Модерна драматургія

На 1920-ті роки припав активний розвиток українського театрального мистецтва. Численні самодіяльні колективи продукували вистави-агітки, що були засобом ідеологічної пропаганди. Вони відзначались прямолінійністю, схематизмом, наявністю мітингових штампів.

Наталія Ужвій

Серйозні театри уникали агіток, однак гостро відчували брак нових драматичних творів на злободенну тематику. Виставляли п'єси Лесі Українки, В. Винниченка, Олександра Олеся. Репертуарний голод намагались частково задовольнити переробками літературної класики — інсценівками Т. Шевченка, М. Гоголя, І. Франка та ін.

Амвросій Бучма

Провідні позиції посідали два творчі колективи: Театр імені І. Франка під керівництвом Гната Юри та «Березіль» на чолі з Лесем Курбасом.

Лесь Курбас (світлина зі справи НКВС)

1923 року «франківці» переїхали з Вінниці до Харкова — тодішньої столиці України. До провідного складу трупи входили Юрій Шумський, Ганна Борисоглібська, Віктор Добровольський, Дмитро Мілютенко, Катерина Осмяловська, Микола Яковченко, Поліна Нятко та ін. Вони з великим успіхом здійснили постановки низки творів: «Лісову пісню» Лесі Українки, «Вій» і «Ревізор» за М. Гоголем, «Украдене щастя» І. Франка, «97» М. Куліша та ін.

А 1926 року Театр імені І. Франка перевели до Києва, натомість звідти до Харкова переїхав «Березіль». Між цими колективами відбувалось творче суперництво: франківці тримались реалістичних традицій, а в «Березолі» схилялись до новітніх сценічних експериментів.

Фрагмент вистави «Алло на хвилі 477» у постановці театру «Березіль» (1929)

Режисер «Березоля» Лесь Курбас був авангардистом, шукав нових виражальних можливостей. У цьому його підтримували талановиті актори: Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Антоніна Смерека та ін. До колективу «Березоля» належав і Вадим Меллер, відомий сценічний художник і дизайнер костюмів. Із театром Л. Курбаса співпрацював видатний драматург Микола Куліш: на сцені «Березоля» було виставлено його твори «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса».

Фрагмент вистави «Народний Малахій» у постановці театру «Березіль» (1928)

Звичайно, М. Куліш не був єдиним українським драматургом 1920-х років. Тоді для театру писали Мирослав Ірчан, Іван Кочерга, Яків Мамонтов, Іван Дніпровський, інші талановиті автори.

Сторінками спогадів

«В мистецтві шукання не може припинитись», — так казав Курбас, так він і чинив. Якщо в мистецтві припинити шукання, якщо мистецьку творчість спинити на мить, — вона гине, перестає бути мистецтвом, перетворюючись у кращому разі лише в пам'ятку про певний етап у мистецькому процесі.

Юрій Смолич, письменник

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Яким був репертуар українського театру в 1920-х рр.?
• 2. Розкажіть про два провідні театральні колективи того часу.
• 3. Розкажіть про співпрацю Л. Курбаса і М. Куліша.

Досліджуємо самостійно

• 4. Пригадайте, що ви знаєте з попередніх класів про періоди розквіту українського театру та драматургії. Які спільні та відмінні риси вони мають із періодом 1920-х рр.?
• 5. У групах підготуйте короткі довідки про українських драматургів та театральних діячів 1920-х рр.

Запрошуємо до дискусії

• 6. Поміркуйте і висловте передбачення: які нові знання та вміння ви зможете здобути під час опрацювання теми «Модерна драматургія»? У групах змоделюйте життєві ситуації, у яких ви зможете використати здобутий досвід.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)