладів. У Росії, а отже, й у Наддніпрянській Україні, існували чотири «розряди» навчальних закладів: для початкової освіти - парафіяльні школи (для «найнижчих станів») і повітові училища (для дітей дворян, духовенства, купців, чиновників, заможних ремісників та інших міщан); для середньої освіти - спеціальні навчальні заклади та гімназії; для вищої освіти - ліцеї, вищі гімназії та університети. Крім шкіл, підпорядкованих Міністерству народної освіти, існували навчальні заклади, що належали міністерствам державного майна, військовому (офіцерські кадетські корпуси в Києві та Полтаві), морському (артилерійське та штурманське училища в Миколаєві), гірничому та внутрішніх справ. Російський уряд підтримував становий характер освіти. Про занедбаний стан освіти свідчили брак фінансів, учительських кадрів, підручників, навчального обладнання, шкільних приміщень. У початкових школах навчали читання, письма, лічби та Закону Божого (основи православ’я). Навчання тривало від 4 місяців до 1 року. У повітових училищах викладали російську мову, географію, історію, арифметику, геометрію, фізику, природознавство, малювання і Закон Божий (термін навчання - 3 роки). Діти дворян навчалися, як правило, удома - для них наймали вчителів....
|
