Григір Тютюнник

(1931-1980)

Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. в с. Шилівці Полтавської області в селянській родині. Батька — теслю, який готувався скласти іспити для вступу до вчительського вишу, репресували 1937 р. Тож виховував малого Григора батьків брат Филимон. Мати ж хлопчика вийшла заміж удруге... Після п'яти класів школи вступив до Зіньківського ремісничого училища № 7, щоб отримувати одяг і 700 г хліба на день (цей пайок урятував сім'ю 1947 р. від голоду). 1948 р. помирає в засланні батько. 1951 р. Григора призвали на службу на флот (Далекий Схід), де він служив радистом 4 роки. 1957 р. вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Цього ж року батька, як і тисячі інших невинних людей, було посмертно реабілітовано через відсутність складу злочину. 1959 р. Гр. Тютюнник одружується, згодом у нього народжуються двоє синів.

Перша новела «В сумерки» (рос.) виходить друком 1961 р. Писати українською пізніше переконав його старший зведений брат Григорій (ось чому для скорочення імені Григора використовують не ініціальну букву Г., а буквосполуку Гр., щоб розрізняти двох українських письменників-братів — Григора (Гр.) і Григорія (Г.) Тютюнників). Після закінчення університету працює викладачем у школі, у редакціях газет і журналів, у видавництвах. 1963 р. друкує в газеті «Літературна Україна» оповідання «Дивак», яке ви читали в 5 класі. Потім вийшли у світ оповідання «Зав'язь», «На згарищі» (1964); збірки «Зав'язь» (1966), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1976); повість «Климко» (1976), яку екранізували 1983 р.; повість «Вогник далеко в степу» (1979). Життя письменника несподівано обірвало самогубство. Це сталося 6 березня 1980 р. Похований у м. Києві на Байковому кладовищі.

Письменники-шістдесятники в саду Київської кіностудії ім. О. Довженка (зліва направо): верхній ряд — В. Іванисенко, Л. Коваленко, В. Дончик; нижній ряд — М. Вінграновський, Є. Гуцало, В. Дрозд, Гр. Тютюнник, Вал. Шевчук і Б. Олійник. 1969 р.

Новела «Три зозулі з поклоном». Любові з великої літери Гр. Тютюнник присвятив одну з найдраматичніших своїх новел «Три зозулі з поклоном». Вона справді про любов, про незгасну любов «маленької Марфи» до героя-оповідача Михайла, який дуже схожий на батька. Але де ж він? Розповідь про нього в новелі накликала на письменника багато звинувачень, адже «винесено сміття» з радянської хати; письменник зважився оповісти про героя-батька, запротореного аж у «Сибір неісходиму»... На такі теми в радянській літературі було накладено найсуворіше табу. Але як міг скоритися цьому табу Гр. Тютюнник, коли герой Михайло в новелі — це його рідний батько?! Він засланий у Сибір у 1937 р. ...

Ф. Кричевський. Триптих «Життя». 1927 р.

Свого репресованого батька Гр. Тютюнник згадував дуже рідко, тільки в колі найближчих друзів, але «описати» його довго не зважувався. Бракувало, мабуть, відповідної форми, тонких постмодерних асоціацій. Знайшовши їх, письменник зміг «розмістити» батькове ув'язнення на другому плані твору, а перший віддав значно важливішому в людському бутті — Любові. Є в «Трьох зозулях...» навіть традиційний «любовний трикутник» (Марфа — батько Михайло — мати Софія), але немає традиційних у любовних сюжетах світової літератури таємниць та обманів: у «трикутнику» Гр. Тютюнника всі «кути» про все знають. І ніхто нікого не осуджує, бо Любов сприймають як найвище людське благо та як страждання, що заслуговує лише на співчуття. Виняткова роль у розкритті цього співчуття належить формі листування: мати оповідача дізнається щось про свого ув'язненого чоловіка тільки з його листів; закохана в нього Марфа навчилася безпомилково відчувати, коли саме ті листи мали з'являтися в селі, а її душа в цей час відділялася від тіла й витала десь поблизу коханого Михайла аж над сибірськими соснами... В останньому своєму листі він просить матір Соню сказати Марфі, щоб вона не дорікала йому за мовчання, що він їй, «як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном», але не знає лише, «чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу». Важливо, що емоційне напруження новели автор цілковито узгодив з її параболічною структурою: і початок, і фінал новели «віддано» сприйняттю оповідача-сина; він не може збагнути, як вони (Марфа й тато) чули одне одного на будь-яких відстанях і чому, «одне одного чуючи», так і не одружилися. Відповідь на це запитання прозвучала в новелі як заключний акорд у музичному творі: «Тоді не було б тебе...», — шумить велика "татова сосна”» (М. Наєнко).

