Образ головного героя: від пошуків правди до моральної деградації

Образ Чіпки представлений у розвитку: від народження й до того часу, коли він перетворився на засудженого злочинця та вбивцю.

Автори змалювали формування особистості героя та розкрили мотиви, якими він керується у своїй поведінці. Осмислюючи життя з реалістичних позицій, вони не оминули й можливостей натуралізму. Зокрема, урахували спадковість героя по батьківській лінії.

Цей підхід поєднався в романі із соціально-психологічним, що стосується умовностей селянського звичаєвого права. Становище байстрюка, тобто народженого поза законним шлюбом, відчутно вплинуло на психіку хлопця. Уже змалку він починає усвідомлювати свою неповноцінність. Показовим є ставлення односельців до народження позашлюбної дитини: «Пішло знов по селу шушукання, глум, таємні страхи...».

Навіть реакція священика, який мав би бути виразником християнської любові, доволі показова: «Понесли до батюшки. А панотець і собі: «Як його такого виродка у хрест уводити?!»

Відчуття власної соціальної вторинності та водночас гострий і допитливий розум змушують Чіпку із самого дитинства замислюватись над несправедливим улаштуванням світу. Від початку автори окреслюють конфліктний характер персонажа, передусім з огляду на його маргінальне становище в межах селянського колективу.

Поряд із ним (для порівняння) вони зображують бідного сироту Грицька, який усе ж, на відміну від байстрюка Чіпки, має більше шансів соціально адаптуватися: сироті співчувають, а байстрюка дражнять і зневажають. Маючи схожі початкові матеріальні можливості, ці персонажі по-різному реалізують себе в житті. З погляду звичаєвого права, навіть сирота Грицько мав кращі перспективи, ніж народжений поза законним шлюбом Чіпка.

Особливу роль у зростанні Чіпки відіграють персонажі, до яких він ставиться з глибокою повагою. Це літні люди з багатим життєвим досвідом. Вони передають хлопцеві народне уявлення про мораль і справедливість, сприяють формуванню в нього позитивного світогляду. Утрата бабусі Оришки та кривди, що чинять старому й беззахисному дідові Уласу, негативно впливають на Чіпчине сприйняття світу, стають важливими ланками його життєвих розчарувань.

Подією, що підштовхнула Чіпку до морального виродження, стала втрата землі. Діставши від громади земельний наділ, парубок долучився до загального ритму хліборобського життя. Його сила нарешті знайшла позитивну реалізацію — він став господарем, подолав свою соціальну неповноцінність. Однак утрата землі знову робить його людиною другого сорту, а розчарування в законних шляхах відновлення справедливості штовхає в бік стихійного бунтарства.

Невдовзі Чіпка потрапляє під згубний вплив злодійського товариства — колишніх дворових кріпаків, озлоблених на весь світ. Винуватячи всіх у своїх бідах, вони морально деградували і вдалися до крадіжок та розбою. Чіпка приймає зручне виправдання злодійського життя: для нього це відновлення порушеної справедливості. Він, мовляв, «своє відбирає».

Молодий український селянин (Василь Тропінін, 1820-ті рр.)

Голова українського селянина в солом'яному капелюсі (Архип Куїнджі, 1895)

Енергія сильної особистості скеровується таким чином в антигромадську площину, марнується й обертається на «пропащу силу». Пояснюючи свої злочини як вимушену форму соціального протесту, персонаж вступає в гострий конфлікт із суспільством та його мораллю. А вже після випадку із земством бунтарство Чіпки остаточно перероджується на сліпе бажання помсти, набуваючи у фіналі твору крайнього вияву ненависті до всіх людей.

Дуже показовим є епізод, у якому Чіпка зображений під час прощання з арештантами: «Плакали розбишаки, навіки прощаючись з рідним селом, з своїми людьми — рідними й нерідними. Один Чіпка не плакав. Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі, — тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд... Не знайшлося душі, щоб підійшла до його — попрощалася...».

Коментар фахівця

Чіпка — справді пропаща сила: повний найкращих замірів, він якось непомітно для себе заплутавсь у нетрях життя, загруз у драговині нерозважених суперечностей і всю енергію свою, розум та хист віддав справі нерозумного протесту, викресливши себе цим із гурту людей, що виконують творчу роботу в житті.

С. Єфремов, історик літератури

Виявляємо літературну компетентність

1. Звернувшись до тексту роману, дайте відповіді на запитання.

• Який проміжок із життя головного героя представлений у романі?

• Які риси характеру виявились у хлопця вже з дитинства?

• Яку роль у зображенні Чіпки відіграє порівняння з Грицьком?

• Чи змінився Чіпка, одержавши від громади землю?

• Що для нього значило «бути господарем»? Чому Чіпка втратив землю?

• Чому він не знайшов правди в суді?

• 3 ким потоваришував Чіпка після втрати землі?

• Як на Чіпку вплинуло «злодійське товариство»?

• Як сам Чіпка пояснював вибір злодійського життя?

• Чи змінився Чіпка після обрання в земську управу?

• Як до нього поставилося повітове панство?

• Чому Чіпку звільнили із земської управи? Як це на нього вплинуло?

• Після чого Чіпку заарештували? Чи розкаявся Чіпка у своїх вчинках?

Досліджуємо самостійно

2. Доведіть, що Чіпка — герой реалістичного твору. Чи наявні в його образі риси натуралістичного зображення? Якщо так, то які?

Ділимося думками і враженнями

3. Чи викликає Чіпка співчуття? Чи могла якось інакше скластися його доля? Запрошуємо до дискусії

4. Хто, на вашу думку, Чіпка Варениченко: жертва соціальних обставин чи природжений злочинець?

Виявляємо творчі здібності, обізнаність у сфері культури

5. Роздивіться портрети українських селян на с. 43. Як ви вважаєте, чи могла б картина В. Тропініна бути портретом Чіпки? Чому? Створіть словесний портрет героя. Чи могла б картина А. Куїнджі бути портретом когось із персонажів роману? Якщо так, то кого саме?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 10 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)