Войти
Закрыть

Утворення реєстрового козацтва

8 Клас

Наприкінці 60-х років XVI ст. уряд Речі Посполитої звернувся до планів створення козацьких прикордонних сил. 5 червня 1572 р. Сигізмунд II Август підтвердив прийняття 300 козаків на державну службу. Прийнятих на державну службу записували до реєстру (списку). Звідси й виникла назва реєстрове козацтво. Відтоді польська влада офіційно визнавала козаками лише тих, хто був занесений до реєстру. Польський король Стефан Баторій в 1576 р., на знак офіційного визнання реєстрового козацького війська, вручив йому дорогоцінні військові клейноди: корогву, бунчук, булаву та печатку з гербом. Отже, польська держава офіційно визнала існування козацтва як суспільного стану — із закріпленими законом спадкоємними правами й обов’язками. Реєстровики підлягали управлінню своїх командирів, звільнялися з-під влади феодалів, старост і воєвод, міських магістратів. Вони не сплачували податки, мали право власності на землю, могли вільно вести різні промисли й торгувати. За службу отримували грошове утримання з державної скарбниці. Соціальний і майновий стан реєстрових козаків був дуже різним. Верхівка реєстру — козацька старшина й заможне козацтво — володіла селами, хуторами, різними промислами, водяними млинами й корчмами. Становище рядових реєстровиків було складним. Обов’язок відбувати військову службу власним коштом, виступати в похід із власним конем, зброєю й військовим спорядженням вимагав від реєстрових козаків значних витрат. Реєстрове козацтво дуже болісно сприймало національно-релігійний тиск. Цими обставинами пояснюється те, що наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. не тільки низове, запорозьке, а й реєстрове козацтво брало участь у національно-визвольному русі....

Українське козацтво

8 Клас

Землі, що знаходилися вздовж Великого Кордону, з колись уже добре загосподарених русинами-українцями, перетворилися на Дике поле. Наприкінці XV ст. степи стали джерелом нової смертельної загрози. Звідти на українські землі нападали турецькі й татарські загони. Вони нищили й грабували, виловлювали людей, щоб продати в рабство. Протягом XV — середини XVII ст. з України було виведено 2-2,5 млн невільників. Оборона від нападників перетворилася на головну турботу Великого князівства Литовського. Для охорони степового кордону було відновлено Київський, укріплено Канівський, Черкаський, Вінницький, Брацлавський замки. Упродовж 50-70-х років XV ст. в широкій передстеповій смузі від річки Мурафи на Поділлі до річки Сули на Лівобережжі тисячі бояр-шляхтичів отримали земельні наділи за умови, що нестимуть військову службу, споруджуватимуть та укріплюватимуть замки. Одночасно на прикордонну службу брали заможних селян і міщан. На цих родючих, але небезпечних землях кожен мешканець, щоб не стати легкою здобиччю людоловів, мусив добре володіти зброєю. Історичний факт Як розповідав наприкінці XVI ст. австрійський посол Е. Лясота, кожний хлібороб, «їдучи в поле, вішає на плече рушницю, а до боку — шаблю чи тесак: татари нападають дуже часто й спокою від них майже ніколи немає»....

Люблінська унія 1569 р. та її вплив на українські землі

8 Клас

Завдяки включенню білоруських та українських князівств до складу Великого князівства Литовського воно на півтора століття перетворилося на могутню та найбільшу в Європі державу під назвою Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське. Проте з початку XVI ст. князівство почало занепадати. Йому все складніше було витримувати натиск агресивного східного сусіда — Московії — й одночасно захищати південні кордони від набігів із Кримського ханства. У 1558 р. під час Лівонської війни (1558-1583) Велике князівство Литовське втратило значну частину Прибалтики та Білорусі. Поставши перед загрозою втрати державності, князівство звернулося по допомогу до Польщі. Це було цілком природно, адже союзницькі відносини з Польщею розвивалися з часів спільної боротьби з Тевтонським орденом. Ще в 1385 р. між Польщею та Литвою було укладено Кревську унію. Це була персональна унія. Дві держави продовжували жити незалежним життям, погодившись на спільну особу (персону) володаря, який став одночасно й великим князем литовським, і польським королем. Однак, погодившись на це, литовські й руські політики ревно відстоювали незалежність власної держави. З роками в князівстві було проведено ряд перетворень, які наблизили устрій Великого князівства Литовського до устрою Польського королівства. За польськими зразками князівство було поділено на воєводства, у ньому було запроваджено шляхетські сеймики та суди, дещо розширено права шляхти....

