Ознакою пригодницького роману є наявність незвичайного героя — сильної і цілісної особистості. Важливим є й мотив переслідування: події розгортаються швидко, змінюються несподівано, а загальна художня атмосфера твору зазвичай позначена таємничістю і драматизмом.

Так і в «Тигроловах»: у центрі — сильний духом непересічний герой. Григорій Многогрішний утікає з «поїзда-дракона», що везе невільників у безвість. Утікач заглиблюється в небезпечну тайгу — подалі від радянських концтаборів.

А до мотиву втечі додається ще одна «пригодницька» риса — несподіванка. У тайзі Григорій зустрічає приязних і близьких за духом людей. Це українські переселенці — родина мисливців Сірків. Пригодницький складник збагачується епізодами полювання. А далі ще одна несподіванка: герой натрапляє на свого заклятого ворога — майора Медвина. Тоді вже втікач обертається на мисливця, а лютий кат дістає заслужену відплату. Фінальний епізод має так само пригодницький характер: закохані Григорій і дочка Сірків Наталка успішно переходять кордон і залишають позаду попереднє життя.

Усі «пригоди» в романі підпорядковані утвердженню ідеалів людяності, свободи й патріотизму. А Юрій Шерех слушно зауважив: «Тигролови» — коли абстрагуватися від ідеології — типовий західноєвропейський або навіть американський пригодницький роман... Перенесення цього жанру в українську сферу, поєднання його з українською войовничою ідеологією — річ дуже добра й варта навіть наслідування. Перед усім з виховного погляду, а кінець кінцем і для жанрового збагачення української літератури».

Тематична основа, проблематика

В англійському перекладі роман одержав назву «The Hunters and the Hunted», тобто «Мисливці й польовані». Назва скеровує читацьку аудиторію до провідної теми твору — боротьби людини за особисту й національну свободу. Головний герой не кориться силі й не приймає рабського становища, своїми діями доводить, що навіть одна людина здатна протистояти навалі добре організованого зла. У розкритті теми автор використав ефектну метафору — полювання. Герой порівнюється з непокірним «тигром», на якого влаштовано лови. А в слушний момент він і сам перетворюється на мисливця — убиває самовдоволеного переслідувача.

Із ключовою темою автор пов'язав декілька важливих підтем: розповів про життя й побут українських колоністів на Далекому Сході, багато уваги приділив мисливському й рибальському промислам. Не оминув і корінних народів: зобразив колоритні постаті вправного мисливця тунгуса Пятра Дядорова та літнього удегейця — чи не останнього з «напівміфічного... наївного племені дітей природи, що вже доходить до краю і стоїть на порозі небуття».

Важливу роль у тематичному комплексі твору відіграє кохання. Герой-утікач знаходить свою «половинку», і вони разом розпочинають нове життя.

Тематика визначила й коло проблем, що їх порушив автор. Майже всі вони стосуються людини у її боротьбі за життєві принципи та ідеали. Це проблеми індивідуальної й національної свободи, справедливості, морального вибору, волі до життя, активної дії та боротьби.

Тигр у тропічному штормі, або Сюрприз! (Анрі Руссо, 1891)

Персонажі

«Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк... Суджений на 25 років тчк... На ймення — Григорій Многогрішний». Це телеграма про розшук небезпечного «державного злочинця». Він перерізав дошки й вистрибнув із поїзда з невольниками («Шістдесят коробок-вагонів — шістдесят суглобів у дракона»). Утікач — «безумний сміливець», який не скорився долі й утік. Утік у безвість, брів тайгою «навпростець, без доріг».

А з «передісторією» героя знайомить його антагоніст, слідчий Медвин, який так само прямує на Далекий Схід, бо там одержав нове службове призначення. Він пригадує незвичну поведінку в'язня, якого не зламали найстрашніші катування: «Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому, слідчому, а потім лише хекав крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо...» Многогрішний уже втікав, потім знов потрапив до в'язниці й під трибунал, а ось тепер іще раз утік. Укотре непокірний українець демонструє волю до життя.

