«Все, що відбувалося з початку і до кінця з Жюльєном Сорелем» за романом Стендаля «Червоне і чорне»
Головний герой роману Стендаля «Червоне і чорне» Жюльєн Сорель – син звичайного теслі. Кумиром цього юнака є Наполеон Бонапарт, і він дуже шкодує, що народився занадто пізно, вже у часи Реставрації. Сорель обдарований різними здібностями, він прагне до нових знань і має незвичайний розум. Народившись у маленькому містечку, Жюльєн переймається тим, що там йому ніде себе реалізувати. А ось батько і брати Жульєна дивляться на нього, як на звичайного неробу. Через деякий час священик рекомендує Сореля у якості гувернера в родину місцевого багатія де Реналя, який головною метою свого життя вважає довести свою перевагу над іншими.
А ось головний жіночий образ роману – мадам де Реналь письменник ставить досить високо. Але це дуже нещасна жінка, яка була обділена життям і ще в молодості вийшла заміж за некоханого чоловіка. Незважаючи на це, вона була турботливою матір’ю і богобоязливою людиною. Поява Жульєна Сореля у родині де Реналей виявляється крутим поворотом у житті мадам де Реналь. Вона постійно присутня на уроках гувернера і несподівано для себе закохується у Жюльєна. Для Сореля зустріч з мадам де Реналь – це безумовний успіх, який через своє самолюбство Жульєн розцінив як ще одне посвідчення його достоїнств. Спочатку він просто дозволяє себе любити, але потім й сам закохується у мадам де Реналь.
Та цей зв’язок був недовгим і зовсім скоро таємниця закоханих доходить до духовника мадам де Реналь. Жюльєн залишає посаду гувернера і відправляється у Безансон, де вступає на навчання до місцевої семінарії. Це ще один рівень розвитку звичайного, але досить талановитого юнака з провінції. Саме в семінарії Сорель опановує мистецтво лицемірства, завдяки чому він добре просувається у навчанні, але заслуговує лише ненависть і учнів, і вчителів. Значний поворот доля Сореля робить після закінчення семінарії.
Ще під час навчання на Жюльєна звертає увагу ректор семінарії абат Пірар, який і рекомендує талановитого випускника у родину маркіза де Лап-Моля. Це світський будинок і світська родина. Син маркіза служить у королівському полку, та є ще й дочка – свавільна і норовлива Матильда. Жюльєн Сорель душе швидко завойовує повагу свого хазяїна і займає достатньо шановне становище у домі князя. Матильда теж захоплюється цим незвичайним юнаком і вирішує підкорити Жульєна. Врешті-решт Сорель стає нареченим Матильди де Ла-Моль.
З часом чутки про заручення Матильди де Ла-Моль і Жюльєна Сореля доходять і до міста Верьєр, де залишилося його перше кохання – мадам де Реналь. У пориві злості та під впливом свого духовника жінка пише листа маркізу де Ла-Моль, в якому розповідає про свій любовний зв’язок із Сорелем і звинувачує Жульєна у підступництві та лицемірстві.
Сорель дізнається про цей лист, все кидає і повертається у Верьєр. Осліплений злістю на зрадницю, він купує пістолети і прямо у церкві, де молиться мадам де Реналь, робить в неї декілька пострілів. Але Жюльєн Сорель стає не стільки жертвою особистих прагнень, а, скоріше, жертвою тогочасного суспільства. Вже у в’язниці Жульєна провідує Матильда, яка незважаючи ні на що, готова визволити Сореля будь-якою ціною, тільки б він залишився з нею. Мадам де Реналь теж була у в’язниці, і саме після цієї зустрічі Жульєн зрозумів, що вона була єдиною дорогою для нього людиною, гідною його кохання. Для них обох все навколо стає існувати, та фінал роману все одно дуже сумний, адже Жульєн Сорель отримує смертний вирок, а мадам де Реналь вмирає в обіймах своїх дітей.
А ось головний жіночий образ роману – мадам де Реналь письменник ставить досить високо. Але це дуже нещасна жінка, яка була обділена життям і ще в молодості вийшла заміж за некоханого чоловіка. Незважаючи на це, вона була турботливою матір’ю і богобоязливою людиною. Поява Жульєна Сореля у родині де Реналей виявляється крутим поворотом у житті мадам де Реналь. Вона постійно присутня на уроках гувернера і несподівано для себе закохується у Жюльєна. Для Сореля зустріч з мадам де Реналь – це безумовний успіх, який через своє самолюбство Жульєн розцінив як ще одне посвідчення його достоїнств. Спочатку він просто дозволяє себе любити, але потім й сам закохується у мадам де Реналь.
Та цей зв’язок був недовгим і зовсім скоро таємниця закоханих доходить до духовника мадам де Реналь. Жюльєн залишає посаду гувернера і відправляється у Безансон, де вступає на навчання до місцевої семінарії. Це ще один рівень розвитку звичайного, але досить талановитого юнака з провінції. Саме в семінарії Сорель опановує мистецтво лицемірства, завдяки чому він добре просувається у навчанні, але заслуговує лише ненависть і учнів, і вчителів. Значний поворот доля Сореля робить після закінчення семінарії.
Ще під час навчання на Жюльєна звертає увагу ректор семінарії абат Пірар, який і рекомендує талановитого випускника у родину маркіза де Лап-Моля. Це світський будинок і світська родина. Син маркіза служить у королівському полку, та є ще й дочка – свавільна і норовлива Матильда. Жюльєн Сорель душе швидко завойовує повагу свого хазяїна і займає достатньо шановне становище у домі князя. Матильда теж захоплюється цим незвичайним юнаком і вирішує підкорити Жульєна. Врешті-решт Сорель стає нареченим Матильди де Ла-Моль.
З часом чутки про заручення Матильди де Ла-Моль і Жюльєна Сореля доходять і до міста Верьєр, де залишилося його перше кохання – мадам де Реналь. У пориві злості та під впливом свого духовника жінка пише листа маркізу де Ла-Моль, в якому розповідає про свій любовний зв’язок із Сорелем і звинувачує Жульєна у підступництві та лицемірстві.
Сорель дізнається про цей лист, все кидає і повертається у Верьєр. Осліплений злістю на зрадницю, він купує пістолети і прямо у церкві, де молиться мадам де Реналь, робить в неї декілька пострілів. Але Жюльєн Сорель стає не стільки жертвою особистих прагнень, а, скоріше, жертвою тогочасного суспільства. Вже у в’язниці Жульєна провідує Матильда, яка незважаючи ні на що, готова визволити Сореля будь-якою ціною, тільки б він залишився з нею. Мадам де Реналь теж була у в’язниці, і саме після цієї зустрічі Жульєн зрозумів, що вона була єдиною дорогою для нього людиною, гідною його кохання. Для них обох все навколо стає існувати, та фінал роману все одно дуже сумний, адже Жульєн Сорель отримує смертний вирок, а мадам де Реналь вмирає в обіймах своїх дітей.