Економічне життя села та міста: фільварки, цехи

8 Клас

Протягом XVI ст. в господарстві України відбулися значні зміни. Натуральне (природне) господарство швидко змінювало товарне виробництво. Це означає, що метою окремих господарств ставало виробництво товарів для продажу на ринку. Виручені гроші витрачалися, звичайно, і на власне споживання. Однак основну їх частину вкладали в розширення виробництва. Фільварок (від нім. Vorwerk — маєток із будівлями, хутір, господарство) — рільниче або рільничо-скотарське господарство, організоване поміщиком для виробництва продукції на продаж. Товарно-грошові відносини насамперед охопили західноукраїнські землі й центральні райони Правобережної Київщини. На півдні та сході України ці відносини проявлялися набагато слабше. Основою господарювання в XVI ст. залишалося сільське господарство, а головною його галуззю — землеробство. Воно набувало інтенсивного характеру. Це відбувалося за рахунок удосконалення знарядь праці, повсюдного запровадження трипілля, використання добрив, розширення посівів пшениці. У зв’язку зі зростанням у Європі цін на худобу в Україні швидко розвивалося тваринництво. Насамперед розводили волів. їх годували і в панських, і в селянських господарствах. У пристепових районах набуло розвитку конярство....

Україна на межі раннього Нового часу

8 Клас

У першій половині XVI ст. українські землі, які нині утворюють Українську державу, входили до складу різних держав і перебували в різному становищі. Більшість українських земель — Волинь, Полісся, Київщина, Східне Поділля — входили до складу Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Провідну роль тут відігравали великі землевласники, нащадки давніх княжих династій: Острозькі, Збаразькі, Вишневецькі, Четвертинські та ін. Вони обіймали найвищі посади в уряді великого князя та воєвод. Це давало змогу їм зберігати давні українські державні традиції та культуру. У складних умовах перебувала Сіверщина. Знаходячись на порубіжжі Великого князівства Литовського та Московії, вона часто потрапляла в епіцентр їхнього суперництва, переходила з рук у руки й зазнавала важких людських втрат і розорення господарства. Ряд земель на той час повністю перебували під чужою державною владою. Галичина й Західне Поділля входили до складу Польщі. Місцева руська шляхта перебувала під владою польського короля та його намісників. Протягом першої половини XVI ст. руські шляхтичі втрачали залишки старих державницьких традицій, проте ще усвідомлювали належність до «руського племені», плекали любов до «милої Русі й старожитнього нашого народу руського». Закарпаття залишалося під владою угорського володаря — трансільванського князя. Буковина перебувала під зверхністю молдовського господаря. Обидва володарі були васалами турецького султана. Зрозуміло, що чужі держави не дбали про інтереси та самобутність українців....

Вступ 8 клас Струкевич (2 варіант підручника)

8 Клас

Середньовічна спадщина України — це землі, оброблені за часів державних утворень антів, волинян і Київської держави. Це храми, збудовані нашими предками, де вони отримували духовну наснагу. Це ті перемоги, які були здобуті над ворогами, котрими ми нині пишаємося й так само даємо гідну відсіч новим ворогам. Це ті великі державницькі здобутки, які вселяють у наші душі впевненість, що й ми — їхні нащадки — зуміємо навести лад у сучасній державі, досягти її господарського й культурного розквіту. Головним у середньовічному спадку України є держава. Чинниками, що її утворили, були війна та торгівля. Мирні хлібороби господарювали на родючій землі, проте спокою не мали. Наша земля була й залишається не захищеною від ворожих сусідів жодними природними перепонами: високими горами, глибокими водами, засушливими пустелями... Щоб захиститися від азійських кочовиків, племена й союзи племен полян, древлян, сіверян та ін. почали зводити укріплені городи. Тому й не дивно, що скандинави назвали наші землі «Країною міст» — «Ґардарікі». Щоб збудувати укріплення, утримувати там постійну воєнну залогу, здійснювати ремонт і постачання, потрібна була серйозна організація багатьох десятків і сотень родів, племен і поселень. Так справу будівництва городів було взято за основу творення ранніх держав антів, дулібів (волинян) і Київської держави. Не менш вагомим чинником творення держави була торгівля. Саме завдяки тому, що Київська держава знаходилася на перетині важливих торговельних шляхів, вона швидко міцніла й підпорядковувала сусідні союзи племен, поки не перетворилася на Русь. Основні події і постаті. Через потребу усунути перешкоди, які ставила Візантія, руські князі Аскольд, Дір і Олег здійснили успішні походи проти Константинополя. Саме завдяки мирним торговельним угодам, укладеним тоді, Русь вийшла на міжнародну арену й зробила перші впевнені кроки у світовій торгівлі. Через прагнення контролювати торговельні шляхи в Прикаспії та на Балканському півострові здійснював походи й князь Святослав....