Здається, його вчинок майже безнадійний: чужий далекосхідний край із його концтаборами, натреновані переслідувачі, сповнена несподіванок тайга.

Автор не випадково супроводжує характеристику свого героя відсиланням до історії. Пише про «гордого нащадка першого каторжанина Сибіру, про правнука гетьмана Дем'яна Многогрішного». Дослідник М. Сподарець зазначив: «Історія України спочатку постає як невблаганна повторювана циклічність, з якою, починаючи від гетьмана Дем'яна Многогрішного, потрапляють торованим шляхом до Сибіру борці за волю своєї країни. Головний герой «Тигроловів» Григорій Многогрішний ніби розриває це замкнене коло, породжує надію, вказує шлях до визволення, свободи». Перед нами цілісна натура, сильний, зображений у дусі неоромантизму герой, який не мириться з роллю жертви. Кидає виклик переслідувачам, бо вірить у свою перемогу.

Цю віру героєві допомагають підтримувати вільні й красиві душею люди — українські переселенці. Далеко від України вони зберігають куточок рідного краю — у традиціях, звичаях, мові. Це родина мисливців: старші Денис Сірко та його дружина, їхні діти Наталка та Грицько. Не від доброго життя вони колись залишили рідну Полтавщину. Як сумовита козацька дума звучить розповідь старого Сірка: «Рідну землю покидали, уклін їй складали, береги сльозами поливали і довго-довго руками та шапками з моря Чорного махали, у чужі краї, далекі, за тридесят земель-морів, на край світу мандрували, щастя-долі шукали...».

З особливою теплотою письменник зобразив дочку Сірків Наталку. Навіть у мисливській справі вона нічим не поступається чоловікам і при цьому не втрачає жіночності. Автор характеризує її як «лісову дівчину», «лісову мавку»: «Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна...». Кохання до неї змусило Григорія Многогрішного інакше поглянути на світ. Григорій і Наталка разом перетинають кордон і залишають позаду країну, де панують зло й несправедливість.

Письменник завершив свій твір оптимістично. Перед героєм та його нареченою відкривається нове, не позбавлене випробувань, але вільне життя.

Образи природи

Природа додає всьому твору неоромантичного колориту: «Скільки оком сягнеш, розпростерся хвилястий, зелений океан, збрижений велетенськими химерними хвилями, що йшли одна за одною: то ліс підіймався на кряжі гір, опускався і знову підіймався... Найближчий гребінь — синьо-зелений, зубчастий. За ним — сизо-фіалковий: ліворуч, скільки оком сягнеш, і праворуч тягся ламаний контур. Потім — сизо-голубий... Голубий... І все вище й вище. Фантастична, дивовижна панорама. Могутня в своїй красі і... страшна».

Яскраві, навіть екзотичні малюнки далекосхідної тайги. Пейзажі нерідко суголосні психічним станам героя, котрий сприймає тайгу як простір свободи. Адже саме в тайзі зрівнюються шанси Многогрішного й Медвина і «всемогутній» слідчий утрачає звичну впевненість у собі, обертається на розгубленого боягуза й дістає заслужену кару.

Органічно співіснують із природою, немов стають її частиною, українські колоністи. Автор широко й докладно представив щоденний побут цих людей. Вони дуже вправні мисливці й рибалки — тим і заробляють на життя. А Григорій допомагає своїй новій родині. Бере участь у небезпечних ловах тигра. Від Сірків Григорій навчається любити й поважати сувору далекосхідну природу, берегти її, брати від неї лише те, що необхідно для життя.

Тигр (Франц Марк, 1912)

Коментар фахівця

Родина Сірків (і це добре показано в романі) живе істинним життям у гармонії з природою: «Життя — як мерехтливий сонячний простір, як безмежна, заквітчана падь Голуба». Вільна праця, вірність національним традиціям, повага до себе, людей і природи, несприйняття будь-якої несправедливості — ось складові сили та міцності цього старовинного козацького роду.