Свято першого снопа - урочистості з нагоди початку жнив. За побутуючими уявленнями обрядові дії та пісні могли забезпечити добре збереження врожаю. Вийшовши в поле, господиня розстеляла скатертину або рушник із хлібом-сіллю та свічкою. На узбіччі зупинялася і тричі вклонялася ниві, промовляючи: Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати. Жнива починали в так звані легкі дні - вівторок, п’ятницю. Бажано було також, щоб не збігалося з новим місяцем. Як правило, починав косити найшанованіший у селі чоловік, у якого робота «кипіла». Обряди проводили і з першим снопом. Як правило, його ставили в хаті на почесному місці під образами - покуті. Перший сніп обмолочували окремо. Зерно з нього святили в церкві, а перед сівбою змішували із насінням. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Інколи зажинки робили в присутності священика. Розкажіть про свято першого снопа. Як ви вважаєте, чому в аграрному (селянському) суспільстві існували подібні свята? Про що вони свідчать? Для селянської родини актуальною була проблема виживання. Поміркуйте, як врожайність впливала на її розв’язання. За часів традиційного (аграрного, селянського) суспільства джерелом багатства була земля. В українських губерніях земля належала дворянам. Отримуючи угіддя за цивільну та військову службу, вони ставали довічними власниками і землі, і селян, які на ній мешкали. Обробляли землю селяни. Традиційними заняттями були рільництво, скотарство, бджільництво, рибальство і мисливство....
|