Гр. Тютюнник — майстер художньої деталі. У 7 класі ви читали повість «Климко», у якій така художня деталь, як «діжурка», не стільки позначала різновид одягу, скільки пахла шахтарським висілком, а отже, батьківщиною хлопчика. Діжурка набула символічного значення й тому стала художньою деталлю.

Теорія літератури

ХУДОЖНЯ ДЕТАЛЬ

Художня деталь — характерна риса чи подробиця, яка має відносно самостійне значення та використовується для того, щоб емоційніше й глибше змалювати картини чи образ, підкреслити важливість чогось, індивідуальну особливість.

Художній деталі властива особлива змістова наповненість, символічність, через неї значною мірою виявляється спосіб художнього мислення письменника, його здатність визначити серед речей чи явищ таке, що лаконічно й емоційно дає змогу висловити авторську ідею твору. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних, пейзажних, нюхових, інтер'єрних чи інших деталях.

У новелі «Три зозулі з поклоном» є такі портретні деталі Марфи, як ворушить губами (тобто говорить боязко, невпевнено, ніби хоче щось приховати від студента-оповідача, а приховувати, як з'ясувалося, є що!); сиве волосся, що колись сяяло золотом (хоча Марфа ще молода, а зміна барви волосся не може приховати страждань і горя, які довелося їй пережити). Новенький дешевий костюмчик як художня речова деталь набирає інформативної місткості після поданого в дужках уточнення: «три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив» — у цій деталі й соціальний статус героя-оповідача (живе скромно), і характеристика як справжнього чоловіка й людини (не чекає, доки мама зекономить, недоїдатиме, недосипатиме, щоб заробити на костюм синові, чи позичить гроші, а бере ініціативу у свої руки як справжній самостійний чоловік). Інший автор для опису такого студента-оповідача запланував би главу, а Гр. Тютюннику достатньо художньої деталі, щоб дати героєві інформативно містку характеристику.

12. Виконайте завдання.

1. У новелі слова «Любові всевишній» є

А епіграфом

Б присвятою

В ліричним відступом

Г художньою деталлю

2. Визначте, які слова в матеріалі М. Наєнка взято в лапки як цитату з новели, а які — з певною стилістичною настановою? Поясніть виділення слів лапками.

3. Чи можна «татову сосну» вважати художньою деталлю? Аргументуйте свою думку.

4. Чому запис «Сибір неісходиму» було закреслено «нерішучою рукою», а вгорі тією ж рукою написано знову: «Сибір неісходиму»?

5. Визначте сюжетні елементи новели Гр. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»: експозицію, зав'язку, розвиток подій, кульмінацію, розв'язку.

Домашнє завдання

• Знайдіть у новелі Гр. Тютюнника «Три зозулі з поклоном» художні деталі. Випишіть їх у зошит. Усно розкрийте значення кожної з них.

Використана література

• Дзюба І. Великий людинознавець (До вивчення творчості Григора Тютюнника) / І. Дзюба // Урок української. — 2003. — № 3. — С. 38-41.
• Ковалів Ю. Новелістичні апробації Гр. Тютюнника / Ю. І. Ковалів // Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету (Серія «Філологія». — 2009. — Вип. 2).
• Наєнко М. Художня література України: Від міфів до модерної реальності. — К. : ВЦ «Просвіта», 2008. — С. 1020-1025.
• Пахаренко В. «Як він ішов...» (духовний профіль Василя Симоненка на тлі його доби) : Літературознавчий есей / В. І. Пахаренко. — Черкаси : Брама — Україна, 2004. — 52 с.
• Салига Т. Микола Вінграновський: «...Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться...» / Т. Салига // Слово і час. — 2012. — № 1. — С.17-29.
• Сулима М. Шістдесятники й постшістдесятники / М. М. Сулима // Книжиця у семи розділах : Літ.-критич. ст. й дослідж. — К., 2006. — С. 306-402.
• Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління: (Історико-літературний та поетикальний аспекти) / Л. Тарнашинська. — 2010. — С. 282-334; С. 361-369.
• Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. — К., 1990. — 312 с.
• Творчість Дмитра Павличка в контексті української культури. До 80-річчя письменника: Збірник матеріалів // Studia methodologica. — Вип. 30. — Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010. — 286 с.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Авраменко (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)