Войти
Закрыть

Соціальна структура суспільства в XVI столітті

8 Клас

Українське суспільство в XVI столітті було неоднорідним, поділялося на великі групи людей — соціальні стани. Вони мали закріплені законом права й обов’язки, відрізнялися своїм становищем. Основними станами були шляхта, духовенство, селяни і містяни. До панівних, найбільш привілейованих станів належали шляхта та вище духовенство. Містяни користувались особистою свободою й правом участі в міському самоврядуванні й разом з парафіяльними священниками належали до напівпривілейованого соціального стану. Непривілейованим станом були селяни. Вони становили більшість українського суспільства (близько 80%), але мали найменше прав і частково залежали від власників землі, на якій проживали. У Польському королівстві та Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському і в українських землях, які їм належали, знатні люди в XVI столітті були об’єднані в єдиний привілейований панівний стан — шляхту. Шляхтичі мали право володіти землею, носити зброю і брати участь в управлінні державою. Натомість за покликом короля вони зобов’язувалися увійти до посполитого рушення — загального ополчення шляхти. Значними багатствами і владою володіло духовенство — відповідно католицьке або православне. Духовенство поділялося на «біле», представники якого жили поміж мирян і найчастіше були священниками, та «чорне» — котре прийняло чернечий постриг. Вищою ланкою і католицького, і православного духовенства були єпископи....
0 Переглянути

Люблінська унія 1569 року

8 Клас

Наявність спільних ворогів здавна підштовхувала Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське і Польське королівство до союзу. Започаткувала цей процес Кревська унія 1385 року. Тому в першій половині XVI століття дві держави вже були об’єднані особою спільного монарха: великий литовський князь одночасно був і польським королем. Без дієвої підтримки Литви Польща не могла собі дати ради із постійною військовою агресією Тевтонського ордену хрестоносців, що красномовно підтвердила Грюнвальдська битва 1410 року. Із середини XVI століття низка зовнішніх та внутрішніх чинників зумовили Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське шукати більш тісний союз із Польським королівством. Насамперед, південні рубежі князівства потерпали від постійних набігів кримських татар, які знищували і грабували українські села, забирали людей у ясир (полон). Окрім того, у виснажливих війнах із Московською державою за право на володіння українськими землями Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське втратило значну частку своєї території, а поразки на початку Лівонської війни (1558-1583 роки) поставили його перед загрозою бути поглиненим Московським царством. Вихід зі скрутної ситуації вбачався в унії із сильнішим Польським королівством. Польська шляхта прагнула досягнути унії шляхом інкорпорації, тобто через входження Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського до складу Польського королівства. Шляхтичів приваблювали перспективи розширення своїх земельних володінь та нових прибутків від фільваркової системи господарювання в українських землях. У Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському настрої щодо унії були різними. Литовські, білоруські та українські магнати (князі і пани) побоювалися втратити владу, землю та привілеї, тому розглядали можливість унії лише на федеративних засадах — як союз двох рівноправних держав з окремими сеймами, управлінням, законодавством тощо. Натомість українські, білоруські і литовські шляхтичі сподівалися на укладення унії, оскільки прагнули, перш за все, звільнитися від влади магнатів, позбутися або принаймні полегшити військову повинність (у Польщі зазвичай використовували кварцяне, тобто наймане військо), поліпшити умови торгівлі та зрівнятися у правах з польською шляхтою. З таким клубком зацікавлень і протиріч дві країни вступили у 1569 рік....
0 Переглянути

Політичне становище українських земель у першій половині XVI столітті

8 Клас

На початок XVI століття українські землі перебували у складі кількох держав: Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, Польського королівства, Священної Римської та Османської імперій, Великого князівства Московського. До Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського ввійшли Київщина, Брацлавщина (Східне Поділля), Волинь та Підляшшя. В XVI столітті ці території втратили ознаки автономії, а литовські правителі здебільшого почали підтримувати римо-католицьку церкву й польську культуру. Проте і надалі значну роль у Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському відігравали великі землевласники, нащадки давньоукраїнських князів: Острозькі, Збаразькі, Вишневецькі, Корецькі, Чарторийські. Вони займали посади намісників великого князя та воєвод, а відтак зберігали місцеві порядки. В їхніх володіннях діяло княже право з власними податками й судом, були свої митниця і військо. Як і більшість населення, вони залишалися православними, використовували руську (староукраїнську) мову, що створило надалі підґрунтя для розвитку української культури....
0 Переглянути

