Аналіз 162 Сонета Петрарки

Аналіз “Сонета 162” Франческо Петрарки українською – тема, ідея, художні засоби

Петрарка Сонет 162 аналіз

В цьому сонеті ліричний герой постає перед нами замріяним, заглибленим себе. Але це не аскет, він любить життя. Він бачить навколишній світ реальним, але сповненим краси. Петрарка обожнює світ, бо в ньому живе кохана Лаура. Ми бачимо її закоханими очима поета. Вона реальна і нереальна водночас. Це – ідеал. Любов – це благо, що посилається людині. Любов очищає душу, облагороджує її, допомагає відчути красу реального світу. Це сонет – роздум, в якому описано природу, враження ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Вірш легкий і прозорий, пройнятий високим почуттям.

Кохання поета в композиції неосяжне. Він готовий заполонити ним весь світ. Наповнити все , що проростає, своїми почуттями. Кохання прозоре і чисте як вода. А зустріч з милою, як перлини. Які осяюють його життя. Серце окроплене життєлюбною вологою розцвітає і живити вогонь кохання.

Петрарка Сонет 162 українською

Щасливі квіти й благовісні трави,
Прим’яті донною на самоті;
Пісок, що береже сліди святі
Чудових ніжок під листком купави;
Гаї прозорі, віти, наче пави,
Фіалки у любовній блідноті,
Ліси вільготні, тихі та густі,
Куди не входить сонце величаве;
О краю мій, о ріки голубі,
Ви омиваєте Лаури очі,
Їх блиск перебираючи собі.
Прекрасні ви в своєму непороччі!
А там підводні скелі серед ночі
Горять в мого закохання журбі.