Образ головного героя поеми Дайте «Божественна комедія»

Характерною прогресивною рисою поеми є той факт, що автор прагнув викласти власні думки й переживання. У середньовічних творах особисті почуття автора викладалися з єдиною метою: засвідчити свою близькість до християнської моралі або засудити те, що суперечило їй.

Данте не приховує палкої любові до втраченої батьківщини, глибокого суму з приводу розлуки з Флоренцією. Читач чує голос не тільки віруючої людини, а й патріота земної батьківщини. Він засуджує братовбивчі сутички та війни, які роздирали Італію.

Поет оспівує любов як найвище почуття, на яке може бути здатна людина. Він підносить звичайну земну жінку до рівня мадонни.

Отже, зі сторінок поеми постає «світський» портрет поета — незвичайне явище у середньовічному творі на релігійну тему, свідчення виникнення уявлення

про цінність земного, що традиційно вважалося у цей період «тимчасовим» і «не справжнім».

Шлях поета йде знизу вгору, що має символізувати очищення душі від минулого, гріховного й тілесного і прилучення до вічного, праведного, духовного. До лаючи пітьму гріха й морок незнання, душа поета йде до світла віри.

У своєму творі Данте постає як психолог і мораліст, який обстоює цінність духовно насиченого, осмисленого життя.