Історія України 8 клас Хлібовська, Наумчук 2021

8 Клас

Підручник з історії України для 8 класу містить навчальний матеріал, присвячений подіям, явищам і процесам української ранньо-модерної історії XVI-XVIII століть. Завдання для учнів/учениць, а також способи групування та подачі навчального матеріалу в підручнику передбачають можливість індивідуального підходу до організації навчального процесу на уроці. До кожного розділу розроблено практичну роботу за однією з тем, зазначених у програмі. Методичний апарат підручника враховує можливість поетапного закріплення опрацьованого матеріалу, дозволяє сформувати вміння аналізувати різноманітні джерела, висловлювати судження і спрямований на полегшення взаємодії вчителя/вчительки та учнів/учениць на уроці....
0 Переглянути

Внесок України у формування європейської цивілізації

8 Клас

У 1569 р. було укладено Люблінську унію, яка зумовила значні зміни у розвитку українських земель. Безумовно, були негативні наслідки. Так, одразу після утворення Речі Посполитої розпочався доволі сильний тиск на українську православну релігійну та політичну еліту. Українські території втратили ту роль, яку вони відігравали у Великому князівстві Литовському, будучи фактично однією з потужних державотворчих сил цієї інституції. Натомість, зважаючи на те, що влада Речі Посполитої активно підтримувала контрреформацію у Східній Європі, розпочалася активна діяльність єзуїтів. Однак були і позитивні наслідки. Більшість етнічних українських територій опинилася у складі однієї держави. Українська еліта після Люблінської унії зазнавала потужного впливу політичних та релігійних загальноєвропейських процесів. Українські території потрапили під вплив польської шляхти у період, що називають «золотим віком» Польщі, добою найвищого розквіту її політичної культури. Розгляньте картину на с. 217. На ній зображено події 1581 р., коли військо короля Стефана Баторїя взяло в облогу Псков. Який художній образ політичної еліти Речі Посполитої створив митець? Дізнайтеся більше про сюжет картини з додаткових джерел....
0 Переглянути

Здобутки українського суспільства. Особливості суспільного життя України XVI-XVIII ст.

8 Клас

Протягом XVI XVIII ст. козацтво різними способами намагалося утвердити свої привілеї, а під час Національно-визвольної війни заснувало власну державу І хоча Гетьманщина не встояла у боротьбі з могутніми сусідами, на думку історика Ореста Субтельного, «Гетьманщину не тільки не забули — пам’ять про неї допомогла започаткувати нову добу в українській історії, позаяк саме з нащадків старшини вийшло багато діячів, що сприяли формуванню національної свідомості українців. Історія Гетьманщини стала ключовим явищем національної історії та державотворчих змагань. Приклад самоврядування, що вона дала, надихає й сучасних українців у їхніх прагненнях створити свою власну національну державу». Чи погоджуєтеся ви з думкою Ореста Субтельного? Пригадайте, як розвивалася козацька державність. Які її риси можна вважати актуальними і сьогодні? Варто пам’ятати про початок промислового перевороту, становлення ринкових відносин, появу нових суспільних груп, поширення політичних прав, зародження нових явищ у науці та мистецтві. Як ви вважаєте, чому прогресивні економічні зміни, які відбувалися на землях Нової Січі, викликали занепокоєння в російського імперського уряду? Чи можемо ми поставити господарювання у Новій (Підпільненській) Січі на один рівень з економічними змінами у європейських країнах? Чому? У часи Просвітництва все більше мислителів, філософів, юристів замислювалося про права людини та покращення державного устрою для захисту цих прав. Так, демократичний устрій Запорозької Січі, виборність козацької старшини, запозичення елементів шляхетської демократії, «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (Бендерська конституція) можна вважати значними здобутками козацької держави Гетьманщини....
0 Переглянути

