Українська література XX ст. розвивалася в річищі загальноєвропейського літературного процесу та визначалася новітнім художньо-естетичним контекстом. Утверджувалися нові ціннісні пріоритети, поширювалися нові художні системи — модернізм, авангардизм, соціалістичний реалізм, постмодернізм, з’являлися нові мистецькі угруповання.

Розвиток національного літературного процесу значною мірою був зумовлений бурхливими суспільно-історичними подіями — революціями 1905 р. і 1917 р., Першою світовою війною (1914-1918), періодом правління Центральної Ради УНР і державотворенням, утвердженням ідей соціалізму, Другою світовою війною (1939-1945), відродженням української культури (60-і роки), домінуванням соціалістичної ідеології та русифікацією (60-80-і роки), утвердженням національної й державної незалежності України (з 90-х років).

У контексті суспільно-історичних процесів для української літератури XX ст. характерним було становлення модерністських напрямів, знаковим стало таке літературно-мистецьке явище, як Розстріляне відродження, утверджувалося мистецтво соціалістичного реалізму, розвивалася еміграційна література (Празька школа, об’єднання українських письменників «Слово», Нью-Йоркська група) та література шістдесятників, набуло поширення мистецтво постмодернізму.

ОСНОВНІ ХУДОЖНІ НАПРЯМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XX століття

Давид Бурлюк. Українці. 1912

Модернізм (від лат. modernus — сучасний, найновіший) — загальна назва різноманітних художніх напрямів і стильових течій у літературі та мистецтві XX ст. (символізм, імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, футуризм, неокласицизм, неореалізм тощо). В українській літературі модернізм набув специфічних рис. Ознаки модернізму характерні для творчості М. Вороного, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Стефаника, Олександра Олеся, П. Тичини, М. Хвильового, Г. Косинки та ін.

Тетяна Яблонська. Хліб. 1949

Іван Марчук. Загублені квіти. 1992

Соцреалізм — псевдохудожній метод, проголошений у радянській літературі як основний, що передбачав оспівування ідей комуністичної партії, її провідної ролі в будь-яких сферах суспільного життя та возвеличення нового типу героя — будівника комунізму. Соцреалістична критика оцінювала мистецькі твори лише з позицій дотримання принципу партійності, а не естетичної вартісності.

Ознаки соцреалізму притаманні окремим творам П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, М. Бажана та ін. Водночас у середовищі соцреалізму з’являлися високомистецькі твори, що відповідали деяким його вимогам, але оспівували гуманістичні ідеали (О. Гончар «Собор»).

Постмодернізм (від фр. post — після і modernisme) — загальна назва сукупності мистецько-літературних тенденцій другої половини XX — початку XXI ст. Ознаки постмодернізму: культ незалежної особистості; тяжіння до міфу; бачення реального життя як театру абсурду; синтез жанрових різновидів; конструювання тексту з фрагментів інших творів, використання алюзій, явного та прихованого цитування (інтертекстуальність); зміщення часу і простору; ідея циклічності часу й вічної повторюваності, поєднання реальності з фантастикою; іронія та самоіронія; гротеск; багатозначність; образи-метафори.

Представниками постмодернізму в українській літературі є письменники Ю. Андрухович, О. Ірванець, Ю. Іздрик, Т. Прохасько.

Запитання і завдання

• 1. Які суспільно-історичні події та процеси мали вплив на розвиток української літератури XX ст.? Відповідаючи на запитання, пригадайте інформацію, здобуту на уроках історії.
• 2. Назвіть художні твори української літератури XX ст., які ви прочитали самостійно. Поділіться своїми міркуваннями про твір, що вас найбільше вразив.
• 3. Об’єднайтеся у творчі групи й підготуйте повідомлення про один з основних художніх напрямів української літератури XX ст. (на вибір).

Читацькі діалоги

Торуємо шлях до читацької компетентності

Частину цього шляху вже пройдено. Зокрема й у 10 класі. Рухаймося далі. А для цього, як ви вже знаєте, потрібно з’ясувати, де ми є, куди прямувати, якою дорогою йти. Відповідь на перше запитання дістанемо, з’ясувавши рівень читацьких знань і вмінь. Відтворіть у робочих зошитах таблицю, заповніть її.

Провівши такий самоаналіз і самооцінювання, внесіть у подану нижче таблицю назви умінь, які потребують подальшого вправляння. Доповніть перелік цілями, поданими в підручнику до кожної навчальної теми. Зазначте орієнтовну дату їх реалізації. Укажіть, під час вивчення якого матеріалу вироблятимете вміння. Коли термін спливе, проаналізуйте досягнення І недосягнення цілей; що сприяло, а що — перешкоджало реалізації запланованого. За потреби скоригуйте програму (визначте новий термін, навчальний матеріал для формування умінь тощо). Так ви оволодіватимете здатністю складати індивідуальну навчальну програму, що є одним із найважливіших складників читацької компетентності. Робіть це систематично — і тоді успіх вам гарантовано!

Зразок заповнення таблиці