Павло ТИЧИНА

(1891—1967)

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 року в селі Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в сім'ї церковнослужителя. Освіту здобув у початковій школі та в духовній семінарії в Чернігові. Під час навчання співав у семінарському, а згодом у міському хорі. Музикальність — важлива риса особистості П. Тичини — набула яскравого вияву в його поетичній творчості.

За часів чернігівського побуту П. Тичина дебютував як поет — перші твори написав у 1906 році. А з 1912 року публікував поезії на сторінках журналів «Літературно-науковий вісник», «Рідний край», «Українська хата» та ін.

У 1913 році Тичина переїхав до Києва, вступив до Комерційного інституту. Навчання поєднував з працею в театрі М. Садовського, у якому виконував обов'язки помічника хормейстера. Літературні інтереси зумовили співробітництво П. Тичини з газетою «Рада» (пізніше — «Нова рада»). Тоді й познайомився з відомими українськими критиками А. Ніковським та С. Єфремовим.

На творчість П. Тичини вплинули події 1917 року, пов'язані з боротьбою українців за незалежність. Поет підтримав народний рух за національну свободу.

Дебютна збірка П. Тичини «Сонячні кларнети» (1918) стала помітною подією в українській літературі. Вона засвідчила появу талановитого поета європейського рівня.

Далі був складний шлях через тривоги й сумніви, навіяні кривавими подіями визвольних змагань. Суперечливі настрої тих часів віддзеркалились у збірках «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України».

У 1923 році П. Тичина переїхав до Харкова. Переїзд збігся з початком творчої кризи. Харківське літературне життя відзначалось активністю та водночас і помітним ідеологічним наглядом з боку влади, що поступово посилювався. У різний час поет входив до таких організацій, як «Гарт»1 і ВАПЛІТЕ2.

Із розгортанням масових репресій проти української інтелігенції П. Тичина видав ідеологічно «правильну» збірку «Партія веде» (1934), у якій уславив комуністичну владу. Згодом поет став визнаним класиком української радянської літератури. Він написав ще багато поетичних книжок. За літературні заслуги перед правлячим режимом П. Тичина одержав немало нагород.

Помер Павло Тичина 16 вересня 1967 року в Києві.

Павло Тичина

Павло Тичина (Олексій Шовкуненко, 1949)

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життєвий шлях Павла Тичини.

1 Гарт — організація українських пролетарських письменників, утворена 1923 р. Ключова статутна вимога — творчість українською мовою.

2 Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникло в Харкові, існувало з січня 1926 до 28 січня 1928 року.

Рання творчість П. Тичини

Справжньою класикою української лірики стала рання творчість П. Тичини. Це збірки «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Вітер з України», а також окремі поезії поза збірками, написані в 1907—1929 роках.

Книжка «Сонячні кларнети» побачила світ наприкінці 1918 року в Києві. Значну допомогу у її упорядкуванні надав редактор газети «Нова рада» літературний критик А. Ніковський. Поява «Сонячних кларнетів» одразу визначила першорядне місце П. Тичини в українській літературі. Книжку дуже високо оцінили критики й читачі. Критик С. Єфремов писав: «Сталося так, що цей молодий мрійник з оберненим у глиб поглядом у першій же своїй книзі виступає таким дозрілим, таким глибоко оригінальним і разом глибоко прив'язаним до кращих нашого письменства традицій, що не могло бути й сумніву, що ось перед нами нова в його історії сторінка записується, свіжа, захоплива і глибока».

Рання лірика П. Тичини споріднена з поетичною творчістю його старших сучасників — Олександра Олеся та М. Вороного. Вона так само належить до символізму. Належність ранніх творів П. Тичини до символізму очевидна. Його ліричний герой — уважний і захоплений спостерігач. Він сприймає дійсність як мінливий рух космічних стихійних сил та водночас усвідомлює, що його особисті почуття теж залучаються до загальної динаміки світу. Як зауважив В. Стус, у «Сонячних кларнетах» «людину було возвеличено в космічному масштабі, там існувала гармонія людини і всесвіту».

Навіть переломні події, пов'язані з боротьбою українського народу за волю й незалежність, поет виводить у символічний план і трактує в поемі «Золотий гомін» як стихійну боротьбу різноспрямованих сил самого життя.

Світ «Сонячних кларнетів» пронизаний духом музики. Автор немовби прагне перетворити свої слова на мелодію — мовляв, тоді вони набувають ознак справжньої поезії. Зі звуком органічно погоджується колір. Світло і музика, неповторне поєднання кольорів і звуків належать до визначальних рис творчості поета.

Характеризуючи індивідуально-авторський стиль П. Тичини, дослідник Ю. Лавріненко використав поняття «кларнетизм», що походить від назви збірки «Сонячні кларнети». Він вважав, що П. Тичина збагатив і ускладнив символізм — поєднав його з виражальними можливостями деяких інших напрямів — неоромантизму, імпресіонізму, авангардизму.

Павло Тичина (Автопортрет, 1922)

Обкладинка першого видання збірки «Сонячні кларнети» (1918)

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Хто допомагав поетові в підготовці дебютної збірки?

2. Які українські автори найбільше вплинули на П. Тичину?

3. До якого літературного напряму належить рання творчість поета?

4. Чому вчені розглядають «кларнетизм» як індивідуальний стиль П. Тичини?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно