Про творче покликання («Доля»)

Прийом сну в літературному творі зазвичай допомагає розширити межі художньої умовності, що й робить авторка поезії «Доля». А ще вона залучає досвід народних вірувань про долю людини та використовує казкове інакомовлення для розкриття мотиву поетичного покликання.

Метафора «життя — базар» допомагає увиразнити думку: роблячи вибір, ми за це неодмінно платимо, і ціна може бути занадто високою. Авторка вказує на неминучу відповідальність — цей важливий закон людського життя («Дехто щастям своїм платив. / Дехто платив сумлінням»). Зрештою, вибір набуває особистісного характеру: лірична героїня приймає ту долю, що, хоч і не обіцяла щастя й успіху, але стала своєю: «Поезія — рідна сестра моя. / А правда людська — наша мати». А ще поетеса порушила важливе філософське питання: вибору «спорідненої праці» як шляху до щастя. І тут важливим є саме свідомий вибір («Я вибрала долю собі сама»), адже він передбачає й повну відповідальність («у мене жодних претензій нема...»).

Цей вірш можна сприймати одночасно і як філософський роздум, і як поетичну декларацію самої авторки — її програмовий погляд на єдність поезії і правди, що складає суть творчої долі-покликання.

Читацький практикум

Прочитайте поезію, виконайте завдання.

Доля

Наснився мені чудернацький базар:

під небом у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

а другі — як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто — і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто — золотом золотим.

А дехто — вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,

душею покликала очі...

— Ти все одно не візьмеш мене, —

Сказала вона неохоче.

— А може, візьму?

— Ти собі затям, —

сказала вона суворо, —

за мене треба платити життям.

А я принесу тобі горе.

— То хто ж ти така?

Як твоє ім'я?

Чи варта такої плати?

— Поезія — рідна сестра моя.

А правда людська — наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, —

у мене жодних претензій нема

до Долі — моєї обраниці.

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справила на вас ця поезія? Які літературні, мистецькі асоціації виникли? Обговоріть їх з однокласниками та однокласницями.
• 2. До якого виду лірики, на вашу думку, належить цей вірш? Обґрунтуйте свої міркування.
• 3. Визначте провідні образи поезії. Який із цих образів вас особливо зацікавив, вразив?
• 4. Об'єднайтеся в малі групи, наведіть гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте однокласникам та однокласницям.

• Чому авторка вдається до мотиву сну? Пригадайте твори українських поетів, у яких мотив сну став провідним. Якого значення цей мотив набуває в поезії Ліни Костенко?

• Чому поезія «Доля» завершується монологом ліричної героїні?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно