Кримськотатарська література
- 1-12-2022, 10:37
- 302
11 Клас , Українська література 11 клас Слоньовська, Мафтин (профільний рівень)
Кримськотатарська література
Історично-суспільний контекст
Друга світова війна і масове повоєнне виселення з рідної землі суттєво вплинули не тільки на статус і долю, а й на красне письменство, мистецькі й культурні здобутки кримських татар. Із-поміж багатьох літератур етносів і народів ХХ ст. насамперед кримськотатарська за часів СРСР зазнала чи не найбільших утисків, навіть втратила першу частину назви національно-територіальної належності. Причина - сталінська депортація кримськотатарського народу з Криму.
Термінове виселення почалося вдосвіта 18 травня, а завершилося о 16:00 20 травня 1944 р.; проводили його силами 32 тисяч озброєних представників військ НКВС. Згідно з офіційними рапортами, на півострові не залишилося жодного кримського татарина.
Депортація кримських татар, 18-21 травня 1944 р.
Від депортації не звільнили навіть членів Комуністичної партії й тих радянських офіцерів чи солдатів, чиї подвиги на війні не підлягали жодним сумнівам.
Дорога й умови транспортування на чужину виявилися настільки важкими, що на місце переселення з вивезених 228 392 осіб прибули тільки 183 155.
Причиною депортації історики називають пов'язаність нації з Туреччиною, яку СРСР розглядав як потенційного суперника й готувався до війни з нею за протоки Босфор і Дарданелли.
Загалом у республіки Середньої Азії (Узбекистан, Таджикистан та Киргизстан), Північне Приуралля (Марійська АРСР, нинішня Пермська область) і Сибір 70 ешелонами товарних вагонів було вивезено 191 044 кримських татарина. У спецпоселеннях вони жили під контролем озброєної охорони, усі без винятку постійно мусили відмічатися.
Бригада депортованих кримських татар на лісоповалі (Марійська АРСР) (1950)
Депортація насправді виявилася геноцидом кримськотатарського народу. Усіх, від немовлят до старців, сталінські ідеологи затаврували зрадниками СРСР, тож влада почала вважати їх громадянами другого сорту. Офіційно кримських татар звинувачували в «колабораціонізмі».
Депортовані були безплатною робочою силою, тому їх немилосердно використовували біля Пермі й у Марійській АРСР на лісоповалі. В Узбекистані кримські татари працювали на бавовняних полях, шахтах, непосильною ручною працею зводили Фархадську ГЕС. Тож і не дивно, що у найперші після виселення роки загинуло до 46 % депортованих.
Починаючи з 14 липня 1944 р., влада переселила в Крим 51 тисячу осіб, переважно росіян із глибинки, й ними терміново «укомплектувала» майже 17 тисяч порожніх колгоспів. 30 червня 1945 р. Кримську область офіційно приєднали до Російської РФСР.
Після приходу до влади Микити Хрущова кримські татари єдині з десяти депортованих націй не отримали законного права на повернення до рідного краю. Лише 1989-го Верховна Рада СРСР визнала їх депортацію незаконною та злочинною, а 14 листопада того ж року регіональний парламент Криму підтримав її рішення. За 45 років Крим був зайнятий приїжджим людом, кількість якого постійно зростала, тому багатьох нащадків депортованих кримських татар чекали великі випробування на шляху узаконення свого права жити саме тут.
У незалежній Україні «кримське питання» розв'язували на користь корінного народу півострова. Щоправда, аж 12 листопада 2015 р. Верховна Рада України зрештою ухвалила постанову № 792-VIII, якою депортацію кримських татар 1944 р. визнала геноцидом, а 18 травня проголосила Днем пам'яті жертв сталінської депортації кримськотатарського народу.
Трагедія кримськотатарського народу крізь призму мистецтва
Страшний злочин тоталітарного режиму відображено у творчості багатьох сучасних кримськотатарських митців. Зокрема, в малярстві він відтворений у циклі полотен «Унутма» («Пам'ятай») Рустема Емінова та на картині «Чорні вітри 1944 року» Зареми Трасінової.
Рустем Емінов. «Поїзд смерті» (1997)
У кінематографі на фактах депортації кримських татар побудовано сюжет художнього фільму «Хайтарма» («Повернення»), який вийшов на екрани 2013 р. Кінострічку знято кримськотатарською мовою. Автор сценарію - Микола Рибалка; режисер - Ахтем Сеїтаблаєв (за походженням кримський татарин), він же і виконавець головної ролі воєнного льотчика Амет-Хана Султана.
Амет-Хан Султан (1920-1971) - легендарний льотчик часів війни, входив до десятки найкращих пілотів нашої планети. Міг стати не двічі, а щонайменше чотири рази Героєм Радянського Союзу, якби тільки погодився на зміну національності.
На честь величезних заслуг у царині авіації ім'я Амет-Хана Султана вказане на стелі авіасалону в Ле-Бурже (Франція) з підписом «Льотчик від Бога».
Кадри з фільму «Хайтарма» (2013)
«Хайтарма» на італійському фестивалі «Кімерія» у Трієсті була визнана найліпшою, а Сеїтаблаєв - найкращим режисером 2014 р.
Після анексії Росією Криму «Хайтарма» поповнила собою список фільмів, заборонених у РФ. Проте ще 17 травня 2013 р. на прем'єру цієї стрічки Консульство РФ у Сімферополі не пустило колишніх радянських льотчиків - учнів Амет-Хана Султана, які спеціально прибули з Росії.
Кримськотатарська художня література повоєнного періоду
Кримськотатарські письменники другої половини ХХ ст. - це депортовані або ж діти депортованих, які виросли далеко від рідного краю, проте зберегли мову, віру й палке бажання повернутися до Криму, тому їхній внесок у літературу рідного народу позначений відповідною тематикою і проблематикою.
«У сучасній кримськотатарській прозі ви мало знайдете звичних для європейських літератур ефектів, динаміки... Це література східного світу з його неквапливим і часом важким зануренням у побут, у глибини людської свідомості. І разом з тим є в ній щось невловимо близьке українській душі, щось давно забуте і ледь впізнаване, але так і не усвідомлене розумом, наче кам'яні баби з Дикого поля».
Володимир Даниленко
Юсуф Болат (1909-1986) - письменник, драматург і публіцист. Напередодні Другої світової війни Кримський державний татарський драматичний театр із незмінним успіхом ставив на сцені його п'єси («Хочу жити», «Остання ніч», «Весілля триває», «Алім», «Арзи-киз»).
У Москві в 1939-1941 рр. Ю. Болат офіційно працював редактором журналу «Советская литература», а з 1942-го - відповідальним редактором кримськотатарських радіопередач радіокомітету. 1944 р. письменника депортували до Узбецької РСР, де він працював учителем, а згодом - місцевим журналістом. Пізніше він одержав звання заслуженого діяча культури Узбекистану. Помер у Ташкенті, де й похований.
Твори Ю. Болата написані кримськотатарською мовою, хоча виходили друком і російською. Найвідоміші: роман «Чисті серця»; історичний роман «Алім» про кримського месника, перекладений російською мовою і виданий у Ташкенті 1982 р.; «мала» проза, зокрема, оповідання «Ураган і отара овець», яке вийшло в перекладі Оксани Керимової в україномовній антології кримськотатарської літератури «Самотній пілігрим» (передмова «Епос Дикого поля» упорядника книжки Володимира Даниленка).
«Закони суфійського1 світогляду зіштовхують тваринну душу людської натури "нафс” із небесною - "рух”... Небесна душа господаря перемагає тваринну, адже Айвазовський був суфієм і добре знав, що коли в людині домінує жадібність, тоді "нафс” пригнічує "рух” і затуляє людину від Бога».
Володимир Даниленко
1 Суфії (прибічники суфійського ісламу) вважають, що реальний лише Аллах (Бог), а навколишні речі та явища - це його «випромінювання». Найвища мета - злиття душі з Богом, але для цього вона має позбутися поганих якостей (нафс) і дух має набути найліпших якостей (рух).
Пам'ятник Аліму-меснику в Криму
«Ураган і отара овець». В оповіданні йдеться про молодого й чесного пастуха, який під час негоди не впильнував отару овець відомого художника Івана Айвазовського, якого вважали людиною з крутим норовом.
Вівчар Асан, на прізвисько Сокіл, бачив, як, переляканий ураганом, старий баран спіткнувся й покотився у провалля, а його отара, що звикла покладатися на ватажка, кинулася вслід. Наляканий юнак чекав покарання за втрату 500 овець. Натомість художник дізнався, що сталося, і створив дивовижну картину із сюжетом події. Айвазовський продав полотно, а за вторговані кошти знову купив отару овець і щедро віддячив Асана за багаторічну працю. Провідна ідея оповідання - превалювання духу над матеріальними вигодами.
Шаміль Алядін (Алядінов) (1912-1996) - письменник, поет і громадський діяч. Знакова постать кримськотатарської літератури другої половини ХХ ст. Автор 70 творів, більшість із яких перекладені іншими мовами. За переклад 1939 р. «Заповіту» Т. Шевченка кримськотатарською мовою, зачитаний Павлом Тичиною з трибуни пленуму Спілки письменників СРСР у Москві, був нагороджений пам'ятною медаллю.
Повість «Запрошення до диявола на бенкет» (1979) містить чимало історичних і етнографічних даних про життя кримських татар на початку ХХ ст. У центрі - трагічна доля відомого поета, вчителя, революційного демократа Усеїна Шаміля Токтаргази, якого 1913 р. убив поміщик Феодосійського повіту. Погляди просвітителя Ісмаїла Гаспринського та прибічника революційних змін Токтаргази на визволення рідного народу від панування Російської імперії різняться, проте їх об'єднує одне - прагнення встановити справедливість і повернути своєму народові втрачені цінності та знання.
«Гаспринський і Токтаргази представляють конфлікт між двома видами національних стратегій. У середовищі передової татарської інтелігенції з'являються антиколоніальні настрої».
Володимир Даниленко
В останні роки життя Шаміля Алядіна вийшов друком документальний нарис «Жертви Кремля».
Автобіографічна повість «Я - ваш цар і бог» розкриває трагедію масової депортації корінного населення Криму.
За громадянську позицію стосовно власного народу Шаміля Алядіна порівнюють з Олесем Гончаром. 7 вересня 1956 р. Алядін разом із друзями-земляками написав листа до Президії ЦК КПРС, у якому просив дозволити депортованим кримським татарам повернутися додому, а Кримську автономію - узаконити в складі Української РСР. Відповіді не було. Невдовзі Крим перестав бути складовою Російської ФСР і Кримська Автономна Республіка ввійшла під юрисдикцію радянської України, що для кримських татар було обнадійливою перспективою.
Кязім Емінов. Свіжість. Аю-Даг (1970)
До опозиційних поетів у часи СРСР належали такі кримськотатарські митці, як Ленур Ібраїмов, Юрій Османов, Сейтумер Емин, Ескендер Фазил. Політичну лірику писав Ідріс Асанін. Драматургію представляють такі письменники, як Умер Іпчі, Юсуф Болат, Кемал Конгуратли. Найталановитіші серед прозаїків - Рустем Муедзин, Еміль Аміт, Таїр Халілов, Шеврет Рамазанов, Лейля Алядінова, Гульнара Усеїнова.
2018 р. у серії «Кримськотатарська проза українською» (видавництва «Майстер книг» та «К.І.С.») вийшли дві книжки: «І народився день» та «Мердивен». Ілюстрації до них створив кримськотатарський художник Різа Абдужемілєв.
Сергій Корабельников. Кримський татарин (2015)
До книжки «І народився день» (саме таку назву має незавершене оповідання класика кримськотатарської літератури і просвітника Ісмаїла Гаспринського) увійшли твори одинадцяти кримськотатарських авторів, які належать до різних історичних епох і літературних стилів: Ісмаїла Гаспринського, Номана Челебіджихана, Османа Акчокракли, Асана Сабрі Айвазова, Дженгіза Дагджи, Юсуфа Болата, Шаміля Алядіна, Уріє Едемової, Шевкета Рамазанова, Ервіна Умерова, Таїра Халілова.
Збірка «Мердивен» («Сходи») представляє творчість класика кримськотатарської літератури, письменника, поета і публіциста Шаміля Алядіна. До видання включено три твори: роман «Запрошення на бенкет диявола», автобіографічна повість «Я - ваш цар і бог» і публіцистичний нарис «Жертви Кремля».
Обкладинки збірок «І народився день» та «Мердивен» (2018)
Кримськотатарська література другої половини ХХ ст. - це насамперед невигойний біль за втраченою батьківщиною, рідним Кримом. Депортацією було перервано літературну традицію, а сам факт існування кримськотатарського красного письменства і національно-патріотичні здобутки його авторів роками замовчували.
Діалог із текстом
- 1. Що ви довідалися про депортацію кримських татар? Із якою метою і за чиїм наказом її було проведено? Які факти стосовно депортації вас найбільше вразили?
- 2. Розкажіть, як депортація кримських татар позначилася на їхній культурі і, зокрема, літературі.
- 3. Назвіть кримськотатарських письменників, яких ви знаєте. Визначте, що в їхніх долях є спільного.
- 4. Схарактеризуйте особливості літератури східного світу загалом. Визначте тематику й проблематику кримськотатарської літератури в повоєнний період.
- 5. Проінтерпретуйте назву повісті Шаміля Алядіна «Запрошення до диявола на бенкет». Доведіть, що проблеми, порушені в ній, були актуальні на момент її написання.
Діалоги текстів
• Прокоментуйте цитату В. Даниленка, подану в підручнику, про дві національні стратегії здобуття кримськими татарами незалежності. Проведіть паралелі з українською літературою та українськими громадськими діячами того ж періоду.
Мистецькі діалоги
- 1. Схарактеризуйте одну з репродукцій картин кримськотатарських художників. Чому ви обрали саме цей твір? До якого періоду історії кримськотатарського народу він належить? Чим він вас зворушив?
- 2. Знайдіть в інтернеті й перегляньте фільм «Хайтарма». Який епізод кінострічки вас найбільше вразив? Що ви довідалися про події, пов'язані з прем'єрою цього фільму в Сімферополі 17 травня 2013 р.?
Діалог із науковцем
Володимир Даниленко
ЕПОС ДИКОГО ПОЛЯ
Кримські татари належать до численних давніх народів тюркської мовної сім'ї, які заселяли Великий степ, що простягався від Монголії до Європи. Західна його частина вздовж лівого берега Дніпра до Чорного моря називалася Диким полем. Це була зона конфлікту осілої та кочової цивілізацій. Тут закінчувалася Європа і починалася Азія.
До приходу татар Хозарський каганат виконував роль щита від навали зі сходу й успішно стримував натиск степових орд... Але в 943 р. київський князь Святослав, як пише про те у «Хозарському щоденнику» Мілорад Павич, «не сходячи з коня, з'їв Хозарське царство, мов яблуко». Знищення хозар відкрило Тюркському каганату шлях для експансії на захід.
Майже до кінця XVIII ст. між українцями й татарами не припинялась війна, яка тривала з перервами 560 років. Знекровлена татарськими набігами, Україна потрапила в залежність до Польщі, а щоб звільнитись від неї, на 337 років стала колонією Росії. Внаслідок війни між собою втратили свободу українці, поляки, татари. I культурні, політичні та економічні наслідки цієї втрати ще довго будуть відчувати на собі всі три народи. За законами карми кожен із них мусив отримати своє...
Європейська традиція подає татар як дикий народ, хоча література кримських татар належить до давньописемних. Вона пройшла складний шлях розвитку, який можна поділити на такі періоди: тюркські часи (VI-ХІІ ст.); часи Золотої Орди (XIII-XV ст.); часи Кримського ханства (XV-XVIII ст.); часи в складі Російської імперії (XVIII - поч. XX ст.); радянські часи в Криму (1917-1944) та під час депортації в Узбекистані (1944-1991); українські часи (з 1991 р.). Кримськотатарські письменники Середньовіччя писали арабською, турецькою і рідною мовами.
- 1. Що саме ви довідалися про порушення цивілізаційної рівноваги Євразії київським князем Святославом? Як треба розуміти порівняння «не сходячи з коня, з'їв Xозарське царство, мов яблуко»?
- 2. Чи погоджуєтеся ви з автором статті про кармічні гріхи українців, татар і поляків? Чому?
- 3. На які періоди автор ділить літературу кримських татар? А які періоди властиві українській літературі?
- 4. Що спільного між давньою українською літературою і середньовічною кримськотатарською?
Коментарі (0)