Войти
Закрыть

Практичне заняття 3. Богдан Хмельницький як політик і людина

8 Клас

Організатор і керівник Національно-визвольної війни українського народу Богдан Хмельницький народився 27 грудня 1595 р. на хуторі Суботові поблизу Чигирина в сім’ї галицького шляхтича, чигиринського підстарости Михайла Хмельницького й місцевої козачки. Освіту здобув у Львівському єзуїтському колегіумі, де отримав ґрунтовні знання з історії, географії, юриспруденції, вивчив польську та латинську мови, а пізніше турецьку й татарську. З молодих років Богдан опановував військову справу. У 1620 р. разом із батьком брав участь у поході польського війська в Молдову, який завершився поразкою під с. Цецорою. Михайло Хмельницький загинув, а Богдан на два роки потрапив до турецької неволі до Константинополя. Повернувшись із полону, продовжив службу в Чигиринському полку. Одружився з Ганною Сомківною, донькою заможного переяславського міщанина, і до середини 1640-х років у родині було вже семеро дівчат і троє хлопців. Перебуваючи на козацькій службі, Б. Хмельницький брав участь у Смоленській війні 1632-1634 рр. проти Москви, ходив у морські походи проти Османської імперії. Дослужився до посади писаря реєстрового війська. Але за участь у національно-визвольному повстанні 1637-1638 рр. був понижений у посаді до сотника. При цьому він не втратив авторитету впливового старшини. У 1639 р. та 1646 р. входив до складу козацьких посольств до польського короля....
0 Переглянути

Продовження Національно-визвольної війни в 1654–1657 рр.

8 Клас

Після укладення українсько-московського договору Туреччина відмовилася від підтримки Б. Хмельницького й не перешкоджала кримському ханові діяти на власний розсуд. Той уклав союз із Польщею. Над Україною нависла загроза ударів 30-40-тисячного польського війська із заходу та 40-50-тисячної кримської орди з півдня. Щоб розпочати воєнні дії проти Польщі та її кримського спільника, Б. Хмельницькому була вкрай потрібна підтримка Москви. Очікуючи її, гетьман втрачав дорогоцінний час. А Східне Поділля, залишене напризволяще, спливало кров’ю. Воєнні дії на території Білорусі. Цар не поспішав надавати допомогу Україні. Його турбувало здобуття Смоленщини й Білорусі. Вірний союзницьким домовленостям, Б. Хмельницький у 1654 р. відрядив на допомогу московитам 20-тисячний корпус на чолі з ніжинським полковником І. Золотаренком. Похід союзних військ був успішним. До літа 1655 р. об’єднані сили взяли Смоленськ, витіснили литовське військо з Білорусі й зайняли частину Литви разом із столицею Вільно. На півдні Білорусі відразу поширився козацький устрій. Міщани та селяни записувалися до козацького війська й прагнули зміцнення політичних зв’язків з Україною. Воєнні дії 1654 р. в Україні. В Україні весна й літо 1654 р. минули у відсічі постійних польських і татарських набігів на міста й села Брацлавщини. Восени 30-тисячна польська армія повела на Східне Поділля широкомасштабний наступ. Вінницький, Брацлавський та Уманський полки захищалися й не погоджувалися на жодні умови нападників. Невмирущою славою вкрили себе захисники містечка Буші, що на Брацлавщині. Коли більшість козаків, разом із сотником Зависним, загинула при обороні міста, до бою стали його мешканці. Не втримавши фортечних укріплень, вони вели бій за кожний будинок....
0 Переглянути

Продовження війни з Польщею. Укладення українсько-московського договору 1654 р.

8 Клас

У березні 1653 р. 8-тисячне польське військо на чолі зі Стефаном Чарнецьким несподівано напало на Брацлавщину. З дикунською жорстокістю жовніри палили міста й села, вирізали мирне населення, виконуючи наказ «не залишати русина й на розплід». Однак під Монастирищем Кальницький (Вінницький) полк на чолі з І. Богуном зупинив ворожий наступ, знищивши в бою понад 600 жовнірів і поранивши польського командувача. 2. Внутрішньополітичне становище Гетьманщини в другій половині 1653 р. Перемога І. Богуна створила сприятливі умови для контрнаступу української армії. Основні сили під командуванням Б. Хмельницького звільнили Поділля, готувалися до походу в Галичину. І саме в цей момент під Городком (нині місто в Хмельницькій області) стався козацький заколот. Богдан Хмельницький вислухав докори козаків, зумів їх заспокоїти, але змушений був повернути військо до Білої Церкви. Причини заколоту рядового козацтва полягали в труднощах, пов’язаних із війною, що тривала вже шостий рік. Постійні воєнні дії, каральні походи поляків, татарські набіги призвели до величезних спустошень на Правобережжі. Лише на Волині було зруйновано понад 620 міст, містечок і великих сіл. Ще більших втрат зазнали Поділля, Брацлавщина й Київщина. Повністю були знищені понад 100 міст і містечок Правобережжя....
0 Переглянути