Практична робота. Козацькі літописи XVII-XVIII ст. як історичні джерела

8 Клас

Козацькі літописи — умовна назва групи історичних пам’яток (поміж ними є як власне літописи, так і повісті, щоденники та мемуари) про козацьку добу в українській історії. Найчастіше до них зараховують три джерела: Літопис Самовидця, Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки та Літопис Самійла Величка. Вони справили потужний вплив на подальший розвиток української історичної науки. До прикладу, на основі Літопису гадяцького полковника Григорія Грабянки було створено «Короткий опис Малоросії», який, своєю чергою, став базовим для інших пам’яток. Досліджуємо історичне джерело 1. Літопис Самовидця — одне із джерел вивчення історії українського козацтва другої половини XVII ст. Його написав сучасник (самовидець) описаних подій, що відбувалися на Стародубщині. Цей літопис зберігся до наших днів у кількох списках XVIII ст. Кожен список має доповнення і скорочення, однак жоден із них не містить назви твору та імені автора. Текст літопису дослідники поділяють на дві частини. Перша охоплює події 1648-1672 рр. і має характер історичних мемуарів, друга — 1673-1702 рр. і містить щоденникові записи. Літопис написаний книжною українською мовою, близькою до народнорозмовної....
0 Переглянути

Архітектура. Образотворче мистецтво. Музика

8 Клас

У XVIII ст. бароко все ще було панівним стилем в архітектурі. Розгляньмо шедеври зодчества того часу й дізнаймося про їхніх творців. Відомі барокові споруди Києва та інших міст зведені за ідеями Івана Григоровича-Барського. Це і Покровська церква у Києві, і собор Різдва Богородиці у Козельці на Чернігівщині. Справжніми перлинами українського бароко є будівлі Києво-Печерської лаври, зведені архітектором Степаном Ковніром. За його проектами також споруджено дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, храм у Китаєві, Кловський палац та інші пам’ятки українського бароко. Справжнім шедевром є Ковнірівський корпус на території Верхньої лаври — колишнє службове монастирське приміщення. У Києві працював ще один славетний архітектор — Йоган-Готфрід Шедель, німець за походженням. Тут він побудував дзвіницю Софійського собору, Браму Заборовського, надав барокових форм будинку митрополита у Софійському монастирі. У 1731-1744 рр. Шедель звів славетну Велику дзвіницю Києво-Печерської лаври, яка на той час була найвищою спорудою не тільки в Україні, а й на теренах всієї Російської імперії....
0 Переглянути

Освіта і наука. Києво-Могилянська академія. Григорій Сковорода

8 Клас

Політика Російської, а з кінця XVIII ст. і Австрійської імперії щодо українських територій значно впливала на розвиток освіти і науки України загалом. На території Гетьманщини, наприклад, рівень шкільної справи був доволі високим. Дослідниця Наталя Полонська-Василенко зазначала: «Початкових шкіл в Гетьманській Україні було дуже багато. У XVIII ст. майже кожне село мало свою школу. Існували ці школи при церквах, навчали в них дяки. В монастирях теж були школи, в яких навчали ченців». Так, на початковому курсі, що тривав три роки, діти вчилися читанню та письму. Зауважте, що у Гетьманщині та Слобідській Україні шкіл було багато, а от на Правобережжі для українських селян початкова освіта була практично недоступна, оскільки майже всі школи перебували під контролем єзуїтів. У 1782-1786 рр. Російська імперія провела освітню реформу. Відтак із 1786 р. у губернських містах було запроваджено головні народні училища (чотирикласні навчальні заклади з п’ятирічним курсом навчання), а в повітових — малі народні училища (двокласні навчальні заклади з дворічним курсом навчання). Навчання в таких школах було безстановим і безоплатним....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 167 168 169 170 171 172 173 174 175 ... 370
Назад

Навігація