Історія України 8 клас Струкевич (2 варіант підручника)

8 Клас

Минулого року ви разом із князями та людом Русі-України переймалися турботами господарювання й захисту нашої Вітчизни, пишалися її розквітом, непокоїлися занепадом. Навчаючись, ви доклали чимало розумових, моральних і вольових зусиль. Вони не були марними. Досвід учасників історичного поступу: причини їхніх успіхів і невдач, перемог і поразок, шляхи виправлення помилок — усе це стало складовою вашого досвіду. Настане час, і ви його обов’язково використаєте. Цього року ви вивчатимете історію У країни Нової доби, яка прийшла на зміну добі Середньовіччя. Разом з українським народом ви усвідомите, що Україна — це складова Європи. Ви побачите, як жадоба збагачення охопить майже всю українську верхівку, як магнати та шляхтичі посилюватимуть визиск народу, як до цього додасться загарбницька політика сусідів. Шукаючи свободу, захищаючи власну гідність і Батьківщину, козаки створили власну Українську козацьку державу. У неї знайдуться вороги як внутрішні, так і зовнішні. Кращі представники українства віддаватимуть свої сили, уміння й натхнення на зміцнення Гетьманщини. У боротьбі за державність, політичну окремішність мине понад століття. Українців очікуватимуть успіхи й поразки, ясні надії та гіркі розчарування. Козацька держава загине, але вистоїть її дух — невмируще прагнення до свободи. Навчальний матеріал у підручнику поділений на п’ять розділів, які відповідають етапам історичного поступу українського народу протягом XVI-XVIII ст. Завдання, які постають під час вивчення історії України у 8 класі, не можна звести лише до ретельного переказування змісту параграфів і запам’ятовування дат. Вони набагато вагоміші. Підручник має допомогти вам навчитися характеризувати сутність історичних подій, процесів, явищ; розрізняти явища духовно-культурного, державно-політичного, економічного й соціального характеру та визначати їх значення в історичній долі У країни XVI XVIII ст. Ви зможете аналізувати життя українського суспільства загалом та окремих суспільних верств; самостійно пояснювати причини й наслідки суспільних змін; визначати місце та роль народу, суспільних угруповань і видатних особистостей; висловлювати власне ставлення до історичних діячів і доленосних подій....

Словник понять і термінів 8 клас Струкевич

8 Клас

Абордаж — старовинний спосіб морського бою — зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою. Абсолютизм (від латин. absolutus — необмежений, самодержавний) — форма правління державою, за якої вся влада належить одній особі. Авангард (від фр. avant-garde — передовий загін) — частина військ (або флоту), що рухається попереду головних сил. Автономія (від грецьк. autos — сам і nomos — закон) — право держави на власну внутрішню і зовнішню політику під контролем іншої держави. Агіографія (з грецьк. agios — святий і grafo — пишу) — різновид церковно-історичної літератури, зосередженої на описанні життя святих. Адміністрування (від латин. administro — керую) — управління територією, установою. Адмірал — військове звання вищого командного складу військово-морського флоту. Академія (від грецьк. akademia) — різновид наукового або навчального закладу найвищого рівня. Акровірш (від грецьк. akros — крайній і atihos — віршований рядок) — вірш, у якому перші літери кожного рядка, утворюють певне слово, речення, ідею, відповідь на загадку. Амбіція (від латин. ambitio — гонор, зарозумілість, чванливість, пиха) — невиправдані претензії на що-небудь. Амуніція — сукупність речей (крім одягу і зброї), що становлять спорядження військовослужбовця, а також упряж коня....

Узагальнення до теми 6 «Українські землі в другій половині XVIII ст.»

8 Клас

Прагнення українських старшин відновити державну автономію та наміри Російської імперії використати Лівобережну Гетьманщину як плацдарм для розширення на південь і захід зумовили відновлення урядової посади гетьмана й українських державних порядків. З обранням К. Розумовського гетьманом розпочалося відродження державних традицій Гетьманщини. У краї було проведено низку реформ і перетворень, які засвідчили, що українське суспільство спрямоване на утвердження власної державності. Спроби старшин наприкінці 1763 р. суттєво розширити чи, точніше, відновити державність Лівобережної Гетьманщини надто суперечили імперським планам російського уряду. Домігшись зречення К. Розумовським гетьманства, Катерина II призначила для управління Лівобережжям другу Малоросійську колегію на чолі з президентом колегії, генерал-губернатором П. Рум’янцевим. Протягом 1765—1782 рр. він підпорядкував усі місцеві адміністративно-територіальні органи другій Малоросійській колегії та собі, як генерал-губернаторові. Усі ресурси та суспільство Гетьманщини примусив працювати на користь Російської імперії, перетворив Гетьманщину на «доходную провінцію», тобто колонію Росії, подолав при цьому прояви опозиційності з боку української старшини. У 1782 р. територію Гетьманщини було включено до складу Російської імперії на правах Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв. 1783 р. тут запроваджено кріпацтво, козацькі лівобережні полки реорганізовано в регулярні частини російської армії. 1785 р. на Лівобережжя поширено дію «Жалуваної грамоти дворянству», за якою українські старшини отримували всі права російського дворянства. Разом із ліквідацією державної автономії Гетьманщини Російська імперія в 1765 р. скасувала автономію слобідських полків. 1775 р. була зруйнована Запорозька Січ, незважаючи на героїчну участь запорожців у російсько-турецькій війні 1768—1774 рр. Землі Слобожанщини та Запорожжя були включені до складу Російської імперії на правах намісництв чи губерній....

Навігація