Утворення Української козацької держави — Війська Запорозького

8 Клас

Унаслідок Національно-визвольної війни українського народу на теренах Східної Європи утвердилася Українська козацька держава. Новостворена держава отримала офіційну назву Військо Запорозьке, перейнявши традиційну назву військової організації низових і реєстрових козаків. Оскільки цю державу очолив гетьман, її часто називають Гетьманщиною. Протягом перших місяців цієї війни український народ розпочав створення власної держави. Мешканці певної території, знищивши чи вигнавши польських адміністраторів, покозачувалися, проголошували себе козаками й запроваджували «козацький порядок» і «козацький присуд». Для цього вони об’єднувалися в курені, сотні й полки, обирали собі курінних отаманів, сотників, полковників та інших старшин. Усі суспільні справи вирішували на відповідних радах. Побудові держави дуже допомогли «Статті про устрій Війська Запорозького», розроблені Б. Хмельницьким у червні 1648 р. Гетьманщина — напівофіційна назва Української козацької держави — Війська Запорозького, на яку поширювалася влада гетьманського уряду. Кожна військова одиниця потребувала своєї господарської основи, яка забезпечувала б її зброєю, військовими припасами, продовольством, фуражем, кіньми, волами та возами для транспортування військових вантажів тощо. Цією основою стали ті села, містечка й міста з навколишніми землями, у яких проживали козаки відповідних сотень чи полків. Владу козацьких командирів визнавало все місцеве населення. У такий спосіб командири, які мали військову владу над сотнями й полками як бойовими одиницями, ставали також адміністраторами (управлінцями) та суддями в сотнях і полках, де базувалися їхні підрозділи....
0 Переглянути

Виборення козацькою Україною незалежності. 1651 р. — червень 1652 р.

8 Клас

Зборівський договір 1649 р. не задовольняв обидві сторони. Тому, вибравши зручний момент, Річ Посполита його порушила. На світанку 10 лютого 1651 р. коронна армія чисельністю 20 тис. вояків напала на містечко Красне. Армією нападників керував звільнений із татарського полону гетьман М. Калиновський. У нерівному бою, що тривав безупинно 2 доби, загинув майже весь Брацлавський полк із своїм командиром Данилом Нечаєм — одним із найталановитіших полководців Національно-визвольної війни. Протягом 28 лютого — 11 березня героїчно оборонялася Вінниця, керована полковником Іваном Богуном. На допомогу Вінниці Б. Хмельницький надіслав Уманський і Полтавський полки, які розбили передові частини поляків і змусили їх відступити. Так похід на Брацлавщину перетворився для М. Калиновського на «прокляту справу», у якій його армія втратила майже половину вояків і всю артилерію. 2. Битва під Берестечком Вирішальна битва польської та української армій відбулася на Волині 18-30 червня 1651 р. біля м. Берестечка в межиріччі Стиру й Пляшівки. Це була найграндіозніша битва не лише часів Національно-визвольної війни, а й усіх європейських воєн XVII-XVIII ст....
0 Переглянути

Українсько-польське воєнно-політичне протистояння 1649–1650 рр.

8 Клас

Підготовка до нових боїв. Згідно з домовленостями між Б. Хмельницьким і новим королем Яном Казимиром, у лютому 1649 р. в Переяславі відбулися перемовини. Проте вони не привели до примирення. Польська делегація не захотіла вести мову про перетворення Речі Посполитої на союзну державу трьох рівноправних народів. Сторони досяглії лише тимчасового перемир’я й визначили лінію розмежування між Річчю Посполитою та козацькою Україною. Вона мала пройти від Кам’янця-Подільського на північ уздовж річки Горині до річки Прип’яті. Проте вже навесні, порушивши умови перемир’я, польські частини розпочали каральні дії проти волинян і подолян. Польща прагнула повернути втрачене. Ще взимку король Ян Казимир найняв кілька тисяч німецьких вояків і знову оголосив посполите рушення. Польське командування планувало завдати двох одночасних ударів по козацькій Україні: із заходу — силами польської армії і посполитого рушення, а з півночі — за допомогою литовської армії гетьмана Януша Радзивілла. Плани Б. Хмельницького. Провідник Національно-визвольної війни готувався розгромити Польщу, визволити всі українські землі й створити незалежну державу від Перемишля на заході до московського кордону на сході....
0 Переглянути

Початок Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст.

8 Клас

Люблінська унія 1569 р. надала Речі Посполитій широкі можливості для економічного та воєнного зміцнення за рахунок визиску України. Українському народові унія принесла різке посилення феодального гноблення, національне й релігійне приниження, наступ на народну культуру й самобутність. Це й привело до Національно-визвольної війни українського народу 1648 р. під проводом Б. Хмельницького. Посилення національно-релігійного гноблення. Щоб поневолити українців, польський уряд насамперед намагався зламати стрижень їхньої свідомості — православну віру. Історичне джерело Волинська шляхта в 1646 р. в наказі своїм делегатам на сеймі наголошувала, що православна церква «у католицькому християнському королівстві та вільній і свобідній Речі Посполитій зазнає такого насильства, якого й у поганській неволі християни-греки не зазнають. Захоплено церкви, монастирі та собори, заборонено вільне провадження обрядів, й убогі християни... не мають публічних похоронів. У Любліні, де віднято церкву, а також у Сокалі, Більську, в інших містах потай, у погребах й у своїх домівках, мусять ховати мерців». Національно-визвольна війна українського народу (Хмельниччина) — війна під проводом Б. Хмельницького за звільнення від культурного, релігійного, соціального, економічного гноблення, за створення та утвердження Української козацької держави — захисника українських національних інтересів....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу ІІ «Українські землі наприкінці XVI — у першій половині XVII ст.»

