"Тарас Бульба" Гоголь аналіз

“Тарас Бульба” Гоголь аналіз твору

Автор – Микола Гоголь

Рік написання – 1835

Жанр “Тарас Бульба” – історична повість.

У центрі оповідання – доля козацького полковника Тараса Бульби та двох його синів. Зав’язка – приїзд колишніх бурсаків в батьківський дім. Кульмінацій декілька. Розв’язка – загибель самого Тараса Бульби.

Тема – Зображення історичних подій ХVІ – ХVІІ століття в Україні, побуту, звичаїв Запорозької Січі

Ідея – Уславлення військового товариства, звеличення подвигу, патріотизму, відданості ідеї захисту рідної землі.

Основна думка – Любов до Батьківщини, звеличення козацтва.

Проблематика “Тарас Бульба”

• Захист рідної землі.
• Моральний вибір.
• Єдність, згуртованість –запорука перемоги.
• Кохання, вірність, самопожертва.
• Стосунки батьків і дітей.
• Честь і зрада

Повість «Тарас Бульба» розповідає читачеві про боротьбу українського народу з польською шляхтою. Широке, епічне зображення цієї боротьби визначило патріотичний пафос повісті. Гоголь показав у своєму творі узи дружби, що зв’язують два братніх народи – російський і український – в їх спільну історичну долю.

Головний герой повісті Тарас Бульба не умовно-богатирський образ – він наділений конкретними історичними рисами. Гоголь правдиво малює образ козака тієї суворої епохи. Лише в рідкісні проміжки затишшя Тарас повертається до мирного сімейного життя; решту часу він – воїн, віддає себе служінню вітчизні.
Тарасу не властиві коливання, він завжди знає свою мету; свій борг він бачить в бездоганному служінні батьківщині, звідси витоки його безстрашності і мужності. «Груба прямота вдачі» Тараса Бульби протиставлена зніженості польської шляхти і тим представникам козацтва, які переймали її звички.
Вірність батьківщині, кохання до неї для Тараса вище кровного споріднення і особистої прихильності. Тим страшніше трагедія, яка торкнулася його родини. Було у полковника Бульби два сини, старший – Остап і молодший – Андрій.

Остапа Гоголь поряд з іншими козаками наділяє богатирськими рисами. В Остапі ми бачимо продовжувача батьківської справи, Тарас ним пишається. Для Остапа, як і для інших козаків, немає нічого дорожче вітчизни, і для неї він готовий разом з усіма перенести найстрашніші муки і смерть. У сцені страти Остап, що піддається нелюдським тортурам, не втрачає мужності, знаючи, що його загибель не марна.

А ось Андрій – людина більш тонка, він вміє цінувати красу в навколишньому житті. Закохався козак в молоду польську панночку і перейшов на сторону ворогів, зрадивши і батьківщину, і батька, і товаришів своїх. Бульба сам стратив свого сина, який зрадив батьківщині і народу.
Андрій ставши на шлях зради, «пропав для всього козацького лицарства», не став молодий козак захисником рідної землі, а разом з ворогами став вбивати своїх колишніх друзів і товаришів.

Образи двох братів – це два можливих людських життєвих шляхи. Це або безсмертя в ім’я народного щастя, або безславна смерть зрадника, ім’я якого нащадками якщо й буде згадуватися, то з ненавистю і ганьбою.