Прозове розмаїття 1920-х років

Сама доба визначила тематику прози 1920-х років: соціальні суперечності й боротьба між різними суспільними силами, перетворення в українському селі, зміни в місті, у родинних стосунках, узагалі формування нового побуту. У центрі уваги перебувало становлення української людини, яка пройшла крізь буремні роки революції й активно утверджувала себе.

Ключовою проблемою, яку осмислювали прозаїки, було змагання нового зі старим, віджилим і консервативним, усім, що заважає розкріпаченню людської особистості. Особливу увагу письменники цієї доби приділяли національній проблемі, шляхам подальшого розвитку народу, питанням мови й культури.

Біля яблуні (Тимко Бойчук, 1920)

Митці також зверталися до осмислення морально-етичних проблем, а саме: громадянського обов'язку й особистого інтересу, загальнолюдських і класових цінностей, колективного й індивідуального, революційного фанатизму, стосунків у родині й конфліктів між поколіннями тощо. Нерідко порушували й суміжні філософські проблеми: добра і зла, сенсу життя, вибору, життя і смерті.

У першій половині 1920-х років переважали малі епічні жанри: оповідання, новела, нарис, фейлетон. У них з'явились породжені революцією людські типи зі своїми життєвими уподобаннями, прагненнями й ідеалами. Набули поширення психологічні новели (М. Хвильовий, Г. Косинка), оповідання з філософським забарвленням (В. Підмогильний, А. Любченко), гумористичні й сатиричні твори (Остап Вишня).

Читачка (Хуан Гріс, 1926)

У жанрі повісті літератори звертались до політичної сатири, розробляли історичні, пригодницькі та детективні жанрові різновиди. А вже в другій половині 1920-х років по-справжньому утвердився роман: побачили світ твори О. Досвітнього, Ю. Смолича, А. Головка, В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-Давидовича, О. Слісаренка, В. Домонтовича, Ю. Яновського та ін. Виходять у світ таки різновиди романів: соціально-психологічний («Смерть» Б. Антоненка-Давидовича), інтелектуальний («Місто» В. Підмогильного), авангардний («Жанна-батальйонерка» Ґео Шкурупія), пригодницький («Чорний ангел» О. Слісаренка).

Отже, можна з повним правом говорити про прозове розмаїття в літературі 1920-х років. Однак уже в наступному десятилітті українська проза зазнала радикальних змін. Найбільш талановитих прозаїків було знищено. А тих, хто зберіг життя, примусили писати «на замовлення» й виконувати настанови влади.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Пригадайте з уроків історії, які проблеми набули актуальності в українському суспільстві початку 1920-х рр.? Як на ці проблеми відгукувалися українські письменники-прозаїки?
• 2. Поміркуйте, чому в першій половині 1920-х рр. переважали малі прозові жанри, а в другій половині провідним жанром став роман?

Готуємо проект

• 3. Під час опрацювання теми «Прозове розмаїття 1920-х років» пропонуємо підготувати проекти:

1. • Новаторство художньої форми в романі «Майстер корабля»
2. • Письменник і його час

скачать dle 11.0фильмы бесплатно