8 Клас

Внутрішньо- та зовнішньополітичні обставини другої половини XVI ст. призвели до глибокого занепаду православ’я. Пошуки церковними ієрархами шляхів виходу з кризи й укладення Берестейської унії не принесли злагоди в церковне життя. На початку XVII ст. в надзвичайно скрутне становище потрапила українська православна церква. Вона втратила майже всю вищу ієрархію, за винятком останнього православного львівського єпископа Єремії Тисаровського. Рушійними силами, які зуміли зберегти й відродити православ’я, стали освічені монахи Києво-Печерської лаври, котрі прийшли зі Львова, міщани Київського Богоявленського братства та козаки-запорожці. Зростання ролі й значення козацтва, керованого П. Конашевичем-Сагайдачним, його підтримка православної церкви створили можливості для відновлення вищої православної церковної ієрархії в 1622 р. та її визнання в 1632 р. польським урядом. Багато зробив для українців і православної церкви митрополит Петро Могила. Здійснена ним церковна реформа оновила й зміцнила українське православ’я. Митрополія Київська, Галицька й усієї Русі стала найавторитетнішою серед православних церков, а Київ повернув собі славу духовного та культурного центру українства. Наприкінці 20-х років XVII ст. виникла ідея об’єднання уніатської і православної церков — «однієї Русі з другою» — і створення на цій основі єдиного Київського патріархату....
0 Переглянути

Українська культура наприкінці ХVI — у першій половині ХVІI ст.

8 Клас

Про рівень тодішньої шкільної освіти свідчить розповідь сирійського священика П. Алеппського, що в 1654 та 1657 рр. проїздив Україною. Він засвідчив, що тільки в Україні прихожани підчас служби користуються молитовниками, що «за малим винятком, навіть здебільшого, їхні жінки та дочки вміють читати та знають порядок богослужіння й церковний спів. А священики вчать сиріт і не дозволяють, щоб вони залишалися неуками». Відродження української православної церкви, реформи П. Могили викликали потребу у великій кількості високоосвічених людей. Це й привело до відкриття Києво-Могилянського колегіуму (згодом Києво-Могилянської академії). Колегіум був створений у 1632 р. шляхом об’єднання Київської братської школи та школи Києво-Печерської лаври. Київське братство визнало П. Могилу фундатором нового закладу, дозволило влаштувати його за західноєвропейськими зразками. Рівень викладання в колегіумі дуже швидко піднявся до рівня вищого навчального закладу — академії. Проте польський сейм 1636 р. заборонив викладати богослов’я й у такий спосіб перешкодив колегіуму отримати офіційний статус академії. Навчання проводилося грецькою, латинською та церковнослов’янською мовами. Спудеї вивчали «сім вільних наук», розподілених на більше, ніж тридцять предметів. Пройшовши фару (підготовчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму (середні класи), поетику, риторику (вищі класи), спудеї завершували освіту 2-3-річним навчанням у класі філософії. Тут вивчали три предмети: логіку, фізику та метафізику — власне філософію....
0 Переглянути

Новий спалах національно-визвольного руху

8 Клас

Сусідство із Запорожжям Східного Поділля, Центральної і Південної Київщини та півдня Лівобережжя надихало їх мешканців не коритися польським власникам та урядовцям. Селяни й міщани оголошували себе козаками, жили та господарювали як вільні люди. Вони відмовлялися визнавати польських старост, обирали своїх отаманів, запроваджували суд за козацькими звичаями. Не маючи сил перешкодити покозаченню, польські урядовці східних староств Речі Посполитої лише скрушно зітхали: «Усе до останнього покозачилося, тут як хлоп, то й козак», а варшавські політики все частіше заводили мову про створення козаками власної держави з республіканським устроєм. Історичне джерело 1616 р. польські політики під час сейму заявляли, що козаки не визнають «ні магістратів у містах, ні старост, ні гетьманів (польських. — Авт.); вони самі встановлюють собі право, самі обирають урядників і ватажків і наче створюють у великій Речі Посполитій іншу республіку». Той факт, що козацтво вибудовує власну державу, 1625 р. визнав і король: «...Козаки вважають себе окремою Річчю Посполитою... Україна вся в послушності їм. Шляхтич у домі своїм невільний. По містах і містечках королівських уся управа, уся влада в козаків: привласнюють собі юрисдикцію, закони встановлюють». • Власна держава розпочинається з власних законів і власних урядовців. Чи праві були польські урядовці, стверджуючи, що козаки творять власну державу?...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 211 212 213 214 215 216 217 218 219 ... 370
Назад

Навігація